Постанова

від 10.06.2024 по справі 903/1057/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року Справа № 903/1057/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Лавренюк Б.О.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Грибан Ж.В. про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства "Луцьксервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23 (повний текст складено 25 березня 2024, суддя Якушева І.О.)

за позовом Приватного підприємства "Луцьксервіс"

до ОСОБА_1 (відповідач 1)

та до Любешівської селищної ради (відповідач 2)

про визнання недійсним результату аукціону з продажу майна; визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору та додатку до договору

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 травня 2024 року у справі №903/1057/23 залишено без задоволення апеляційну скаргу Приватного підприємства "Луцьксервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23. Рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23 залишено без змін.

28 травня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Грибан Ж.В. надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 44730 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 травня 2024 року у справі №903/1057/23 розгляд заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 10 червня 2024 року об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. Запропоновано Приватному підприємству "Луцьксервіс" невідкладно подати до суду заперечення щодо заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

29 травня 2024 року через "Електронний суд" від представника Приватного підприємства "Луцьксервіс" - адвоката Лавренюка Б.О. надійшли заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №903/1057/23. Заявник просить відмовити у задоволені заяви повністю, а у випадку, якщо суд дійде до висновку про стягнення з ПП "Луцьксервіс" на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн.

30 травня 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства "Луцьксервіс" - адвоката Лавренюка Богдана Олександровича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2024 року у справі №903/1057/23 задоволено клопотання представника Приватного підприємства "Луцьксервіс" адвоката Лавренюка Богдана Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10 червня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Грибан Ж.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване перебуванням адвоката на лікарняному з 05 червня 2024 року по даний час, про що створено медичні висновки 5К4КС-АМР4-КР4К-4ХНМ (копія додається) та 9ВХР-9ХВ9-4МТ"-ТХРТ (буде надано в наступне судове засідання).

Розглянувши подане клопотання про відкладення колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно частини 4 статті 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, статтею 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зокрема в частині, що кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов`язкову і в ухвалі про призначення судового засідання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачу було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання, правова позиція останнього викладена у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Отже, з огляду на викладене, обставини неможливості взяти участь в засіданні суду представника відповідача колегія суддів не може визнати поважними, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Грибан Ж.В. про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18, від 24 листопада 2021 року у справі №914/1945/19, від 23 листопада 2021 року у справі №873/126/21).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18, від 24 жовтня 2019 року у справі №905/1795/18, від 17 вересня 2020 року у справі №904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16 червня 2022 року у справі №873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_1 з процесуальними заявами до Північно-західного апеляційного господарського суду до ухвалення постанови не звертався.

Згідно частини 2 статті 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Вказана норма не є імперативною і надає суду право як відмовити у відшкодуванні, так і відшкодувати судові витрати, тобто вирішення цього питання закон покладає на розсуд суду в залежності від обставин справи. Законодавець поклав вирішення цього питання на розсуд суду, оскільки розмір таких витрат на початок розгляду справи може бути невідомим для учасника справи. Також можливі інші причини, які унеможливлюють визначити навіть орієнтований розрахунок таких витрат. Також на момент подачі першої заяви по суті справи розмір витрат на правничу допомогу може бути ще не узгоджений з адвокатом, адвокат може вступити в справу після того, як учасник подав першу заяву по суті справи, тощо. З цих міркувань законодавець поклав вирішення цього питання на розсуд суду.

Колегія суддів вбачає за можливе вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за відсутності попереднього розрахунку таких сум.

Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Водночас, позивачем подані заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, жодних заперечень щодо порушення принципу змагальності позивачем не наводиться.

До закінчення судових дебатів представником відповідача - адвокатом Грибан Ж.В. було заявлено, що у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України докази понесення витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Заява ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу направлена через "Електронний суд" 27 травня 2024 року, відтак, заявником дотримані строки на подання доказів, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 просить стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44730 грн.

21 жовтня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро "Жанни Грибан" в особі керуючого адвоката Грибан Жанни Володимирівни укладено договір про надання правової допомоги № 121-10/23.

У відповідності до пункту 4.1. Договору Вартість наданих юридичних послуг АДВОКАТСЬКЕ БЮРО визначає самостійно після одержання від КЛІЄНТА замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє КЛІЄНТУ відповідний рахунок. Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється з врахуванням, що вартість однієї години затраченого часу адвоката становить 30% від мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що мінімальна заробітна плата на момент підписання акту наданих послуг становить 7100,00 грн. (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"), вартість однієї години затраченого часу адвоката становить 2130,00 грн.

Згідно акта наданих послуг від 24 травня 2024 року, укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги № 21-10/23 від 21 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 отримав від АБ "Жанни Грибан" послуги у галузі права, а саме у справі № 903/1057/23 за позовом Приватного підприємства "Луцьксервіс" до Любешівської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним результату аукціону по продажу майна, визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору та додатку до договору, на суму 44730,00 грн.

З акта від 24 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 були надані наступні послуги:

1. Усна консультація клієнта засобами відеозв`язку - 1 год., 2130,00 грн;

2. Ознайомлення та вивчення документів - 2 год., 4260,00 грн;

3. Вивчення законодавства та судової практики - 1,5 год., 3195,00 грн;

4. Підготовка відзиву на позовну заяву - 2 год., 4260,00 грн;

5. Підготовка заперечень на призначення експертизи - 1 год., 2130,00 грн;

6. Вивчення відповіді на відзив, підготовка заперечень на відповідь на відзив - 1,5 год., 3195,00 грн;

7. Підготовка тез до виступу в судових засіданнях - 2130,00 грн;

8. Підготовка до судових засідань, участь в судових засіданнях в суді першої інстанції (10.01.2024 року, 24.01.2024, 31.01.2024, 07.02.2024, 29.02.2024, 15.03.2024) - 6 год., 12780,00 грн;

9. Аналіз судового рішення від 15 березня 2024 року - 1 год., 2130,00 грн;

10. Вивчення апеляційної скарги позивача на рішення від 15 березня 2024 року - 1,5 год., 3195,00 грн;

11. Підготовка до судового засідання, участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 2 год., 5325,00 грн.

У запереченнях проти даної заяви представник ПП "Луцьксервіс" стверджує, що витрати в розмірі 44730 грн. є завищеними та не є співмірними у даному випадку із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах - кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому згідно з положеннями статті 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які відповідач поніс у суді першої інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду (пункт 5.5 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі №908/574/20).

Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 втратив право на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в Господарському суді Волинської області, у зв`язку із неподанням підтверджуючих документів суду першої інстанції (із відповідною заявою

протягом 5 днів після закінчення судових дебатів, про що заявляла представник відповідача).

Таким чином судом апеляційної інстанції досліджується виключно факт надання наступних послуг "аналіз судового рішення від 15 березня 2024 року - 1 год., 2130,00 грн", "вивчення апеляційної скарги позивача на рішення від 15 березня 2024 року - 1,5 год., 3195,00 грн", "підготовка до судового засідання, участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 2 год., 5325,00 грн.".

Проаналізувавши надані АБ "Жанни Грибан" послуги по аналізу судового рішення та вивченню апеляційної скарги позивача, суд дійшов висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу зазначених послуг не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, адже вони поглинаються здійсненням адвокатом аналогічних по суті дій по підготовці до судового засідання та участі в судовому засіданні.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №344/1962/19.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі №914/1029/22).

Взявши до уваги наведені обставини, а також правову позицію сторін у справі, предмет позову, обсяг доказів, які підлягали дослідженню у справі, судова колегія вважає, що із заявлених ОСОБА_1 10650 грн. судових витрат у суді апеляційної інстанції, співмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін є сума у розмірі 5325 грн..

Таким чином, відповідач згідно з вимогами статті 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №903/1057/23 у Північно-західному апеляційному господарському суді у розмірі 5325 грн.

Враховуючи викладене, наявні підстави для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Грибан Ж.В. про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат та стягнення з позивача 5325 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Грибан Ж.В. про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства "Луцьксервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Луцьксервіс" (43020, Волинська область, місто Луцьк, вул. Підгаєцька, 3, код ЄДРПОУ 30733310) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5325 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Справу №903/1057/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "13" червня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.