Постанова

від 23.05.2024 по справі 903/781/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року Справа № 903/781/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Усаченко М.О.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича на рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 у справі №903/781/23, повний текст рішення складено 15.12.2023 р. та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23, повний текст додаткового рішення складено 22.12.2023 р.

за позовом Шацького національного природного парку, с.Світязь, Ковельського району, Волинської області

до Фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича, м. Луцьк

про стягнення 27 300 грн. заборгованості, усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу тимчасових споруд

До Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 27.07.2023 Шацького національного природного парку до Фізичної особи-підприємця Суслова Андрія Валентиновича про стягнення 27300 грн. заборгованості, усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу тимчасових споруд.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 р. у справі №903/781/23 позов Шацького національного природного парку - задоволено.

В подальшому від Усаченко М.О. представника Шацького національного природного парку надійшла заява до Господарського суду Волинської області від 15.12.2023, в якій просить стягнути з Фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича на користь Шацького національного природного парку 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23 заяву адвоката Усаченко М.О. представника Шацького національного природного парку про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Суслова Андрія Валентиновича на користь Шацького національного природного парку 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням Господарського суду Волинської області, Фізична особа - підприємець Суслов Андрій Валентинович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 року. Ухвалити нове рішення, яким в частині стягнення з фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича на користь Шацького національного природного парку 27300 грн. заборгованості, 5368 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 року, про стягнення з фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, закрити провадження у справі, а в частині зобов`язання фізичної особи-підприємця Суслова Андрія Валентиновича усунути перешкоди у користуванні Шацьким національним природним парком земельною ділянкою, кадастровий номер 0725785600:04:001:0180, шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки від об`єктів: дві тимчасові споруди розміром 3х3 м кожна (загальною площею 18 кв.м.), двоповерхова тимчасова споруда розміром 6х6 м площею 36 кв.м., літня тераса площею 232 кв.м., які встановлені на частині декоративної галявини у кварталі 43, виділ 19 Світязького лісництва Шацького національного природного парку шляхом демонтажу цих об`єктів та приведення ділянки у стан, придатний для використання за призначенням, відмовити в позові.

Листом №903/781/23/1801/24 від 15 березня 2024 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №903/781/23 з Господарського суду Волинської області.

25.03.2024 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/781/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича на рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23 - залишено без руху. Запропоновано Фізичній особі - підприємцю Суслову Андрію Валентиновичу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати платіжний документ (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 6441,60 грн. та подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23.

04.04.2024 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якого додано докази сплати судового збору та обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 р. поновлено Фізичній особі - підприємцю Суслову Андрію Валентиновичу строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича на рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.05.2024 р. о 10:30 год.

29.04.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від Шацького національного природного парку надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича на рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 р. та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23 у повному обсязі.

21.05.2024 р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. На підтвердження цієї обставини надав Довідку №11 від 20.05.2024 про звернення на приймальне відділення Шацької лікарні Шацької селищної ради. Апеляційний суд критично оцінює цей доказ, враховуючи, що належним доказом непрацездатності особи може бути лише електронний медичний висновок про тимчасову непрацездатність, який формує сімейний лікар у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я.

Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, апеляційний господарський суд приймає до уваги, що відповідач мав можливість висловити свою додаткову позицію засобами електронного зв`язку. Проте, на час розгляду апеляційної скарги жодних пояснень та доповнень до апеляційної скарги не надходило.

В свою чергу, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на вказане, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також приймаючи до уваги, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засідання заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору. Вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23 прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити рішення та додаткове рішення без змін. А апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання, взяті за угодою №4ЦП від 22.06.2021, і не оплатив за надані позивачем послуги, пов`язані з використанням частини рекреаційного ресурсу у зоні регульованої та стаціонарної рекреації Шацького національного природного парку, у розмірі 18200 грн. за 2021 рік, у розмірі 9100 грн. за 2022 рік. Доказів оплати або доказів на спростування цієї суми заборгованості відповідач суду не подав. Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язання, взяті за угодою №4ЦП від 22.06.2021, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 27300 грн. (18200 грн. + 9100 грн.) заборгованості.

Також, суд першої інстанції вказав, що оскільки угодою №4ЦП передбачено право сторони на припинення договору у випадку невиконання зобов`язань іншою стороною, яким позивач скористався у порядку, узгодженому у п.5.2. угоди, угоду №4ЦП від 22.06.2021 слід вважати розірваною з 25.06.2023.

Незважаючи на розірвання угоди №4ЦП від 22.06.2021, відповідач не звільнив земельної ділянки від встановлених на ній об`єктів, що свідчить про те, що відповідач використовує земельну ділянку, постійним користувачем якої є позивач, без відповідних правових підстав, визначених статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Відтак, вимога позивача зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні Шацьким національним природним парком земельною ділянкою, кадастровий номер 0725785600:04:001:0180, шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки від об`єктів: дві тимчасові споруди розміром 3 х 3 м кожна (загальною площею 18 кв.м.), двоповерхова тимчасова споруда розміром 6 х 6 м площею 36.кв.м., літня тераса площею 232 кв.м., які встановлені на частині декоративної галявини у кварталі 43, виділ 19 Світязького лісництва Шацького національного природного парку шляхом демонтажу тимчасових об`єктів, споруд, МАФ та приведення ділянки у стан, придатний для використання за призначенням обгрунтована і підлягає до задоволення.

У додатковому рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., документально підтверджені та обґрунтовані.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Фізична особа - підприємець Суслов Андрій Валентинович стверджує, що посадовими особами Шацького національного природного парку порушено вимоги абз.2 п.5.2 Угоди №4 ЦП від 21.06.2021, у відповідності до якого - Договір може бути припинений в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін у випадку невиконання зобов`язань іншою стороною, в тому числі в разі порушення Підприємцем умов щодо розміру та строків внесення плати за надану послугу (у разі розірвання договору в односторонньому порядку сторона ініціатор такою розірвання зобов`язаний повідомити іншу сторону не пізніш як за 7 днів шляхом письмового повідомлення). Проте, Шацьким національним парком на неодноразові звернення скаржника не надавались розрахунки для оплати за договором, оскільки вони змінювались. Апелянта не було повідомлено про оплату на конкретний рахунок та визначену суму орендної плати. Окрім того, апелянта не було повідомлено про факт розірвання договору, хоча згідно договору парк зобов`язаний був про це повідомити.

Скаржник акцентує увагу, що відразу як дізнався про наявність боргу та визначенні розрахункові рахунки, оплатив борг навіть понад суму, визначену у рішенні суду.

Відтак, апелянт вважає, що судом першої інстанції, у порушення п.п. 1, 3, 4 п.1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи; є факт невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; є факт порушення норм процесуального права.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 оплатив всю суму зобов`язання, то вважає, що в цій частині відсутній предмет спору.

Також, суд першої інстанції у порушення п.4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, прийняв судове рішення про права, інтереси та обов`язки особи, що не була залучені до участі у справі - Фізичної особи підприємця Осіпова Валентина Павловича, який придбав майно апелянта, яке суд зобов`язав демонтувати.

Щодо додаткового рішення апелянт вказує, що оскільки в частині стягнення заборгованості відсутній предмет спору, то і відсутні були заходи щодо стягнення боргу.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Шацький національний природній парк у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що в матеріалах справи міститься копія листа про необхідність погашення заборгованості від 02.05.2023 року №194, докази направлення відповідачу та докази отримання останнім вказаного листа, а саме повідомлення про вручення, з якого вбачається, що 10.05.2023 року вищезгаданий лист було вручено особисто. Тобто з 10.05.2023 року відповідачу було відомо про наявність боргу і необхідність його сплати.

Саме не здійснення відповідачем оплати за розміщення тимчасових споруд в добровільному порядку змусило Шацький національний природний парк захищати свої інтереси в судовому порядку.

Тому доводи відповідача про добровільну сплату коштів за розміщення тимчасових споруд не відповідають дійсності та не заслуговують на увагу суду.

З приводу тверджень відповідача про те, що він не отримував лист із повідомленням про розірвання договору, то Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-6).

З огляду на викладену правову позицію Верховного Суду, фізичне отримання листів адресатом яких є відповідач, перебуває поза межами контролю Шацького національного природного парку. Уся кореспонденція надсилалась відповідачу на його офіційну адресу здійснення підприємницької діяльності. Відтак направлення повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, вважається належним повідомленням про таке розірвання.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідача про те, що працівники Шацького національного природного парку нібито знали, що ФОП Суслов А.В. перебуває в селі Світязь впродовж довгого періоду часу і могли всі документи йому вручити. Договором не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору та Шацький національний природний парк не відслідковує місце перебування своїх контрагентів, а тому в позивача не було підстав для направлення листів відповідачу на будь-яку іншу адресу окрім офіційної.

Також необґрунтованими є доводи щодо того, що відповідачу не було відомо про рахунки для сплати коштів, оскільки це є лише процедурною перешкодою в оплаті за розміщення тимчасових споруд. Жодних дій спрямованих на оплату коштів, в тому числі отримання інформації в працівників Шацького національного природного парку щодо актуальних рахунків установи з боку відповідача здійснено не було. В той же час заборгованість була погашена вже після ухвалення та набрання законної сили оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Позивач у відзиві вказує на сумнівний характер укладеного договору купівлі продажу

тимчасових споруд, оскільки 27.02.2024 року Шацьким національним природним парком було отримано заяву від відповідача, в якій останній пропонував пролонгувати Угоду № 4ЦП на 2024 рік. Дана пропозиція була здійснена від імені ФОП Суслова Андрія Валентиновича вже після того коли тимчасові споруди останнього були нібито відчужені третій особі. При цьому у зазначеній вище заяві жодної інформації про нового власника тимчасових споруд не вказувалось.

Оскільки додаткове рішення Господарського суду Волинської області в справі щодо розподілу судових витрат є похідними від рішення по суті позовних вимог, очевидно відмова в задоволенні апеляційної скарги тягне за собою відмову і в задоволенні апеляційної скарги на додаткове рішення.

Зважаючи на викладене, доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, а оскаржуване рішення ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити в повному обсязі, а рішення Господарського суду Волинської області залишити без змін.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Шацький національний природний парк є постійним користувачем земельної ділянки площею 1715,8001 га, кадастровий номер 0725785600:04:001:0180, що підтверджується копією Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №03368 від 29.12.2012.

22.06.2021 між Шацьким національним природним парком та фізичною особою - підприємцем Сусловим Андрієм Валентиновичем було укладено угоду №4ЦП про надання послуг з розміщення тимчасових споруд торговельного, соціально-культурного, побутового призначення на території об`єкту: природно - заповідного фонду Шацького національного природного парку (надалі - угода).

Згідно з 1.1. угоди її предметом є платна послуга з розміщенням тимчасової споруди торгового павільйону, торгового лотка, дитячого атракціону, тиру, пункту прокату площею 52 кв.м. (площа тимчасових споруд не повинна перевищувати 30 кв.м.), торговельного призначення (соціально-культурного, побутового), а також здійснювати благоустрій території на загальній площі 0,30 га, на строк, визначений цим договором.

Підпунктом 3.2.11. п.3.2. угоди передбачено, що після завершення строку дії договору в місячний термін підприємець зобов`язується демонтувати тимчасові об`єкти, споруди, МАФ, привести територію у стан, придатний для використання її за призначенням без відшкодування втрат, які понесе підприємець.

У п.4.1. угоди сторони погодили, що оплата за цим договором у 2021 році становить 18200,00 грн., в т.ч. ПДВ, що визначено наказом директора парку Про встановлення розміру оплати за надані послуги з розрахунку 5 грн. 00 коп. за 1 кв.м. території, на якій розміщені МАФ, за 1 добу відпочинкового сезону. Відпочинковий сезон становить 70 днів (з 22.06. по 30.08.).

Пунктом 5.2. угоди передбачено, що договір може бути припинений за згодою сторін; в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін у випадку невиконання зобов`язань іншою стороною, в тому числі в разі порушення підприємцем умов щодо розміру та строків внесення плати за надану послугу ( у разі розірвання договору в односторонньому порядку сторона ініціатор такого розірвання зобов`язана повідомити іншу сторону не пізніше, ніж за 7 днів шляхом письмового повідомлення).

Наказом директора Шацького НПП від 24.03.2021 № 50 встановлено плату на відпочинковий сезон 2021 року в розмірі 5,00 грн. за 1 кв.м. за один день відпочинкового сезону.

Наказом директора Шацького НПП від 13.05.2022 № 57 встановлено плату на відпочинковий сезон 2022 року в розмірі 2,50 грн. за 1 кв.м. за один день відпочинкового сезону.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за угодою №4ЦП від 22.06.2021 за ним утворилась заборгованість у розмірі 18200 грн. за 2021 рік, заборгованість у розмірі 9100 грн. за 2022 рік, а всього заборгованість у розмірі 27300 грн.

У листі №194 від 02.05.2023 позивач просив відповідача оплатити суму заборгованості, проте відповідач добровільно заборгованості не оплатив.

Факт отримання листа відповідачем підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 10.05.2023.

Листом №238 від 09.06.2023 позивач повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку угоди з 25.06.2023 у зв`язку з невиконанням умов угоди щодо оплати.

Факт надіслання листа підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, копією поштової накладної від 12.06.2023, копією фіскального чека від 12.06.2023.

До Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 27.07.2023 Шацького національного природного парку до Фізичної особи-підприємця Суслова Андрія Валентиновича про стягнення 27300 грн. заборгованості, усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу тимчасових споруд.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 р. у справі №903/781/23 позов Шацького національного природного парку - задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно- правовими актами.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхи з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено перелік способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки (визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів).

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1, 7 ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 1 ст. 615 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Підстави припинення права постійного землекористування передбачені статтею 141 Земельного кодексу, перелік яких є вичерпним.

Згідно з приписами ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування (тимчасового користування) на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є договірними та стосуються неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за угодою №4ЦП від 22.06.2021 у вигляді не оплати за надані позивачем послуги, пов`язані з використанням частини рекреаційного ресурсу у зоні регульованої та стаціонарної рекреації Шацького національного природного парку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання, взяті за угодою №4ЦП від 22.06.2021, і не оплатив за надані позивачем послуги, пов`язані з використанням частини рекреаційного ресурсу у зоні регульованої та стаціонарної рекреації Шацького національного природного парку, у розмірі 18200 грн. за 2021 рік, у розмірі 9100 грн. за 2022 рік.

Доказів оплати або доказів на спростування цієї суми заборгованості відповідач до суду першої інстанції не подав.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язання, взяті за угодою №4ЦП від 22.06.2021, вимога позивача про стягнення з відповідача 27300 грн. (18200 грн. + 9100 грн.) заборгованості є підставною, у зв`язку з чим правомірно задоволена судом першої інстанції.

Водночас, згідно з ч.ч.1 та 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку та одностороння відмова від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, є правовими наслідками порушення зобов`язання.

Частина 3 ст. 651 ЦК України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 5.2. угоди передбачено, що договір може бути припинений за згодою сторін; в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін у випадку невиконання зобов`язань іншою стороною, в тому числі в разі порушення підприємцем умов щодо розміру та строків внесення плати за надану послугу (у разі розірвання договору в односторонньому порядку сторона ініціатор такого розірвання зобов`язана повідомити іншу сторону не пізніше, ніж за 7 днів шляхом письмового повідомлення).

Листом №238 від 09.06.2023 позивач повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку угоди з 25.06.2023 у зв`язку з невиконанням умов угоди щодо оплати. Факт надіслання листа підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, копією поштової накладної від 12.06.2023 та копією фіскального чека від 12.06.2023.

Відтак суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що оскільки угодою №4ЦП передбачено право сторони на припинення договору у випадку невиконання зобов`язань іншою стороною, яким позивач скористався у порядку, узгодженому у п.5.2. угоди, угоду №4ЦП від 22.06.2021, то відповідно, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, про розірвання договору саме з 25.06.2023.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу тимчасових споруд, колегія суддів зазначає наступне.

Шацький національний природний парк є постійним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 0725785600:04:001:0180, на якому відповідач розмістив об`єкт, що підтверджується копією Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №03368 від 29.12.2012.

До матеріалів позовної заяви позивач приєднав копію акту обстеження №195 від 08.06.2022, проведеного начальником відділу рекреації, пропаганди та екоосвіти Юрчук Т.П., інспектором з охорони ПЗФ І категорії Стрильчук В.І., інспектором з охорони ПЗФ І категорії ОСОБА_2 , згідно з яким на частині декоративної галявини Світязького лісництва у кварталі 43 виділ 19 Шацького національного природного парку розміщені дві тимчасові споруди, двоповерхова тимчасова споруда та літня тераса.

Оскільки об`єкти: дві тимчасові споруди розміром 3 х 3 м кожна (загальною площею 18 кв.м.), двоповерхова тимчасова споруда розміром 6 х 6 м площею 36.кв.м., літня тераса площею 232 кв.м., продовжують залишатися на земельній ділянці, належній на праві постійного користування позивачу, незважаючи на розірвання з 25.06.2023 угоди №4ЦП від 22.06.2023, то це порушує права позивача як постійного користувача земельної ділянки щодо її використання за цільовим призначенням.

Отже, після розірвання угоди №4ЦП від 22.06.2023 відповідач використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, особливістю подання позову в порядку ст.391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Перебування встановлених відповідачем на декоративній галявині Світязького лісництва у кварталі 43 виділ 19 Шацького національного природного парку об`єктів, а саме: двох тимчасових споруди розміром 3 х 3 м кожна (загальною площею 18 кв.м.), двоповерхової тимчасової споруди розміром 6 х 6 м площею 36.кв.м., літньої тераси площею 232 кв.м. на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні позивача, порушує права позивача як постійного землекористувача, оскільки угоду №4ЦП від 22.06.2021 розірвано з 25.06.2023, а встановлені відповідачем об`єкти продовжують залишатися на цій ділянці.

Отже, незважаючи на розірвання угоди №4ЦП від 22.06.2021, відповідач не звільнив земельної ділянки від встановлених на ній об`єктів, що свідчить про те, що відповідач використовує земельну ділянку, постійним користувачем якої є позивач, без відповідних правових підстав, визначених статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вимога позивача зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні Шацьким національним природним парком земельною ділянкою, кадастровий номер 0725785600:04:001:0180, шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки від об`єктів: дві тимчасові споруди розміром 3 х 3 м кожна (загальною площею 18 кв.м.), двоповерхова тимчасова споруда розміром 6 х 6 м площею 36.кв.м., літня тераса площею 232 кв.м., які встановлені на частині декоративної галявини у кварталі 43, виділ 19 Світязького лісництва Шацького національного природного парку шляхом демонтажу тимчасових об`єктів, споруд, МАФ та приведення ділянки у стан, придатний для використання за призначенням є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

З приводу тверджень скаржника про те, що він не отримував лист із повідомленням про розірвання договору, колегія суддів вказує на наступне.

Листом №238 від 09.06.2023 позивач повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку угоди з 25.06.2023 у зв`язку з невиконанням умов угоди щодо оплати. Факт надіслання листа підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, копією поштової накладної від 12.06.2023 та копією фіскального чека від 12.06.2023.

З матеріалів справи вбачається, що уся кореспонденція надсилалась відповідачу на його офіційну адресу відповідача. Відтак направлення повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, вважається належним повідомленням про таке розірвання.

Щодо неналежного повідомлення скаржника про розгляд справи в суді першої інстанції суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Ухвали Господарського суду Волинської області від 16.10.2023 та від 15.11.2023 надсилались відповідачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження відповідача є: АДРЕСА_1 .

Рішенням Луцької міської ради від 27.04.2022 №31/15 з 01.10.2022 вулицю Федорова у м. Луцьку було перейменовано на вулицю Героїв-добровольців.

Ухвали суду, які надсилались відповідачу за адресою вказаною у ЄДРПОУ, повертались без вручення адресату, причина повернення - за закінченням терміну зберігання, адресат відсутній за вказаною адресою.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17, від 22.07.2021 № 920/938/20.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вчинив всі передбачені процесуальним кодексом дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у Господарському суді Волинської області. Таким чином, колегія суддів відхиляє вище вказані доводи апелянта.

Щодо доводів апелянта, який стверджує , що рішення суду стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме ФОП Осіпова В.П., який придбав тимчасові споруди, розташовані на території Шацького національного природного парку у власність за договором від 01.09.2023 , апеляційний суд зазначає, що рішенням суду відповідача зобов`язано звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд, що жодним чином не впливає на право третьої особи розпорядитись цим майном, яке вона набула у власність. Враховуючи, що об`єкти є тимчасовими спорудами, новий власник безперешкодно може володіти і користуватись ними за межами земельної ділянки позивача. Щодо п.1.4 договору , яким передбачено перехід прав за Угодою №4 від 22.06.2021 до ФОП Осіпова В.П., апеляційний суд критично ставиться до змісту цього пункту договору, оскільки він жодним чином не відповідає вимогам закону.

Крім того, апеляційний суд не вважає поважними причини неподання у суді першої інстанції доказів, які апелянт приєднав до апеляційної скарги, з мотивів, які вже були наведені вище стосовно участі відповідача в судових засідання суду першої інстанції.

Стосовно доводів апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р. у справі №903/781/23 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність).

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач зазначив, що понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., докази понесення таких витрат будуть надані в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими представником позивача доказами:

- копією договору про надання правової допомоги та представництво №26/06/2023 від 26.06.2023;

- копією ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1067931 від 08.08.2023;

- копією ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1066448 від 26.07.2023;

- копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1327 від 06.08.2021,

- копією платіжної інструкції №348 від 16.10.2023 на суму 6000 грн.;

- копією акту приймання передачі наданих послуг від 13.10.2023 на суму 6000 грн.

Договір про надання правової допомоги та представництво №26/06/2023 від 26.06.2023 укладено між Шацьким національним природним парком як клієнтом та адвокатами Усаченко О.В. та Усаченко М.О. (а.с. 97).

Відповідно до п. п.1.1. договору за цим договором адвокати надають клієнту правову допомогу, що полягає в підготовці позовної заяви та представництва інтересів клієнта в справі про стягнення з фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича заборгованості за договором №4ЦП від 22 червня 2021 року та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Згідно із п. 7.1. договору сторони дійшли взаємної згоди, що за надану адвокатами правову допомогу по справі клієнт сплачує гонорар у фіксованому розмірі, який становить 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 0 коп.), який має бути сплачений клієнтом на рахунок адвоката до першого судового засідання. Розподіл гонорару між адвокатами визначається окремим договором про розподіл гонорару, який укладається між адвокатами.

На виконання умов договору про надання правової допомоги та представництво №26/06/2023 від 26.06.2023 Шацькому національному природному парку надано наступні послуги згідно акту приймання передачі наданих послуг від 13.10.2023:

- аналіз законодавства, судової практики, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та надання правової консультації щодо можливостей подання господарського позову та перспектив його задоволення;

- підготовка та подання до Господарського суду Волинської області позову про стягнення боргу за договором та усунення перешкод в користуванні майном шляхом демонтажу тимчасових споруд, а також додатків до нього;

- представництво інтересів клієнта в Господарському суді Волинської області.

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 6000 грн.

Господарським судом Волинської області було проведено два судових засідання (15.11.2023 та 13.12.2023), у яких приймав участь адвокат Усаченко М.О.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 6000 грн.

З огляду на викладене колегія суддів, враховуючи доцільність понесених позивачем витрат, з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданої послуги, погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявників, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 р.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційних скарг, а також не встановивши в рішення та додатковому рішення суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення та додаткового рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення та додаткового рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянтів згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Суслова Андрія Валентиновича на рішення Господарського суду Волинської області від 13.12.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.12.2023 у справі №903/781/23 - залишити без задоволення, рішення та додаткове рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/781/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "27" травня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.