Постанова

від 28.05.2024 по справі 922/4224/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/4224/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"- адвоката Денисенко Н.М. (вх. №992Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2024 року у справі № 922/4224/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Хотенець П.В.), повний текст якого складено 22.03.2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м. Дніпро 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електричні мережі", м. Покровськ,Покровський район до Української інженерно - педагогічної академії, м. Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2024 року у справі №922/4224/23 у позові відмовлено повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"- адвокат Денисенко Н.М. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2024 року про стягнення 86 840,91 грн. за договором електричної енергії та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 86 840,91 грн. за договором електричної енергії № 284 від 09.02.2022 року задовольнити в повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач перебуває в гіршому становищі порівняно з позивачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану; такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін договору; незважаючи на це, позивач виконує свої зобов`язання перед іншими учасниками ринку, в тому числі, в частині розрахунків за куповану електричну енергію у повному обсязі, а також перед відповідачем в частині постачання електричної енергії; позивач потребує захисту своїх прав та надходження коштів від споживачів задля забезпечення безперебійного постачання електричної енергії та, як наслідок, сталої роботи енергетичної галузі в цілому; судом першої інстанції при винесенні рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не враховано, що умови воєнного стану співмірні та мають негативний вплив на господарську діяльність як позивача так і відповідача, а тому відмова в задоволенні позову порушує баланс інтересів сторін; доказів направлення відповідачем позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, відповідач не надав ні позивачу, ні суду ані у строк, визначений п. 11.4. договору, ані у інший розумний строк.

Одночасно апелянт просила поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваного рішення апелянт отримав лише 26.03.2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 року, суддею доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"- адвоката Денисенко Н.М. на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2024 року у справі № 922/4224/23 залишено без руху; останню зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

26.04.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява (вх.№ 5923), на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2024 року, яку разом з додатком долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"- адвоката Денисенко Н.М. на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2024 року у справі №922/4224/23; призначено розгляд справи № 922/4224/23 за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"- адвоката Денисенко Н.М. на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2024 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги не розглядалось, оскільки строк ним пропущений не був; витребувано з господарського судуХарківської області матеріали справи №922/4224/23.

02.05.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшла справа №922/4224/23 (вх.№6212).

10.05.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх.№6525), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обгрунтування якого вказує на те, що за відсутності належних та допустимих доказів належного отримання первинних даних комерційного обліку шляхом локального зчитування протягом спірних періодів показників лічильників, встановлених на об`єктах відповідача, твердження позивача та/або третьої особи про нібито спожиті відповідачем обсяги електричної енергії протягом березня травня 2022 року є безпідставними, оскільки не доведені жодним доказом; будь-яких доказів на підтвердження об`ємів постачання позивачем саме відповідачу та споживання саме відповідачем електричної енергії протягом березня - травня 2022 року, з урахуванням приписів статей 76 - 79 ГПК України, позивачем не надано; сторони спору з початку окупації та активних бойових дій у місті Бахмут не мали доступу до приміщень ННППІ УІПА, оскільки у зв`язку з початком бойових дій учбовий процес на цій території був зупинений з 24 лютого 2022 року (до цього часу проводився в дистанційному режимі); ННППІ УІПА в приміщеннях, перелік яких наведено у додатку до заяви-приєднання до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 284 від 09 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення агресора на територію України, а саме після 24 лютого 2022 року, свою діяльність не здійснював.

13.05.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов уточнений відзив на апеляційну скаргу(вх.№6566), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обгрунтування якого вказує на те, що територію Бахмутської територіальної громади та м. Бахмут, де знаходиться основний споживач ННППІ УІПА, включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року та Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окуповані, розроблений на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06 грудня 2022 року, з віднесенням до категорії "Території активних бойових дій" з 24 лютого 2022 року; у спірній ситуації відсутність інформації про фактичний об`єм спожитої відповідачем електричної енергії з приладів обліку електричної енергії пояснюється введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року та початком активних бойових дій на територіях Бахмутської міської територіальної громади, що, у свою чергу, свідчить про відсутність доступу як у позивача, так і у відповідача до приміщень ННППІ УІПА, де розташовані електроустановки та засоби обліку електроенергії.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 червня 2018 року №429 Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

09 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (позивачем, постачальником) та Українською інженерно-педагогічною академією (відповідачем, споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 284, відповідно до умов якого договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії для колективних побутових та інших споживачів, постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до договору.

За змістом п. 1.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Найменування товару: електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (далі товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (пункт1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31 грудня 2022 року становить 71 794 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

У пункті 5.1. Комерційної пропозиції зазначено, що споживач самостійно формує розрахункові документи в сервісі "Особовий кабінет" не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду. В інших випадках, виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку.

Відповідно до п. 5.2. Комерційної пропозиції, у випадку не отримання споживачем акту прийняття-передавання або не повернення підписаного споживачем акту прийняття-передавання протягом 10 днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами, якщо в цей же строк споживачем не буде надано обґрунтованих заперечень.

Згідно п. 4.10 договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. Але в будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів; згідно виставлених постачальником рахунків (актів прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг).

Відповідно до п. 5.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору згідно з умовами цього договору.

Постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію (пункт 6.1 договору).

Згідно підпункту 2 пункту 6.2 договору постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки (акти прийняття-передавання товарної продукції чи акту прийому-передачі поданих товарів та/або наданих послуг) споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

За змістом п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 12.1 договору).

Споживач приєднався до умов договору на підставі поданої заяви-приєднання .

У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку.

Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду (отримання) в сервісі "Особистий кабінет".

Розділом 6 Комерційної пропозиції передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, у встановленому законодавством порядком, може бути нараховано пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3% річних від суми боргу за весь період прострочення.

Договір з додатками підписаний представниками без зауважень.

Між Українською інженерно-педагогічною академією укладений договір з Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі", яке виступає оператором системи розподілу. Виходячи з приписів ККОЕЕ обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно оператор системи розподілу.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку електричної енергії протягом березня 2022року, квітня 2022року, травня 2022року, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) на суму 71 681,76 грн. з ПДВ.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок за спожиту електроенергію за березень, квітень, травень 2022року на суму 71 681,76 грн. з ПДВ. Акт та рахунок був направлений на електронну пошту відповідача.

Позивачем на електронну адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за спожиту електроенергію за березень, квітень, травень 2022року на суму 71681,76 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, оплату за спожиту електричну енергію відповідачем не здійснено.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача 72681,76 грн. боргу за спожиту електроенергію за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року; 2299,87 грн. 3% річних, нарахованих за невиконання грошових зобов`язань по сплаті спожитої електроенергії за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року та 11859,28 грн. інфляційних втрат за невиконання грошових зобов`язань по сплаті спожитої електроенергії за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року.

12.03.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частин 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України та ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до пунктів 4,5 ч. 2 ст. 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

Згідно п. 9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За приписами п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

У заяві-приєднання оператором системи розподілу вказано Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі".

Щодо обсягів розподіленої електричної енергії за визначений позивачем період, до матеріалів справи додана копія листа Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" №67/11125 від 02 серпня 2023 року згідно якого фактичний обсяг розподіленої електричної енергії споживачу Українська інженерно-педагогічна академія за період березень, квітень, травень 2022 року складає 11254 кВт*год.

Згідно п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється лише за умови, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

При здійсненні нарахувань позивачем використано інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР (оператор системи розподілу), дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - пунктом 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Відповідно до п. 9.1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну АКО, а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну.

Отже, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку (далі - ТКО) відповідача. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО споживача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії.

Відповідачем на підтвердження факту ненадання послуг з постачання електричної енергії було долучено лист військовому коменданту АДОГВК м. Бахмут Донецької області від 02 березня 2022 року щодо надання тимчасового доступу власнику приміщення Українській інженерно-педагогічній академії (ННППІ УІПА) до власного приміщення, яке розташовано у Донецькій області м. Бахмут вул. Миру 5, з метою евакуації матеріальних цінностей.

В матеріалах справи наявні пояснення на ім`я керівника ННППІ УІПА від ОСОБА_1 , Зубенко В.І., з яких слідує відсутність доступу що приміщення ННППІ УІПА за адресою Донецька область м. Бахмут вул. Миру 5.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції були досліджені Наказ Української інженерно-педагогічної академії від 06 квітня 2022 року про евакуацію та релокацію ННППІ УІПА з розташуванням Донецька область м. Бахмут вул. Миру 5, Наказ Міністерства освіти та науки від 20 лютого 2022 року про переміщення ННППІ УІПА, розпорядження ННППІ УІПА від 02 березня 2022 року про організацію дистанційної роботи через відсутність доступу до приміщення.

У наданих в судовому засіданні господарського суду першої інстанції поясненнях керівник ННППІ УІПА Коломієць В.В. пояснив, що відсутність доступу до приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , обумовлено початком активних бойових дій та забороною пересування місцевих жителів міста в районі розташування приміщення ННППІ УІПА, до якого і повинна була подаватися електрична енергія. Неможливість зняття показників обліку споживання електричної енергії він пояснив знаходженням приладів обліку споживання електричної енергії в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , до якого доступ був заборонений.

Крім того, територію Бахмутської територіальної громади та м. Бахмут, де знаходиться основний споживач ННППІ УІПА включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року та Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окуповані, розроблений на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06 грудня 2022 року.

А отже, враховуючи наведене та беручи до уваги наявні докази та матеріали справи, господарським судом першої інстанції обгрунтовано вказано на те, що є недоведеним споживання відповідачем обсягу електричної енергії, вказаного у актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень, квітень, травень 2022 року, через наявність доказів спростування належного встановлення обсягу спожитої відповідачем електроенергії.

А тому, факт отримання від позивача послуг з боку відповідача за договором під час розгляду справи відповідачем було спростовано.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 72681,76 грн.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за період з березня 2022 року по травень 2022 року.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання. 3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2018 року у справі № 910/24266/16, де, зокрема зазначено на те, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, вказані положення застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Крім того, відповідно до ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України сторона звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань у випадку доведення, що таке порушення сталося внаслідок непереборної сили. Аналогічне застереження міститься і в самому договорі про постачання (закупівлю) електричної енергії №284, відповідно до якого за пунктом 11.1 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Аргументи апелянта на те, що відповідач перебуває в гіршому становищі порівняно з позивачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану; такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору; незважаючи на це, позивач виконує свої зобов`язання перед іншими учасниками ринку, в тому числі, в частині розрахунків за куповану електричну енергію у повному обсязі, а також перед відповідачем в частині постачання електричної енергії; позивач потребує захисту своїх прав та надходження коштів від споживачів задля забезпечення безперебійного постачання електричної енергії та, як наслідок, сталої роботи енергетичної галузі в цілому; судом першої інстанції при винесенні рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не враховано, що умови воєнного стану співмірні та мають негативний вплив на господарську діяльність як позивача так і відповідача, а тому відмова в задоволенні позову порушує баланс інтересів сторін; доказів направлення відповідачем позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, відповідач не надав ні позивачу, ні суду ані у строк, визначений п. 11.4. договору, ані у інший розумний строк, не приймаються з огляду на таке.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 року в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 року у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21).

Також, у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18, зокрема зазначено на те, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Окрім того, у правових висновках, викладених у постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21 Верховного Суду, між іншим вказано, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Так, Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким, зокрема повідомлено, що військова агресія проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, вказаний лист ТПП слід вважати загальним офіційний листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Вказаний лист Торгово-промислової палати України є належним, допустимим та достовірним доказом засвідчення форс-мажорних обставин, які потенційно здатні суттєво вплинути на належне виконання обов`язків суб`єктами господарської діяльності, у яких виникають зобов`язання за укладеними до настання форс-мажорних обставин договорами (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 160/5130/21).

На даний час під час окупації та ведення воєнних дій на території Бахмутської територіальної громади та м. Бахмут встановити інформацію з приладів обліку відповідача також неможливо.

Крім того, обставини пов`язані з перерахуванням об`єму спожитої електричної енергії в майбутньому після зняття фактичних показників засобів обліку, на теперішній час, невідомі, як не відомо стан приміщень начальних закладів відповідача та стан засобів обліку електричної енергії.

Сама по собі наявність факту споживання електроустановками Української інженерно - педагогічної академії, які територіально розташовані на тимчасово окупованій території, електричної енергії у спірний період не свідчить про споживання електроенергії саме відповідачем і не є підставою для покладення на останнього витрат з вартості електричної енергії, яку він фактично не споживав.

Окрім того, у постанові Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" зазначено, що припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 року у справі №911/1359/22, виходячи з висновків про обов`язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності прострочення грошового зобов`язання, у зв`язку з відсутністю належних доказів споживання відповідачем обсягу електричної енергії, вказаного у актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень, квітень, травень 2022 року та, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у позові відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"- адвоката Денисенко Н.М. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2024 року у справі №922/4224/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов