Рішення

від 15.05.2024 по справі 903/98/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2024 року Справа № 903/98/24Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Луцької міської ради

до відповідача: Приватної фірми Скорпіон-сервіс

про усунення перешкод у користуванні майном та розірвання договору оренди землі,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Іщик В. А., довіреність від 25.09.2023;

від відповідача: Симчук Н.В, адвокат, ордер серія АС № 1086367 від 29.02.2024.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 30.01.2024 Луцька міська рада звернулася до суду з позовом до Приватної фірми Скорпіон-сервіс про усунення перешкод у в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку шляхом:

- зобов`язання ПФ "Скорпіон-сервіс" (код ЄДРПОУ 30584471) знести незаконно нанесену розмітку для паркування транспортних засобів на земельній ділянці по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка- Карого у м. Луцьку;

- зобов`язання ПФ "Скорпіон-сервіс" (код ЄДРПОУ 30584471) утриматися від вчинення дій, які полягають у паркуванні транспортних засобів та перешкодах у проїзді, проході земельною ділянкою по вулиці Карпенко-Карого,1 у м.Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку;

та розірвання укладеного між Луцькою міською радою (код ЄДРПОУ 34745204) та Приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" (код ЄДРПОУ 30584471) договору оренди землі від 02.02.2007 року, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 року за №040707700093, поновлений додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 за №071010004000592, викладений у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739, поновлений згідно з додатковою угодою №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №903/616/22.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що ПФ Скорпіон-сервіс захопило частину земельної ділянки комунальної власності з метою використання її під стоянку для автомобілів та збільшило кількість паркувальних місць за рахунок території загального користування. Працівники ПФ Скорпіон-сервіс забороняють безкоштовний транзитний проїзд до земельної ділянки комунальної власності поруч з ТЦ Ювант та вимагають за це кошти. Очевидним є той факт, що між орендованою відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 та зеленою зоною (клумбою) є несформована земельна ділянка комунальної власності по якій мають право проїзду, проходу всі громадяни. Крім того, зазначають, що не бажають перебувати в договірних відносинах з відповідачем, який зневажливо ставиться до комунального майна, нехтує принципами непорушності права власності, всупереч закону та договору наживається на громадянах.

Ухвалою суду від 05.02.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме подати суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень.

12.02.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява з додатком приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.03.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь, позивачу відповідь на відзив.

29.02.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив в якому просить у задоволенні позову відмовити, при цьому вказує, що Луцькою міською радою не надано жодних належних та допустимих доказів того, що саме ПФ «Скорпіон-сервіс» чинить будь-які перешкоди у користуванні земельною ділянкою внаслідок чого унеможливлюється її використання. Зазначає, що розмітка для паркування транспортних засобів на земельній ділянці комунальної власності не наносилася відповідачем, а була наявна до моменту укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 і з того часу її ніхто не оновлював. Акти працівників Луцької міської ради від 01.11.2021 та 19.01.2024 року фіксують лише наявність такої розмітки, а не факт її нанесення відповідачем, а тому в цій частині позову вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення. Щодо доводів про паркування транспортних засобі на земельній ділянці комунальної власності і, як наслідок, вчинення перешкод у вільному проході (проїзді) даною земельною ділянкою комунальної власності та безпідставному збагаченню за рахунок мешканців громади, зазначає, що відповідачем здійснюється господарська діяльність в межах чинного законодавства та проводиться паркування транспортних засобів виключно в межах орендованої та/або власної земельної ділянки. Також зазначає, що відповідачем наказами №14 від 01.12.2021 «Про затвердження вартості перебування автомобільного транспорту на земельній ділянці ТЦ «Ювант» та №5 від 01.06.2023 «Про затвердження вартості перебування автомобільного транспорту на земельній ділянці ТЦ «Ювант» передбачено вартість стоянки транспортних засобів та вартість проїзду транспортних засобів по території земельної ділянки ТЦ «Ювант» за адресою м.Луцьк вул.Карпенка-Карого, 1Д, яка належить на праві одноосібної приватної власності ПФ «Скорпіон сервіс» усіх типів транспортних засобів і, як вбачається з відповідного наказу, вартість «транзиту з інших ділянок» - 50,00 грн за кожний проїзд незалежно від відстані. Звертає увагу суду, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено як факту вчинення відповідачем будь-яких перешкод в користуванні земельною ділянкою комунальної власності, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, так і не доведено, що розміщення ще у 2021 році відповідачем тимчасової споруди було істотним порушенням договору оренди, в результаті якого орендодавець не зміг досягнути ціль договору оренди чи йому або комусь іншому була завдана будь-яка шкода, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і до задоволення не підлягають. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

04.03.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив в якій просить позов задовольнити повністю, при цьому вказує, що твердження відповідача, що розмітка нанесена до укладення договору є абсурдними, оскільки при постійному паркуванні транспортних засобів, розмітка має здатність стиратися, а те що вона у такому вигляді збереглася протягом більш як 17 років є абсурдом, адже очевидно, що вона постійно поновлюється відповідачем, який всі ці 17 років користується спірною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017. Вважає, що відповідач, який без правових підстав, веде господарську діяльність з порушенням законодавства, адже фактично бере оплату (відповідно до фіскального чеку, що доданий до позовної заяви) за проїзд/паркування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:065:0028 (під ТЦ Ювант) при тому, що такий заїзд/паркування здійснюється на інших ділянках, доказів права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:065:0028 відповідач не надав, які і не зазначив кадастрового номера цієї ділянки у відзиві на позовну заяву. Дана відповідь з додатками приєднана до матеріалів справи.

06.03.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив, які просить врахувати дані заперечення при вирішенні спору по суті. Дана відповідь з додатками приєднана до матеріалів справи.

06.03.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, які просить врахувати при вирішенні спору по суті. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

18.03.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на додаткові пояснення позивача, які просить врахувати при вирішенні спору по суті. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.03.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.04.2024.

16.04.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву з правовими аргументами вступного слова учасника справи. Дані повернуті судом без розгляду, оскільки нормами ГПК України не передбачено подання такої заяви.

В судовому засіданні 16.04.2024 оголошено перерву до 15.05.2024.

В судовому засіданні 15.05.2024 представник позивача позов підтримав повністю, представник відповідача позов заперечив просив відмовити у його задоволенні повністю.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

встановив:

02.02.2007 між Луцькою міською радою (орендодавець) та Приватною фірмою Скорпіон-сервіс (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування денної стоянки автомобілів, яка знаходиться на вулиці Карпенко-Карого,1 у м.Луцьку Волинської області, кадастровий номер 0710100000:22:065:0017 площею 0,1140 га (далі договір) (а.с.21-23), який був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за № 040707700093, який неодноразово поновлювався.

У відповідності до п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування денної стоянки автомобілів (мета використання).

02.02.2007 сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.24).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №903/616/22 договір було поновлено до 25.06.2027.

Як стверджує позивач, у період з 2015 по 2024 роки відповідач порушує правила добросусідства та чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог про розірвання укладеного між Луцькою міською радою та Приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" договору оренди землі від 02.02.2007 року, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 року за №040707700093, поновлений додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 за №071010004000592, викладений у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739, поновлений згідно з додатковою угодою №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №903/616/22, слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина друга статті 202 ЦК України).

У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною другою статті 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.

Відтак у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини сторін, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, моменту виникнення зобов`язання.

Отже, визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Згідно з статтею 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як визначено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи природу спірного правочину, суд прийшов до висновку, що вказаний договір є договором оренди земельної ділянки.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 зазначеного закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки ); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Як передбачено ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з статтею 12 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює надання у користування земельних ділянок в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Нормами ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 24 Закону України "Про оренду землі" стосується прав та обов`язків орендодавця, що не є підставою даного спору.

Судом береться до уваги, що ст.24 Закону України "Про оренду землі" передбачено обов`язки орендаря земельної ділянки: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт; виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки.

Орендар земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом зобов`язаний не створювати перешкод у здійсненні права загального водокористування (крім випадків, визначених законом) та у здійсненні спеціального водокористування відповідно до виданих дозволів.

Також суд звертає увагу на обов`язки орендаря, що визначені умовами договору орендар зобов`язаний: в п`ятнадцятиденний термін після підписання договору оренди, зареєструвати договір оренди в Центрі державного земельного кадастру; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби; додержуватись екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, державних стандартів , норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням, вказаним в п.15 цього Договору; щорічно, не пізніше 01 (першого) лютого, проводити розрахунок грошової оцінки для врахування офіційних річних показників інфляції; своєчасно вносити орендну плату. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря, сплатити орендну плату за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; забезпечувати доступ на земельну ділянку відповідних служб для обслуговування і ремонту об`єктів загального користування та інженерної інфраструктури та виконувати технічні умови міських служб; виконувати роботи по прибиранню та благоустрою прилеглої території та наданої території (в тому числі санітарної зони) згідно з планом землекористування; якщо недбале ставлення Орендаря до земельної ділянки або інші його дії призвели до деградації, виснаження, забруднення земельної ділянки, Орендар зобов`язаний відшкодувати «Орендодавцю» завдані збитки; утримувати орендовану територію у повній справності та у відповідності до вимог правил, стандартів, норм, положень з охорони праці, невиробничого травматизму, дорожнього руху, виробничої і побутової санітарії, протипожежного захисту і охорони навколишнього середовища, передбачених чинним законодавством України.

У позові відсутнє чітке обґрунтування щодо невиконання відповідачем обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, та підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Натомість позивач стверджує про тривале порушення правил добросусідства, зневажливе ставлення до комунального майна, нехтування принципами непорушності права власності, всупереч закону та договору наживання на громадянах.

Частинами 1, 2 статті 103 Земельного кодексу України визначено зміст добросусідства, а саме власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Предметом даного спору, як визначив позивач є дострокове розірвання договору оренди на підставі ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Чинне в Україні законодавство розділяє підстави дострокового розірвання договору на дві групи:

- перша пов`язана із істотним порушенням умов договору;

- друга пов`язана із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України (на яку посилається позивач, як правову підставу позову для розірвання договору через істотне порушенням умов договору) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Тобто, аналізуючи можливість дострокового розірвання договору з підстав істотного порушення його умов, повинно містити посилання на конкретну обставину, що вказує на порушення іншою стороною своїх зобов`язань за договором. Така підстава повинна бути очевидною та обґрунтованою. Обґрунтованість підстави може підтверджуватися відповідними документами (наприклад, акт виявлення порушень), які можуть бути складені ініціюючою стороною в односторонньому порядку із зазначенням відмови іншої сторони від підписання таких документів.

Водночас, позивач обґрунтовуючи позовну вимогу про дострокове розірвання договору підставою вказав, що при укладенні договору позивач розраховував, що відповідач буде використовувати земельну ділянку в її межах, разом з тим наявність вільної суміжної земельної ділянки комунальної власності забезпечувало суспільний баланс у використанні майна Луцької територіальної громади, з метою альтернативної можливості мешканцям та гостям міста Луцька, щодо безкоштовного паркування авто, що на переконання суду не є посиланням на конкретну обставину, що вказує на порушення іншою стороною своїх зобов`язань за саме спірним договором, а може бути предметом іншого спору про стягнення коштів за безпідставне користування майном позивача.

Крім того, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №903/616/22 договір було поновлено до 25.06.2027 та суд встановив, що позивач належними та допустимими доказами довів добросовісність виконання своїх обов`язків за договорами оренди земельної ділянки; дотримався вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" та своєчасно подав до відповідача лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі із оформленим проектом додаткової угоди за підписом позивача. Натомість, Луцька міська рада листом від 28.06.2022 №1.1-16/2482/2022 повідомила позивача про заперечення у поновленні спірних договорів оренди землі, тільки на 3-й день після закінчення договорів оренди землі.

У відповідності до статті 3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з приписами статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що між сторонами виникли орендні відносини щодо земельної ділянки, а приписи законодавства не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання.

Приймаючи до уваги, що підставою позову позивачем було визначено факт істотного порушення договору (ст.651 ЦК України), а не факт істотної зміни обставин (ст.652 ЦК України) після продовженого договору за рішенням суду, суд не надає оцінки наявності або відсутності істотної зміни обставин для розірвання договору.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про розірвання договору слід відмовити через безпідставність по обраному способу захисту з підстав істотного порушення відповідачем саме умов договору та необґрунтованістю.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку Волинської області, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області шляхом зобов`язання ПФ "Скорпіон-сервіс" утриматися від вчинення дій, які полягають у паркуванні транспортних засобів та перешкодах у проїзді, проході земельною ділянкою по вулиці Карпенко-Карого,1 у м.Луцьку Волинської області, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку, слід зазначити таке.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 317 ЦК України унормовано, що власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 319 цього Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частини 2 статті 386 цього Кодексу власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 391 ЦК України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що Приватна фірма Скорпіон-сервіс самовільно зайняли частину земельної ділянки позивача по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку Волинської області, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області, шляхом розташування на ній своїх працівників та об`єкту рухомого майна (столик з парасолею) без згоди власника земельної ділянки.

Крім того, як стверджується матеріалами справи, зокрема доказами дослідженими судом: чеком ПФ «Скорпіон сервіс» від 19.01.2024 за проїзд авто по земельній ділянці в розмірі 50 грн, фотоматеріалами, відеоматеріалами, схемою меж земельної ділянки, планом перенесення межі земельної ділянки в натуру, актом визначення меж земельної ділянки в натурі від 25.04.2012, 11.12.2027, рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №935-2 від 17.11.2021 про демонтаж двох тимчасових споруд та двох шлагбаумів, наказ ПФ «Скорпіон - сервіс» №14 від 01.12.2021 про плату за транзит з інших земельних ділянок в розмірі 50 грн. з усіх типів транспортних засобів, на відміну від стоянки на орендованій землі в розмірі 12 грн за годину, акт огляду земельної ділянки від 19.01.2024, на частині земельної ділянки належній позивачу відповідач здійснює діяльність по обілечуванню усіх в`їжджаючих транспортних засобів, здійснюють збір коштів за їх виїзд, перебування на стоянці, проїзд власною приватною земельною ділянкою(у випадку небажання водіїв платити за паркування на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності), що унеможливлює вільний в`їзд, виїзд та проїзд водіїв земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності позивача, тобто вчиняє дії, які полягають у перешкодах у проїзді земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області.

Суд критично оцінює збір коштів відповідачем за проїзд(транзит) власною приватною земельною ділянкою у відповідності до свого ж наказу ПФ «Скорпіон - сервіс» №14 від 01.12.2021, у випадку небажання водіїв платити за паркування на комунальній земельній ділянці, оскільки право користування (сервітут) чужою земельною ділянкою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно нього, виникають з моменту такої реєстрації. Доказів державної реєстрації обтяження земельної ділянки, що перебуває у приватній власності відповідача суду не подано, тому зазначені дії працівників відповідача розцінюються судом як один з беззаперечних доказів вчинення перешкод у вільному виїзді та проїзді водіям транспортних засобів земельною ділянкою по вулиці Карпенко-Карого,1 у м.Луцьку Волинської області, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Зазначені дії відповідача порушують право територіальної громади на вільне користування земельною ділянкою, тому суд погоджується із доводами позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині усунунення перешкод в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області шляхом зобов`язання ПФ Скорпіон-сервіс утриматися від вчинення дій, які полягають у перешкодах проїзду земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області. В іншій частині позовні вимоги про усунення перешкод у в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області шляхом зобов`язання ПФ "Скорпіон-сервіс" утриматися від вчинення дій, які полягають у паркуванні транспортних засобів та перешкодах у проході земельною ділянкою по вулиці Карпенко-Карого,1 у м.Луцьку Волинської області, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області є необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом на підставі поданих доказів не встановлено, що відповідач чинить зазначені перешкоди пішоходам, а водії самостійно обирають де їм припаркуватися.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області шляхом зобов`язання ПФ "Скорпіон-сервіс знести незаконно нанесену розмітку для паркування транспортних засобів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка- Карого у м. Луцьку Волинської області, слід зазначити таке.

Судом встановлено, що у матеріалах справи немає доказів того, що розмітку для паркування транспортних засобів на земельній ділянці по вулиці Карпенко-Карого,1 у м. Луцьку Волинської області, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка- Карого у м. Луцьку Волинської області нанесено саме відповідачем та останній чинить перешкоди у знесенні нанесеної невстановленою особою розмітки для паркування транспортних засобів. На переконання суду, у позивача відсутні перешкоди для самостійного знесення нанесеної розмітки, що знаходиться за межами орендованої земельної ділянки.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області шляхом зобов`язання ПФ "Скорпіон-сервіс знести незаконно нанесену розмітку для паркування транспортних засобів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка- Карого у м. Луцьку Волинської області, слід відмовити через необґрунтованість та безпідставність.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог, в іншій частині відхиленню.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно кількості задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області шляхом зобов`язання Приватної фірми Скорпіон-сервіс (вул.Карпенка-Карого,1-Д, м.Луцьк, Волинська область, 43024, код ЄДРПОУ 30584471) утриматися від вчинення дій, які полягають у перешкодах проїзду земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку Волинської області.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватної фірми Скорпіон-сервіс (вул.Карпенка-Карого,1-Д, м.Луцьк, Волинська область, 43024, код ЄДРПОУ 30584471) на користь Луцької міської ради (вул.Богдана Хмельницького,19, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 34745204) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення 27.05.2024.

СуддяА. С. Вороняк