Рішення

від 21.05.2024 по справі 904/806/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024м. ДніпроСправа № 904/806/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Лінвет", с. Веселе, Синельниківський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин Синельникове», м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 473 443,79 грн за договором поставки

Представники:

Від позивача: Некрашевич Леонід Іванович, керівник

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Приватне підприємство "ЛІНВЕТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" про стягнення заборгованості в розмірі 473 443,79 грн за договором поставки № 25/09-1 від 25.09.2022, яка складається з основного боргу в розмірі 424 767,92 грн, пені в розмірі 38 154,84 грн., 3% річних у розмірі 3 724,75 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 796,28 грн.

Ухвалою від 28.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

07.03.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 12.03.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

19.03.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, заявив клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 25.03.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/806/24 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 23.04.2024.

Зобов`язано Відповідача надати докази направлення позивачу копії відзиву на позовну заяву.

27.03.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позивачу відзиву на позов.

29.03.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

23.04.2024 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.04.2024 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" про відкладення розгляду справи відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.05.2024.

21.05.2024 відповідач в судове засідання не з`явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, тим більше, свою позицію відповідач виклав у відзиві на позов.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

21.05.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 25/09-1 від 25.09.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві підтвердив, що 05 жовтня, 06 жовтня та 07 жовтня 2023 року ПП "Лінвет" були здійснені поставки Товару, на підтвердження чого Сторонами підписані видаткові накладні, а саме: 05 жовтня 2023 року видаткова накладна №2 на Товар в кількості 32 540 т на загальну суму 182 223,97 грн., 06 жовтня 2023 року видаткова накладна №3 на Товар в кількості 31 420 т на загальну суму 175 951,98 грн. 07 жовтня 2023 року видаткова накладна №4 на Товар в кількості 33 320 т на загальну суму 186 591,97 грн.

Таким чином, Товар був поставлений на загальну суму 544 767,92 грн.

ПП «Лінвет» після поставки Товару ТОВ «Млин Синельникове», відповідно до видаткових накладних від 05 жовтня, 06 жовтня та 07 жовтня 2023 року, повинно було скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкової накладної відповідні податкові накладні.

Такі податкові накладні є для ТОВ «Млин Синельникове» підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, Рішеннями Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

Головного управління ДПСУ Дніпропетровської області було відмовлено ПП Лінвет в реєстрації податкових накладних щодо поставки Товару Покупцю- ТОВ «Млин Синельникове» за Договором поставки №25/09-1 від 25.09.2022, а саме:

- рішеннями № 9974219/20190936 від 21.11.2023 відмовлено в реєстрації податкової накладної, складеної 05 жовтня 2023 року на загальну суму 182 223,97 грн, з яких 22 378,38 грн.- сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту;

- рішеннями № 9974220/20190936 від 21.11.2023 відмовлено в реєстрації податкової накладної, складеної 06 жовтня 2023 року на загальну суму 175 951,98 грн., з яких 21 608,14 грн.- сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту;

- рішеннями № 9974217/20190936 від 21.11.2023 відмовлено в реєстрації податкової накладної, складеної 07 жовтня 2023 року на загальну суму 186 591,97 грн., з яких 22 914,80 грн.- сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту.

12 жовтня 2023 року на виконання умов Договору поставки №25/09-1 від 25.09.2022, згідно до платіжної інструкції №69214, ТОВ «Млин Синельникове» сплатило ПП «Лінвет» 120 000 грн.

Разом з тим, оскільки ПП Лінвет не зареєстрував податкові накладні, фактично ТОВ «Млин Синельникове» мало сплатити до державного бюджету 66 901,32 грн. (22 378,38 грн.+21 608,14 грн.+ 22 914,80 грн.)

Відповідач стверджує, що, під час переговорів, які проходили між керівниками підприємств було вирішено, що ТОВ «Млин Синельникове» повинно здійснити розрахунок за поставлений товар в сумі 424 767,92 грн. (544 767,92 грн.- 120 000 грн.) протягом 30 днів з моменту реєстрації ПП «Лінвет» податкових накладних.

Враховуючи дату реєстрації податкових накладних, відповідач вважає, що зобов`язання щодо Розрахунку за поставлений товар виникло у ТОВ «Млин Синельникове» лише у березні 2024 року.

Відтак, 26 лютого 2024 року, на момент звернення позивача до суду, зобов`язання ТОВ «Млин Синельникове» щодо розрахунку за поставлений Товар за Договором поставки №25/09-1 від 25.09.2022, не виникло, відтак звернення позивача з вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 473 443,79 грн за договором поставки № 25/09-1 від 25.09.2022, яка складається з основного боргу в розмірі 424 767,92 грн, пені в розмірі 38 154,84 грн., 3% річних у розмірі 3 724,75 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 796,28 грн. є передчасними.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначає, що в матеріалах справи до суду він надав копії рішення про реєстрацію податкових накладних за №9974220/20190936, №9974219/20190936 та №99774217/20190936 від 21 листопада 2023р, що свідчить по повне виконання ПП «Лінвет» податкових зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Млин Синельникове» в повному обсязі.

Що стосується переговорних домовленостей між керівниками підприємств, позивач вказує, що пункт 10.1 договору поставки №25/09-1 від 25 вересня 2022 дає чітку відповідь на відзив на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із обставинами укладання договору, встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "ЛІНВЕТ" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове (далі - Покупець) укладено договір поставки № 25/09-1 від 25.09.2022 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця пшениця 2 класу українського походження (надалі товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар українського походження на умовах, передбачених договором.

Якість товару має відповідати ДСТУ 4525:2006. (п. 2.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору загальна кількість товару у заліковій вазі складає 100 тон.

Базова ціна за товар становить 5600,00 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ 687,72 грн. за умови відповідності якісним показникам, зазначеним в розділі 2 договору. (п. 3.2. договору).

Відповідно до п 3.4. договору загальна сума Договору складає 559 999,92 грн., в тому числі ПДВ- 68771,92 грн.

Поставка товару здійснюється постачальником у термін до 10.10.2023 включно.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної представниками сторін (п.п.4.1., 4.2. договору).

Згідно до п. 4.3 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на товар.

Пунктом 5.1 визначено, що розрахунки за Товар, який передається за даним договором, проводяться Покупцем в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 днів з моменту поставки.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 8.1. договору)

На виконання умов Договору, Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 544 767,92 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 2 від 05.10.2023 на суму 182 223,97 грн., № 3 від 06.10.2023 на суму 175 951,98 грн., № 4 від 07.10.2023 на суму 186 591,97 грн.

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Факт поставки товару також підтверджується відповідачем.

Відповідач частково сплати вартість поставленого товару в розмірі 120000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6914 від 12.10.2023.

Таким чином, заборгованість за спірним договором становить 424 767,92 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.

Так, згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

На момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару у розмірі 424 767,92 грн суду не надано.

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки матеріали справи містять рішення податкового органу №9974219/20190936, № 9974220/20190936, №9974217/20190936 від 21.11.2023 про реєстрацію податкових накладних в загальному розмірі 424 767,92 грн., в. т.ч. ПДВ в загальному розмірі 66 901,32 грн. (а.с.24-26).

Щодо тверджень відповідача про те, що під час переговорів, які проходили між керівниками підприємств було вирішено, що ТОВ «Млин Синельникове» повинно здійснити розрахунок за поставлений товар в сумі 424 767,92 грн. протягом 30 днів з моменту реєстрації ПП «Лінвет» податкових накладних, суд зазначає, що згідно положень п. 10.1. договору, усі зміни і доповнення до даного договору дійсні тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Доказів внесення змін до умов договору щодо настання строку оплати за поставлений товар після реєстрації податкових накладних відповідачем не надано.

Отже, зважаючи на положення п. 5.1. договору, строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару на вказану суму є таким, що настав.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 424 767,92 грн. підлягає задоволенню.

Правомірність нарахування пені.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що крім збитків, у разі прострочення оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від вартості товару (суми заборгованості) за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 38 154,84 грн.. за загальний період прострочення з 05.11.2023 по 20.02.2024.

При перевірці розрахунків позивача судом виявлено помилки.

Так, при нарахуванні пені за видатковою накладною № 3 від 06.10.2023 на суму 175 951,98 грн. позивач не врахував положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, а саме, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, початком нарахування пені за вказаною накладною має бути 07.11.2023, а не 06.11.2023, як зазначено позивачем.

Крім того, за видатковою накладною № 4 від 07.10.2023 позивач нараховує пеню з 06.11.2023, хоча сам в розрахунку зазначає, що оплату товару необхідно було провести до 06.11.2023 включно.

Таким чином, нарахування пені за видатковою накладною № 4 від 07.10.2023 потрібно починати з 07.11.2023.

Отже, за підрахунком суду, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 37 952,09 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 202,75 грн. слід відмовити.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення з 05.11.2023 по 20.02.2024, розмір яких склав суму 3 724,75 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача, виявив аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 706,08 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 18,67 грн. слід відмовити.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 9 466,35 грн. нараховані за період з 10.04.2023 по 14.03.2024.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат має бути більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем - 6 796,28 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 424 767,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 796,28грн, 3% річних у розмірі 3 706,08 грн, пені в розмірі 37 952,09 грн,

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов Приватного підприємства "Лінвет" до Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове про стягнення заборгованості в розмірі 473 443,79 грн за договором поставки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове (49082, м. Дніпро, вул. Березанівська, буд. 42, ідентифікаційний код 44847786) на користь Приватного підприємства "Лінвет" (52523, Дніпропетровська область, Синельниківськй район, с. Веселе, вул. Квітнева, буд. 13, ідентифікаційний код 20190936) основний борг у розмірі 424 767,92 грн., 3% річних у розмірі 3 706,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 796,28 грн., пеню в розмірі 37 952,09 грн., судовий збір у розмірі 7 098,34 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.05.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко