Рішення

від 16.05.2024 по справі 910/14380/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024Справа № 910/14380/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою керівника Ужгородської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі

1) Управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області

2) Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня»

3) Західного офісу Державної аудиторської служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп»

про визнання додаткових угод недійсними, стягнення 108 392,91 грн.

за участю представників:

від прокуратури: Синюк І.А.

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від позивача-3: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області (далі - Управління охорони здоров`я, позивач-1), Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» (далі - КНП «Ужгородська МДКЛ», позивач-2) та Західного офісу Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба, позивач-3) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (далі - ТОВ «Енерджі Трейд Груп», відповідач) про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 29.09.2020, № 3 від 23.10.2020, № 4 від 04.11.2020, № 5 від 24.11.2020, укладених до договору про постачання природного газу № ЗАК/2019/084 від 27.12.2019 та стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 108 392, 91 грн.

У обґрунтування позову прокурор вказав, що грошові кошти в сумі 108 392, 91 грн були перераховані КНП "Ужгородська МДКЛ" на користь відповідача в рахунок оплати за природний газ безпідставно, оскільки спірні додаткові угоди були укладені сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, а саме - ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому сплачені грошові кошти мають бути повернуті відповідачем комунальному підприємству.

За вказаних обставин прокурор у позові просить визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 29.09.2020, № 3 від 23.10.2020, № 4 від 04.11.2020, № 5 від 24.11.2020 до договору про постачання природного газу № ЗАК/2019/084 від 27.12.2019 та стягнути з ТОВ «Енерджі Трейд Груп» на користь КНП "Ужгородська МДКЛ" грошові кошти у сумі 108 392,91 гривень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи надані строки та можливості для реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому заявлені вимоги не визнав, зазначив, що порядок змін істотних умов договору та внесення змін до договору визначено самим договором. Ціна за одиницю товару збільшувалася не більше ніж на 10% та за обґрунтованим та документально підтвердженим коливанням ціни товару, що викладено в цінових довідках Харківської торгово-промислової палати. Таким чином додаткові угоди були укладені відповідно до норм чинного законодавства України, тому позовні вимоги, як про визнання недійсними угод, так і про стягнення коштів, задоволенню не підлягають. Також відповідач зазначив, що Управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області не є стороною спірного договору, а прокурором не доведено, які права міськради порушено. Крім того відповідач просив залишити позов прокурора, поданий від імені держави в особі КНП "Ужгородська МДКЛ", без розгляду у зв`язку з відсутністю у прокурора підстав для представництва інтересів комунального підприємства яке не є суб`єктом владних повноважень.

Під час розгляду справи по суті суд поставив на розгляд питання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21, що є подібною до спірних правовідносинах, які розглядаються у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 розгляд даної справи було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/1907/21, яка є подібною до спірних правовідносин, що розглядаються у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 провадження у справі поновлено у зв`язку з усуненням підстав для зупинення провадження.

Також судом було розглянуте клопотання, подане ТОВ «Енерджі Трейд Груп» (відповідачем), про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-28/2024 за конституційною скаргою № 16/59 від 22.02.2024 ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу першого, частини третьої, абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

За результатами розгляду вказаного клопотання суд дійшов висновку, що у зупиненні провадження з указаних підстав немає необхідності, оскільки зібрані судом докази в повній мірі дозволяють встановити та оцінити фактичні обставини, які є предметом судового розгляду, та прийняти рішення у справі безвідносно до факту перебування на розгляді Конституційного Суду України скарги щодо відповідності Конституції України Закону положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, яка на даний час є чинною. При цьому Верховний Суд неодноразово висловлював свою правову позицію щодо пред`явлення позову прокурором.

Під час розгляду справи по суті прокурор свої позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представники позивачів та відповідача у судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від позивача-2 (КНП "Ужгородська МДКЛ") надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, розглянувши заявлені позовні вимоги по суті спору, заслухавши пояснення прокурора у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов в частині заявлених прокурором вимог від імені держави в особі КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» підлягає залишенню без розгляду, а в іншій частині позовних вимог - без задоволення.

Установлено, що за результатами відкритих торгів щодо закупівлі природного газу ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо між КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» (споживач) та ТОВ «Енерджі Трейд Груп» (постачальник) був укладений договір № ЗАК/2019/084 від 27.12.2019 на постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим (далі - договір), за яким постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2020 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1).

Згідно з п. 3.1 договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за ціною, що встановлюються за результатами процедури відкритих торгів. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди, також споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Відповідно до п. 3.2 договору ціна газу за 1 тис.куб.м. на дату укладення цього договору у відповідності до результатів процедури відкритих торгів становить 4 545,98 грн. без ПДВ, крім того компенсація вартості послуги замовленої потужності становить 157,19 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що ціна за 1 тис.куб.м природного газу, з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності, становить 4703,17 грн, крім того ПДВ 940,63 грн., всього з ПДВ - 5 643,80 грн. Ціна за газ повинна зазначатись у платіжних документах (рахунках) про сплату послуг за цим договором (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, і на день його укладення становить 794 648,00 з ПДВ.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Також, упродовж вересня - грудня 2020 сторони уклали ряд додаткових угод, якими внесли зміни до п. 3.3 договору, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 29.09.2020 зменшено плановий обсяг газу до 133 150,99 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 6 208,18 грн з ПДВ;

- додатковою угодою № 3 від 23.10.2020 зменшено плановий обсяг газу до 126 221,39 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 6 828,99 грн з ПДВ;

- додатковою угодою № 4 від 04.11.2020 зменшено плановий обсяг газу до 120 449,01 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 7 511,88 грн з ПДВ;

- додатковою угодою № 5 від 24.11.2020 зменшено плановий обсяг газу до 115 666,21 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 8 207,48 грн з ПДВ.

Прокурор, вважаючи, що вказані додаткові угоди були укладені з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, звернувся до суду з даним позовом про визнання цих угод недійсними в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області, Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» та Західного офісу Державної аудиторської служби України.

Дослідивши підстави звернення Ужгородської окружної прокуратури в інтересах вказаних позивачів до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, требувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п. 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У даному випадку, подаючи позов до суду, прокурор послався на ч. 3-5 статті 53 ГПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав на неналежне здійснення Управлінням охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради, Комунальним некомерційним підприємством «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» та Західним офісом Державної аудиторської служби України захисту інтересів держави в сфері законодавства про публічні закупівлі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю шляхом, зокрема, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень; застосування заходів впливу за порушенням бюджетного законодавства; передачі в установленому порядку правоохоронним органам матеріалів за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Зокрема до повноважень органів Держаудитслужби належить порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що Ужгородська окружна прокуратура у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулася до Управління західного офісу Держаудитслужби України області з повідомленням № 07.53-104-6269вих-22 від 03.10.2022 щодо необхідності вжиття заходів з приводу відшкодування збитків КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня», в тому числі, шляхом пред`явлення позовної заяви до суду. Крім цього окружною прокуратурою повідомлено Держаудитслужбу, що у разі неподання нею позову, таку позовну заяву в інтересах держави подасть прокурор. Відповіді на зазначене повідомлення окружна прокуратура не отримала.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, а компетентний орган не здійснив належний захист державних інтересів.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в суді від імені Управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області та КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня», прокурор зазначив, що фінансування за укладеним сторонами договором (та додатковими угодами) здійснюється за рахунок коштів бюджету, при цьому Управління охорони здоров`я є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня по відношенню до КНП «Ужгородська МДКЛ», яка є стороною спірних додаткових угод, а тому прокурор вважав, що останні наділені повноваженнями здійснювати належний захист інтересів держави, проте, вказані особи такого захисту не здійснили.

Так, 03.10.2022 Ужгородська окружна прокуратура у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслала КНП «Ужгородська МДКЛ» та Ужгородському міському голові повідомлення № 07.53-104-6270вих-22 та повідомлення №07.53-104-6271вих-22 (відповідно) про порушення вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель (що наведені в даному позові) та необхідності вжиття заходів щодо відшкодування збитків КНП «Ужгородська МДКЛ», в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду.

21.10.2022 Ужгородською окружною прокуратурою отримано відповідь від КНП «Ужгородська МДКЛ», у якій комунальне підприємство повідомило, що 04.10.2022 направило ТОВ «Енерджі Трейд Груп» лист-претензію з вимогою відшкодувати зайво понесені витрати бюджетних коштів, сплачених за природний газ у сумі 108 392,91 грн, а також зазначило, що не заперечує та підтримує прокуратуру щодо вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення до суду прокурора з відповідним позовом.

Разом з тим судом встановлено, що пунктом 1.1, 1.4 статуту Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська МДКЛ» передбачено, що підприємство є некомерційним підприємством, що надає медичні послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги дитячому населенню. Підприємство засноване на базі відокремленої частини комунальної власності Ужгородської міської ради.

Згідно з п. 1.6 статуту органом, за яким закріплено функції управління підприємством є управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради (Уповноважений орган управління). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним уповноваженому органу управління у межах визначених законодавством та цим статутом. Підприємство є юридичною особою публічного права (п. 4.1 статуту).

Підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плату погодженого уповноваженим органом управління, самостійно організовує надання робіт, послуг і реалізує їх за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому законодавством (п. 4.3 статуту).

Відповідно до п. 4.6 статуту підприємство має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі України, установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами. Джерелами формування майна та коштів підприємства є: комунальне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення; власні надходження підприємства (кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, медичних послуг, від здачі в оренду); бюджетні кошти та інші джерела фінансування, не заборонені законодавством України; безоплатні або благодійні внески, гранти, дарунки, пожертвування організацій та громадян (п. 5.3 статуту).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Із викладеного вбачається, що КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» не здійснює якихось владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-2, від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17 та від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

При цьому з веб-сайту електронної системи публічних закупівель "Рrоzоrrо" судом встановлено, що закупівля газу № UА-2019-11-21-000836-b була проведена комунальним підприємством за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

У спірних відносинах, що розглядаються, головним розпорядником бюджетних коштів є Ужгородська міська рада, яка через виконавчий орган управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення здійснює контроль за використання майна бюджетних коштів. Рада є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому суд погоджується з тим, що Управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 № 904/123/22; від 26.1.12022 у справі 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 № 587/430/16-ц та від 15.10.2019 № 903/129/18, сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області, тоді як остання не виконала свої повноваження.

Щодо КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» Ужгородської міської ради то у спірних правовідносинах комунальне підприємство діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником обумовленого у вказаному договорі товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

З іншого боку ТОВ "Енерджі Трейд Груп" є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності, як учасника господарських відносин, є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 ГК України.

Згідно із ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» Ужгородської міської ради.

Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 918/337/22, у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 924/996/21.

При цьому в контексті спірних правовідносин, суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 14.12.2021 у справі № 917/565/21 та від 21.12.2021 у справі № 917/764/21, відповідно до якої наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» Ужгородської міської ради, а тому залишає позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Далі, розглядаючи позов прокурора в іншій частині, суд приймає до уваги висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, за якими суд, вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

При цьому суд зазначає, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.

Отже належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду такої справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (правова позиція постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами спірних угод, які є належними відповідачами у спорі про визнання угод недійсними, є КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» та ТОВ "Енерджі Трейд Груп". Проте, враховуючи залишення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» без розгляду, останнє фактично втратило процесуальний статус позивача у справі (учасника справи), а відповідачем у справі воно не залучене.

При цьому суд зазначає, що встановлення обставин недійсності спірних додаткових угод з підстав їх невідповідності вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" за відсутності участі у справі в якості відповідача КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» і, відповідно, ненадання можливості цій особі скористатись своїми правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, буде суперечити завданням та основним засадами господарського судочинства, визначеним статтею 2 цього Кодексу.

Отже, встановивши у даному випадку, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни судом неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позовній вимозі прокурора про визнання додаткових угод недійсними.

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ «Енерджі Трейд Груп» надмірно сплачених коштів в сумі 108 392, 91 грн, то суд зазначає, що вона є похідною вимогою від вимоги прокурора про визнання угод недійсними, а значить - також задоволенню не підлягає.

Усі інші доводи та заперечення учасників справи судом не розглядались, оскільки вони не впливають на зроблені судом висновки та законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, зі сплати судового збору покладаються на Ужгородську окружну прокуратуру, як платника судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 226, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Залишити без розгляду позов керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» про визнання додаткових угод недійсними, стягнення 108 392,91 грн.

Відмовити у задоволенні позову керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я та цивільного захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області, Західного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» про визнання додаткових угод недійсними, стягнення 108 392,91 грн.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні 16 травня 2024 року.

Повний текст рішення складений 27 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.