Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/19195/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/19195/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/19195/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АК ПРОСТОРПРОД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН"

про стягнення 1 692 518,24 грн,

За участю представників:

від позивача Крищук А.С.

від відповідача Бузинний А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АК ПРОСТОРПРОД" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН" (далі - відповідач, ТОВ «ВВН») про стягнення 1 692 518,24 грн, з яких 1 614 844,60 грн пені та 77 673,64 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки від 25.07.2022 № 901 (далі - Договір) в частині поставки товару в погоджені сторонами строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 29.01.2024, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

10.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог.

26.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.02.2024.

09.02.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 15.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.02.2024.

21.02.2024 позивачем подані додаткові пояснення.

29.02.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2024.

У судовому засіданні 21.03.2024 оголошено перерву до 08.04.2024.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідачів, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 08.04.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2022 ТОВ «ВВН» (постачальник) і Товариство (покупець) уклали Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленнях покупця та (або) графіку поставок (додаток № 3 до Договору) [з урахуванням пункту 2.15 Договору], непродовольчу продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах Договору (пункт 1.1);

- поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями силами (в т. ч. транспортом) та за рахунок постачальника на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (пункт 2.1);

- замовлення покупця оформлюється на підставі даних Специфікації та повинне містити усі нижче передбачені дані: номер замовлення; дату подачі замовлення; дату поставки; найменування та адресу пункту поставки; найменування, асортимент і кількість товару (пункт 2.4);

- замовлення покупця, що оформлене відповідно до пункту 2.4 Договору, повинно надсилатись одним з передбачених способів: на електронну адресу відповідальної особи постачальника, вказану в картці постачальника та/або через представника постачальника (пункт 2.5);

- замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження отримання постачальником, зазначених шляхом відповіді через email, sms, viber, факс або телефонне повідомлення з чітким зазначенням, яка особа підтвердила отримання замовлення та прийняла його в роботу (пункт 2.7);

- Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє до 31.12.2022 (пункт 9.1).

За приписом статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки товарів.

Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач вказує, що у період з 27.07.2022 до 16.09.2022 покупець надіслав на електронну поштову адресу постачальника (bigr@ukr.net) 23 замовлення на поставку на загальну суму 4 757 721,21 грн, з яких:

- відповідач повністю виконав 1 замовлення покупця, а саме: № УПЧМ0018110 від 27.07.2022 на суму 398 906,58 грн (поставка згідно з видатковою накладною № ВВ- 00002659 від 27.07.2022);

- відповідач частково виконав 2 замовлення покупця, а саме: № УПЧМ0018393 від 29.07.2022 на суму 719 984,28 грн (поставка згідно з видатковою накладною № ВВ-00002660 від 02.08.2022 на загальну суму 472 924,74 грн; сума непоставки - 247 059,54 грн); № УПЧМ0018420 від 29.07.2022 на суму 28 859,88 грн (поставка згідно з видатковою накладною № ВВ-00002723 від 04.08.2022 на загальну суму 2 208,96 грн; сума непоставки - 26 650,92 грн);

- відповідач не виконав 20 замовлень покупця згідно з іншими доданими до позову замовленнями.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 614 844,60 грн пені та 77 673,64 грн штрафу.

У свою чергу, ТОВ «ВВН» заперечило проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не подано доказів, які б підтверджували направлення замовлень, доданих до позовної заяви.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з такого.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

У пункті 8.5 Договору сторони узгодили, що при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

У разі порушення постачальником строків поставки або недопоставки товару на 10 (десять) і більше календарних днів ніж, це передбачене Договором або специфікацією, постачальник сплачує покупцю додатково штраф у розмірі 2% від не поставленого або недопоставленого товару (пункт 8.6 Договору).

Предметом доказування у даній справі, ураховуючи, зокрема, пункти 2.1, 2.5 і 2.7 Договору, є надсилання замовлення покупця постачальнику та прийняття вказаного замовлення постачальником в роботу.

Позивач вказує, що надсилав замовлення на електронну адресу відповідача, втім, документального підтвердження такого надсилання суду не подано.

Крім того, саме по собі надсилання замовлення постачальнику в силу приписів Договору не є безумовною підставою прийняття такого замовлення відповідачем в роботу та початок перебігу строку поставки товару.

Так, в силу пункту 2.7 Договору замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження отримання постачальником, зазначених шляхом відповіді через email, sms, viber, факс або телефонне повідомлення з чітким зазначенням, яка особа підтвердила отримання замовлення та прийняла його в роботу.

Разом з тим, позивачем не подано належних, достовірних, допустимих і вірогідних доказів, які б підтверджували прийняття замовлень відповідачем у роботу.

Оскільки суду не подано належних, достовірних, допустимих і вірогідних доказів того, позивачем було надіслано відповідачу відповідні замовлення, а постачальником були прийняті у передбаченому Договором порядку означені замовлення, такі замовлення не є підставою для здійснення поставки, як це передбачено пунктом 2.1 Договору, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення пені й штрафу за пунктами 8.6 і 8.7 Договору.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.05.2024.

Суддя О.Г. Удалова