Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/10399/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/10399/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма»

до 1) Прокуратури Закарпатської області

2) Державної казначейської служби України

про стягнення упущеної вигоди в розмірі 929 026, 02 євро, що еквівалентно 29 292 840, 72 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА

Секретар: с/з Інна Шейгець

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 до Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віма» до Прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України про стягнення 1 002 116,20 євро збитків (реальні збитки та упущена вигода) та 1 000 000,00 грн моральної шкоди.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що з вини працівників Прокуратури були порушені права позивача, а саме: незаконно вилучено майно ТОВ "Віма" (обладнання для виготовлення взуття), яке у подальшому було повернуте позивачу в неповному обсязі та у зношеному стані, внаслідок чого це майно (обладнання) стало непридатним для використання за призначенням. За таких обставин позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду.

У позові ТОВ "Віма" просило стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України реальні збитки в розмірі 73 090,18 євро та упущену вигоду в розмірі 929 026,02 євро, що разом становить 1 002 116,20 євро, а також моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.

Справа № 910/10399/18 розглядалася судами неодноразово.

За результатами ухвалених судами рішень на користь позивача була стягнута вартість втраченого обладнання (реальні збитки) у розмірі 73 090,18 євро та 300 000,00 грн моральної шкоди.

За результатом останнього нового розгляду Постановою Верховного Суду від 25.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/10399/18 в частині стягнення 300 000,00 грн моральної шкоди залишено без змін (в цій частині рішення набрало законної сили), в частині відмови у стягненні упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро - скасовано, справу №910/10399/18 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Отже, предметом розгляду даної справи залишились позовна вимога про стягнення з відповідачів упущеної вигоди в розмірі 929 026,02 євро.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від матеріали справи № 910/10399/18 передано на розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 р. прийнято дану справу до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М.; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; розгляд даної справи здійснювати зі стадії підготовчого провадження та призначити підготовче засідання на 19.12.2023 р.

До Господарського суду міста Києва від Прокуратури Закарпатської області надійшли письмові пояснення, в яких вона просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність факту понесення позивачем матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди.

До Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких вона просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України упущеної вигоди через Державну казначейську службу України, посилаючись на неналежність такого способу відшкодування шкоди шляхом безспірного списання коштів через казначейство.

У судовому засіданні 30.04.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вже встановлено судами та підтверджено постановою Верховного Суду від 01.06.2022 у даній справі, 01.12.1999 ТОВ "Віма" було зареєстроване як підприємство, що ставить за мету виробництво взуття та надання інформаційних послуг.

У квітні 2006 з метою виробництва взуття ТОВ "Віма" придбало у швейцарської фірми "WIFI AG in Grunung" обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090,00 євро, яке у травні 2006 було ввезено на територію України, розмитнено та змонтовано у виробничу лінію в орендованому позивачем у ЗАТ "Ужгородський механічний завод" приміщенні, яке знаходилося за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30.

Після установки обладнання позивач, на підставі контракту № 8 від 08.04.2006, укладеного з фірмою "Paradiso", отримав сировину і почав виготовляти продукцію (взуття).

23.05.2007 слідчий з особливо важливих справ Прокуратури Кузан В. В. порушив кримінальну справу № 9706407 за фактом заволодіння службовими особами ТОВ "Віма" чужим майном в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

30.05.2007 слідчим Кузаном В. В. були проведені обшуки у приміщеннях офісу позивача та приміщеннях, у яких проживала директор товариства ОСОБА_2 . Під час проведення слідчих дій були вилучені оригінали бухгалтерських документів, документів, що підтверджували зовнішньоекономічну діяльність позивача, договори з контрагентами та документи, пов`язані з придбанням обладнання для виробництва взуття.

02.10.2007 слідчим Кузаном В. В. також був проведений огляд орендованих позивачем виробничих приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30 , та належного позивачу обладнання. За результатами огляду постановою слідчого Кузана В. В. від 02.10.2007 належне позивачу обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73 090,00 євро було визнано речовим доказом у кримінальній справі № 9706407 та в той же день передано за актом на відповідальне зберігання ТОВ "Інгрід плюс".

06.03.2008 слідчим Кузаном В.В. була порушена кримінальна справа № 9701808 стосовно директора ТОВ "Віма" ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 209 КК України, та кримінальна справа № 9701808/2 - за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України.

У подальшому кримінальні справи №№ 9706407, 9701808 та 9701808/2 постановою слідчого Кузана В. В. від 06.03.2008 були об`єднані в одне провадження, якому був присвоєний № 9706407 та по якому пред`явлено обвинувачення директору ТОВ "Віма" ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 222 та ч. 2 ст. 209 КК України.

03.04.2008 кримінальна справа № 9706407 була передана до суду, у супровідному листі до справи зазначалося, що речові докази - обладнання для виготовлення взуття, знаходяться на відповідальному зберіганні у ТОВ "Інгрід плюс".

Вказана кримінальна справа розглядалася судами та органами досудового слідства неодноразово.

10.08.2015 прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Прокуратури старший радник юстиції Романець Ю. М. виніс постанову, якою закрив кримінальне провадження проти ОСОБА_2 (якому на день винесення документа прокурором було присвоєно № 12014070030001332) на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді у вчиненні злочинів та вичерпанні можливості їх отримання. Цією ж постановою було вирішено, що речові докази, вилучені в ході досудового розслідування, та обладнання для виготовлення взуття (згідно з протоколом огляду від 02.10.2007) загальною вартістю 73 090,00 євро підлягають поверненню представникам ТОВ "Віма".

Вказана постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалася та 21.08.2015 набрала законної сили.

Проте, як встановили суди, вилучене обладнання не було повернуто позивачу відразу після винесення постанови. Лише 26.09.2016 Прокуратура стала повертати позивачу вилучене у 2007 році обладнання та згідно з актом приймання-передачі частини речових доказів повернула представнику позивача: два повітряних компресора; 29.09.2016 - шість найменувань обладнання; 03.11.2016 - тринадцять найменувань обладнання, 08.11.2016 - п`ять найменувань обладнання.

13.12.2016 виконуючий обов`язки прокурора Закарпатської області листом № 17/7-858-07 повідомив ТОВ "Віма" про те, що іншу частину обладнання повернути неможливо у зв`язку з його відсутністю.

Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Віма" до суду з позовом про відшкодування збитків у вигляді вартості втраченого та пошкодженого обладнання, стягнення упущеної вигоди (неотриманого доходу) та моральної шкоди.

У подальшому, під час судового розгляду даної справи, на підставі спеціальних норм цивільного законодавства України - ст. 1173, 1174 ЦК України, що передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, суди встановили факт бездіяльності посадових осіб Прокуратури, які не виконали обов`язок щодо забезпечення схоронності вилучених речей (обладнання позивача) від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, що призвела до втрати та пошкодження обладнання під час його знаходження на зберіганні у ТОВ "Інгрід плюс", та перебувала (бездіяльність) у прямому причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням обладнання.

Тобто господарськими судами трьох інстанцій (неодноразово у цій справі) був встановлений склад цивільного правопорушення з боку Прокуратури у спірних правовідносинах, а саме - трьох його елементів: неправомірні дії (бездіяльність) органу прокуратури, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Зазначене стало підставою для стягнення на користь ТОВ "Віма" вартості втраченого обладнання (реальних збитків) у розмірі 73 090,18 євро за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2023 у даній справі позовна вимога ТОВ "Віма" про стягнення упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро була направлена на новий розгляд.

Верховний Суд відмовляючи в частині стягненні упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро і направлення справи у зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції вказав, що неправильне застосування в оскаржуваних судових рішеннях положень ст. ст. 22, 1173, 1174 ЦК України стало наслідком того, що при постановленні оскаржуваних судових рішень в частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 929 026,02 євро суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи.

Також Верховний Суд вказав, що неправильне застосування положень ст. ст. 22,1173, 1174 ЦК України стало підставою того, що в оскаржуваних судових рішеннях не виконано раніше надану вказівку Верховного Суду про необхідність надання належної правової оцінки доводів позивача про те, що без втручання Прокуратури господарська діяльність Товариства так би і продовжувалася, у їх сукупності із встановленими судами обставинами того, що строк дії контракту на поставку взуття та напівфабрикатів з матеріалів замовника № 8 було визначено до 31.12.2007.

В обґрунтування розрахунку упущеної вигоди в розмірі 929 026,02 євро позивач в позові вказує, що у період з червня 2006 по травень 2007 року (до початку розслідування прокуратурою кримінальної справи) ТОВ «Віма» виготовило 17 144 пари взуття і за це отримало 83 196,30 євро. Таким чином, на думку позивача у період з 30.05.2007 по 30.07.2018 (134 місяці - період протягом якого вилучене майно зберігалось як речові докази), ТОВ «Віма» мало б можливість отримати дохід у сумі 929 026,02 євро (83 196,30 євро / 12 місяців * 134 місяця).

Перевіряючи вказані доводи позивача, судом враховано, що свою виробничу діяльність (виготовлення взуття) за допомогою придбаного у фірми «WIFI AG in Grunung» обладнання, ТОВ «Віма» здійснювало в приміщенні за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, орендованому у ЗАТ «Ужгородський механічний завод» на підставі договору оренди № 28/12 від 01.03.2006.

08.04.2006 ТОВ "Віма" (виконавець) з Фірмою "Paradiso" (замовник) укладено контракт № 8 на поставку взуття та напівфабрикатів з сировини замовника, предметом якого є поставка позивачу сировини для виготовлення взуття виключно з матеріалів замовника, а у свою чергу позивач поставляє у зворотному напрямку Замовнику готову продукцію і заготовки для взуття.

Загальна вартість контракту становить 5000000,00 євро (5.1 контракту).

Пунктом 5.3 контракту сторони погодили, що витрати на виготовлення однієї пари готової продукції становлять 0,5 - 3,20 євро за 1 пару.

Строк дії вказаного договору сторони погодили до 28.02.2007 (п. 7.1 Контракту).

Як свідчать матеріали справи, строк дії цього договору після його закінчення сторонами продовжений не був.

До матеріалів справи додано:

- бухгалтерську довідку ТОВ «Віма» за період з червня 2006 року по травень 2007 року (12 місяців), якою підтверджується, що позивач виготовив 17144 пари взуття і за це отримав дохід в сумі 83196,30 євро.

- інвойси за період з 06.11.2002 року до 07.02.2006 року, що підтверджують відвантаження виготовленого позивачем взуття (з давальницької сировини) Фірмі "Paradiso".

- виписка з особового рахунку ТОВ «Віма» за період з 18.12.2002 року до 02.02.2007, що підтверджує надходження валютних коштів (Євро) від Фірми "Paradiso", в тому числі за період з червня 2006 по травень 2007 р.;

- відомості по рахунках за період березень 2006 - січень 2007 року, з яких вбачається надходження коштів відбувалося, зокрема, від компанії «Paradiso»,

Таким чином, вбачається, що позивач реально виконував контракт укладений Фірмою "Paradiso", отримував кошти за виготовлену продукцію, а отже мав можливість одержати дохід від своєї господарської діяльності за наявності можливості продовжувати діяльність.

Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій було задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати (73090,00 євро) і рішення судів попередніх інстанцій в зазначеній частині були залишені без змін Верховним Судом.

Тобто у справі № 910/10399/18 встановлено факт наявності заподіяння позивачу збитків у вигляді вартості втраченого обладнання за цінами на момент втрати (73090,00 євро).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи на підставі статей 1173, 1174 цього Кодексу.

З огляду на те, що в результаті вилучення обладнання позивач був позбавлений можливості виконувати свої обов`язки по контракту Фірмою "Paradiso", неправомірна чи злочинна діяльність позивача так і не була підтверджена рішеннями суду, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, яка визначається розміром недоодержаних доходів від реалізації виготовленої продукції.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією позивача щодо розміру заявленої до стягнення упущеної вигоди, а саме в частині періоду її нарахування (з 30.05.2007 по 30.07.2018), оскільки строк дії укладеного позивачем з Фірмою "Paradiso" контракту № 8 на поставку взуття та напівфабрикатів з сировини замовника від 08.04.2006 закінчився 31.12.2007, тоді як упущена вигода за даним контрактом може мати місце в межах строку його чинності, тобто розраховуватись за період з червня 2006 по грудень 2007 (включно).

У зв`язку з цим, приймаючи до уваги визначену позивачем у позовній заяві середньомісячну суму доходу за період виробничої діяльності за який він заявляє упущену вигоду, та визначений судом обґрунтований період її нарахування (по грудень 2007 (включно) доходи, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода) становлять 48531,17 євро (за 7 місяців), що по курсу Національного Банку України на день звернення до суду становило 1530187,79 грн.

Таким чином, вимога про стягнення упущеної вигоди є обґрунтованою, документально підтвердженою на суму 48531,17 євро, у зв`язку з чим підлягає задоволенню частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віма" в частині стягнення упущеної вигоди задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віма" (88000, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 15/32; код 30624063) упущену вигоду у сумі 48531 (сорок вісім тисяч п`ятсот тридцять одне) євро 17 євроцентів, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 1530187,79 грн.

3. У іншій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Дата складення тексту рішення: 27.05.2024 р.