Рішення

від 22.05.2024 по справі 911/3087/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/3087/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА-СТАРТ» про стягнення 231 412,35грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА СТАРТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» про стягнення 302 868,52грнза участі представників від:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2024 (т.3 а.с.4-19) у даній справі:

- первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА СТАРТ» (далі відповідач, ТОВ «Формула Старт») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» (далі позивач, ТОВ «Весмак») 128 233,02грн основного боргу, 19 683,52грн втрат від інфляції, 6 253,13грн - 3% річних, 74 177,34грн пені, а також 2 740,17грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором; в частині стягнення 537,9грн - втрат від інфляції, 67,5грн - 3 % річних, 2 459,94грн пепні відмовлено;

- відмовлено повністю у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Формула Старт» до ТОВ «Вксмак» про стягнення 286 154,64грн пені та 16 713,88грн штрафу.

30.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «Весмак» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками ТОВ «Формула Страт» (т.3 а.с.22-23).

У поданій заяві ТОВ «Весмак» просить суд стягнути з ТОВ «Формула Старт» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, у поданій заяві позивач повідомив, що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги складають 37 750грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2024: розгляд відповідної заяви призначено в судовому засіданні на 22.05.2024 о 16:00; відповідачу встановлений строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій позивачу 5 днів з дня отримання ухвали (т.3 а.с.31-32).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 01.05.2024 о 08:50, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.3 а.с.35-36).

03.05.2024 від ТОВ «Формула Старт» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у яких відповідач просить зменшити пред`явлені позивачем за первісним позовом витрати на забезпечення професійної правничої допомоги (т.3 а.с.35-39).

Відповідач вважає розмір витрат позивача неспівмірним із складністю справи, фактично виконаним обсягом робіт, а деякі витрати відповідач вважає нерозумними та такими, що не є необхідними. Окрім того, відповідач вважає, що слід відмовити у відшкодуванні витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги із складання процесуальних документів щодо зустрічної позовної заяви, оскільки позивач не надав попереднього розрахунку судових витрат, у зв`язку із розглядом зустрічного позову.

В судове засідання 22.05.2024 представники сторін не з`явилися; про дату, час і місце судового засідання повідомлені шляхом направлення ухвали від 30.04.2024; у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності свого представника; у поданому клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач також просив провести судове засідання без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Згідно із п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 № 922/4812/21, 09.01.2024 №922/1253/23, 17.01.2024 №910/2158/23, а також додатковими постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позовній заяві, з урахуванням заяви про усунення недоліків, позивач повідомив, що його орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу становлять 7 000грн (т.1 а.с.4, зворот; т.1 а.с.92, зворот). У заяві про збільшення позовних вимог позивач вже вказував, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000грн (т.2 .а.с.94-95). Окрім того, до закінчення судових дебатів позивач вказав, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу надасть протягом 5 днів після прийняття рішення у справі.

Як визначено ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Після прийняття рішення у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України, позивач надав докази у підтвердження обов`язку оплатити правову допомогу, надану адвокатом Фреїшин Т.М., частина яких позивачем могла бути подана до закінчення судових дебатів (договір про надання правничої допомоги від 21.08.2023), а частина не могла бути подана, оскільки не існувала на момент звернення до суду з позовом, проведення судових дебатів (акт про надання правничої допомоги від 26.04.2024 та рахунок-фактура №2024/26042024 від 26.04.2024).

Отже, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

договір від 21.08.2023 про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Фреїшин Т.М. та ТОВ «Весмак» (т.3 а.с.25-27, далі - договір);

акт про надання правничої допомоги від 26.04.2024 (т.3 а.с.28-29);

рахунок-фактура №2024/26042024 від 26.04.2024 (т.3 а.с.30);

ордер АТ №1051643 від 06.10.2023 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Фреїшин Т.М. позивачу ТОВ «Весмак» (т.1 а.с.79).

Так, відповідно до умов договору, ТОВ «Весмак» (далі клієнт) зобов`язується надати адвокату всі необхідні документи та іншу інформацію, прийняти такі послуги і оплатити їх, а Фреїшин Т.М. (далі адвокат) зобов`язаний здійснити підготовку (вивчення) матеріалів, провести захист (представництво) інтересів клієнта в господарському суді (місцевому, апеляційному або касаційному), в інших органах державної влади або управління, місцевого самоврядування, Вищій раді правосуддя, на підприємствах, установах і в організаціях, нотаріусів до досягнення обумовленого сторонами позитивного результату без обмеження повноважень (п.1.1 договору).

Як визначено п.2.1 договору, такий договір вважається виконаним при досягненні сторонами обумовленого попередньо позитивного результату по справі (справах), закріпленого у відповідному рішенні (постанові), ухвалі суду (першої, апеляційної чи касаційної інстанції), що набрали законної сили, рішенні органу державної влади або управління чи місцевого самоврядування чи іншому органі.

Згідно п.3.1 договору сторони закріпили, що: винагорода по справі включає в себе витрати, понесені адвокатом при виконанні своїх зобов`язань по цьому договору та гонорар за надані послуги; обчислення гонорару здійснюється у формі погодинної оплати (2000 грн за годину, крім участі в судовому засіданні, вартість якої узгоджується сторонами окремо у акті про надання правничої допомоги) згідно підписаного сторонами акту про надання правничої допомоги, де зазначаються також і витрати адвоката, якщо такі є; оплата винагороди проводиться не пізніше 45 робочих днів з моменту підписання акту про надання правничої допомоги; у разі виникнення підстав, що впливають на якість наданих послуг, їх кінцевий результат, враховуючи можливість реального виконання рішення суду, що набрало законної сили, розмір гонорару, який стягнуто судом за результатами розгляду справи, тощо, сторони можуть змінити суму погодженого гонорару, в тому числі і шляхом його повернення (повного чи часткового) клієнту; сторони погоджуються, що при встановленні розміру гонорару враховано складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; визначений сторонами гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час; наявність витрат доводиться відповідними документами (чеками, квитанціями, квитками, тощо).

Згідно акта від 26.04.2024 про надання правничої допомоги, адвокатом надані послуги, вартість яких узгоджена сторонами загалом у розмірі 37 750грн, а саме:

проведення консультацій з клієнтом з метою з`ясування обставин справи 1 000грн (0,5год);

правовий аналіз наданих клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та тактики захисту; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах в Єдиному державному реєстрі судових рішень, складання позовної заяви, розрахунків до неї (в тому числі, підготовка додатків, направлення позовної заяви відповідачу та до суду) 4 000грн (2год);

підготовка відповіді на відзив 20.11.2023 2 000 (1год);

підготовка відзиву на зустрічний позов 6 000 (3год);

участь адвоката у 7 судових засіданнях (27.12.2023, 24.01.2024, 31.01.2024, 28.02.2024, 25.03.2024, 15.04.2024, 26.04.2024) 18 750грн (7,30год);

підготовка клопотання про долучення доказів 05.01.2024 1 000грн (0,5год);

підготовка заяви про збільшення розміру позовних вимог 16.01.2024 1 000грн (0,5год);

підготовка заяви про визнання доказів неналежними, недопустимими, недостовірними 23.01.2024 1 000грн (0,5год);

підготовка клопотання про поновлення строків 29.01.2024 1 000грн (0,5год);

підготовка та подання до суду додаткових письмових пояснень 05.02.2024 2 000грн (1год).

Позивачу виставлено рахунок-фактуру №2024/26042024 від 26.04.2024 на оплату послуг адвоката Фреїшин Т.М, у розмірі 37 750грн (т.3 а.с.30).

Доказів оплати наданих адвокатом послуг на момент прийняття додаткового рішення у справі не надано, а, враховуючи положення п.3.1 договору, такий строк на момент розгляду поданої заяви ще не закінчився.

У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат, які він має понести на оплату професійної правничої допомоги суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 су справі №914/1508/23, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 №908/3387/21 для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 №938/466/21; додаткову постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, 05.03.2024 у справі №916/2266/22).

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23; 15.05.2024 № 922/2738/21; додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі відповідач ТОВ «Формула Старт» скористалося своїм правом та подав у встановлений судом строк клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій, зокрема, вказує на неспівмірність розміру таких витрат, однак, не вказує який розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, на його думку, є співмірним. Разом з тим, суд частково погоджується з тим, що деякі із витрат позивача на оплату таких послуг не є розумними, дійсно необхідними, а розмір витрат на професійну допомогу не є співмірним із обсягом наданих послуг, складністю виконаної роботи та справи, фактично витраченим часом.

Як вбачається з акту про надання правничої допомоги від 26.04.2024, у ньому окремо вказано послуги, кожна з яких оцінена адвокатом окремо, які фактично є складовою однієї послуги складання позовної заяви. Так, не є самостійними, кожну з яких окремо не можна вважати правовою допомогою, витрати по оплаті якої можна віднести самостійно до судових витрат, наступні: консультація з метою з`ясування обставин справи та правовий аналіз наданих клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та тактики захисту; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах в Єдиному державному реєстрі судових рішень,

Суд вважає неможливим покладення на відповідача витрат на оплату відповідних послуг у повному обсязі, оскільки проведення консультацій з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, правовий аналіз документів., пошук судової практики самі по собі не є самостійною послугою, витрати на яку можна віднести до судових витрат, оскільки надання відповідних послуг самостійно без складання та подання до суду позовної заяви, не можна вважати правовою допомогою в суді. Фактично відповідні, вказані у акті як самостійні послуги, є складовою (етапом) послуги подання позовної заяви до суду, для надання якої необхідно провести консультацію з клієнтом, отримати від нього необхідним для складання позовної заяви докази, вивчити практику та законодавство, скласти позовну заяву з відповідними розрахунками позовних вимог, направити позовну заяву іншому учаснику та подати її до суду. З огляду на вказаний акт, вартість такої послуги загалом оцінена в 5000грн.

Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити, що дану справу не можна віднести до категорії складних, хоч у ній розглядались одночасно первісний та зустрічний позов, оскільки для розгляду відповідних вимог суд фактично досліджував одні й ті самі докази, які сторонами подані із заявами по суті. Подання ТОВ «Весмак» відповіді на відзив, відзиву на зустрічну позовну заяву не потребувала витребування додаткових доказів, окрім тих, що перебували у розпорядженні такої особи, аналізу значної кількості нормативних актів, яким врегульовані відносини сторін, тому витрати на оплату послуг з підготовки та подання: відповіді на відзив та відзиву на зустрічну позовну заяву, у загальному розмірі 8 000грн суд вважає необґрунтованими та непропорційними до предмету спору, та складності справи.

Заперечення відповідача щодо неможливості покладення на нього витрат на оплату заяв, поданих ТОВ «Весмак» щодо вимог зустрічного позову безпідставні.

Так, в силу ч.ч.1,2 ст.124 ГПК України: разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, не подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із першою заявою по суті за змістом ч.2 ст.124 ГПК України не тягне за собою обов`язкову відмову судом у відшкодуванні відповідних витрат.

Окрім того, разом із первісним позовом позивачем повідомлено про можливі судові витрати та надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який, як визначено ч.3 ст.124 ГПК України, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданому клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач зазначає про безпідставність покладення на нього обов`язку відшкодувати витрати у розмірі 2 000грн за надання правової допомоги у складанні додаткових пояснення від 05.02.2024, оскільки заява (додаткові пояснення) від позивача з такою датою до суду не надходила. В матеріалах справи є лише пояснення відповідача від відповідної дати.

Між тим, суд під час розподілу судових витрат, до яких, у відповідності до ст.123 ГПК України, відносяться й витрати на професійну правничу допомогу, з урахуванням ст.ст. 126, 129 ГПК України повинен виходи з реальності таких витрат, фактичного їх надання учаснику та пов`язаності таких витрат з розглядом справи.

Отже, суд у покладенні на відповідача відповідних витрат у розмірі 2 000грн відмовляє.

Також, суд не вважає розумними і дійсно необхідними, а також такими, що відповідають обсягу фактично виконаної роботи/надання послуг витрати на оплату послуг у загальному розмірі 4 000грн щодо підготовки клопотань про: долучення доказів від 05.01.2024; збільшення розміру позовних вимог від 16.01.2024; підготовки заяви про визнання доказів неналежними, недопустимими, недостовірними 23.01.2024; поновлення строків. Так, подання відповідних заяв є правом, а не обов`язком позивача, відповідні витрати не є неминучими, тому суд вважає за можливе покласти відповідні витрати на відповідача лише в частині.

Також, суд погоджується із запереченнями відповідача, який посилається на не співмірність відповідних витрат із часом, витраченим адвокатом, складністю справи.

Так, тривалість усіх судових засідань у даній справі, становить у сукупності 366хв, із урахуванням часу очікування судового засідання, тобто приблизно 6 годин: 27.12.2023 58хв (з урахуванням 30хв затримки); 24.01.2024 44хв (з урахуванням 13хв затримки); 31.01.2024 50хв (з урахуванням 5хв затримки); 28.02.2024 15хв (з урахуванням 5хв затримки); 25.03.2024 2год (з указуванням 15хв затримки); 15.04.2024 1год 5хв; 26.04.2024 14хв (т.2 а.с.73-78; а.с.124-128; а.с.175-179; а.с.212; а.с.225-227; а.с.239-241; т.3 а.с.1-2). Отже, не є обґрунтованим зазначення у акті часу, витраченого на участь у судових засідання тривалістю 7,30год.

Суд вважає дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, часом, фактично витраченим адвокатом, а також враховуючи поведінку сторін та середню вартість аналогічних послуг на ринку, витрати на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі у розмірі не більше 18000грн (4 000грн проведення консультації з клієнтом, правовий аналіз наданих клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та тактики захисту; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах в Єдиному державному реєстрі судових рішень, складання позовної заяви, розрахунків до неї, направлення позовної заяви відповідачу та до суду (подання позовної заяви до суду); 2 000грн підготовка та подання відповіді на відзив; 3 000грн підготовка та подання відзиву на зустрічну позовну заяву; 2000грн підготовка та подання клопотань з процесуальних питань, пояснень, заяв) та 7 000грн (представництво інтересів в суді).

Однак, враховуючи часткове задоволення первісних вимог та відмову у задоволенні зустрічних вимог, відповідні витрати підлягають відшкодуванню позивачу лише частково пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 17 761,57грн.

Інші витрати, понесені позивачем на оплату правової допомоги у розмірі 17988,43грн суд покладає на відповідача, який взяв на себе відповідні зобов`язання за договором від 21.08.2023, узгодив вартість та обсяг наданих послуг, підписавши акт надання правничої допомоги за таким договором, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача з адвокатом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 129, 232-233, 237-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» щодо покладення на Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА-СТАРТ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 37 750грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМУЛА СТАРТ» (ідентифікаційний код 43878043; 08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м.Вишневе(з), вул. Святоюріївська, буд. 10/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК» (ідентифікаційний код 41793089; 77454, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Драгомирчани, вул. Миру, буд. 68) 17761,57грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Відмовити у задоволенні заяви в частині стягнення 2 000грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

4. Витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 17788,43грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСМАК».

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова