Ухвала

від 21.05.2024 по справі 544/2295/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/2295/23 Номер провадження 11-кп/814/1272/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023170580000392, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пирятин Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2008 та 2012 року народження, не працюючого, на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний не перебуває, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 1 ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Задоволено цивільний позов прокурора Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Пирятинської міської ради Лубенського району Полтавської області та стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави матеріальну шкоду, заподіяну в наслідок незаконної порубки дерев у розмірі 51709, 32 коп.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію до знарядь вчинення кримінального правопорушення бензопили марки «Foresta FA52LX», серійний номер НОМЕР_1 , яка зберігаються у камері схову ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: АДРЕСА_2 та саморобного причіпу без номерних знаків, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_8 (мешканцю АДРЕСА_1 ).

Скасовано накладений арешт на майно, вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів.

Згідно з вироком суду, 20 серпня 2023 року, близько 07 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , вирішив вчинити незаконну порубку дерев поблизу земельної ділянки, яка має кадастровий номер 5323810100:50:001:0178. З цією метою ОСОБА_8 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст.69 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань спеціального використання лісових ресурсів», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, не маючи спеціального дозволу для використання лісовій ресурсів, лісорубного або лісового квитка, діючи умисно, з корисливих мотивів, за допомогою заздалегідь заготовленого та прилаштованого знаряддя злочину, що було необхідне для здійснення спилювання та крижування деревини, а саме власної бензопили марки «Foresta FA52LX» серійний номер НОМЕР_2 , самостійно, на ділянці, яка є землею лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні філії «Гадяцьке лісове господарство» ДП «Ліси України» за межами м. Пирятин, Лубенського району, Полтавської області, в обході № 1 кварталу 130 виділу 6 урочища «Осове», яка межує із земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323810100:50:001:0178, здійснив незаконну порубку п`яти сироростучих дерев з породи «Вільха» діаметрами 30 см, 32 см, 33 см. 54,5 см. 42,5 см., відокремивши стовбури дерев від шийки кореня до ступеня припинення росту, після чого трактором ЮМЗ-6, д.н.з НОМЕР_3 з саморобним причіпом без номерних знаків перевіз до себе додому, де розрубав на дрова. Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_8 навколишньому природному середовищу спричинив істотну шкоду, в частині забезпечення ефективності охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів та матеріальну шкоду державі, в особі філії «Гадяцького лісового господарства» ДП «Ліси України», код ЄДРПОУ: 44768034, у сумі 61709,32 грн.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 - захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання та призначити покарання за ч. 1 ст. 246 КК України у виді одного року позбавлення волі, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Відмовити в частині застосування спеціальної конфіскації до саморобного причепа та відмовити в частині задоволення позовних вимог прокурора Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Пирятинської міської ради Лубенського району Полтавської області.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що призначаючи покарання, суд не надав належної оцінки таким обставинам, як ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, його вік та те, що ОСОБА_8 раніше несудимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, частково відшкодував завдані збитки у сумі 10000 грн.

Вказує, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 є шире каяття, часткове відшкодування завданого збитку, обставини, які обтяжують покарання останнього не встановлено. Тому, на переконання сторони захисту, місцевий суд прийшов до правильного висновку про призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Щодо застосування спеціальної конфіскації саморобного причіпу без номерних знаків, то останній належить громадянину ОСОБА_9 та був отриманий у тимчасове користування ОСОБА_8 для використання у сільськомугосподарстві.

Зазначає, що власник причепа ОСОБА_9 звертався до місцевого суду із відповідною заявою, у якій прохав скасувати арешт із причепа та повернути йому як належний, мотивуючи це тим, що в силу віддаленості проживання та впевненості, що техніка використовується за призначенням в сільському господарстві він не знав та не міг знати про його незаконне використання. Засуджений ОСОБА_8 підтвердив факт належності причепа ОСОБА_9 та те, що останній не знав і не міг знати про використання причепа під час перевезення деревини.

Щодо заявленого цивільного позову, то просить врахувати, що під час проведення досудового розслідування у ОСОБА_8 вилучено незаконно зрубаної деревини об`ємом 4,61 м3. Відповідно до оскаржуваного вироку суду,Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» повернуто вилучену деревину, як власнику, яка оцінена, відповідно до висновку судової експертизи в 3823 гривні 21 копійки, тому вважає, що позовні вимоги в такому випадку підлягають частковому задоволенню та зменшенню на суму вартості поверненого майна.

Крім того вказує, що місце вчинення кримінального правопорушення знаходиться за межами м. Пирятин, міська рада не являється органом державної влади, а є органом місцевого самоврядування, тому вважає, що прокурором не може бути поданий позов в інтересах Пирятинської міської ради, а якщо поданий, то не може бути задоволеним, оскільки Пирятинська міська рада не є потерпілою особою від дій ОСОБА_8 , а потерпілою особою встановлено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечив проти доводів скарги, просив вирок суду залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_8 до суду апеляційної інстанції не з`явився, просив розглянути апеляційну скаргу захисника без його участі.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 не у повній мірі дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України як незаконна порубка дерев у лісі, перевезенні та зберіганні незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істотну шкоду - є правильним та учасниками судового провадження не оспорюється згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

В той же час, захисник вважає призначене за ч. 1 ст. 246 КК України ОСОБА_8 покарання надто суворим.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо (далі Постанова Пленуму №7).

Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз`яснення зазначені у Постанові Пленуму №7, врахував обставини вчиненого та особу обвинуваченого, а саме: характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його вік та те, що ОСОБА_8 раніше несудимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю, частково відшкодував завдані збитки у сумі 10000 грн., щиро розкаюється в скоєному.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно зі ст. 66 КК України суд визнав щире каяття, часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено.

Судом також враховано висновок досудової доповіді, підготовленої Лубенським районним сектором № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, відповідно до якого виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вказані обставини, суд призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, яке не є максимальним для даного виду покарання, визначеного санкцією вказаної частини статті.

Більше того, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 , а також досягнення мети покарання, без його реального відбування, та звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає призначене покарання справедливим та таким, що відповідає характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для досягнення мети призначення покарання і не є надто суворим, як на цьому наполягає захисник.

В той же час, є слушними доводи захисника про безпідставне застосування спеціальної конфіскації саморобного причіпу без номерних знаків.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Виходячи з аналізу положень вказаних статей, спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених КК України випадках до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, якщо власник знав про їх незаконне використання.

Як вбачається з матеріалів провадження, 10.11.2023 до постановлення вироку у справі, ОСОБА_9 просив скасувати арешт на належне йому майно - трактор колісний ЮМЗ-6 1984 р.в. д.н.з. НОМЕР_3 та причеп до нього без номерного знаку.

В подальшому, вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2023 року постановлено застосувати спеціальну конфіскацію до знарядь вчинення кримінального правопорушення, зокрема саморобного причіпу без номерних знаків, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_8 .

Крім того, ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2023 року за заявою ОСОБА_9 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 01 вересня 2023 року у справі № 544/2101/23 в рамках кримінального провадження № 12023170580000392 від 22.08.2023, в частині вилученого майна транспортного засобу - трактора колісного ЮМЗ-6 1984 р.в. д.н.з. НОМЕР_3 та вказаний транспортний засіб повернуто ОСОБА_9 .

Ухвалюючи рішення про спеціальну конфіскацію саморобного причіпу без номерних знаків, районним судом не було вмотивовано рішення про те, що ОСОБА_9 , який є власником майна, знав або міг знати про його незаконне використання.

При цьому, як ОСОБА_9 та його представник - адвокат ОСОБА_7 , так і обвинувачений ОСОБА_8 стверджували, що вказаний причіп належить саме ОСОБА_9 , та він не був обізнаний про незаконність використання, оскільки причіп був переданий у тимчасове користування ОСОБА_8 для використання у сільському господарстві.

Об`єктивних даних, які б спростовували дані твердження, матеріали справи не містять. Зокрема органом досудового розслідування не було достеменно встановлено та не зазначено у обвинувальному акті, що ОСОБА_9 знав про використання ОСОБА_8 його причіпу у злочинних цілях і він не заперечував проти цього. Крім цього, органом досудового розслідування не спростовано твердження обвинуваченого та ОСОБА_9 про належність причіпу останньому, ще й з огляду на те, що вказаний причіп є саморобним, а отже державній реєстрації не підлягає.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення суд повинен вирішити питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів. Відповідно до пункту 1 вказаної норми гроші цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Враховуючи наведене, причіп без номерних знаків підлягає поверненню власнику - ОСОБА_9 .

Щодо вирішення цивільного позову, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Положеннями ч.2 ст.127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.

Місцевий суд зазначених вище вимог закону цілком дотримався.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року (справа № 912/2385/18) відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З наявних матеріалів вбачається, що разом із обвинувальним актом прокурором подано позовну заяву в інтересах філії «Гадяцьке лісове господарство» ДП «Ліси України» про відшкодування завданої ОСОБА_8 шкоди за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

З відповіді директора філії «Гадяцьке лісове господарство» ДП «Ліси України» на повідомлення прокурора слідує, що лісовим господарством чи його посадовими особами не вживалися заходи щодо відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями ОСОБА_8 . До суду із позовом про стягнення суми завданих збитків філія не зверталася та не планує. В той же час, не заперечує проти звернення прокурора із позовом про стягнення шкоди, завданої навколишньому природньому середовищу.

В подальшому, прокурором до суду подано уточнену позовну заяву, в якій прокурор просив стягнути з ОСОБА_8 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев на користь держави в особі Пирятинської міської ради Лубенського району Полтавської області, якій реально завдано шкоду.

Вказані уточнення мотивовані тим, що філія «Гадяцьке лісове господарство» ДП «Ліси України» є третьою стороною на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та якій у постійне користування передано земельні ділянки на території Пирятинської міської об`єднаної територіальної громади, на яких розміщено лісові насадження, лісову порубку яких вчинено ОСОБА_8 , а отже Пирятинська міська рада є належним уповноваженим суб`єктом для здійснення заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування збитків, спричинених внаслідок порушення природоохоронного законодавства, оскільки порушення вчинено на її території та вказані платежі зараховуються на спеціальний бюджетний рахунок територіальної громади.

Прокурором було зазначено, що Пирятинська міська рада та її виконавчі органи могла і повинна була знати про допущення на території громади порушення вимог природоохоронного законодавства внаслідок вчинення ОСОБА_8 злочину проти довкілля та спричинення цим шкоди навколишньому природному середовищу, тому могла та повинна була вжити вичерпних заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування такої шкоди в установленому законодавством порядку (в тому числі шляхом подання до суду відповідного позову). Однак таких заходів вжито не було, що стало підставою для реагування органами прокуратури.

Листом прокурора від 26.10.2023, направленого в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Пирятинську міську раду повідомлено про порушення природоохоронного законодавства, спричинення шкоди навколишньому природному середовищу та необхідність вжиття заходів для забезпечення відшкодування спричиненої шкоди. Висловлено вимогу про надання інформації про те чи вживалися та чи планується вжиття заходів цивільно-правового характеру (в тому числі шляхом пред`явлення відповідного позову до суду) щодо стягнення завданих ОСОБА_8 збитків.

Згідно листа Пирятинської міської ради Полтавської області № 7566/02-33 від 30.10.2023 заходи, спрямовані на стягнення шкоди, спричиненої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , не вживалися та не плануються.

Таким чином було встановлено бездіяльність Пирятинської міської ради як уповноваженого органу у сфері охорони навколишнього природного середовища. Міською радою та її виконавчими органами не заявлено цивільний позов щодо стягнення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, жодних інших дій щодо стягнення збитків не вжито, що свідчить про неналежне здійснення наданих законом повноважень.

Внаслідок бездіяльності уповноваженого органу шкода, спричинена порушенням природоохоронного законодавства, незважаючи на те, що створення та розвиток об`єктів навколишнього природного середовища потребує значних матеріальних витрат, які здійснюються, передусім, за рахунок бюджетного фінансування, впродовж тривалого часу необґрунтовано залишається невідшкодованою, що завдає втрат майновим та екологічним інтересам держави та негативно впливає на економічну незалежність та екологічну безпеку держави, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування, тобто прямо порушує інтереси держави у сфері забезпечення охорони навколишнього природного середовища, визначені Конституцією України та законодавством.

Отже прокурором було дотримано процедуру звернення з цивільним позовом в інтересах держави.

Крім того, безпідставними є посилання захисника на те, що Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» повернуто вилучену деревину, як власнику, яка оцінена, відповідно до висновку судової експертизи в 3823 гривні 21 копійки, а тому позовні вимоги в такому випадку підлягають частковому задоволенню та зменшенню на суму вартості поверненого майна, оскільки в даному випадку шкода заподіяна навколишньому середовищу, та вона не буде відшкодована в разі повернення порубаних дерев власнику і такий спосіб не є належним відшкодуванням заподіяної шкоди.

Так, відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на викладене, апеляційні вимоги захисника підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 змінити в частини застосування спеціальної конфіскації до саморобного причіпу.

На підставі ст. 100 КПК України саморобний причіп без номерних знаків повернути власнику - ОСОБА_9 .

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4