Рішення

від 28.05.2024 по справі 120/1642/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 травня 2024 р. Справа № 120/1642/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про стягнення вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області в якій просить:

стягнути з управління Держпраці у Вінницькій області, на його користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі двох середньомісячних заробітних плат - 20110,20 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.01.2024 наказом №285-к «Про звільнення ОСОБА_2 » голова комісії з ліквідації звільнив його з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області, згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 3У №889-VII (ліквідація державного органу).

Позивач вказує, що у зв`язку з фактом звільнення, відповідач нарахував вихідну матеріальну допомогу у розмірі 14200 (чотирнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., проте на його думку така розрахована неправильно, оскільки розмір вихідної допомоги має становити суму 20110 (двадцять тисяч сто десять) грн. 20 коп., так як розраховується із середньої за робітної плати, яка обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи - листопад та грудень 2022 року. Крім того позивач наголошує на тому, що нараховану вихідну допомогу у розмірі 14200 грн йому не виплачено.

Ухвалою від 16.02.2024 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та, зокрема, запропоновано відповідачеві протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати відзив на позовну заяву.

28.02.2024 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що наказом від 26.01.2024 № 285-к «Про звільнення ОСОБА_2 » позивача звільнено з посади 26.01.2024 у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу» (друге звільнення).

Пунктом 2 вказаного наказу визначено провести остаточний розрахунок та виплатити:

- грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби, станом на 04.05.2023 понад 20 років (приведена дата стажу державної служби 04.05.2003);

- вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» з урахуванням перерахунку раніше виплачених сум при звільненні у зв`язку з ліквідацією.

Відповідач звертає увагу, що позивача було звільнено з посади вдруге, а вихідна допомога при звільненні є одноразовою виплатою у відповідності до підпункту б) пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (зі змінами та доповненнями), а тому з урахуванням викладеного, нарахування та виплата такої одноразової вихідної допомоги позивачеві при звільненні вдруге не передбачена ні приписами Закону України «Про державну службу», ні Порядком № 100.

Так, відповідач повідомляє, що у випадку звільнення ОСОБА_1 в період між двома звільненнями, у позивача складові, які впливають на розмір вихідної допомоги змінилися в сторону зменшення, а тому Управлінням нараховано та проведено перерахунок вихідної допомоги з урахуванням раніше виплаченої вихідної допомоги у зв`язку із звільненням по ліквідації. Проте зважаючи на норму ст.129 КЗпП України, яка містить пряму заборону щодо відрахувань з вихідної допомоги, хоча сума нарахованої допомоги на дату звільнення в січні 2024 року є меншою від виплаченої в грудні 2022 року на 9001,08 грн., ця сума з ОСОБА_1 не відраховувалася.

Крім того відповідач зазначив, що оклад позивача становив 5800 грн, середній заробіток позивача за 1 календарний день складає 381,62 грн.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_1 перебував у простої та не працював, в нього відсутній розрахунковий період. Відповідно керуючись пунктом 4 Порядку №100, вихідна допомога розрахована йому виходячи з мінімальної заробітної плати на час розрахунку (оскільки розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати).

05.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Позивач вказує, що за змістом норм чинного законодавства вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку нової роботи. Будь-яких підстав для зменшення суми вихідної допомоги, належної при звільненні 26.01.2024 (наказ від 26.01.2024 №285-к), на суму вихідної допомоги виплачену при звільненні 12.12.2022 (наказ від 12.12.2022 №264-к), визнаного в судовому порядку незаконним, законодавством не передбачено.

При цьому, позивач переконує, що приписи статті 129 КЗпПУ, пункту 1 частини першої статті 73 «Про виконавче провадження», статті 1215 Цивільного кодексу України забороняють будь-яке зменшення (відрахування, стягнення, повернення, тощо) належної мені суми вихідної передбаченої частиною четвертою статті 87 ЗУ №889-VI по факту звільнення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 3У №889-VII відповідно до наказу від 26.01.2024 №285-к.

11.03.2024 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що Управлінням вчинено всіх належних дій щодо нарахування та виплати всіх належних сум при звільненні ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», наказу Держпраці від 17.01.2022 № 26 «Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області», Управління Держпраці у Вінницькій області перебуває в стані припинення та з 06.12.2022, на підставі наказу Державної служби з питань праці від 05.12.2022 № 235 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій», припинило здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Держпраці у Вінницькій області перебуває в стані припинення з 18.01.2022 (номер запису 11741340000013277). Даний запис внесено на підставі наказу Держпраці «Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області» від 17.01.2022 № 26.

Наказом Управління Держпраці у Вінницькій області №264-к від 12.12.2022 ОСОБА_1 звільнено 12.12.2022 з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області на підставі п. 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Вінницькій області та підписано головою комісії з ліквідації.

При звільненні ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 наказу Управління від 12.12.2022 № 264-к «Про звільнення ОСОБА_2 », було нараховано та сплачено заробітну плату за грудень 2022 року: компенсацію за невикористанні дні щорічних, основних, додаткових та додаткових соціальних відпусток та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі № 120/248/23 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Вінницькій області від 12.12.2022 № 264-к "Про звільнення ОСОБА_2 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області з 12.12.2022. Стягнуто з Управління Держпраці у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по 10.05.2023 в сумі 53416,44 грн. В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць рішення суду звернуто до негайного виконання.

10.05.2023 судом видано виконавчий лист (негайне виконання) № 120/248/23, строк пред`явлення якого до виконання до 11.05.2026.

На виконання рішення суду наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 16.05.2023 № 276-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 " позивача поновлено на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з 12.12.2022.

Крім того, наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 16.05.2023 № 277-к "Про оголошення простою" вирішено оголосити простій (не з вини працівника) головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління ОСОБА_1 з 17.05.2023 та дозволити йому не перебувати за місцем роботи до закінчення простою, здійснюючи нарахування заробітної плати на весь період простою в розмірі двох третин посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління, введеним в дію з 01.01.2022.

Наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 285-к «Про звільнення ОСОБА_2 » позивача звільнено з посади 26.01.2024 у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу».

Пунктом 2 вказаного наказу визначено провести остаточний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби, станом на 04.05.2023 понад 20 років (приведена дата стажу державної служби 04.05.2003) та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» з урахуванням перерахунку раніше виплачених сум при звільненні у зв`язку з ліквідацією.

Відповідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні №1 від 26.01.2024 позивачеві нарахована вихідна допомога при звільненні у розмірі 14200 грн. Також з врахуванням раніше виплаченої вихідної допомоги у зв`язку із звільненням по ліквідації (23201,08 грн) здійснено перерахунок вихідної допомоги на -14200 грн.

Втім позивач не погоджується з такими діями відповідача, зазначає, що вихідна допомога є державною гарантією, завданням якої є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку нової роботи. Тому підстав для відмови у її виплаті, зменшенні її розміру чи перерахунку законодавством не передбачені.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ Про державну службу (далі - Закон №889-VIIІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №889-VIIІ державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIIІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами першою-третьою статті 5 Закону №889-VIIІ, встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені у статті 87 Закону №889-VIIІ.

Так частиною першою статті 87 Закону №889-VIIІ визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

При цьому, у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті, державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону №889-VIIІ).

Отже, наведені положення Закону №889-УШ надають право громадянам на отримання вихідної допомоги у разі звільнення з державної служби у зв`язку, зокрема, з ліквідацією державного органу.

Суд констатує, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

В даному випадку, суд погоджується з позицією відповідача, що вищевказані норми передбачають одноразову виплату державному службовцю вихідної допомоги при звільненні на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.

Так, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач працював на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області та наказом Управління Держпраці у Вінницькій області від 12.12.2022 № 264-к "Про звільнення ОСОБА_2 " на підставі п. 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Вінницькій області.

При звільненні позивача, відповідно до пункту 2 наказу Управління від 12.12.2022 № 264-к «Про звільнення ОСОБА_2 », останньому було нараховано заробітну плату за грудень 2022 року: компенсацію за невикористанні дні щорічних, основних, додаткових та додаткових соціальних відпусток та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» у розмірі 23201,08 грн.

Факт нарахування та виплати відповідачем ОСОБА_1 вказаної вище вихідної допомоги у сумі 23201,08 грн, відповідно наказу від 12.12.2024 №264-к, підтверджується розрахунковими листами, наявними у матеріалах справи та не заперечується позивачем.

Таким чином, позивач реалізував своє право, передбачене частиною четвертою статті 87 Закону №889-VIIІ, на отримання вихідної допомоги у разі звільнення з державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу - Управління Держпраці у Вінницькій області у грудні 2022 року.

В даному випадку спір виник з підстав неправомірного, на думку позивача, розрахунку та не виплати вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 285-к «Про звільнення ОСОБА_2 », яким наказано комісії із ліквідації виплатити позивачу вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» з урахуванням перерахунку раніше виплачених сум при звільненні у зв`язку з ліквідацією.

З цього приводу суд зазначає, що на виконання рішення суду від 10.05.2023 у справі №120/248/23 наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 16.05.2023 № 276-к позивача поновлено на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з 12.12.2022.

Наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 285-к позивача звільнено з посади 26.01.2024 у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу».

Отже, позивача було звільнено з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу» вдруге.

Однак, як зазначено вище, вихідна допомога при звільненні є одноразовою виплатою у відповідності до підпункту б) пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (зі змінами та доповненнями), а тому з урахуванням викладеного, нарахування та виплата такої одноразової вихідної допомоги позивачеві при звільненні вдруге не передбачена ні приписами Закону України «Про державну службу», ні Порядком № 100.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини справи.

Таким чином, у ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області відсутні законодавчі підстави для виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні з державної служби відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу» вдруге.

Також, судом встановлено, що у випадку звільнення позивача, складові, які впливають на розмір вихідної допомоги, в період між двома звільненнями (12.12.2022 та 26.01.2024) у позивача в сторону збільшення не змінилися.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши за критеріями, встановленими у частині 2 статті 2 КАС України, правомірність дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві вихідної допомоги при звільненні у розмірі двох середньомісячних зарплат в сумі 20110,20 грн, суд приходить до висновку, що, у даних правовідносинах, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищенаведене та те, що судом не встановлено, а позивачем жодними доказами не доведено порушення його прав та інтересів, у суду відсутні підстави для задоволення позову у частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в розмірі двох середньомісячних зарплат в сумі 20110,20 грн.

Поряд із цим суд погоджується з позивачем в частині того, що законодавством України заборонено будь-яке відрахування із сум вихідної допомоги.

З цих підстав суд зазначає, що розрахунок здійсненний відповідачем на реалізацію пункту 2 наказу голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 285-к, яким визначено провести остаточний розрахунок та виплатити вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» з урахуванням перерахунку раніше виплачених сум при звільненні у зв`язку з ліквідацією є неправомірним. Адже відповідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні №1 від 26.01.2024 позивачеві з врахуванням раніше виплаченої вихідної допомоги у зв`язку із звільненням по ліквідації (23201,08 грн) здійснено перерахунок вихідної допомоги на -14200 грн. Однак, в даному випадку вирішального значення для вирішення спору, вказаний факт не має, оскільки предметом спору є стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в розмірі двох середньомісячних зарплат в сумі 20110,20 грн. Крім того, суд враховує, що Управління не здійснювало відрахувань різниці між виплаченою вихідною допомогою у грудні 2022 році та відкоригованою сумою у січні 2024 році та не висувало вимог ОСОБА_1 щодо її повернення.

За викладеного, у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати позивача по сплаті судового збору слід покласти на позивача згідно до вимог ст 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483)

СуддяМультян Марина Бондівна