Постанова

від 28.10.2024 по справі 120/1642/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1642/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

28 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області, правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про стягнення вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про стягнення вихідної допомоги

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

19.09.2024 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 серпня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 Управління Держпраці у Вінницькій області замінено на правонаступника-Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», наказу Держпраці від 17.01.2022 № 26 «Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області», Управління Держпраці у Вінницькій області перебуває в стані припинення та з 06.12.2022, на підставі наказу Державної служби з питань праці від 05.12.2022 № 235 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій», припинило здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Держпраці у Вінницькій області перебуває в стані припинення з 18.01.2022 (номер запису 11741340000013277). Даний запис внесено на підставі наказу Держпраці «Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області» від 17.01.2022 № 26.

Наказом Управління Держпраці у Вінницькій області №264-к від 12.12.2022 ОСОБА_1 звільнено 12.12.2022 з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області на підставі п. 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Вінницькій області та підписано головою комісії з ліквідації.

При звільненні ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 наказу Управління від 12.12.2022 № 264-к «Про звільнення ОСОБА_2 », було нараховано та сплачено заробітну плату за грудень 2022 року: компенсацію за невикористанні дні щорічних, основних, додаткових та додаткових соціальних відпусток та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі № 120/248/23 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Вінницькій області від 12.12.2022 № 264-к "Про звільнення ОСОБА_2 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області з 12.12.2022. Стягнуто з Управління Держпраці у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.12.2022 по 10.05.2023 в сумі 53416,44 грн. В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць рішення суду звернуто до негайного виконання.

10.05.2023 судом видано виконавчий лист (негайне виконання) № 120/248/23, строк пред`явлення якого до виконання до 11.05.2026.

На виконання рішення суду наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 16.05.2023 № 276-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_2 " позивача поновлено на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з 12.12.2022.

Крім того, наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 16.05.2023 № 277-к "Про оголошення простою" вирішено оголосити простій (не з вини працівника) головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління ОСОБА_1 з 17.05.2023 та дозволити йому не перебувати за місцем роботи до закінчення простою, здійснюючи нарахування заробітної плати на весь період простою в розмірі двох третин посадового окладу, встановленого штатним розписом Управління, введеним в дію з 01.01.2022.

Наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 285-к «Про звільнення ОСОБА_2 » позивача звільнено з посади 26.01.2024 у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу».

Пунктом 2 вказаного наказу визначено провести остаточний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби, станом на 04.05.2023 понад 20 років (приведена дата стажу державної служби 04.05.2003) та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» з урахуванням перерахунку раніше виплачених сум при звільненні у зв`язку з ліквідацією.

Відповідно повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні №1 від 26.01.2024 позивачеві нарахована вихідна допомога при звільненні у розмірі 14200 грн. Також з врахуванням раніше виплаченої вихідної допомоги у зв`язку із звільненням по ліквідації (23201,08 грн) здійснено перерахунок вихідної допомоги на -14200 грн.

Позивач не погоджуючись із такими діями відповідача, та вважаючи, що вихідна допомога є державною гарантією, завданням якої є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку нової роботи, тому підстав для відмови у її виплаті, зменшенні її розміру чи перерахунку законодавством не передбачено, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ Про державну службу (далі - Закон №889-VIIІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №889-VIIІ державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIIІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами першою-третьою статті 5 Закону №889-VIIІ, встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені у статті 87 Закону №889-VIIІ.

Так частиною першою статті 87 Закону №889-VIIІ визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

При цьому, у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті, державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону №889-VIIІ).

Отже, наведені положення Закону №889-УШ надають право громадянам на отримання вихідної допомоги у разі звільнення з державної служби у зв`язку, зокрема, з ліквідацією державного органу.

Суд констатує, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

В даному випадку, суд погоджується з позицією відповідача, що вищевказані норми передбачають одноразову виплату державному службовцю вихідної допомоги при звільненні на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.

З матеріалів справи встановлено, що позивач працював на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області та наказом Управління Держпраці у Вінницькій області від 12.12.2022 № 264-к "Про звільнення ОСОБА_2 " на підставі п. 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією Управління Держпраці у Вінницькій області.

При звільненні позивача, відповідно до пункту 2 наказу Управління від 12.12.2022 № 264-к «Про звільнення ОСОБА_2 », останньому було нараховано заробітну плату за грудень 2022 року: компенсацію за невикористанні дні щорічних, основних, додаткових та додаткових соціальних відпусток та вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» у розмірі 23201,08 грн.

Факт нарахування та виплати відповідачем ОСОБА_1 вказаної вище вихідної допомоги у сумі 23201,08 грн, відповідно наказу від 12.12.2024 №264-к, підтверджується розрахунковими листами, наявними у матеріалах справи та не заперечується позивачем.

Таким чином, позивач реалізував своє право, передбачене частиною четвертою статті 87 Закону №889-VIIІ, на отримання вихідної допомоги у разі звільнення з державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу - Управління Держпраці у Вінницькій області у грудні 2022 року.

В даному випадку спір виник з підстав неправомірного, на думку позивача, розрахунку та не виплати вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 285-к «Про звільнення ОСОБА_2 », яким наказано комісії із ліквідації виплатити позивачу вихідну допомогу розмірі двох середніх місячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» з урахуванням перерахунку раніше виплачених сум при звільненні у зв`язку з ліквідацією.

З цього приводу суд зазначає, що на виконання рішення суду від 10.05.2023 у справі №120/248/23 наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 16.05.2023 № 276-к позивача поновлено на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з 12.12.2022.

Наказом голови з ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 285-к позивача звільнено з посади 26.01.2024 у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу».

Отже, позивача було звільнено з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу» вдруге.

Однак, як зазначено вище, вихідна допомога при звільненні є одноразовою виплатою у відповідності до підпункту б) пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (зі змінами та доповненнями), а тому з урахуванням викладеного, нарахування та виплата такої одноразової вихідної допомоги позивачеві при звільненні вдруге не передбачена ні приписами Закону України «Про державну службу», ні Порядком № 100.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини справи.

Таким чином, у ліквідаційної комісії Управління Держпраці у Вінницькій області відсутні законодавчі підстави для виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні з державної служби відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу» вдруге.

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, у випадку звільнення позивача, складові, які впливають на розмір вихідної допомоги, в період між двома звільненнями (12.12.2022 та 26.01.2024) у позивача в сторону збільшення не змінилися.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві вихідної допомоги при звільненні у розмірі двох середньомісячних зарплат в сумі 20110,20 грн, є правомірними.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом не встановлено, а позивачем жодними доказами не доведено порушення його прав та інтересів, у суду відсутні підстави для задоволення позову у частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в розмірі двох середньомісячних зарплат в сумі 20110,20 грн.

Доводи апеляційної скарги вищенаведені доводи не спростовують, а тому відсутні підстави для його скасування.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.