Ухвала

від 24.05.2024 по справі 160/11499/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

24 травня 2024 р.Справа №160/11499/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №160/11499/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом зупинення дії Розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 319-рл від 18.12.2023 р. про анулювання виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» ліцензії реєстраційний № 04630308202301931 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що 18.08.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З початку свого заснування та по теперішній час, основним видом економічної діяльності, яку здійснює позивач, є оптова/роздрібна торгівля тютюновими виробами та алкогольними напоями. 19 квітня 2023 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області позивачу була видана ліцензія за реєстраційним № 04630308202301931 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 8. Водночас, на підставі зазначених в Акті перевірки порушень, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняло розпорядження № 319-рл від 18.12.2023 р. про анулювання виданої Товариству ліцензії реєстраційний № 0463030820230193 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80. Дія оскаржуваного розпорядження відповідача має вкрай негативний вплив на господарську діяльність позивача та завдає йому збитків. Позивач фактично позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність у м. Дніпро, що має наслідком недоотримання доходів від реалізації продукції даною торговою точкою, при тому, що позивач сплачує орендну плату, комунальні платежі, тощо. Водночас, не вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження відповідача призведе до негативних наслідків під час розгляду судом даної справи, що ускладнить відновлення його порушених прав та законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 153, ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Як вже було зазначено вище, позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії Розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №319-рл від 18.12.2023 р. про анулювання виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» ліцензії реєстраційний № 04630308202301931 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80.

При цьому, у поданій заяві про забезпечення позову позивачем не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може забезпечити позов, та не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить.

Водночас, сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Факт протиправності розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 319-рл від 18.12.2023 р. про анулювання виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» ліцензії реєстраційний № 04630308202301931 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а також факт наявності порушення прав позивача в результаті його прийняття, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.

Відтак, виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, станом на час винесення даної ухвали, беручи до уваги відсутність обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №160/11499/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева