Рішення

від 28.05.2024 по справі 640/3505/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року № 640/3505/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 30.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №64743559.

17 лютого 2022 року, Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 суддею Кочановою П.В. прийнято справу до свого провадження та вирішено розглядати справу без повідомлення учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) з урахуванням приписів статті 287 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно прийнято постанову від 30.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження № 64743559, оскільки рішення суду у справі № 640/823/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не виконано в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що державний виконавець не наділений повноваженнями аналізувати та надавати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, а тому, отримавши від пенсійного органу відомості про виконання рішення суду у справі № 640/823/20, правомірно закінчив виконавче провадження.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років, викладені у рішенні від 28.12.2019 року№186/К-4; зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок його пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах та установах прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII у первинній редакції у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України, з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 зі змінами від 30.08.2017 № 657 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури відповідно до інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 19/4-2372вих-19 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2020 та здійснювати виплату перерахованої пенсії в порядку і строки, визначені чинним законодавством, а також виплати заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку його пенсії за заявою від 15.12.2019 року про перерахунок пенсії за вислугу років. Зобов`язано ГУ ПФ України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення пенсійним органом прийнято рішення від 05.10.2020 №923060182365 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яким позивачу з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року перераховано пенсію без застосування обмеження максимальним розміром, в результаті чого за вказаний період щомісячний розмір пенсії позивача склав 59352,05 грн, однак з 01.04.2020 року до розміру пенсії позивача застосовано обмеження максимальним розміром.

Вказані дії пенсійного органу було оскаржене позивачем в порядку ст.383 КАС України та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, щодо виконання судового рішення в адміністративній справі №640/823/20 задоволено частково. Визнано протиправними дії і рішення вчиненні суб`єктом владних повноважень - ГУ ПФ України в Запорізькій області щодо відмови виконати в порядку визначеному законодавством постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20, якою суд зобов`язав відповідача ГУ ПФ України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Рішенням ГУ ПФ України в Запорізькій області №9 від 10.01.2022 про перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №640/823/20 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.12.2019 та прийнято рішення здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» у редакції Закону України № 2663-III від 12.07.2001 на підставі інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 №19/4-2372 вих-19 у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку 65946,72 грн, з 01.01.2020 року без обмеження максимального розміру. Таким чином, після перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 року склав 59352,05 грн (65946,72грн х 90%).

Також, позивач у зв`язку з відмовою пенсійного органу виконати постанову суду в повному обсязі 03.03.2021 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Дніпро), пред`явлений виконавчий лист № 640/823/20 виданий 03 березня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва для примусового виконання.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) 05 березня 2021 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №64743559.

Відповідачем 30.30.2021 на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №64743559.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною другої статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Закон №1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до вимог статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

У той же час, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. ч. 2 та 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2021 ВП № 64743559 винесена на підставі листа боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0800-0903-6/20332 від 18.03.2021 з додатком рішення № 923060182365 від 05.10.2021, якими боржник повідомив державного виконавця про те, що виконавчий лист № 640/823/20 виконано боржником в повному обсязі.

У листі №0800-0903-6/20332 від 18.03.2021 пенсійний орган, зокрема, повідомив, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2021 ВП №64743559 відповідно до вимог виконавчого листа по справі №640/823/20, виданого 03.03.2021, повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийнято рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. ОСОБА_1 , здійснено перерахунок пенсії відповідно до ст.50-1 ЗУ від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ Про прокуратуру на підставі інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 19/4-2372вих-19 у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку з 01.01.2020. Розмір пенсійної виплати з 01.01.2020 склав 59352,05 грн (65946,72 грн. х 90%).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що пенсійний орган всупереч висновкам, викладеним у постанові суду від 08.09.2020 у справі № 640/823/20, перерахунок пенсії в розмірі 59352,05 грн здійснив лише на три місяці з 01.01.2020 року по 31.03.2020 року.

В подальшому рішенням № 923060182365 від 05.10.2020 року пенсійний орган вже перераховану пенсію зменшив із суми 59352,00 грн, виходячи із максимального розміру пенсії, визначеного як 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність до суми 16380,00 грн з 01.04.2020 року по 30.06.2020 року; з 01.07.2020 року по 30.11.2020 року розмір пенсії за цим рішенням став складати 17120,00 грн; з 01.12.2020 року по 31.03.2023 року і далі розмір пенсії позивача за вищевказаним рішенням має складати 17690,00 грн, що не ґрунтується на законі та суперечить судовому рішенні у справі № 640/823/20.

Слід зауважити, що вказані обставини було також встановлено Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 23.01.2021 року у справі № 640/823/20.

Отже, суд дійшов висновку, що долучені пенсійним органом лист №0800-0903-6/20332 від 18.03.2021 та рішення № 923060182365 від 05.10.2020 належним чином відповідачем не дослідженні при прийнятті оскаржуваної постанови та передчасно закінчено виконавче провадження.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову від 30.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №64743559.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 157, 159, 162, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) від 30.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №64743559.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 43314918) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 28.05.2024 року.

Суддя Кочанова П.В.