Постанова

від 23.12.2024 по справі 640/3505/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3505/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Бєлової Л.В.,

суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати постанову від 30.03.2021 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

17 лютого 2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

На виконання Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) справу № 640/3505/22 скеровано до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) від 30.03.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Південне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт зазначає, що вимоги виконавчого документа виконано до відкриття виконавчого провадження, а саме: Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийнято рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні Окружним адміністративним судом міста Києва від 03.03.2021 у справі № 640/823/20. Тому, головним державним виконавцем 30.03.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Також апелянт зазначає, що державний виконавець не наділений правом аналізувати та надавати правову оцінку діям, які вчинив суб`єкт владних повноважень, оскільки в інакшому випадку виконавець перебирає на себе повноваження суду у наданні оцінці доказам та діям при розгляді справи № 640/3505/22.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиціїї (м.Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень, у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування постанови.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У відзиві позивач зазначає, що держаний виконавець не перевіряв виконання рішення боржником, а взяв до уваги лише лист боржника від 18.03.2021 і додане до нього рішення № 923060182365 від 05.10.2020, що не підтверджує виконання відповідачем своїх повноважень.

Також позивач наголошує, що на теперішній час судове рішення у справі № 640/823/20 залишається не виконаним протягом трьох років і восьми місяців, що підтверджується довідкою про доходи за 2022-2024рік.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року у справі № 640/823/20 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про:

визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років, викладені у рішенні від 28.12.2019 року№186/К-4;

зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок його пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах та установах прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII у первинній редакції у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України, з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 зі змінами від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" відповідно до інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 19/4-2372вих-19 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2020 та здійснювати виплату перерахованої пенсії в порядку і строки, визначені чинним законодавством, а також виплати заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку його пенсії за заявою від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років.

Зобов`язано ГУ ПФ України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення пенсійним органом прийнято рішення від 05.10.2020 №923060182365 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яким позивачу з 01.01.2020 по 31.03.2020 перераховано пенсію без застосування обмеження максимальним розміром, в результаті чого за вказаний період щомісячний розмір пенсії позивача склав 59352,05 грн, однак з 01.04.2020 до розміру пенсії позивача застосовано обмеження максимальним розміром.

У зв`язку з неналежним виконанням рішення суду, позивач пред`явив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро), виконавчий лист № 640/823/20 виданий 03.03.2021 для примусового виконання.

Головним державним виконавцем 05.03.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 640/823/20.

30.03.2021 Головним державним виконавцем винесено постанова про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №640/823/20.

Підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження став лист боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0800-0903-6/20332 від 18.03.2021 з додатком рішення № 923060182365 від 05.10.2021, якими боржник повідомив державного виконавця про те, що виконавчий лист № 640/823/20 виконано боржником в повному обсязі.

У листі №0800-0903-6/20332 від 18.03.2021 боржник, зокрема, повідомив, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2021 ВП НОМЕР_1 відповідно до вимог виконавчого листа по справі №640/823/20, виданого 03.03.2021, повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийнято рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. ОСОБА_1 , здійснено перерахунок пенсії відповідно до ст.50-1 ЗУ від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" на підставі інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 19/4-2372 вих-19 у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку з 01.01.2020. Розмір пенсійної виплати з 01.01.2020 склав 59352,05 грн. (65946,72 грн. х 90%).

Судом додатково встановлено, що позивач, беручи до уваги закриття виконавчого провадження, оскаржив вказані дії пенсійного органу до суду в порядку ст.383 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, щодо виконання судового рішення в адміністративній справі №640/823/20 задоволено частково.

Визнано протиправними дії і рішення вчиненні суб`єктом владних повноважень - ГУ ПФ України в Запорізькій області щодо відмови виконати в порядку визначеному законодавством постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20, якою суд зобов`язав відповідача ГУ ПФ України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Рішенням ГУ ПФ України в Запорізькій області №9 від 10.01.2022 про перерахунок пенсії на виконання ухвали суду у справі №640/823/20 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.12.2019 та прийнято рішення - здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» у редакції Закону України № 2663-III від 12.07.2001 на підставі інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 №19/4-2372 вих-19 у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку 65946,72 грн, з 01.01.2020 року без обмеження максимального розміру.

Отже, після перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 склав 59352,05 грн (65946,72грн х 90%).

Позивач, не погоджуючись з діями державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, а також з постановою про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що спірна постанова прийнята державним виконавцем передчасно, без встановлення всіх обставин, які б свідчили про фактичне виконання боржником рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною другої статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Закон №1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до вимог статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

У той же час, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. ч. 2 та 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд першої інстанції достовірно встановив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2021 ВП № 64743559 винесена на підставі листа боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0800-0903-6/20332 від 18.03.2021 з додатком рішення № 923060182365 від 05.10.2021, якими боржник повідомив державного виконавця про те, що виконавчий лист № 640/823/20 виконано боржником в повному обсязі.

У листі №0800-0903-6/20332 від 18.03.2021 пенсійний орган, зокрема, повідомив, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2021 ВП НОМЕР_1 відповідно до вимог виконавчого листа по справі №640/823/20, виданого 03.03.2021, повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийнято рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. ОСОБА_1 , здійснено перерахунок пенсії відповідно до ст.50-1 ЗУ від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" на підставі інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 19/4-2372вих-19 у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку з 01.01.2020. Розмір пенсійної виплати з 01.01.2020 склав 59352,05 грн (65946,72 грн. х 90%).

При цьому, матеріали справи свідчать, що пенсійний орган всупереч висновкам, викладеним у постанові суду від 08.09.2020 у справі № 640/823/20, перерахунок пенсії в розмірі 59352,05 грн здійснив лише на три місяці з 01.01.2020 по 31.03.2020.

У подальшому рішенням № 923060182365 від 05.10.2020 пенсійний орган вже перераховану пенсію зменшив із суми 59352,00 грн, виходячи із максимального розміру пенсії, визначеного як 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність до суми 16380,00 грн з 01.04.2020 по 30.06.2020; з 01.07.2020 по 30.11.2020 розмір пенсії за цим рішенням став складати 17120,00 грн; з 01.12.2020 по 31.03.2021 і далі розмір пенсії позивача за вищевказаним рішенням має складати 17690,00 грн, що не ґрунтується на законі та суперечить судовому рішенні у справі № 640/823/20.

Вказані обставини встановлені Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.12.2021 року у справі № 640/823/20, які згідно з положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України не доказуються при розгляді цієї справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що долучені пенсійним органом лист №0800-0903-6/20332 від 18.03.2021 та рішення № 923060182365 від 05.10.2020 державним виконавцем при прийнятті оскаржуваної постанови належним чином не дослідженні, у зв`язку з чим останнім передчасно закінчено виконавче провадження.

Тож, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною постанову від 30.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 та скасував її.

Колегія суддів принагідно наголошує, що станом на час перегляду цієї справи в апеляційному порядку набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/823/20, якою вирішена позачергова заява позивача, яка подана у порядку ст.383 КАС України.

У цій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що після набрання 23.12.2021 законної сили ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021, якою визнано протиправними дії і рішення вчинені відповідачем на виконання судового рішення у даній справі, ГУ ПФ України в Запорізькій області прийнято відповідне рішення на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20, а саме рішення №9 від 10.01.2022 про перерахунок пенсії позивача, яким здійснено відповідний перерахунок відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» у редакції Закону України № 2663-III від 12.07.2001 на підставі інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 №19/4-2372 вих-19 у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку 65946,72 грн, з 01.01.2020 року без обмеження максимального розміру, внаслідок чого розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 склав 59352,05 грн (65946,72 грн х 90%). Наведене рішення в повному обсязі відповідає висновкам, викладеним у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20, що передбачено її резолютивною частиною.

Окрім того, Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, держаний виконавець не перевірив виконання боржником виконавчого документу в повному обсязі, а взяв до уваги лише лист боржника від 18.03.2021 і додане до нього рішення № 923060182365 від 05.10.2020, що не підтверджує виконання державним виконавцем своїх повноважень.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна

М.І. Кобаль