Рішення
від 15.05.2024 по справі 380/21871/23
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 рокусправа № 380/21871/23

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,

за участі секретаря судового засідання Сенчук Л.Ю.,

за участі:

представника позивача Пащинської А.О., згідно договору,

представника відповідача Гурняк О.О., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), у якій, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 12.10.2023, 18.10.2023 та 27.10.2023, просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - №0007291414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 221588253,75 грн., в т. ч. за основним платежем 177270603 грн. та штрафними санкціями 44317650,75 грн.; - № 0007271414 від 17.05.2019 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 18884519 грн.; - № 0007281414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 238595465,00 грн., в т.ч. за основним платежем 190876372,00 грн. та штрафними санкціями 47719093 грн., винесені на підставі акта перевірки від 23.04.2019 №637/14.14/41438881 з підстав незаконності проведення перевірки та протиправності висновків, викладених у акті перевірки, безпідставного нарахування грошових зобов`язань товариства що вплинуло на обсяг корпоративних прав та обов`язків позивача як засновника, зокрема на право щодо участі в розподілі прибутку товариства та одержанні його частки, тобто право на майно, яке закріплено у статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення, які прийняті за наслідками планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Еко Трейд Захід», оформленої актом від 23.04.2019 №637/14.14/41438881, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки при проведенні перевірки контролюючому органу надано усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися та підтверджують реальність та повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням в деклараціях з податку на додану вартість результатів господарських операцій. Фінансово-господарські відносини між ТзОВ «Еко Трейд Захід» та його контрагентами відбувалися повністю на законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що порушення свого інтересу вбачає у можливому незаконному зменшенні його доходів внаслідок визначення грошових зобов`язань контролюючим органом юридичний особі, засновником якої є позивач, та можливому стягненні з нього нарахованих ТзОВ «Еко Трейд Захід» податкових зобов`язань. За таких обставин позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 25.09.2023 суддя позовну заяву залишила без руху.

Ухвалою від 16.10.2023 суддя продовжила позивачу процесуальний строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 01.11.2023 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позову не визнав. 20.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 88990), в якому зазначив, що до суду з позовом звернувся представник ліквідованої юридичної особи. Так, ОСОБА_1 був засновником ТзОВ «Еко Трейд Захід». ГУ ДПС у Львівській області провело планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Еко Трейд Захід», результати якої оформило актом від 23.04.2019 №637/14.14/41438881. За результатами перевірки, на підставі висновків акта від 23.04.2019 №637/14.14/41438881, було винесено податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019 №0007261414, 0007291414, 0007271414, 0007281414, 0007301414, 0005781308, 0005791308, 0005771308. Правомірність цих податкових повідомлень рішень досліджувалася судом в справі № 1.380.2019.004458, відкритій за позовом ТзОВ «Еко Трейд Захід» до Головного управління ДФС у Львівській області. 11.07.2022 ТзОВ «Еко Трейд Захід» припинене у зв`язку із визнанням банкрутом та завершенням судової процедури ліквідації, справа №908/73/22 (номер запису в ЄДР про державну реєстрацію припинення юридичної особи 1001031170011052669). 13.07.2022 від ГУ ДПС у Львівській області до Господарського суду Запорізької області надійшла заява від 08.07.2022 з кредиторськими вимогами у справі №908/73/22 про банкрутство ТзОВ «Еко Трейд Захід». Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022 відмовлено ГУ ДПС у Львівській області в прийнятті заяви про кредиторські вимоги. Заяву з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022 залишено без змін. Постановою Верховного суду від 01.06.2023 у справі №908/73/22 касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022 у справі №908/73/22 залишено без змін. В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Верховний Суд України у справі за позовом ТзОВ «Б» до Кабінету Міністрів України, треті особи Міністерство транспорту та зв`язку України, Державна адміністрація залізничного транспорту «Укрзалізниця», про визнання частково незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 № 415 у своєму рішенні від 01.12.2009 зазначив, що юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування. Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. З`ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. Так як кредиторські вимоги ГУ ДПС у Львівській області у справі №908/73/22 (в частині сум, що стосуються оскаржуваних в цій справі податкових повідомлень-рішень) не приєднані, то доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що є наслідком відмову у задоволенні позову. За таких обставин ГУ ДПС у Львівській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

21.03.2024 від представника відповідача за вх. № 21800 надійшли додаткові пояснення у справі. Представник відповідача зазначає, що позивач (засновник ТзОВ «Еко Трейд Захід») ОСОБА_1 вказує, що дізнався про порушення свого права 13.03.2023 з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема щодо наявності неузгоджених податкових зобов`язань, які виникли на підставі спірних податкових повідомлень-рішень. Податковий орган у межах справи про банкрутство ТзОВ «Еко Трейд Захід» вказаних вимог не заявляв, отже не було підстав у засновника товариства мати сумніви щодо неузгодженості податкових зобов`язань. Засновник звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, однак як представник ліквідованої юридичної особи. По-перше, в ЄДРСР не містяться відомості щодо наявності неузгоджених податкових зобов`язань, які виникли на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, а тому засновник не міг об`єктивно дізнатись про такі факти з ЄДРСР. Отже, позивач наводить недостовірні факти та надає завідомо неправдиві відомості. По-друге, згідно відомостей, що містяться в ЄДР (додаток Історія реєстраційних змін ТОВ _ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД ЄДРПОУ 41438881.pdf) ОСОБА_1 ще з 31.12.2021 став керівником (директором) ТзОВ «Еко Трейд Захід» (ЄДРПОУ 41438881). Отже, він був обізнаний щодо усіх судових справ підприємства, більше того, надавав повноваження представникам для супроводження вказаних справ, а тому вказане ще раз доводить факт пропуску строків на оскарження спірних податкових повідомлень-рішень. По-третє, згідно відомостей, що містяться в ЄДР (додаток Історія реєстраційних змін ТОВ _ЕКО-ТРЕЙД ЗАХІД ЄДРПОУ 41438881.pdf) ОСОБА_1 увійшов до складу учасників ТзОВ «Еко Трейд Захід» (ЄДРПОУ 41438881) лише 28.12.2021, а тому посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 30.01.2018 у справі №923/862/15, щодо до критеріїв, які є необхідними для притягнення особи до субсидіарної відповідальності, в контексті саме перевірки за результатами якої складено акт від 23.04.2019 №637/14.14./41438881 від 16.03.2023 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019 №0007261414, №0007291414, №0007271414, №0007281414, №0007301414, №0005781308, №0005791308, №0005771308 є безпідставним. ОСОБА_1 не міг підписувати завідомо невигідні договори; необґрунтовано сплачувати грошові кошти; безпідставно передавати третім особам майно; діяти грубо всупереч вимогам належного господарювання; заплутувати звітність; знищувати документи або інформацію; вчиняти дії, що довели юридичну особу до банкрутства та завдали великої матеріальної шкоди державі чи кредитору у період спірних правовідносин, а саме за період, що охоплений актом перевірки, а саме з 05.07.2017 по 31.12.2018, так як не був тоді ані керівником, ані учасником ТзОВ «Еко Трейд Захід» (ЄДРПОУ 41438881). По-четверте, безпідставним є посилання представника позивача на позицію Верховного Суду у справі №810/4438/16 (представник зазначає № 810/4438/19) (касаційне провадження К/9901/47608/18) щодо можливості розгляду спору за позовом засновника, так як обставини нашої справи і справи №810/4438/16 не є подібними. У цій справі ТзОВ «Еко Трейд Захід» (ЄДРПОУ 41438881) на момент звернення до суду є ліквідованим у зв`язку з визнанням банкрутом, а кредиторські вимоги контролюючого органу, як зазначає сам позивач, не приєднані у справі про банкрутство, а тому жодним чином не вплинули та не могли вплинути на обсяг корпоративних прав та обов`язків його засновника. Крім того, у справі №810/4438/16 ТзОВ «Стейт Оіл» також було учасником судового процесу на рівні із засновником, було діючим, а засновник мав об`єктивні сумніви, на його право щодо участі в розподілі прибутку товариства та одержанні його частки, тобто право на майно, яке закріплено у ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції на відміну від обставин цієї справи. Так, у постанові від 09.04.2021 у справі № 640/15677/19, Верховний Суд, розглядаючи справу за позовом засновника товариства до контролюючого органу про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення цьому товариству грошових зобов`язань по сплаті податків, сформував такий висновок щодо застосування ст. 19 КАС України: податкове повідомлення-рішення - суть визначення зобов`язання платника податку сплатити встановлений законом податок. Податковий обов`язок виникає в силу норми закону, має персоніфікований характер, щодо нього заборонена будь-яка уступка третім особам, крім випадку, коли гарантами повного та своєчасного погашення суми податкового зобов`язання є інші особи відповідно до норм Податкового кодексу України (п. 87.7 ст. 87 зазначеного Кодексу). Крім того, позивачем так і не наведено належного обґрунтування юридичної заінтересованості для звернення до суду, так як така не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. А тому, для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу (з врахуванням тлумачення такої юридичної заінтересованості саме засновника ТзОВ, як це тлумачить Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 та Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.03.2021 у справі №826/3706/17 та від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17). Так, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. В цій справі позивач так і не навів жодного прямого, реального, індивідуально вираженого щодо нього порушення прав або інтересів з боку контролюючого органу оскаржуваними рішеннями.

Протокольною ухвалою від 03.04.2024 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду.

23.04.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, згідно яких спірні податкові повідомлення-рішення прийнято за наслідками планової виїзної документальної перевірки, результати якої оформлено актом від 23.04.2019 №637/14.14/41438881. При проведенні перевірки контролюючому органу надано усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися та підтверджують реальність та повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням в деклараціях з податку на додану вартість результатів господарських операцій. Тому вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки фінансово господарські відносини між позивачем та його контрагентами відбувалися повністю на законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами. а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства. Також вважає, що контролюючим органом безпідставно були нараховані штрафні санкції, які теж підлягають скасуванню. Порушення, викладені в акті перевірки, податковий орган мотивує тим, що до перевірки не представлено первинних документів (договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, специфікацій, додаткових угод, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підтверджують факт відвантаження тощо). Однак, протягом 2018 року ТзОВ «Еко Трейд Захід» укладено ряд договорів із постачальниками сільськогосподарської продукції, а саме ТзОВ «Трейдком - Захід», ТзОВ «Вест Вудсток», ТзОВ «Н-Продакшн», ТзОВ «Форест Санрайз», ТзОВ «Інвест Трейд Сервіс», ТзОВ «Фрутарія», ТзОВ «Профітплюс», ТзОВ «СММ Груп», ТзОВ «Овертрейд Компані», ТзОВ «Експотрейдія», реальні взаємовідносини з якими повністю підтверджуються долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами, наданими до перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Суд з матеріалів справи встановив, ТзОВ «Еко Трейд Захід» було зареєстроване 05.07.2017, податковий номер платника податків 41438881. Місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Луганська, 3.

ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Еко Трейд Захід» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 05.07.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 23.04.2019 №637/14.14/41438881.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Еко Трейд Захід»:

- п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток за 2018 рік всього на 177270603 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 198757843 грн.,та завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 408518734 грн., що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 190876372 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) за грудень 2018 року в сумі 18884519 грн.;

- п.п. 49.18.3 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України несвоєчасно подано декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік;

- п. 85.2, п.85.4, п. 85.8 ст. 85, п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України;

- п.51.1 ст.51, абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України подання податковим агентом форм 1-ДФ за 2018 рік з помилками у реєстраційних номерах облікових карток платників податків;

- п.п.168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України встановлено несплату ( неперерахування) податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2018 рік на суму 93321,43 грн.;

- п.п.168.1.1, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.176.2 ст. 176, п.п.1.5 п.п.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено несплату ( неперерахування) військового збору станом на 31.12.2018 рік на суму 7776,79 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007261414 від 17.05.2019 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510 грн.;

- №0007291414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 221588253,75 грн., в т.ч. за основним платежем 177270603 грн. та штрафними санкціями 44317650,75 грн.;

- № 0007271414 від 17.05.2019 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 18884519 грн.;

- № 0007281414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 238595465,00 грн., в т.ч. за основним платежем 190876372,00 грн. та штрафними санкціями 47719093 грн.;

- № 0007301414 від 17.05.2019 про нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 170 грн.;

- № 0005781308 від 17.05.2019 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510 грн. з податку на доходи фізичних осіб;

- №0005791308 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 12180,98 грн. в т.ч. за основним платежем 7776,79 грн. та штрафними санкціями в розмірі 4404,19 грн.;

- № 0005771308 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 146171,78 грн., в т.ч. за основним платежем 93321,43 грн. та штрафними санкціями в розмірі 52850,35 грн.

Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення №0007291414 від 17.05.2019, № 0007271414 від 17.05.2019 та № 0007281414 від 17.05.2019.

Порушення, викладені в акті перевірки, податковий орган мотивує тим, що до перевірки не представлено первинних документів (договорів, видаткових накладних, ТТН, специфікацій, додаткових угод, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підтверджують факт відвантаження тощо).

Крім того, під час проведення перевірки відповідач зробив висновок про непідтвердження факту придбання позивачем товарів у таких контрагентів, як: ТзОВ Трейдком-Захід, ТзОВ Вест Вудсток, ТзОВ Н-Продакшн, ТзОВ Форест Санарйз, ТзОВ Інвест Трейд Сервіс, ТзОВ Фрутарія, ТзОВ Профітплюс, ТзОВ СММ Груп, ТзОВ Овертрейд Компані, ТзОВ Експотрейдія на загальну суму 2451112404,00 грн., в тому числі ПДВ 408518734,00 грн.

Суд встановив, що протягом 2018 року ТзОВ «Еко Трейд Захід» укладено ряд договорів із постачальниками сільськогосподарської продукції, а саме ТзОВ «Трейдком Захід», ТзОВ Вест Вудсток, ТзОВ Н-Продакшн, ТзОВ Форест Санрайз, ТзОВ Інвест Трейд Сервіс, ТзОВ Фрутарія, ТзОВ Профітплюс, ТзОВ СММ Груп, ТзОВ Овертрейд Компані, ТзОВ Експотрейдія.

Зокрема, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ Трейдком Захід (постачальник) укладено договір поставки від 04.07.2018 №4/007, згідно умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Поставка сільськогосподарської продукції здійснюється на умовах самовивозу, за рахунок ТзОВ «Еко Трейд Захід». У відповідності до умов договору позивачем було придбано: кукурудзу, пшеницю, ячмінь, ріпак, продукти харчування. Вид, кількість продукції узгоджувалась між сторонами договірних відносин в телефонному режимі та за допомогою електронного зв`язку.

Приймання товару здійснювалось на складі продавця за адресою: ПрАТ Весело-Кутський КХП Одеська обл. Великомихайлівський р-н, с. Новоборисівка, вул. Леніна, 2, де Позивачем також укладено договір зберігання зерна № 14 від 22.06.2018 року. Факт придбання сільськогосподарської продукції підтверджується укладеним між сторонами трьохсторонніми актами приймання - передачі товару безпосередньо на складі від 02.08.2018, 02.09.2018, 04.07.2018, 04.12.2018, 05.07.2018, 05.08.2018, 06.07.2018, 06.07.2018, 09.07.2018, 10.07.2018, 11.07.2018, 16.07.2018, 17.07.2018, 18.07.2018, 18.07.2018, 18.12.2018, 19.07.2018, 20.07.2018, 20.07.2018, 21.07.2018, 22.07.2018, 22.12.2018, 23.07.2018, 24.07.2018, 26.07.2018, 25.07.2018, 26.07.2018, 01.08.2018, посвідченнями якості, оборотно-сальдовими відомостями, видатковими та податковими накладними, які зареєстровані постачальником в ЄРПН.

Також у даного контрагента позивач придбавав продукти харчування у жовтні 2018 року. Придбаний позивачем товар був отриманий на складі постачальника за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 70 та згідно укладеного договору з перевізником ТзОВ Дека Транс був доставлений на орендований позивачем у ТзОВ Будполімет склад за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 327 (договір оренди № ЕТ3/05 від 01.05.2018).

Факт поставки товару підтверджується укладеним з ТзОВ Дека Транс договором перевезення №01/06 від 01.06.2018 р., ТТН, актами наданих послуг, платіжними дорученнями на оплату послуг перевезення, та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631, які свідчать про відображення цих послуг в реєстрах бухгалтерського обліку.

Крім того, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ Вест Вудсток (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2018 №01-06-2018, згідно умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Позивачем було придбано: кукурудзу, пшеницю, ячмінь, ріпак, соєві боби, та ін. Вид, кількість сільськогосподарської продукції узгоджувалась між сторонами договірних відносин в телефонному режимі та за допомогою електронного зв`язку.

Приймання товару (кукурудза, ячмінь, соєві боби) здійснювалось на складі продавця за адресою: Полтавська обл., Лохвицький район, с. Юсківці, вул. Лучанська 1, що належить ТзОВ Павлівський, з яким ТзОВ «Еко Трейд Захід» укладено договір складського зберігання зерна №0106-4 від 01.06.2018.

Факт придбання товару підтверджується укладеним між сторонами трьохсторонніми актами приймання - передачі товару безпосередньо на складі від 03.06.2018, 02.06.2018, 04.06.2018, 17.06.2018, 18.06.2018, 19.06.2018, 20.06.2018, 21.06.2018, 22.06.2018, 16.10.2018, 16.06.2018, 03.07.2018, 04.07.2018, 05.07.2018, 03.10.2018, 16.12.2018, видатковими та податковими накладними, оплатою товару та оплатою за надання послуг зберігання ТзОВ Павлівський, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Факт надання послуг з перевезення товару підтверджується долученими до справи товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі наданих послуг перевезення, видатковими накладними, платіжними дорученнями на проведення розрахунків за надані послуги.

Слід зазначити, що за придбаний товар ТзОВ «Еко Трейд Захід» перераховано кошти в розмірі 388851000,00 грн.

Крім того, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ Н-Продакшн (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 16.06.2018 №16/006-18, згідно умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. По даному договору поставка сільськогосподарської продукції здійснюється на умовах самовивозу, за рахунок ТзОВ «Еко Трейд Захід». Згідно умов договору позивачем було придбано: кукурудзу, пшеницю, ячмінь, рис, шрот соєвий, лузга соєва, насіння соняшника. Вид, кількість с/г продукції узгоджувалась між сторонами договірних відносин в телефонному режимі та за допомогою електронного зв`язку.

Факт придбання товару на загальну суму 195950099,20 грн., в тому числі ПДВ, підтверджується долученими до матеріалів справи договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товару.

На виконання умов договору, ТзОВ «Еко Трейд Захід» було укладено договір перевезення із ТзОВ Дека Транс № 0106/2 від 01.06.2018, який протягом червня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2018 року здійснював поставку товару зі складу постачальника (Полтавська обл. Лохвицький район, с. Юсківці, вул. Лучанська 1) на склад позивача за адресою: Одеська обл. Великомихайлівський р-н, с. Новоборисівка, вул. Леніна, 2, згідно укладеного договору зберігання зерна з ПрАТ Весело-Кутський КХП.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями про оплату наданих послуг із зберігання зерна.

Слід зазначити, що за придбаний товар ТзОВ «Еко Трейд Захід» перераховано кошти в сумі 134390000,00 грн.

Крім того, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ Форест Санрайз (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 20.07.2018 №20/07, згідно умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно умов договору в липні та серпні 2018 року позивачем було придбано: ячмінь, ріпак на загальну суму 130599858,00 грн.. в т.ч. ПДВ 21766643,16 грн.

До матеріалів справи долучені товарно-транспортні накладні, згідно яких замовником по перевезенню вантажу виступає ТзОВ Форест Санрайз. Перевізником є ТзОВ Дека Транс. Вартість перевезення згідно умов договору купівлі-продажу була включена продавцем в ціну товару.

Весь придбаний товар доставлявся на склад позивача за адресою: Одеська обл. Великомихайлівський р-н, с. Новоборисівка, вул.Леніна, 2, згідно укладеного договору зберігання зерна з ПрАТ Весело-Кутський КХП. Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями про оплату наданих послуг із зберігання зерна.

Господарська операція відображена в даних бухгалтерського обліку по рахунку 631, оборотно-сальдова відомість по якому долучена до матеріалів справи.

Крім того, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ Інвест Трейд Захід (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 20.07.2018 №20/006-18, згідно умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. По даному договору поставка сільськогосподарської продукції здійснюється на умовах самовивозу, за рахунок ТзОВ «Еко Трейд Захід». Згідно умов договору позивачем було придбано: кукурудзу, олію соняшникову, макуху соняшника. Оплата за даний товар здійснюється Покупцем протягом трьох місяців з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт придбання товару на загальну суму 102594012,18 грн., в тому числі ПДВ, підтверджується долученими до матеріалів справи договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товару.

На виконання вищевказаного договору ТзОВ «Еко Трейд Захід» було укладено договір перевезення із ТзОВ Дека Транс № 0106/2 від 01.06.2018, який протягом вересня жовтня 2018 року здійснював поставку товару (кукурудзи, макухи соєвої) зі складу постачальника, який знаходиться за адресою: Полтавська обл., Лохвицький район, с. Юсківці, вул. Зелена 1А, і належить ТзОВ Гределіс, на орендований склад позивача, ТзОВ Гадяцький елеватор Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 75. Поставка олії соняшникової відбувалась зі складу постачальника - м. Львів, вул. Персенківка, 7 на орендований ТзОВ «Еко Трейд Захід» у ТзОВ Будполімет склад за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 327, згідно договору оренди №ЕТЗ/05 від 01.05.2018, що підтверджується долученими до матеріалів справи товаро-транспортними документами та відповідними видатковими та податковими накладним та документами про оплату придбаного товару, платіжними дорученнями про оплату за надані послуги.

Всі операції з придбання сільськогосподарської продукції відображені позивачем в реєстрах бухгалтерського обліку.

За наслідками придбання продукції та на підставі виписаних та зареєстрованих ТзОВ Інвест Трейд Сервіс податкових накладних ТзОВ «Еко Трейд Захід» сформовано податковий кредит на загальну суму 17099002,00 грн., в т.ч. за вересень 2018 року - 10000008,00 грн. та за жовтень 2018 року 7098994,00 грн.

Крім того, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ Фрутарія (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 06.07.2018 №06/7-18, згідно умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. По даному договору поставка сільськогосподарської продукції здійснювалась на умовах самовивозу, за рахунок ТзОВ «Еко Трейд Захід». Згідно умов договору позивачем було придбано: ячмінь, пшениця, кукурудза, олія соєва гідратована, шрот соєвий, лузга соєва. Вид, кількість продукції узгоджувалась між сторонами договірних відносин в телефонному режимі та за допомогою електронного зв`язку.

Факт придбання товару на загальну суму 99435589,86 грн., в тому числі ПДВ, підтверджується долученими до матеріалів справи договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату товару.

На виконання вищевказаного договору ТзОВ «Еко Трейд Захід» було укладено договір перевезення із ТзОВ Дека Транс та ТзОВ Юрс груп, які протягом липня-вересня та листопада 2018 року здійснювали поставку товару (ячмінь, пшениця, кукурудза, олія соєва гідратована, шрот соєвий, лузга соєва) зі складу постачальника, на орендований склад позивача, ТзОВ Гадяцький елеватор Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 75, що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами купівлі-продажу, перевезення, оренди складських приміщень, товаро-транспортними документами та відповідними видатковими та податковими накладними та документами про оплату придбаного товару та платіжними дорученнями про оплату за надані послуги.

Факт перевезення підтверджується належним чином складеними товаро-транспортними накладними, актами надання послуг перевезення, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 та платіжними дорученнями, що підтверджують факт здійснення розрахунків за надані послуги перевезення.

За наслідками придбання продукції ТзОВ «Еко Трейд Захід» на підставі виписаних та зареєстрованих ТзОВ Фрутарія податкових накладних в липні-вересні та листопаді 2018 року сформовано податковий кредит на загальну суму 16572598,31 грн.

За придбаний товар ТзОВ «Еко Трейд Захід» перераховано кошти в розмірі 98465000,00 грн.

Крім того, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ Профітплюс (продавець) укладено договір поставки від 23.08.2018 №23-08, згідно умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно даного договору в липні та серпні 2018 року позивачем було придбано: ячмінь, ріпак на загальну суму 89937268,46 грн. в т.ч. ПДВ 13989545 грн. Найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних.

Оплата заданий товар здійснювалась покупцем протягом трьох місяців з дати поставки, але не раніше дати реєстрації податкових накладних з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних. Оплата за придбаний товар була здійснена у 2019 році, тобто у періоді, що не був охоплений плановою документальною перевіркою.

Приймання товару здійснювалось на складі продавця за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 327, де позивач також згідно договору оренди № ЕТ3/05 від 01.05.2018 орендував складські приміщення у ТзОВ Будполімет.

Факт придбання продукції підтверджується укладеним між сторонами трьохсторонніми актами приймання - передачі товару безпосередньо на складі від 29.08.2018, 30.08.2018, видатковими та податковими накладними, оплатою товару та за надання послуг зберігання, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Крім того, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ СММ Груп (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 29.08.2018 №29/08, згідно умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно даного договору в серпні 2018 року позивачем було придбано: портландцемент, листи волокнистоцементні, промислові вироби, чемодани, кросівки, тощо на загальну суму 47933286,00 грн., в т.ч. ПДВ 7988881,00 грн. Оплата за даний товар здійснювалась покупцем протягом трьох місяців з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних. Найменування, кількість та ціна товари за цим договором вказується у видаткових накладних.

Факт проведення оплати за придбаний товар був здійснений у 2019 році, тобто у періоді, що не був охоплений плановою документальною перевіркою.

Приймання товару здійснювалось на складі продавця за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 327, де позивач також згідно договору оренди № ЕТ3/05 від 01.05.2018 орендував складські приміщення у ТзОВ Будполімет.

Факт придбання продукції підтверджується укладеним між сторонами трьохсторонніми актами приймання - передачі товару безпосередньо на складі від 29.08.2018, видатковими та податковими накладними, оплатою за товар та за надання послуг зберігання, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Крім того, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ Овертрейд Компані (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 23.08.2018 №23/08/18, згідно умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах , визначених цим договором, передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно умов договору позивачем було придбано: одяг вживаний, портландцемент, блоки газобетонні, кутники, коретки, будівельні суміші, витяжки, стільці, посуд та інше. Найменування, кількість та ціна товарів за цим договором вказується у видаткових накладних. Оплата за даний товар здійснювалась Покупцем протягом трьох місяців з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт придбання продукції підтверджується укладеним між сторонами трьохсторонніми актами приймання - передачі товару безпосередньо на складі від 23.08.2018 27.08.2018, 29.08.2018, 31.08.2018, видатковими та податковими накладними, оплатою за надання послуг зберігання, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Крім того, між ТзОВ «Еко Трейд Захід» (покупець) та ТзОВ Експотрейдія (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 23.08.2018 №23/08/18, згідно умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, визначений у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. По даному договору поставка сільськогосподарської продукції здійснюється на умовах самовивозу, за рахунок ТзОВ «Еко Трейд Захід». Згідно умов договору позивачем було придбано кукурудзу. Найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних. Оплата заданий товару здійснюється Покупцем протягом трьох місяців з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вищевказаного договору ТзОВ «Еко Трейд Захід» було укладено договір перевезення із ТзОВ Дека Транс, яке протягом серпня 2018 року здійснювало поставку кукурудзи зі складу постачальника, який знаходиться за адресою: с. Ожидів, Буського району Львівської області, та належить ТзОВ Буське сортонасінницьке підприємство, на орендований склад позивача, ТзОВ Гадяцький елеватор Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 75, що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами купівлі-продажу, перевезення, оренди складських приміщень, товаро-транспортними документами, актом наданих послуг №58 від 08.08.2018 та відповідними видатковими та податковими накладними, та документами про оплату придбаного товару та платіжними дорученнями про оплату за надані послуги.

Факт перевезення підтверджується належним чином складеними товаро-транспортними, актами надання послуг перевезення, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 та платіжними дорученнями, що підтверджують факт здійснення розрахунків за надані послуги перевезення.

У періоді, що перевірявся, придбаний позивачем у контрагентів товар був реалізований покупцям: ТзОВ Укрпромторг технолоджі, ТзОВ Зернопродінвест, ТзОВ Сільгосп профі, ТзОВ Агромедторг.

Також судом встановлено, що протягом 2018 року ТзОВ «Еко Трейд Захід» укладено ряд договорів оренди складський приміщень, зокрема, з ПрАТ Весело-Кутський КХП, ТзОВ Гределіс, ТзОВ Гадяцький Елеватор, ТзОВ Павлівський, ТзОВ Гребінківське ХПП, ТзОВ Будполімет.

Операції з надання послуг зберігання зерна відображені позивачем в бухгалтерському обліку по рахунку 631, оплата послуг, наданих ТзОВ «Еко Трейд Захід» зерновим складом, підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Також судом встановлено, що протягом 2018 року ТзОВ «Еко Трейд Захід» укладено ряд договорів перевезення, транспортного експедирування, які надавали позивачу послуги з перевезення, а саме: ТзОВ Дека Транс ЛТД, ТзОВ Рейлкарт Сервіс, ТзОВ ЮРС ГРУП.

Операції за надані послуги з перевезення зернової продукції відображені позивачем в бухгалтерському обліку по рахунку 631. Оплата послуг здійснена в межах періоду перевірки проведена в повному обсязі та підтверджується долученим до матеріалів справи платіжними дорученнями за серпень-вересень 2018 року.

Вказані обставини підтверджені наявними у справі письмовими доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

На підставі п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У ст. 138 ПК України в редакції, чинній на момент визначення позивачем об`єктів оподаткування, вказано, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Суд зазначає, що по кожному з зазначених вище покупців встановлено факт оплати ними за придбаний товар, факт існування товару підтверджений, перевіркою не встановлено неправомірності формування витрат по мірі отримання доходів за поставлений товар.

При цьому, при проведенні перевірки податковий орган, дійшов висновку про заниження податку на прибуток в сумі 177270603,00 грн., на підставі того, що придбання товару у невстановлених осіб вважається безоплатно отриманими товарами. З врахуванням того, що за період з 05.07.2017 по 31.12.2018 ТзОВ «Еко Трейд Захід» задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 119706 грн., за наслідками перевірки встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 984836683 грн.

Однак, вказані висновки відповідача спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема первинними документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товаро-транспортними накладними, договорами на перевезення, договорами на зберігання, платіжними дорученнями на оплату товарів та послуг тощо.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Згідно зі ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

В ст. 2 Закону №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції.

Суд зазначає, що всі надані позивачем до матеріалів справи документи відповідають вимогам, встановленим Законом №996-XIV до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТзОВ Еко Трейд Захід» з його контрагентами.

Суд також вважає за необхідне зазначити таке.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 09.11.2016 по 31.12.2018), встановлено завищення підприємством податкового зобов`язання з ПДВ на суму 198757843 грн., внаслідок чого завищено суму податкового кредиту в розмірі 408518734 грн., що призвело до:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) (р.19) за період грудень 2018 року в сумі 18884519 грн.;

- заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 190876372 грн.

В порушення Порядку складання акту документальної перевірки, акт від 23.04.2019 не містить конкретний перелік постачальників, які нібито безоплатно надавали товар ТзОВ «Еко Трейд Захід», та не встановлено, в якому періоді здійснювалась передача товару від таких постачальників до ТзОВ «Еко Трейд Захід».

Слід зазначити, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а визначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Сумнівність господарських операцій позивача з контрагентами обґрунтовується податковим органом виключно посиланням на інформацію, викладену в інформаційних базах даних податкового органу та узагальнену податкову інформацію.

З цього приводу суд зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу та узагальнена податкова інформація не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, а тому не є належними доказами у справі. Чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, були реально діючими підприємствами, перебували на всіх видах обліку, здавали податкову звітність та сплачували податки, що не заперечується податковим органом.

Крім того, обґрунтування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим також і з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, прийняті відповідачем податкові повідомлення рішення №0007291414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 221588253,75 грн., в т.ч. за основним платежем 177270603 грн. та штрафними санкціями 44317650,75 грн.; № 0007271414 від 17.05.2019 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 18884519 грн.; № 0007281414 від 17.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 238595465 грн., в т. ч. за основним платежем 190876372 грн. та штрафними санкціями 47719093 грн., є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки на підставі встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про реальність господарських операцій.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач стверджує, що оскаржувані рішення, якими нараховані податкові зобов`язання юридичній особі, засновником якої він є, призводять до недоотримання ним доходів від діяльності заснованої ним юридичної особи, можуть бути підставою для стягнення з нього, як засновника нарахованих сум, а отже, як наслідок, порушують законні інтереси позивача як засновника.

Суд зазначає, що умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення контролюючого органу є заінтересованість позивача.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За наслідками розгляду цієї справи позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що оскаржувані рішення порушують права саме позивача.

Разом з тим, як вважає позивач, він звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов`язаних із здійсненням діяльності юридичної особи, засновником якої він є.

Цей інтерес позивач вбачає у можливому незаконному зменшенні його доходів внаслідок визначення грошових зобов`язань контролюючим органом юридичний особі, засновником якої є позивач, та можливому стягненні з нього нарахованих ТзОВ «Еко Трейд Захід» податкових зобов`язань.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги ст. ст. 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Як вже було зазначено вище, згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду, обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) неправовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.

Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а, отже, у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають) або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. І позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

При з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини (далі Європейський суд).

Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас підходи Європейського суду мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Відповідно до ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:

a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;

або

b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Таким чином, право особи на звернення до Європейського суду пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті ст. 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, ст. 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (справа «Валліанатос та інші проти Греції» [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 07.11.2011).

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до ст. 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (справи «Тенасє проти Молдови» [ВП], № 7/08, п. 104, від 27.04.2010, «Берден проти Сполученого Королівства» [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29.04.2008).

Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (справа «Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії», № 47848/08, п. 101, від 07.07.2014).

Європейський суд визнав, що для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (справа «Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії» [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10.03.2004).

Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (справи «Аксу проти Туреччини» [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15.12.2012, «Берден проти Сполученого Королівства» [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29.04.2008).

Однак, особа може заявляти, що закон, навіть не застосовуючись до неї особисто, порушує її права в силу необхідності коригувати свою поведінку під страхом кримінального переслідування або в силу приналежності до категорії осіб, які ризикують безпосередньо випробувати на собі дію законодавства (справи «Тенасє проти Молдови» [ВП], № 7/08, п. 344, від 27.04.2010, «Мішо проти Франції» [ВП], № 12323/12, пп. 51-52, від 06.12.2012, «Сердіч та Фінчі проти Боснії та Герцеговини» [ВП], №№ 27996/06 та 34836/06), п. 28, від 22.12.2009).

З наведеного вище випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Верховний Суд України у справі за позовом ТзОВ «Б» до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство транспорту та зв`язку України, Державна адміністрація залізничного транспорту «Укрзалізниця», про визнання частково незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 № 415 у своєму рішенні від 01.12.2009 зазначив, що, вирішуючи цей спір, суд зобов`язаний був за критеріями юридичної природи цього акта управління визначитися щодо належності його до нормативно-правових актів чи до правових актів індивідуальної дії та навести у своєму рішенні відповідні доводи.

У цьому рішенні Верховний Суд України зазначив наступне. «Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З`ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.».

Суди при розгляді цієї справи дійшов висновку, що доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача.

Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Так, позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається лише на можливе неотримання доходів від діяльності юридичної особи, засновником якої він є, можливе стягнення з нього визначених оскаржуваними рішеннями податкових зобов`язань.

Також позивач не обґрунтував для якої цілі цей інтерес має значення.

Обґрунтованих доказів того, що оскаржуваними рішеннями спричинено суттєвого негативного впливу саме на позивача і він зазнав реальної шкоди, останнім не наведено.

Встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскарженні рішень відповідача, суд, проаналізувавши доводи позивача, що стосуються правомірності рішень, дійшов висновку, що такі є протиправними.

Однак, відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржуваних рішень.

Враховуючи все наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки права саме позивача не є порушеними і позивач не є належним позивачем, при цьому суд позбавлений можливостей у цій справі здійснити заміну позивача на належного юридичну особу, щодо якої прийнято оскаржувані рішення, оскільки така є припиненою.

Тому, виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

В зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позову, питання розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72-77, 90, 132, 139, 143, 240-246, 250, 255, 257-258, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна


Суд	Львівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	15.05.2024
Оприлюднено	30.05.2024
Номер документу	119338537
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю

Гудим Любомир Ярославович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 15.05.2024 по справі 380/21871/23ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —380/21871/23

Рішення
від 15.05.2024 по справі 380/21871/23
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД