Рішення

від 28.05.2024 по справі 420/5024/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5024/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ОРИЕНТ-ТРЕЙД» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «ОРИЕНТ-ТРЕЙД» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000893/2 від 29.12.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001683.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 07.08.2018 року між іноземною компанією «SB INTERLAB CO., LTD» (Таїланд) (як продавцем) та приватним підприємством «ОРИЕНТ-ТРЕЙД» (як покупцем) було укладено Контракт №1/2018-fea, за умовами якого продавець продав, а покупець купив товар, виробник, кількість та ціна якого визначені в інвойсах на кожну партію.

На виконання умов зазначеного контракту, на адресу позивача було поставлено партію товару від компанії «SB INTERLAB CO., LTD» (Таїланд): косметичні препарати для догляду за шкірою, масажне масло та крем-масло для тіла.

З метою митного оформлення імпортованого товару представником позивача була подана до Одеської митниці митна декларація №23UА500500046136U8 від 26.12.2023 року, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.

Проте відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000893/2 від 29.12.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001683.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду у справі №420/5024/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Під час розгляду справи від Одеської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які усувають виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.

З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000893/2 від 29.12.2023 року, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом. Крім того, за зазначених обставин, Одеською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001683 від 29.12.2023 року.

Таким чином відповідач вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову підприємства.

Також за час розгляду справи від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку митним органом надано не було.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлено наступне.

07.08.2018 року між іноземною компанією «SB INTERLAB CO., LTD» (Таїланд) (як продавцем) та приватним підприємством «ОРИЕНТ-ТРЕЙД» (як покупцем) (далі сторони) було укладено Контракт №1/2018-fea (далі Контракт), за п.1 якого продавець продав, а покупець купив товар, виробник, кількість та ціна якого визначені в інвойсах на кожну партію.

Згідно п.2.1 Контракту номенаклатура товару, що поставляється: масажне масло; крем масажний; засоби для догляду за шкірою та волоссям.

Відповідно до п.4 Контракту оплата за товар здійснюється шляхом 100% передоплати за товар на розрахунковий рахунок продавця. Оплата за товар здійснюється в доларах США.

За п.5.1 Контракту продавець постачає товар на умовах FOB згідно Інкотермс-2000.

Товар повинен постачатися в пакуванні відправника, що відповідає характеристиці товару (п.7.1 Контракту).

На підтвердження виконання вимог Контракту №1/2018-fea, продавцем було складено рахунок-фактуру №EXPT2566/042 від 18.07.2023 року на суму 14 149,62 дол. США. У рахунку-фактурі №EXPT2566/042 зазначено термін оплати 100% перед завантаженням, термін поставки FOB. Також було складено пакувальний лист до рахунку-фактури №EXPT2566/042 від 18.07.2023 року, де вага нетто 3 861,8 кг, вага брутто 4 517,46 кг товару. Також позивачем до суду надано електронну квитанцію SWIFT від 22.08.2023 року у розмірі 14 149,62 дол. США на банківській рахунок компанії «SB INTERLAB CO., LTD», де в інформації щодо транзакції зазначено «передоплата відносно рахунку-фактури №EXPT2566/042 від 18.07.2023 року».

Крім того, в матеріалах справи наявний Договір про надання транспортно-експедиторських послуг №16/11 від 16.11.2023 року, складений між товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» (як експедитор) та приватним підприємством «ОРИЕНТ-ТРЕЙД» (як замовником), за п.1.1 якого замовник доручає, а експедитор бере на себе обов`язки з організації за рахунок замовника перевезень вантажів, оформлення перевізних, митних та інших документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів. Замовник зобов`язується сплатити експедитору винагороду, а також відшкодувати всі витрати, зазначені експедитором в інтересах замовника.

На підтвердження виконання вимог Договір про надання транспортно-експедиторських послуг №16/11, експедитор склав довідку про транспортні витрати від 12.12.2023 року (відповідно до коносаменту HKGCS230905D за маршрутом порт Bangkok(Thailand) Pruzskow (Poland) - п/п Чоп Одеса), згідно якої вартість транспортування складає: морське перевезення вантажу за межами державного кордону України 40 557,00 грн.; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України 51 618,00 грн.; міжнародне автоперевезення по території України 36 870,00 грн. У довідці також зазначено, що навантажувальні роботи входять до вартості перевезення. Також позивачем до суду надано рахунок на оплату №36 від 15.12.2023 року наданих послуг з міжнародних перевезень ТОВ «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» на користь позивача, а також інформаційне повідомлення про зарахування коштів №521 від 15.12.2023 року в сумі 129 500,00 грн. на рахунок ТОВ «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА».

Крім того, до суду також надано договір про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів №16/11 від 16.11.2023 року, складений між товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» (як митним брокером) та приватним підприємством «ОРИЕНТ-ТРЕЙД» (як довірителем), згідно якого митний брокер зобов`язаний здійснювати декларування товарів та їх митне оформлення у встановленому чинними законодавчими та нормативними актами порядку.

Враховуючи вищезазначене, на виконання зазначеного Контракту №1/2018-fea та Договору №16/11, на адресу позивача було поставлено партію товару, а саме косметичні препарати для догляду за шкірою, масажне масло та крем-масло для тіла.

З метою митного оформлення імпортованого товару, представником позивача до Одеської митниці була подана митна декларація №23UА500500046136U8 від 26.12.2023 року, у якій в графі 42, зокрема, зазначено, що вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), становить 14 149,62 дол. США.

При цьому, представником позивача разом із митною декларацією будо надано наступні документи:

- пакувальний лист №EXPT2566/042 від 18.07.2023 року;

- рахунок-фактура (інвойс) №EXPT2566/042 від 18.07.2023 року;

- автотранспортна накладна №9035 від 08.12.2023 року;

- декларація про походження товару від 18.07.2023 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.12.2023 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 07.08.2018 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2018-fea від 07.08.2018 року;

- договір про надання послуг митного брокеру №16/11 від 16.11.2023 року;

- фото від 25.12.2023 року;

- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 25.12.2023 року.

Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу приватного підприємства «ОРИЕНТ-ТРЕЙД», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №23UА500500046136U8 від 26.12.2023 року, контролюючим органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) ???відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням. Відповідно до п.7 Контракту від 07.08.2018 року №1/2018-fea «Пакування та маркування» «Товар повинен постачатися в пакуванні відправника, що відповідає характеристиці товару», але жодних документів, підтверджуючих вартість пакування, не надано. Відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, собівартість перевезень - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. Підпунктом 8 пункту 29 даних Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг (транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. Для підтвердження транспортних витрат надано до митного оформлення довідку про транспортні витрати ТОВ «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» від 12.12.2023 б/н. Відповідно договору від 16.11.2023 №16/11 про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів ТОВ «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» надає митно брокерські послуги та неповноважені на надання послуг з експедирування, транспортування чи представляти інтереси з страхування.

3) у наданому рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.07.2023 №EXPT2566/042 зазначено умови оплати за товар 100% оплата до загрузки, проте жодного документа щодо оплати до митного оформлення не наданий.

Враховуючи зазначене, 29.12.2023 року Одеською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000893/2, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор» відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 12,01 дол. США за кг/нетто (митна декларація №UA209230/2023/096953 від 12.09.2023 року), ніж заявлено декларантом 3,94 дол. США за кг/нетто.

Також відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001683 від 29.12.2023 року.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх оскарження в адміністративній справі №420/5024/24.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.

Водночас відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор» (як зазначено відповідачем у відзиві), зокрема, митна декларація №UA209230/2023/096953 від 12.09.2023 року.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих товарів та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень також посилається на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Як зазначалось вище, за п.5.1 Контракту №1/2018-fea продавець постачає товар на умовах FOB згідно Інкотермс 2000.

Згідно п.7.1 Контракту №1/2018-fea товар повинен постачатися в пакуванні відправника, що відповідає характеристиці товару.

Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) умови поставки за FOB Інкотермс 2000 (Free on Board Вільно на борту) регулюють договірні відносини, за яких продавець не оплачує основне перевезення товару. Термін використовується лише для водного транспорту.

Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення, належать покупцю. Разом з тим, обов`язками продавця є, зокрема, пакування та маркування вантажу.

Таким чином, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані, з відповідною упаковкою, покладається на продавця.

Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.

Суд також критично ставиться до посилань митного органу на те, що для підтвердження транспортних витрат надано до митного оформлення довідку про транспортні витрати ТОВ «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» від 12.12.2023 року, але відповідно договору від 16.11.2023 року №16/11 ТОВ «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» надає митно брокерські послуги та неуповноважені на надання послуг з експедирування, транспортування чи представляти інтереси з страхування.

Як було зазначено вище, згідно Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №16/11 від 16.11.2023 року, складеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» (як експедитором) та приватним підприємством «ОРИЕНТ-ТРЕЙД» (як замовником), замовник доручає, а експедитор бере на себе обов`язки з організації за рахунок замовника перевезень вантажів, оформлення перевізних, митних та інших документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів. Замовник зобов`язується сплатити експедитору винагороду, а також відшкодувати всі витрати, зазначені експедитором в інтересах замовника.

На підтвердження виконання вимог Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №16/11, в матеріалах справи наявна довідка про транспортні витрати від 12.12.2023 року, із зазначенням вартості транспортування товару позивача за наступним маршрутом: порт Bangkok(Thailand) Pruzskow (Poland) - п/п Чоп Одеса). У довідці зазначено, що навантажувальні роботи входять до вартості перевезення, а страхування вантажу не проводилось. В матеріалах справи також наявний рахунок на оплату №36 від 15.12.2023 року наданих послуг з міжнародних перевезень ТОВ «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» на користь позивача, а також інформаційне повідомлення про зарахування коштів №521 від 15.12.2023 року в сумі 129 500,00 грн. на рахунок ТОВ «ІМПОРТБРОК УКРАЇНА» від ПП «ОРИЕНТ-ТРЕЙД».

З цього приводу суд погоджується із твердженням позивача, що митним органом за час розгляду даної справи не було надано належної оцінки вищевказаним документам, а також не було надано обґрунтувань щодо неврахування таких документів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем митному органу документи та пояснення відповідають умовам договору про перевезення, є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч. 2 ст. 53 МК України для визначення вартості товару.

Суд також критично ставиться до посилань відповідача на той факт, що жодного документа щодо оплати за товар до митного оформлення позивачем надано не було з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 Контракту №1/2018-fea оплата за товар здійснюється шляхом 100% передоплати за товар на розрахунковий рахунок продавця. Оплата за товар здійснюється в доларах США.

На підтвердження виконання вимог Контракту №1/2018-fea, в матеріалах справи наявна електронна квитанція SWIFT від 22.08.2023 року про здійснення позивачем платежу за товар у розмірі 14 149,62 дол. США на банківській рахунок компанії «SB INTERLAB CO., LTD».

Суд погоджується із твердженням позивача, що факт надання вищевказаного документу позивачем до митного органу разом із митною декларацією підтверджується записом №44 у МД №23UА500500046136U8 від 26.12.2023 року (код 3001 - б/н від 22.08.2023 року), з огляду на що судом не приймається до уваги зауваження митного органу щодо відсутності документа щодо оплати за товар при митному оформленні його митному оформленні представником позивача.

На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000893/2 від 29.12.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001683 від 29.12.2023 року є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного підприємства «ОРИЕНТ-ТРЕЙД», суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Одеської митниці суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 7 748,68 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов приватного підприємства «ОРИЕНТ-ТРЕЙД» (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 2, кв.32) до Одеської митниці (68001, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000893/2 від 29.12.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001683 від 29.12.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ОРИЕНТ-ТРЕЙД» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 7 748,68 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький