Ухвала

від 28.05.2024 по справі 761/17817/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи № 761/17817/19

Номер провадження 2-ві/824/38/2024

У Х В А Л А

28 травня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кашперської Т.Ц., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Мазурик О.Ф., Желепи О.В., Немировської О.В. за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Ясна поляна» про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Ясна поляна» про поділ майна подружжя частково задоволено.

Визнано об`єктами спільної сумісної власності подружжя: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 :

- квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа: 51,0 кв.м, житлова площа: 30,0 кв.м, зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та записано у реєстрову книгу №269-7 за реєстровим номером 9486 від 04 січня 2004р.);

- автомобіль марки «Toyota», модель: «Corolla», тип кузова: легковий седан-В, кузов номер: НОМЕР_1 , колір: сірий, 2007р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

В порядку поділу майна подружжя, визнано за ОСОБА_3 право власності на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 (загальна площа: 93,0 кв. м., житлова площа: 41,6 кв. м, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 337582980000);

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (загальна площа: 51,0 кв.м, житлова площа: 30,0 кв.м, зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та записано у реєстрову книгу №269-7 за реєстровим номером 9486 від 04 січня 2004р.);

- 1/2 частину автомобіля марки «Toyota», модель: «Corolla», тип кузова: легковий седан-В, кузов номер: НОМЕР_1 , колір: сірий, 2007р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

В порядку поділу майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 (загальна площа: 93,0 кв. м., житлова площа: 41,6 кв. м, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 337582980000);

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (загальна площа: 51,0 кв.м, житлова площа: 30,0 кв.м, зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та записано у реєстрову книгу №269-7 за реєстровим номером 9486 від 04 січня 2004р.);

- 1/2 частину автомобіля марки «Toyota», модель: «Corolla», тип кузова: легковий седан-В, кузов номер: НОМЕР_1 , колір: сірий, 2007р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 10510 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2023 року визначено склад колегії суддів: Мазурик О.Ф. - головуючий суддя, Немировська О.В., Желепа О.В.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження в даній справі та призначено справу до розгляду.

23 травня 2024 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 подав заяву про відвід, у якій зазначив, що судове засідання в даній справі було призначено на 16 квітня 2024 року, під час даного судового засідання колегія суддів видалилась до нарадчої кімнати для прийняття рішення, але після виходу з неї судом вирішено поновити провадження в справі з метою додаткового дослідження обставин справи, у зв`язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 21 травня 2024 року та запропоновано сторонам обговорити можливість укладення мирової угоди.

Сторони спору активно намагались врегулювати спір та здійснити поділ спірного майна в натурі, але в результаті сторони не змогли узгодити всі умови мирової угоди, сторонами у справі подано до суду письмові пояснення щодо порядку обговорення питання можливості укладення мирової угоди.

Від сторони позивача письмові пояснення до суду апеляційної інстанції надійшли 17 травня 2024 року.

Від сторони відповідача письмові пояснення до суду апеляційної інстанції надійшли 19 травня 2024 року та зареєстровані 20 травня 2024 року.

21 травня 2024 року під час судового засідання колегія суддів констатувала, що укладення мирової угоди між сторонами спору стало неможливим через те, що відповідач відмовився від її укладення, що прямо суперечить дійсності та письмовим поясненням ОСОБА_1 від 19 травня 2024 року.

Крім того, під час судового засідання суддею-доповідачем було оголошено лише про надходження до суду пояснень сторони позивача. Щодо наявності у розпорядженні суду письмових пояснень сторони відповідача, суддею нічого не повідомлено, і лише після нагадування представником відповідача про наявність в матеріалах справи письмових пояснень відповідача, суддею-доповідачем зазначено, що такий документ наявний в матеріалах справи.

Вважав, що позиція суду щодо відмови відповідача укладати мирову угоду при тому, що відповідач заявляє протилежне, та небажання суду озвучувати та знайомитись з документами, наявними в матеріалах справи, які надаються стороною відповідача (в тому числі письмові пояснення, у яких сторона висловлює певну позицію у справі), наштовхує на те, що підхід колегії суддів до розгляду справи є вочевидь упередженим.

Крім того, в подальшому в ході судового провадження колегія суддів почала з`ясовувати питання, які взагалі не відносяться до предмету спору та не мають стосунку щодо доводів та вимог апеляційної скарги, а саме щодо перебування в іпотеці спірної квартири АДРЕСА_3 , яка є об`єктом поділу, чи не знято обтяження за іпотекою, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься довідка про повне виконання основного зобов`язання, яким забезпечувалась іпотека.

Звертав увагу на позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 359/441/20, де зазначено, що перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнанню права власності на нього, оскільки при поділі такого майна дія договору іпотеки не припиняється і такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки.

Вказував, що з`ясування судами такого роду питань, які не відносяться до предмету спору та не є необхідними для ухвалення повного, об`єктивного, законного та обґрунтованого рішення, вкотре наштовхує на переконання, що підхід колегії суддів до розгляду справи є вочевидь упередженим, а з`ясування зазначених обставин справи спрямоване на фактичне ухвалення рішення на користь позивача та розподіл спільного майна подружжя у порядку та спосіб, визначений стороною позивача у письмових поясненнях від 17 травня 2024 року. Наголошував, що запропонований стороною позивача порядок поділу прямо суперечить тим позовним вимогам та підставам позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, в зв`язку з чим колегією суддів вже допущено порушення ч. 6 ст. 367 ЦПК України, де зазначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного вважав, що колегією суддів надається перевага одній із сторін спору, а саме позивачу. Порушується рівність учасників процесу, адже колегією суддів надано перевагу та оголошено короткий зміст письмових пояснень сторони позивача, натомість письмові пояснення сторони відповідача щодо тих самих обставин та подій суддями прямо проігноровані.

Вважав, що вказані обставини, як окремо, так і у їх сукупності, викликають сумнів щодо об`єктивності та неупередженості колегії суддів.

Наголошував, що дана заява не зводиться до незгоди учасника справи з процесуальними рішеннями суддів, а заявляється в зв`язку з наявністю обставин, що викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів.

На підставі вищевикладеного просив відвести від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року по справі № 761/17817/19 колегією суддів Київського апеляційного суду в наступному складі: суддя-доповідач Мазурик О.Ф., судді Желепа О.В., Немировська О.В.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2024 року у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Мазурик О.Ф., судді Желепа О.В., Немировської О.В. відвід, заявлений представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 колегії суддів, визнано необґрунтованим та передано справу для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України для вирішення заяви про відвід.

Після проведення автоматизованого розподілу справи відповідно до ч. 3, 8 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується без повідомлення учасників справи суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Кашперській Т.Ц.

Дослідивши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід колегії суддів та матеріали справи, апеляційний суд виходить із наступного.

Згідно вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, перелік підстав для відводу чітко визначений законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, зазначені в заяві представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід колегії суддів, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є не об`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід колегії суддів, апеляційний суд вважає, що у заяві про відвід не наведено фактів прояву колегією суддів поведінки, яка б свідчила про їх упередженість чи необ`єктивність у цій справі, оскільки подання цієї заяви обумовлене процесуальними рішеннями колегії суддів у даній справі щодо врегулювання спору, процесуальними рішеннями колегії суддів щодо заяв учасників справи та з`ясуванням обставин, які, на думку колегії суддів, мають значення для справи.

В усякому разі, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 ЦПК України).

Відтак, доводи, якими представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивує заяву про відвід колегії суддів, не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності цих суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію».

Самі по собі доводи заяви про відвід, що дана заява не зводиться до незгоди учасника справи з процесуальними рішеннями суддів, а заявляється в зв`язку з наявністю обставин, що викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів, не є підставою для визнання обґрунтованою та задоволення такої заяви, є неаргументованими та відхиляються апеляційним судом як неспроможні.

Враховуючи зазначені норми закону, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід колегії суддів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Мазурик О.Ф., Желепи О.В., Немировської О.В. за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Садово-городнє товариство «Ясна поляна» про поділ майна подружжя.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Т.Ц. Кашперська