Постанова

від 27.05.2024 по справі 320/12659/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12659/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року, суддя Леонтович А.М., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ Групп" до Головного управління ДПС у Київської області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ Групп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київської області, Державної податкової служби України, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: №8451095/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 28.02.2023; №8451096/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 28.02.2023; №8451097/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 31.01.2023; №8451098/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.01.2023; №8451099/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 13.12.2022; №8451100/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 06.12.2022; №8451101/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 30.11.2022; №8451102/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 30.11.2022 року; №8451103/41519918 від 17.03.2023 року, яким відмовлено в реестрації податкової накладної №1 від 14.11.2022; №3451104/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в ресстрації податкової накладної № 6 від 31.10.2022; №8451105/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 5 від 31.10.2022; №8451106/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 10.10.2022; №8451107/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 14.10.2022; №8451108/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 06.10.2022; № 8451109/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 05.10.2022; №8451110/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 30.09.2022; №8451111/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 29.09.2022; №8451112/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 29.09.2022; № 8451113/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.08.2022; №8451114/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.07.2022; № 8451115/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 31.07.2022; № 8451116/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.05.2022; №8451117/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 28.02.2022; №8451118/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.05.2022; №8451119/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 28.02.2022; №8451120/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 31.01.2022; №8451121/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.01.2022; №8451122/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 30.06.2022; №8451123/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 30.06.2022; №8451124/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.03.2022; №8451125/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 31.03.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №1 від 28.02.2023; №2 від 28.02.2023; №3 від 31.01.2023; №2 від 31.01.2023; №2 від 13.12.2022; №1 від 06.12.2022; №3 від 30.11.2022; №2 від 30.11.2022; №1 від 14.11.2022; №6 від 31.10.2022; №5 від 31.10.2022; №3 від 10.10.2022; №3 від 14.10.2022; №2 від 06.10.2022; №1 від 05.10.2022; №3 від 30.09.2022; №2 від 29.09.2022; №1 від 29.09.2022; №1 від 31.08.2022; № 2 від 31.07.2022; №1 від 31.07.2022; №2 від 31.05.2022; №1 від 28.02.2022; №1 від 31.05.2022; №2 від 28.02.2022; №1 від 31.01.2022; №2 від 31.01.2022; №2 від 30.06.2022; №1 від 30.06.2022; №2 від 31.03.2022; №1 від 31.03.2022.

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що позивачем для реєстрації податкових накладних подано до податкового органу увесь перелік первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій передбачених чинним законодавством України. Позивач вважає, що надані документи до контролюючого органу підтверджують здійснення господарських операцій за результатами яких видано податкові накладні: №1 від 28.02.2023; №2 від 28.02.2023; №3 від 31.01.2023; №2 від 31.01.2023; №2 від 13.12.2022; №1 від 06.12.2022; №3 від 30.11.2022; №2 від 30.11.2022; №1 від 14.11.2022; №6 від 31.10.2022; №5 від 31.10.2022; №3 від 10.10.2022; №3 від 14.10.2022; №2 від 06.10.2022; №1 від 05.10.2022; №3 від 30.09.2022; №2 від 29.09.2022; №1 від 29.09.2022; №1 від 31.08.2022; № 2 від 31.07.2022; №1 від 31.07.2022; №2 від 31.05.2022; №1 від 28.02.2022; №1 від 31.05.2022; №2 від 28.02.2022; №1 від 31.01.2022; №2 від 31.01.2022; №2 від 30.06.2022; №1 від 30.06.2022; №2 від 31.03.2022; №1 від 31.03.2022.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ГРУПП" є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 11.08.2017, номер запису - 1 223 102 0000 006552. Взято на облік територіальним органом ДПС України 11.08.2017 та є платником податку на додану вартість з 01.11.2017.

Видами діяльності ТОВ "ДК-ОІЛ ГРУПП" є: код КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур; код КВЕД 01.25 - вирощування ягiд, горiхiв, iнших плодових дерев i чагарникiв; код КВЕД 01.63 - пiсляурожайна дiяльнiсть; код КВЕД - 01.64 - оброблення насiння для вiдтворення; код КВЕД 10.41 - виробництво олiї та тваринних жирів (основний); код КВЕД 10.42 - виробництво маргарину i подiбних харчових жирiв; код КВЕД 10.91 - виробництво готових кормiв для тварин, що утримуються на фермах; код КВЕД 10.92 - виробництво готових кормiв для домашнiх тварин; код КВЕД 46.21 - оптова торгiвля зерном, необробленим тютюном, насiнням i кормами для тварин оптова торгiвля зерном, необробленим тютюном, насiнням i кормами для тварин; код КВЕД 46.33 - оптова торгiвля молочними продуктами, яйцями, харчовими олiями та жирами; код КВЕД 46.90 - неспецiалiзована оптова торгiвля; код КВЕД 49.41 - вантажний автомобiльний транспорт; код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування і товарів, н.в.і.у.

Для здійснення господарської діяльності ТОВ "ДК-ОІЛ ГРУПП" використовує орендоване офісне приміщення, ангар для зерна, зерносклад насіннєвий, зерносклад фуражний, критий тік, купол-споруда, склад запчастин загальною площею 1173 м2, яке розташоване за адресою: 08471, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Улянівка, вулиця Підгірна, 70В (договір оренди приміщення №14/07/20 від 14.07.2020 (підтверджується актом приймання-здачі приміщення б/н від 14.07.2020р.) з Приватним акціонерним товариством "ПЛЕМЗАВОД "КОЛОС" (код ЄДРПОУ 00846369) (далі - ПрАТ "ПЛЕМЗАВОД "КОЛОС" ). Інформація про наявні виробничі приміщення подана до органу ДФС за формою 20-ОПП.

Для здійснення господарської діяльності у господарстві є такі основні засоби (власні та орендовані):

- обладнання для переробки сої (гвинтовий конвеєр, бункер оперативний, екструдер (соєвий), прес олійний, живильник гвинтовий, подрібнювач макухи) - (придбано Товариством);

- циклон, фільтр рамковий, шафа управління, подрібнювач макухи, мийка, ємності - придбані Товариством;

- вантажний автомобіль марки DAF, модель 95 XF 430, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_1 та причіп марки VAN HOOL, модель 3В2004, рік випуску 1996, державний реєстраційний № НОМЕР_2 (орендується у ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , договір оренди авто №2020/03-01 від 02.03.2020р.);

- вантажний автомобіль марки DAF, модель 95 XF 430, рік випуску 2004, державний реєстраційний N НОМЕР_4 та причіп марки GENERAL TRAILERS, модель TX34CW, рік випуску 2002, державний реєстраційний № НОМЕР_5 (орендується у ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_6 , договір оренди авто № 2020/08-04 від 31.08.2020р.);

- навантажувач самохідний MERLO модель TF33.7-100ЕЕ - придбано Товариством.

23 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ГРУПП" та товариством з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ПЛЮС" було укладено договір суборенди приміщення №2021/01-12 від 23 грудня 2021 року, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендар зобов`язується передати Суборендарю, а Суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення, а саме зерносклад насіннєвий, а також зобов`язується сплачувати Орендарю орендну плату. Загальна площа орендованого приміщення складає 500,00 квадратних метри (п. 1.1 Договору).

Приміщення, яке передається в оренду за цим Договором знаходиться за адресою: 08471, Київська область, Переяслав-Хмельницький, село Улянівка, вул. Підгірна, буд. 70 (п. 1.2 Договору).

Приміщення, зазначене в п. 1.2 цього Договору, Орендар орендує на підставі Договору № 14/07/20 оренди приміщення від 14 липня 2020 року, укладеного між Орендарем і Приватним акціонерним товариством "ПЛЕМЗАВОД "КОЛОС", який у подальшому іменується "Орендодавець", на строк до 13 липня 2025 року включно. Власником приміщення є Орендодавець (п. 1.3 Договору).

Приміщення надається в суборенду по 13 липня 2025 року за актом здачі-приймання, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору).

У момент підписання акта здачі-приймання Орендар передає Суборендарю ключі від приміщення (п. 2.2 Договору).

Орендна плата за користування приміщенням за один місяць складає 10 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20% (п. 3.1 Договору).

Відшкодування спожитих житлово-комунальних послуг, експлуатаційних послуг (в тому числі житлово-експлуатаційних послуг, технічного обслуговування), комунальних послуг (в тому числі послуг з водопостачання, газопостачання, теплопостачання) і електроенергії, якими Суборендар користується в Приміщенні, буде здійснюватися за рахунками, що виписуються Орендарем на підставі показань відповідних лічильників, встановлених у приміщенні (у разі відсутності чи несправності лічильника обліку спожитої Суборендарем комунальної послуги об`єм такої спожитої комунальної послуги визначатиметься за нормами відповідно до площі Приміщення, чи кількості працівників Суборендаря, які постійно працюють в приміщенні), а також на підставі рахунків відповідних експлуатаційних або житлово-експлуатаційних установ/підприємств/організацій, що виставляються Орендарю.

Суборендар повинен оплатити виписаний і переданий рахунок на відшкодування спожитих електроенергії, житлово-комунальних послуг та комунальних послуг в приміщенні не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який проводиться відшкодування електроенергії, житлово-комунальних послуг та комунальних послуг, спожитих Орендарем (п. 3.4 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (п. 9.1 Договору).

23 грудня 2021 рік товариство з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ГРУПП" передало товариству з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ПЛЮС" нежитлове приміщення, а саме зерносклад насіннєвий за адресою: 08471, Київська область, Переяслав-Хмельницький, село Улянівка, вул. Підгірна, буд. 70, що підтверджується актом приймання-здачі приміщення від 23.12.2021 року.

Основними постачальниками електричної енергії, з якими заключні відповідні договори є:

1. ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (код ЄДРПОУ 23243188) - договір про постачання електричної енергії № 220080943 від 25.10.2018 р.

2.ТОВ "Тепла Енергетична Компанія" (код ЄДРПОУ 39624119) - договір про постачання електричної енергії споживачу № КВ 07/12/21-7 від 07.12.2021 р.

3. ТОВ "УКРАНСЬКИЙ СТРУМ" (код ЄДРПОУ 44378553) - договір про постачання електричної енергії споживачу № КВ 16/06/2022-1 від 20.06.2022 р.

Придбання електричної енергії має відображення у ЄРПН. Номенклатура товарів/послуг, відображена у цих податкових накладних, має коди (2716000000 - електрична енергія; 35.12 - послуги з передачі електричної енергії та 35.13- послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електроенергії.

Таким чином наголошую, що для здійснення реалізації послуг з відшкодування витрат на утримання нежитлових приміщень формується податковий кредит за рахунок товарів та послуг за кодом УКТЗЕД 2716000000; 35.12 та 35.13.

В межах цього договору товариство з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ ГРУПП" надало послуги з суборенди нежитлового приміщення з відшкодуванням житлово-комунальних послуг, експлуатаційних послуг, комунальних послуг і електроенергії, що підтверджується наступними документами: рахунком №1 від 03.01.2022 та актом №2 від 03.01.2022 на суму 10 000,00 грн (суборенда); рахунком №3 від 31.01.2022 та актом №1 від 31.01.2022 на суму 477 395,03 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №4 від 01.02.2022 та актом №6 від 28.02.2022 на суму 10 000,00 грн (суборенда); рахунком №5 від 28.02.2022 та актом №5 від 28.02.2022 на суму 507 458,75 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №17 від 01.03.2022 та актом №10 від 31.03.2022 на суму 10 000,00 грн (суборенда); рахунком №18 від 31.03.2022 та актом № 9 від 31.03.2022 на суму 24 364,57 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №19 від 01.04.2022 та актом №12 від 30.04.2022 на суму 10 000,00 грн (суборенда); рахунком №20 від 30.04.2022 та актом №11 від 30.04.2022 на суму 188 882,36 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №23 від 01.05.2022 та актом №16 від 31.05.2022 на суму 10 000,00 грн (суборенда); рахунком №24 від 31.05.2022 та актом №15 від 31.05.2022 на суму 298 485,38 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №31 від 01.06.2022 та актом 20 від 30.06.2022 на суму 15 000,00 грн (суборенда); рахунком №32 від 30.06.2022 та актом №19 від 30.06.2022 на суму 540 322,76 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №33 від 01.07.2022 та актом №22 від 31.07.2022 на суму 15 000,00 грн (суборенда); рахунком 34 від 31.07.2022 та актом №21 від 31.07.2022 на суму 234 041,27 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №35 від 01.08.2022 та актом №24 від 31.08.2022 на суму 15 000,00 грн (суборенда); рахунком №36 від 31.08.2022 та актом №23 від 31.08.2022 на суму 381 260,00 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №37 від 01.09.2022 та актом №27 від 30.09.2022 на суму 15 000,00 грн (суборенда); рахунком №38 від 30.09.2022 та актом №28 від 30.09.2022 на суму 497 634,53 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №13 від 03.10.202 та актом №31 від 31.10.2022 на суму 15 000,00 грн (суборенда); рахунком №12 від 31.10.2022 та актом №30 від 31.10.2022 на суму 597 844,56 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №27 від 30.11.2022 та актом №35 від 30.11.2022 на суму 15 000,00 грн (суборенда); рахунком №28 від 30.11.2022 та актом №36 від 30.11.2022 на суму 121 268,04 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком 29 від 31.12.2022 та актом №37 від 31.12.2022 на суму 15 000,00 грн (суборенда); рахунком №30 від 31.12.2022 та актом №38 від 31.12.2022 на суму 86 429,41 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №2 від 31.01.2023 та актом №2 від 31.01.2023 на суму 15 000,00 грн (суборенда); рахунком №3 від 31.01.2023 та актом №3 від 31.01.2023 на суму 240 917,36 грн (відшкодування комунальних послуг); рахунком №5 від 28.02.2023 та актом № 5 від 28.02.2023 на суму 15 000,00 грн (суборенда); рахунком №4 від 28.02.2023 та актом №4 від 28.02.2023 на суму 558 247,61 грн (відшкодування комунальних послуг).

У зв`язку з наданням послуг та на виконання вимог статей 187, 201 ПК України ТОВ "ДК-ОІЛ ГРУПП" були складені та направлені на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні: №1 від 31.01.2022 на суму 477 95,03 грн; №2 від 31.01.2022 на суму 10 000,00 грн; №1 від 28.02.2022 на суму 507 458,75 грн; №2 від 28.02.2022 на суму 10 000,00 грн; №1 від 31.03.2022 на суму 24 364,57 грн; №2 від 31.03.2022 на суму 10 000,00 грн; №1 від 31.05.2022 на суму 298 485,38 грн, №2 від 31.05.2022 на суму 10 000,00 грн; №1 від 30.06.2022 на сум 540 322,76 грн; №2 від 30.06.2022 на суму 15 000,00 грн; №1 від 31.07.2022 на суму 234 041,27 грн; №2 від 31.07.2022 на суму 15 000,00 грн; №1 від 31.08.2022 на суму 381 260,00 грн; №1 від 26.09.2022 на суму 170 000,00 грн; №2 від 26.09.2022 на суму 250 000,00 грн; №3 від 30.09.2022 на суму 77 634,53 грн; №1 від 05.10.2022 на суму 167 365,46 грн; №2 від 06.10.2022 на суму 20 000,00 грн; №3 від 10.10.2022 на суму 20 000,00 грн; №3 від 14.10.2022 на суму 20 000,00 грн; №5 від 31.10.2022 на суму 370 479,08 грн; №6 від 31.10.2022 на суму 15 000,00 грн; №1 від 14.11.2022 на суму 90 020,90 грн; №2 30.11.2022 на суму 15 000,00 грн; №3 від 30.11.2022 на суму 31 247,14 грн; №1 від 06.12.2022 на суму 100 000,00 грн; №2 від 13.12.2022 на суму 150 000,00 грн; №2 31.01.2023 на суму 15 000,00 грн; №3 від 31.01.2023 на суму 138 593,90 грн.; №1 від 28.02.2023 на суму 558 247,61 грн; №2 від 28.02.2023 на суму 15 000,00 грн.

Проте, реєстрація податкових накладних була зупинена, про що Товариством отримано відповідну квитанцію. Згідно з інформацією, яка містилась у квитанції, підставою для зупинення реєстрації стало: "Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

На виконання п.201.16. ст.201 ПК України та п.4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 ТОВ "ДК-ОІЛ ГРУПП" було направлено письмові пояснення та копії документів, а саме: документи щодо наявних матеріальних та трудових ресурсів, договір оренди, договір суборенди та первинні документи, що підтверджують надання послуг, розрахункові документи, документи щодо придбання послуг з надання та розподілу електричної енергії тощо.

Проте, комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Київській області були прийняті наступні рішення: №8451095/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 28.02.2023, № 8451096/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 28.02.2023, №8451097/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 31.01.2023, №8451098/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 31.01.2023, №8451099/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 13.12.2022, №8451100/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 06.12.2022, №8451101/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 30.11.2022, №8451102/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 30.11.2022, № 8451103/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 14.11.2022, №8451104/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №6 від 31.10.2022, №8451105/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №5 від 31.10.2022, №8451106/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 10.10.2022, №8451107/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 14.10.2022 року, № 8451108/41519918 від 17.03.2023 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 06.10.2022 року, № 8451109/41519918 від 17.03.2023 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 05.10.2022 року, № 8451110/41519918 від 17.03.2023 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 30.09.2022 року, № 8451111/41519918 від 17.03.2023 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 29.09.2022, №8451112/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 29.09.2022, №8451113/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.08.2022, №8451114/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 31.07.2022, №8451115/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.07.2022, №8451116/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 31.05.2022, №8451117/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 28.02.2022, №8451118/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.05.2022, №8451119/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 28.02.2022, №8451120/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.01.2022, №8451121/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 31.01.2022, №8451122/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 30.06.2022, №8451123/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 30.06.2022, №8451124/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2022, №8451125/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.03.2022.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший); підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац п`ятий); якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абзац десятий).

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 передбачено механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку № 1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно п. 6, 7, 10, 11 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Так, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (п. 11). Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (п. 25).

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (набрав чинності 14.12.2019), яким визначено, зокрема, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі комісія регіонального рівня) (п.2).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4).

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством (пункт 5).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)) (пункт 6).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 7).

ДПС розміщує та постійно оновлює на своєму офіційному вебпорталі відомості щодо засобів електронного зв`язку, за допомогою яких можуть подаватися письмові пояснення та копії документів (пункт 8).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (пункт 11).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено "Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

Відповідно до пункту 19 "Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно пункту 20 "Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: платника податку - критеріям ризиковості платника податку; податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для зупинення реєстрації поданих позивачем податкових накладних була не відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної в ПК/РК.

При цьому, контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що позивачем направлено відповідачу пояснення та копії первинних документів для підтвердження підстав подання податкових накладних №1 від 28.02.2023; №2 від 28.02.2023; №3 від 31.01.2023; №2 від 31.01.2023; №2 від 13.12.2022; №1 від 06.12.2022; №3 від 30.11.2022; №2 від 30.11.2022; №1 від 14.11.2022; №6 від 31.10.2022; №5 від 31.10.2022; №3 від 10.10.2022; №3 від 14.10.2022; №2 від 06.10.2022; №1 від 05.10.2022; №3 від 30.09.2022; №2 від 29.09.2022; №1 від 29.09.2022; №1 від 31.08.2022; № 2 від 31.07.2022; №1 від 31.07.2022; №2 від 31.05.2022; №1 від 28.02.2022; №1 від 31.05.2022; №2 від 28.02.2022; №1 від 31.01.2022; №2 від 31.01.2022; №2 від 30.06.2022; №1 від 30.06.2022; №2 від 31.03.2022; №1 від 31.03.2022 з метою їх реєстрації, якими підтверджується надання позивачем послуг контрагентам та оплата зазначеним контрагентами наданих послуг.

При цьому, оспорюваними рішеннями контролюючого органу було відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження, вантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності і певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді питання щодо відмови позивачеві у реєстрації податкових накладних комісією контролюючого органу зазначено шаблонні висновки про ненадання платником податків документів, які є формальними та спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Водночас, позивачем до контролюючого органу надано всі первинні документи та всі інші документи, що стосуються здійснення господарської операції із контрагентом.

Вказані документи оформлені у відповідності до норм чинного законодавства і сумнівів у їх достовірності не має, а тому доводи контролюючого органу, якими обґрунтоване оскаржувані рішення, про відсутність таких документів є безпідставними.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, не зазначено яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

В оскаржуваних рішень податковим органом не вказано, які саме надані документи складені з порушенням законодавства, які саме вимоги законодавства порушено при складанні документів.

Також, контролюючий орган не вказав, чому наданих позивачем документів недостатньо для реєстрації спірних податкових накладних, які документи були взяті ним до уваги, а які відхилені та причини їх неприйняття, чи містили документи дефекти, тощо. Отже така позиція контролюючого органу не може бути визнана судом обґрунтованою.

Таким чином, податковий орган при прийнятті оскаржуваних рішень обмежився лише загальними фразами та не вказав конкретно, які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати, у тому числі не деталізував, які саме документи складені із порушення законодавства.

Разом з тим, оскаржувані рішення податкового органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Індивідуальний акт, виданий суб`єктом владних повноважень є документом, прийнятим з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

При цьому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Отже, суд першої інстпанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 від 28.02.2023; №2 від 28.02.2023; №3 від 31.01.2023; №2 від 31.01.2023; №2 від 13.12.2022; №1 від 06.12.2022; №3 від 30.11.2022; №2 від 30.11.2022; №1 від 14.11.2022; №6 від 31.10.2022; №5 від 31.10.2022; №3 від 10.10.2022; №3 від 14.10.2022; №2 від 06.10.2022; №1 від 05.10.2022; №3 від 30.09.2022; №2 від 29.09.2022; №1 від 29.09.2022; №1 від 31.08.2022; № 2 від 31.07.2022; №1 від 31.07.2022; №2 від 31.05.2022; №1 від 28.02.2022; №1 від 31.05.2022; №2 від 28.02.2022; №1 від 31.01.2022; №2 від 31.01.2022; №2 від 30.06.2022; №1 від 30.06.2022; №2 від 31.03.2022; №1 від 31.03.2022.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиції висловлена Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/22.

Разом з тим, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому суд зазначає, що здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Приписами пункту 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Враховуючи вищевикладне, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: №8451095/41519918 від 17.03.2023; №8451096/41519918 від 17.03.2023; №8451097/41519918 від 17.03.2023; №8451098/41519918 від 17.03.2023; №8451099/41519918 від 17.03.2023; №8451100/41519918 від 17.03.2023; №8451101/41519918 від 17.03.2023; №8451102/41519918 від 17.03.2023; №8451103/41519918 від 17.03.2023 року; №3451104/41519918 від 17.03.2023; №8451105/41519918 від 17.03.2023; №8451106/41519918 від 17.03.2023; №8451107/41519918 від 17.03.2023; №8451108/41519918 від 17.03.2023; № 8451109/41519918 від 17.03.2023; №8451110/41519918 від 17.03.2023; №8451111/41519918 від 17.03.2023; №8451112/41519918 від 17.03.2023; № 8451113/41519918 від 17.03.2023; №8451114/41519918 від 17.03.2023; № 8451115/41519918 від 17.03.2023; № 8451116/41519918 від 17.03.2023; №8451117/41519918 від 17.03.2023; №8451118/41519918 від 17.03.2023; №8451119/41519918 від 17.03.2023; №8451120/41519918 від 17.03.2023; №8451121/41519918 від 17.03.2023; №8451122/41519918 від 17.03.2023; №8451123/41519918 від 17.03.2023; №8451124/41519918 від 17.03.2023; №8451125/41519918 від 17.03.2023 прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені податкові накладні датою їх фактичного подання, колегія суддів зазначає, що зазначені вимоги є похідними та також підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 201.16.4. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Таким чином, оскільки оскаржуванні рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, з метою відновлення порушеного права та ефективного захисту суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 28.02.2023; №2 від 28.02.2023; №3 від 31.01.2023; №2 від 31.01.2023; №2 від 13.12.2022; №1 від 06.12.2022; №3 від 30.11.2022; №2 від 30.11.2022; №1 від 14.11.2022; №6 від 31.10.2022; №5 від 31.10.2022; №3 від 10.10.2022; №3 від 14.10.2022; №2 від 06.10.2022; №1 від 05.10.2022; №3 від 30.09.2022; №2 від 29.09.2022; №1 від 29.09.2022; №1 від 31.08.2022; № 2 від 31.07.2022; №1 від 31.07.2022; №2 від 31.05.2022; №1 від 28.02.2022; №1 від 31.05.2022; №2 від 28.02.2022; №1 від 31.01.2022; №2 від 31.01.2022; №2 від 30.06.2022; №1 від 30.06.2022; №2 від 31.03.2022; №1 від 31.03.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ Групп" витрат на правничу допомогу, то колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для стягнення таких витрат з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина сьома статті 134 КАС України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

За змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн позивач надав: копію Договору про надання правничої допомоги №0302-1 від 03.02.2023, копія додаткової угоди №1 від 24.03.2023, копії рахунку на оплату та акту надання послуг №1 від 21.04.2023.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, слід зазначити наступне.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19).

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

У справі "Черніус та Рінкевичюс проти Литви" (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах "Beinaroviс and others v. Lithuania", заява № 70520/10, пункт 140 та "Radchikov v. Russia", заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах "Stankiewicz v. Poland", заява № 46917/99, пункт 75).

Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі "Zubac v. Croatia" (заява №40160/12, пункти 76- 86).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21.

Враховуючи, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та знайшли своє відображення в матеріалах судової справи, а також враховуючи співмірність зі складністю справи, змістом позовної заяви, часом, витраченим адвокатом на підготовку та подання позову до суду, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на правничу допогу підлягають стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК-ОІЛ Групп".

Рішення суду першої інстанції в частині зменшення суми витрат на правничу допомогу позивачем не оскаржується.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.