Ухвала

від 10.07.2024 по справі 320/12659/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 320/12659/23

адміністративне провадження № К/990/24189/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №320/12659/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ Групп» до Головного управління ДПС у Київської області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК-ОІЛ Групп» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київської області, Державної податкової служби України, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: №8451095/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 28.02.2023; №8451096/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 28.02.2023; №8451097/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 31.01.2023; №8451098/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.01.2023; №8451099/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 13.12.2022; №8451100/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 06.12.2022; №8451101/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 30.11.2022; №8451102/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 30.11.2022 року; №8451103/41519918 від 17.03.2023 року, яким відмовлено в реестрації податкової накладної №1 від 14.11.2022; №3451104/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в ресстрації податкової накладної № 6 від 31.10.2022; №8451105/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 5 від 31.10.2022; №8451106/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 10.10.2022; №8451107/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 14.10.2022; №8451108/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 06.10.2022; № 8451109/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 05.10.2022; №8451110/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 30.09.2022; №8451111/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 29.09.2022; №8451112/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 29.09.2022; № 8451113/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.08.2022; №8451114/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 31.07.2022; № 8451115/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 31.07.2022; № 8451116/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 31.05.2022; №8451117/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 28.02.2022; №8451118/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.05.2022; №8451119/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 28.02.2022; №8451120/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 31.01.2022; №8451121/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 31.01.2022; №8451122/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 30.06.2022; №8451123/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 30.06.2022; №8451124/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 31.03.2022; №8451125/41519918 від 17.03.2023, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 31.03.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №1 від 28.02.2023; №2 від 28.02.2023; №3 від 31.01.2023; №2 від 31.01.2023; №2 від 13.12.2022; №1 від 06.12.2022; №3 від 30.11.2022; №2 від 30.11.2022; №1 від 14.11.2022; №6 від 31.10.2022; №5 від 31.10.2022; №3 від 10.10.2022; №3 від 14.10.2022; №2 від 06.10.2022; №1 від 05.10.2022; №3 від 30.09.2022; №2 від 29.09.2022; №1 від 29.09.2022; №1 від 31.08.2022; № 2 від 31.07.2022; №1 від 31.07.2022; №2 від 31.05.2022; №1 від 28.02.2022; №1 від 31.05.2022; №2 від 28.02.2022; №1 від 31.01.2022; №2 від 31.01.2022; №2 від 30.06.2022; №1 від 30.06.2022; №2 від 31.03.2022; №1 від 31.03.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі скаржник покликається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано, які саме обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, були встановлені судами на підставі недопустимих доказів, а також чітко не зазначено, які саме докази він вважає недопустимими.

Верховний Суд звертає увагу скаржників, що поняття допустимості доказів розкрито у статті 74 КАС України.

Відповідно до зазначеної статті суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, скаржник має належним чином обґрунтувати, що обставини, які мають істотне значення, були встановлені судами на підставі доказів, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом із вказівкою на конкретні норми права, у яких такий порядок передбачений.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Також, суд звертає увагу на те, що за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадженні, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов