Постанова

від 28.05.2024 по справі 320/10236/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10236/23 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Шведа Е.Ю.,

суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області на прийняте у порядку письмового провадження додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, третя особа - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі - Відповідач, ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області), третя особа - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - Третя особа, ГУ СБ України у м. Києві та Київській області), про:

- визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області щодо розгляду заяви разом із поданими документами громадянки російської федерації ОСОБА_1 з підстав визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та відсутності рішення;

- зобов`язання Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області прийняти рішення по заяві разом із поданим документами громадянки російської федерації ОСОБА_1 з підстав визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області щодо розгляду заяви разом із поданими документами громадянки російської федерації ОСОБА_1 з підстав визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та відсутності рішення;

- зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДМС України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву разом із поданим документами громадянки російської федерації ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із заявою про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат, в якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 заяву задоволено повністю та стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 20 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наданими Позивачем документами підтверджується розмір належних до присудження витрат на професійну правничу допомогу, який, з огляду на відсутність заперечень Відповідача, є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, і такий розмір, за умови визначення у договорі фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що ця справа належить до справ незначеної складності, а аналіз документів та визначення норм матеріального права, як і написання позовної заяви не потребувало в адвоката значної кількості часу. Підкреслює, що судом безпідставно не було враховано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, направлену Відповідачем своєчасно. Окремо зауважує, що заявлена до присудження сума судових витрат є очевидно безпідставною та необґрунтованою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 09.05.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що мотиви апеляційної скарги не містять будь-яких обґрунтувань нерозумності та неспівмірності присуджених на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Відзиву на апеляційну скаргу від Третьої особи не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 18.01.2024 до Київського окружного адміністративного суду було подано копії:

- договору від 17.11.2022 про надання професійної правничої допомоги, пунктом 3 якого визначено, що умови оплати будуть встановлені сторонами додатково;

- додаткової угоди №1 від 17.11.2022 до вказаного договору, згідно п. 2 якої сторони погодили, що вартість робіт і послуг адвоката щодо визнання протиправною бездіяльності ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області щодо розгляду заяви разом із поданими документами громадянки російської федерації ОСОБА_1 з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та інших питань громадянства, пов`язаних з цим у суді першої інстанції, є фіксованою та складає 20 000 грн та не залежить від обсягу фактичної виконаної роботи та наданих послуг. Пунктом 5 цієї додаткової угоди закріплено порядок оплати вартості робіт;

- акта приймання-передачі наданих послуг від 11.01.2024 у справі №320/10236/23 за договором про надання професійної правничої допомоги від 17.11.2022, в якому визначено обсяг наданих послуг, а також додатково визначено порядок розрахунків з посиланням на приписи додаткової угоди №1;

- рахунку від 12.01.2024 №2 на 5 000 грн;

- платіжної інструкції від 13.01.2024 №19735-1113778-43362 на суму 5 000 грн.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлена до присудження сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та співмірною із складністю справи, а відтак за відсутності відповідних заперечень Відповідача, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань міграційного органу у повному обсязі в сумі 20 000 грн.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

За правилами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат визначають:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У такому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (ч. 5 ст. 143 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Зміст указаних вище норм ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 143 КАС України свідчить про те, що сторона повинна заявити про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом рішення за наслідками розгляду справи. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення рішення - протягом п`яти днів після його прийняття.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, залишається без розгляду.

Матеріали справи свідчать, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які Позивач планує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, містилася у позовній заяві. У ній же було зазначено, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 5).

Водночас, судом першої інстанції залишено поза увагою, що докази на підтвердження понесених витрат не були подані в межах строку, встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України.

Так, рішення Київського окружного адміністративного суду по суті спору прийнято 10.01.2024, а копію його повного тексту отримано представником Позивача - адвокатом Чернявською О.Д. в електронному кабінеті 11.01.2024 о 16:22, тобто у розумінні положень ч. 6 ст. 251 КАС України 11.01.2024 (а.с. 148).

Разом з тим, із заявою про прийняття додаткового рішення, датованою 15.01.2024, до якої були надані документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, представник Позивача звернувся до суду першої інстанції 18.01.2024, подавши відповідну заяву особисто (а.с. 151). Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу були подані Позивачем поза межами п`ятиденного строку як з дня прийняття рішення 10.01.2024, так і з дня отримання його повного тексту 11.01.2024. При цьому будь-яких аргументів неможливості своєчасного подання відповідних документів, останній з яких датований 13.01.2024, Позивачем не зазначено.

Як було зазначено вище, відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для розгляду по суті заяви Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така заява і додані до неї докази з огляду на встановлені обставини справи були подані без дотримання вимог ч. 7 ст. 139 КАС України, у зв`язку з чим підлягали залишенню без розгляду.

За таких обставин Київський окружний адміністративний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі.

Щодо аргументів апеляційної скарги про безпідставне неврахування судом першої інстанції заперечень Відповідача щодо розміру заявленої Позивачем до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується отримання Київським окружним адміністративним судом 06.02.2024, тобто до прийняття додаткової постанови 14.02.2024, направлених Відповідачем 26.01.2024 заперечень, а відтак відповідні доводи апеляційної скарги УМЦ ДМС України у м. Києві та Київській області знайшли своє підтвердження.

Разом з тим, з огляду на встановлену вище відсутність у суду першої інстанції правових підстав для ухвалення додаткового рішення у цій справі через подання заяви про його ухвалення та доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу поза межами п`ятиденного строку з дня прийняття рішення суду по суті спору, судом апеляційної інстанції оцінка аргументам апеляційної скарги щодо суми присуджених судових витрат не надавалася.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті питання про ухвалення додаткового рішення, допустив порушення норм процесуального права, не встановивши дату подання заяви про розподіл судових витрат та доказів, що підтверджують їх понесення, а відтак і не застосувавши наслідки подання відповідних документів поза межами встановленого процесуальним законом строку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, які призвели до неправильного вирішення питання, а також порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково - додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та заяву про винесення додаткового рішення залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області - задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №320/10236/23 - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Е.Ю. Швед

Судді О.В. Голяшкін

М.М. Заїка

Повний текст постанови складено та підписано 28 травня 2024 року.