УХВАЛА
03 червня 2024 року
м. Київ
справа № 320/10236/23
адміністративне провадження № К/990/20815/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу адвоката Чернявської Ольги Дмитрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №320/10236/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, третя особа - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, третя особа - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області щодо розгляду заяви разом із поданими документами громадянки російської федерації ОСОБА_1 з підстав визначених частиною першою статті 8 Закону України «Про громадянство України» та відсутності рішення;
- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України у м. Києві та Київській області прийняти рішення по заяві разом із поданим документами громадянки російської федерації ОСОБА_1 з підстав визначених частиною першою статті 8 Закону України «Про громадянство України» та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області щодо розгляду заяви разом із поданими документами громадянки російської федерації ОСОБА_1 з підстав визначених частиною першою статті 8 Закону України «Про громадянство України» та відсутності рішення.
Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДМС України у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву разом із поданим документами громадянки російської федерації ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області - задоволено частково.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року - скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №320/10236/23 - залишено без розгляду.
29 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Чернявської Ольги Дмитрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №320/10236/23. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та частину першу статті 353 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не указав конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду попередньої інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Окрім цього, Суд відхиляє посилання скаржника на частину першу статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України, а касаційна скарга не містить посилань на зазначені частини.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу адвоката Чернявської Ольги Дмитрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №320/10236/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, третя особа - Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 03.06.2024 |
Оприлюднено | 05.06.2024 |
Номер документу | 119503496 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Кашпур О.В.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьмишина Олена Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьмишина Олена Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні