Постанова

від 28.05.2024 по справі 620/4039/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4039/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Кузьмишиної О.М.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.

представника позивача Кулик Н.Д.,

представника відповідача Балабан Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.11.2023 № 2020 "Про накладення штрафу на ТОВ "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу" та розпорядження від 01.11.2023 № 296-р "Про усунення порушень ТОВ "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ".

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження НКРЕКП від 01.11.2023 № 296-р "Про усунення порушень ТОВ "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" до прийняття рішення у справі.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначає, що розпорядженням № 296-р зобов`язано ТОВ "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" до 31.12.2023 сплатити компенсацію 803 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156. Додатком 3 яких встановлений розмір компенсації за недотримання постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу за неповернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі неповернення переплати попередніми постачальниками впродовж 5 робочих днів, в розмірі 3 000 грн кожному споживачу, що в даному випадку загалом складає 2 409 000 грн.

Згідно із п. 3.11 Мінімальних стандартів у разі невиконання постачальником вимог пункту 3.5 цієї глави щодо строків надання компенсацій сума відповідної компенсації подвоюється, а у разі прострочення граничного терміну надання компенсації на понад 90 днів - надається у п`ятикратному розмірі та має бути врахована при розрахунках у найближчому розрахунковому періоді. Тож така компенсація вже буде становити 12 045 000 грн.

Таким чином, у випадку не вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії розпорядження НКРЕКП від 01.11.2023 № 296-р призведе до того, що розмір компенсації за недотримання мінімальних стандартів 803 споживачам буде становити 12 045 000 грн замість 2 409 000 грн (на момент звернення з позовом до суду).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 заяву про забезпечення позову - задоволено. Зупинено дію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.11.2023 №296-р "Про усунення порушень ТОВ "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/4039/24.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 620/4039/24 про забезпечення позову - скасувати.

Відповідач наголошує, що Розпорядженням № 296-р - є актом індивідуальної дії.

Відповідач вважає, що внаслідок неповного з`ясування судом першої інстанції обстави справи не досліджено, що Розпорядженням № 296-р встановлено обов`язок для позивача усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 31.12.2023 сплатити компенсацію 803 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 (у редакції постанови НКРЕКП від 11.10.2022 № 1415), про що повідомити НКРЕКП.

Таким чином, Чернігівським окружним адміністративним судом вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Розпорядження № 296-р після спливу терміну для його виконання (після 31.12.2023), що жодним чином не вплине на обставини які виникли з 01.01.2024.

Крім того, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Відповідач вказує, що суд першої інстанції зазначив, що «заява обґрунтована тим, що розпорядженням № 296-р зобов`язано ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» до 13.12.2023 сплатити 803 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості послуг постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 (далі - Мінімальні стандарти)» та, на думку позивача, безпідставно погодився з твердженням позивача про те, що «у випадку невжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії розпорядження НКРЕКП від 01.11.2023 № 296-р призведе до того, що розмір компенсації за недотримання мінімальних стандартів 803 споживачам буде становити 12 045 000 грн замість 2 409 000,00 (на момент звернення з позовом до суду)».

Втім, відповідач вказує, що зазначений позивачем розмір компенсації, у розмірі 12 045 000 грн, є нереальним та таким, що не може бути по 803 споживачах при чинному нормативно- правовому регулюванню.

Натомість, розрахунок максимально можливої суми компенсації виглядає наступним чином:

З`ясовуємо максимально можливий розмір компенсації по одному споживачу, який розраховується шляхом множення суми компенсації (600 грн) на 5 (п`ятикратний розмір): 600 * 5 = 3 000 грн.

Множимо максимально можливий розмір компенсації по одному споживачу на кількість споживачів: 3 000 * 803 = 2 409 000 грн.

Тож, максимальної суми компенсації по 803 споживачах становить 2 409 000 грн.

Відповідач вважає доводи суду першої інстанції, що зупинення дії Розпорядження № 296-р хоч якимось чином вплине на зміну розміру компенсації є необґрунтованими, та такими, що зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування положень чинного законодавства, а тому вжиті заходи забезпечення позову не є адекватними.

Відповідач наголошує, що сам по собі факт прийняття НКРЕКП Розпорядження № 296-р, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2023 прийнята за відсутності доказів які б підтверджували ті обставини які покладені в основу судового рішення, вказана ухвала, на думку відповідача, є необґрунтованою, що в свою чергу свідчить про порушення судом статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України та незаконність оскаржуваної ухвали.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 та 02.05.2024 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 28.05.2024.

20.05.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Позивач наголошує, що не зважаючи на те, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду була зупинена дія Розпорядження №296-р, яка вступила в законну силу і є обов`язковою до виконання всіма без виключення органами, в тому числі і державними, НКРЕКП на своєму засіданні 27.03.2024 приймає два рішення, якими застосовує до ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» фінансові санкції - 01.11.2023 у сумі 91 120 грн, який необхідно сплатити протягом 30 днів з дати отримання постанови (до 03.05.2024):

1) Постановою № 603 від 27.03.2024 «Про накладення штрафу на ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» за невиконання рішення НКРЕКП» зобов`язує Товариство сплатити штраф за невиконання Розпорядження №296-р від

2) Розпорядженням від 27.03.2024 № 97-р «Про усунення порушення ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» зобов`язано у строк до 30.04.2024 сплатити компенсацію 803 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 «Про затвердження Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу».

Позивач вважає, що такими діями НКРЕКП прямо порушує фінансовий інтерес ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ», а також грубо порушує вимоги законодавства щодо обов`язковості виконання рішень на всій території України.

Окрім того, ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» вважає, що такі дії НКРЕКП свідчать про зловживання нею своїми правами як Регулятора щодо контролю діяльності суб`єктів на ринку постачання природного газу, та безпідставного безперервного накладення штрафів на Товариство, яке є збитковим, знаходиться в скрутному фінансовому стані, оскільки не проводить діяльність з постачання природного газу з 01.05.2022 та відповідно не отримує прибутків від здійснення своєї основної діяльності.

Позивач вказує, що ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» всі сили направляє на повернення переплат населенню Чернігівської області, не зважаючи на те, що така ситуація виникла з неузгоджених дій державних органів, оскільки наказом Міненерго № 198 від 08.06.2022 всіх споживачів ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» «заднім числом», а саме з 01.05.2022, було переведено до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», у зв`язку з чим і виникла переплата побутових споживачів.

На думку позивача, контролюючі органи намагаються перекласти відповідальність за такі наслідки на ліцензіатів, в даному випадку на ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ», та притягують до відповідальності за ті порушення, які виникли з незалежних від позивача обставин.

Так, станом на 01.04.2024 до ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» звернулось більш ніж 24 тисячі побутових споживачів з заявами про повернення переплат, і позивачем повернуто переплат на суму більш ніж на 37 мільйони гривень.

Натомість, безпідставне зобов`язання виплатити компенсацію 803 споживачам на загальну суму 2 409 000 грн та повторне накладення штрафу за таку невиплату в сумі 91 210 грн, призведе до повного зупинення підприємства та його банкрутства, оскільки такі суми є непід`ємними для позивача в даний час та не обмежуються ними, оскільки на виконанні у Ліцензіата зараз знаходиться виплата штрафів на суму більш ніж 450 тисяч гривень та виплата компенсації ще 449 споживачам на загальну суму 1 294 800 грн.

На думку позивача, такі дії Регулятора свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ», а тому невжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення в адміністративній справі шляхом зупинення дії спірного розпорядження може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Позивач наголошує, що застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження фінансового інтересу ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ», його існуючого становища, до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.

Перевірка безпосередньо правомірності/протиправності оскаржуваного розпорядження буде здійснена при вирішенні спору по суті.

Оскільки, ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» не погоджується із законністю прийнятого НКРЕКП Розпорядження № 296-р та подало адміністративний позов про визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, і відповідно виконання даного розпорядження буде протирічити інтересам ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ», позивач просить врахувати проведення НКРЕКП позапланової перевірки стану виконання зазначеного розпорядження та, як наслідок, застосування до ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» повторно відповідальності у вигляді накладення фінансової санкції. Позивач зазначає, що зазначене не перешкоджає провести ще одну перевірку виконання і цих рішень, що з великою вірогідністю призведе до ще одного застосування до Ліцензіата фінансової відповідальності.

Окрім того, ухвала про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження №296-р від 01.11.2023 не скасовує дію останнього, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених таким розпорядженням заходів до остаточного вирішення спору по суті.

ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» звертає увагу, що воно зверталося за розстроченням сплати штрафу в сумі 91 210 грн, який НКРЕКП зобов`язало позивача сплатити до 03.05.2024 у зв`язку з невиконанням Розпорядження № 296-р (постанова № 603 від 27.03.2024). Дане питання виносилось на розгляд комісії НКРЕКП 23.04.2024, було підготовлено і проект постанови (додається), однак в розстроченні було відмовлено з підстав невеликої, на думку комісії, суми штрафу для ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ». Хоча попередньо, профільні комітети дане питання опрацювали і підтримали.

Позивач переконаний, що ваховуючи всі негативні наслідки, які настали та можуть настати у зв`язку з дією Розпорядження НКРЕКП від 01.11.2023 №296-р та його очевидну незаконність при його прийнятті, існують всі підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії зазначеного розпорядження.

В судове засідання, призначене на 28.05.2024 з`явились представниця позивача в режимі відеконференцзв`язку та представник відповідача безпосередньо до залу судового засідання. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представниця позивача заперечила проти вимог апеляційної скарги. Представники сторін надали пояснення, правом подання додаткових пояснень не скористались, виступили в судових дебатах.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача в режим відеоконференції, яка заперечила як підстави, так і фактичні обставини наведені позивачем в заяві про забезпечення позову, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції прийняв до уваги положення п. 3.11 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.09.2017 № 1156, за якими у разі невиконання постачальником вимог пункту 3.5 цієї глави щодо строків надання компенсацій сума відповідної компенсації подвоюється, а у разі прострочення граничного терміну надання компенсації на понад 90 днів - надається у п`ятикратному розмірі та має бути врахована при розрахунках у найближчому розрахунковому періоді.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 29 листопада 2022 року у справі № 640/17821/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21.

Як вказано вище, Розпорядженням № 296-р встановлено обов`язок для позивача усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 31.12.2023 сплатити компенсацію 803 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 (у редакції постанови НКРЕКП від 11.10.2022 № 1415), про що повідомити НКРЕКП.

Так, очевидна протиправність дій та рішення суб`єкта владних повноважень це вчинення ним таких дій (прийняття рішення), які взагалі не передбачені законодавством України, або вчинення дій суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Позивачем оскаржуються рішення відповідача, прийняття яких належить до повноважень саме НКРЕКП, у зв`язку з чим очевидна протиправність саме оскаржуваних дій та рішень суб`єкта владних повноважень (НКРЕКП) та їх наслідків має бути встановлена під час розгляду справи по суті.

Крім того, як вірно зауважує відповідач, дія вказаного рішення вичерпана 31.12.2023.

Таким чином, колегія суддів вважає, що такі заходи забезпечення позову, якими зупинено дію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.11.2023 №296-р "Про усунення порушень ТОВ "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/4039/24, не є адекватними предмету позову, та є фактично вирішенням спору до прийняття рішення за наслідком розгляду позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про неможливість та ускладнення ефективного захисту прав позивача чи порушення його прав та інтересів ТОВ "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ", як підстави для забезпечення позову.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача, який ініціює таке клопотання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, оскільки в матеріалах відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.

Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у матеріалах доказів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову скасувати.

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина