Постанова

від 23.10.2024 по справі 620/4039/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4039/24 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к позивача Кулик Н.Д.

пр-к відповідача Балабан Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.11.2023 №2020 «Про накладення штрафу на ТОВ «Чернігівгаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» та розпорядження від 01.11.2023 №296-р «Про усунення порушень ТОВ «Чернігівгаз Збут».

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що оскаржуване розпорядження прийнято без врахування статусу позивача, як постачальника природного газу, у зв`язку із чим суперечить його способу виконання передбаченому п.3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів. Також, постанова та розпорядження прийняті без врахування суперечності пп.3 п.3.2 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та абз.4 п.24 розділу ІІІ Правил постачання, без врахування строків виникнення переплати. Вказувало, що строк на виставлення остаточних рахунків Товариством сплив ще до отримання вимог від побутових споживачів, які були предметом даної перевірки. Приймаючи розпорядження від 01.11.2023 за №296-р НКРЕКП з встановленням строків його виконання до 31.12.2023 не було враховано пункти 3.5, 3.9 та 3.10 Мінімальних стандартів та імперативно зобов`язано ТОВ «Чернігівгаз Збут» сплатити 803 побутовим споживачам компенсацію за недотримання Мінімальних стандартів без врахування необхідності самостійного звернення цих побутових споживачів до ТОВ «Чернігівгаз Збут» за отриманням компенсації. Тобто, у побутових споживачів були відсутні будь-які претензії щодо виплати ТОВ «Чернігівгаз Збут» компенсації. Обов`язок щодо повернення постачальником (ТОВ «Чернігівгаз Збут») сум переплати, що передбачений абз.4 п.24 розд.ІІІ Правил постачання, виникає тільки перед споживачем з яким укладений договір постачання природного газу.

Також, зазначено, що НКРЕКП застосовуючи під час оскаржуваної перевірки, Мінімальні стандарти в редакції постанови НКРЕКП від 10.11.2022 №1415 невірно визначила часові межі застосування такої норми права, оскільки правовідносини щодо повернення переплати виникли до прийняття зазначеної постанови та строк звернення з письмовими вимогами було вичерпано, та вони не мали в такому випадку триваючий характер.

Крім того, відповідачем не враховано ст.17 Закону України «Про звернення громадян» та дію обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 27 серпня 2024 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому той просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

26 серпня 2024 року відповідачем подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №620/4039/24.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року до розгляду в судовому засіданні на 16 жовтня 2024 року.

Зважаючи на перебування головуючого судді та судді-члена колегії у відпустці, 16 жовтня 2024 року адміністративну справу № 620/4039/24 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 23 жовтня 2024 року.

22 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №620/4039/24 до винесення ухвали Касаційним адміністративним судом у справі №260/9781/23 щодо передачі/відмови у передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови НКРЕКП від 28.06.2023 №1162 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чернігівгаз Збут» та посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 08.09.2023 №429, Сектором НКРЕКП у Чернігівській області у термін з 19.09.2023 по 02.10.2023 проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ «Чернігівгаз Збут» вимог законодавства Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови), а саме:

- підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов в частині достовірності наданих НКРЕКП даних у формі №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за 1-й квартал 2023 року;

- підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов щодо дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП у тому числі в частині дотримання пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156 (далі - Мінімальні стандарти та вимоги), щодо забезпечення мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу, надання споживачам компенсації у разі недотримання мінімальних стандартів якості.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чернігівгаз Збут» складено Акт від 02.10.2023 №408 (далі - Акт №408).

Актом перевірки зафіксовано наступні порушення:

- підпункт 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, а саме:

- пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів, у частині забезпечення постачальником мінімальні стандарти якості послуг постачання природного газу споживачу;

- пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;

- пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

За результатами перевірки, підготовлено обґрунтування до проєкту постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ТОВ «Чернігівгаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» та проекту розпорядження НКРЕКП «Про усунення порушень ТОВ «Чернігівгаз Збут» (далі - Обґрунтування), які розміщені на офіційному вебсайті НКРЕКП за посиланням (https://www.nerc.gov.ua/storage/app/uploads/public/653/a8f/53c/653a8f53c316d650279028).

01.11.2024 на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, за результатами розгляду Акта №408, НКРЕКП були прийняті:

- постанова №2020, якою накладено штраф на ТОВ «Чернігівгаз Збут» у розмірі 180642,00 (сто вісімдесят тисяч шістсот сорок дві) гривні за порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП;

- розпорядження №296-р, яким зобов`язано ТОВ «Чернігівгаз Збут» усунути порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201, у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 15 листопада 2023 року сплатити компенсацію 803 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів, про що повідомити НКРЕКП.

Вважаючи зазначені рішення суб`єкта владних повноважень протиправними , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016р. N 1540-VIII (далі Закон № 1540-VIII).

Відповідно до вимог ст.1, ст.3 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) - є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері комунальних послуг: діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Відповідно до ст.3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.

Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з частиною четвертою, п`ятою та дев`ятою статті 14 Закону № 1540-VIII Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених нею порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Згідно з ч.7 ст.19 Закону № 1540-VIII підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є:

-подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю;

-обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, її законних прав;

-обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії, оператором малої системи розподілу законодавства з питань доступу до електричних / теплових / газових мереж та/або порушення ліцензійних умов;

-перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок;

-перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах.

Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів.

У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - до п`яти робочих днів із внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.

Під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.

У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством.

Відповідно до пункт 1.1. Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (далі - Порядок контрою №428), передбачає, що дія цього Порядку поширюється на суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Так, відповідно до пункту 10.1 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №428 у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та/або ліцензійних умов НКРЕКП розглядає на засіданні, що проводиться у формі відкритого слухання, питання відповідальності ліцензіата та приймає рішення про застосування до нього санкцій.

Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку контролю №428 передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії (аналогічні норми передбачено статтею 22 Закону про НКРЕКП).

Як було встановлено судом першої інстанції, Регулятором проаналізовано реєстри надання послуг та письмових звернень споживачів, реєстри надання компенсацій споживачам постачальників природного газу за 1-й квартал 2023 року, що подаються до НКРЕКП відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затвердженої Постановою НКРЕКП №1416, на підставі яких заповнюється форма звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна). За даними реєстрів надання компенсації споживачам за 1-й квартал 2023 року компенсації 12 постачальниками у звітному періоді не надавалися.

Тобто, підставою для проведення перевірки була, зокрема, перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах.

Актом №408 зафіксовано, що інформація щодо даних, наведених ТОВ «Чернігівгаз Збут» у формі № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затвердженою Постановою НКРЕКП №1416 наведена у Таблиці 2 Акту № 408.

Виходячи з даних Таблиці 2, тривалість надання послуги (з урахуванням часу затримки) щодо повернення коштів на письмові вимоги вищевказаних побутових споживачів, становить від 6 до 45 робочих днів, що свідчить про недотримання ТОВ «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» підпункту 3 пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів в частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.

Стосовно доводів апелянта, що з 01.05.2022 він не є постачальником природного газу в розумінні норм діючого законодавства», колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з пунктами 27 та 28 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»:

«постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів».

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 9 Закону України «Про ринок природного газу», господарська діяльність на ринку природного газу, пов`язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов`язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови з постачання природного газу), ліцензійні умови є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з постачання природного газу.

При цьому, пунктом 2.1. Ліцензійних умов з постачання природного газу передбачено, що господарська діяльність з постачання природного газу здійснюється з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.

Таким чином, посилання апелянта на те, що з 01.05.2022 ТОВ «Чернігівгаз Збут» не здійснює постачання природного газу для побутових споживачів не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення ліцензійних умов з постачання природного газу, допущені ТОВ «Чернігівгаз Збут» як постачальником природного газу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Чернігівгаз Збут» здійснює діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 16.05.2017 № 653. При цьому, ТОВ «Чернігівгаз Збут» не зверталось до НКРЕКП щодо її анулювання чи зупинення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки ліцензія не була анульована, вона вважається чинною, і, зокрема, є підставою для проведення перевірки дотримання ТОВ «Чернігівгаз Збут» вимог Ліцензійних умов.

Щодо посилання апелянта на те, що обов`язок щодо повернення суми переплати, виникає тільки перед споживачем з яким укладений договір постачання природного газ, колегія суддів зазначає наступне.

Так, підпунктом 3 пункту 3.2. Мінімальних стандартів передбачено, що повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.

Також, згідно з пунктом 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, Постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів.

Пунктом 3.6. Мінімальних стандартів передбачено, що постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.

Згідно з пунктом 3.9 глави 3 Мінімальних стандартів постачальник зобов`язаний поінформувати споживача про надання йому компенсації. При цьому таке інформування може здійснюватися листом протягом 10 робочих днів з дня надання компенсації.

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до Стандартів та вимог.

Згідно з пунктом 3.11 глави 3 Мінімальних стандартів у разі невиконання постачальником вимог пункту 3.5 цієї глави щодо строків надання компенсацій сума відповідної компенсації подвоюється, а у разі прострочення граничного терміну надання компенсації на понад 90 днів - надається у п`ятикратному розмірі та має бути врахована при розрахунках у найближчому розрахунковому періоді

З системного аналізу положень Мінімальних стандартів слідує, що надання компенсації споживачам здійснюється попередніми постачальниками за недотримання мінімального стандарту якості щодо повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача і здійснюється відповідно до пункту 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.

Оскільки у ТОВ «Чернігівгаз Збут» відсутні договірні відносини із побутовими споживачами з травня 2022 року, то товариство не постачає природний газ вказаним споживачам й не виставляє рахунки попереднім споживачам за поставлений природний газ.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що у ТОВ «Чернігівгаз Збут» наявні усі необхідні дані для надання компенсації відповідно до пункту 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів, зокрема банківські реквізити споживачів, оскільки зазначені дані надавалися споживачами разом із письмовими вимогами щодо повернення переплати та відповідно до яких ТОВ «Чернігівгаз Збут» було здійснено повернення коштів вказаним споживачам.

Тож, відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів, у відповідності до положень пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів, не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не обов`язком.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правильно відхилено твердження ТОВ «Чернігівгаз Збут» про неможливість надати компенсації споживачам згідно з вимогами Мінімальних стандартів без самостійного звернення побутових споживачів.

Щодо тверджень апелянта, що у період з 08.06.2022 по 31.12.2022 редакція Стандартів та вимог від 21.09.2017, затверджена Постановою НКРЕКП №1156, не містила мінімальний стандарт щодо повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, колегія сддів зазначає, що абзацом четвертим пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання), на який посилається апелянт, передбачено, що у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.

При цьому, Мінімальні стандарти не є похідним нормативно-правовим актом від Правил постачання, а є окремим нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання положень пункту 20 частини першої статті 17 Закону № 1540-VIII, відповідно до якого для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів у сферах енергетики та комунальних послуг, визначає умови, порядок і розміри компенсації споживачам, що застосовується у разі недотримання встановлених стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів, здійснює моніторинг їх дотримання.

У пункті 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів передбачена аналогічна вимога щодо повернення переплати споживачам, встановлена абзацом четвертим пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання, а саме, що повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати відбувається у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача (стандарт введений в дію з 01.01.2023)

Відповідно до даних наведених у Таблиці 1 до Акту № 408, НКРЕКП здійснила перевірку щодо заяв споживачів про повернення переплат зареєстрованих ТОВ «Чернігівгаз Збут» протягом І кварталу 2023 року, тобто у період дії вимог пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів.

Норма пункту 3.2 Мінімальних стандартів передбачає вимогу повернення переплати як діючим, так і попереднім постачальником, водночас, абзац четвертий пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання визначає як саме має зараховуватись така переплата постачальником

Отже, дані норми не суперечать одна одній, крім того, з них не вбачається, що «перша має обов`язок для попереднього постачальника повертати переплати, а друга - не має».

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилковість доводів апелянта щодо розповсюдження вимог ст.17 Закону України «Про звернення громадян» в частині строків подання скарг на листи споживачів про повернення переплат.

Стаття16 Закону України «Про звернення громадян» визначає процедуру розгляду скарг відповідно до частини першої якої скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Водночас, листи споживачів про повернення переплат не подавались у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, а подавались на виконання положень Мінімальних стандартів.

Колегія суддів звертає увагу, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, відповідно до положень статті 17 Закону № 1540-VIII, зокрема, контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності, вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов та надає роз`яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП.

Постановою №1416 передбачено надання постачальником природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками.

Варто зазначити, що ТОВ «Чернігівгаз Збут» у звітності для таких послуг зазначена затримка виконання послуги внаслідок форс-мажорних обставин.

Разом з тим, згідно з положеннями Постанови № 1416, затримка у наданні послуги внаслідок форс-мажорних обставин або з вини споживачів має бути документально підтверджена (п.3.1 Розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-газ- якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам»), згідно з Мінімальними стандартами - настання форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства (пункт 3.14 Мінімальних стандартів).

Відповідно до положень ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами відповідно до ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022р. у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»:

-ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності

-форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

-наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:

«-лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

-форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

-наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку».

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023р. у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023р. у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки:» Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022р.№2024/02.0-7.1

-засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

-вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс- мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

-лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023р. у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

-лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

-наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

-сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/ неналежне виконання договірних зобов`язань».

Як встановлено судом першої інстанції, на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного Розпорядження № 262-р ТОВ «Чернігівгаз Збут» не додано сертифікату, який би підтверджував настання форс-мажорних обставин.

Щодо визначення Регулятором розміру санкцій за результатом розгляду Акта № 408, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 22 Закону про НКРЕКП, суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб`єкти, що належать до особливої групи споживачів, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про енергетичну ефективність» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах. Крім того зазначаємо, що у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та/або ліцензійних умов НКРЕКП розглядає на 3 засіданні, що проводиться у формі відкритого слухання, питання відповідальності ліцензіата та приймає рішення про застосування до нього санкцій. Відповідно до положень зазначених законів, за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:

1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;

2) накладення штрафу;

3) зупинення дії ліцензії;

4) анулювання ліцензії.

Положеннями статті 59 Закону про ринок визначено, що під час визначення санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор враховує серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку природного газу та його суб`єктів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

При цьому, відповідно до пункту 3 частини першої статті 17 Закону про НКРЕКП для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, розробляє та затверджує нормативноправові акти, у томи числі, порядок (методику) визначення розміру штрафів, які накладаються Регулятором. Такий порядок має враховувати, що при визначенні розміру штрафу беруться до уваги характер, тривалість та серйозність порушення, розмір заподіяної шкоди та розмір потенційного доходу, який міг бути отриманий внаслідок порушення. Такий порядок затверджується Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Так, постановою від 29.09.2023 №1800 затверджено Порядок (методику) визначення розміру штрафів, які накладаються Регулятором (далі - Порядок №1800).

Пунктом 1.6 Порядку №1800 визначено, що при визначенні розміру штрафів за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та відповідних ліцензійних умов відповідно до розділу II цього Порядку та при визначенні розміру штрафів за зловживання на оптовому енергетичному ринку відповідно до розділу III цього Порядку НКРЕКП, зокрема, керується принципами пропорційності покарання та порушення, ефективності, розумності та недискримінаційності.

Відповідно до Постанови № 2020, на ТОВ «Чернігівгаз Збут» накладено штраф у розмірі 180642 (сто вісімдесят тисяч шістсот сорок дві) гривні за порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов (розрахунок надається у таблиці №1).

При цьому, відповідачем враховано коефіцієнт завданої шкоди, який склав 1,2, коефіцієнт коригування розміру штрафу на тривалість порушення, який склав 1,27 (265 днів), коригування розміру штрафу з урахуванням пом`якшуючих обставин: поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення 0,30.

Тобто, НКРЕКП застосувала до Товариства санкції в межах наданих повноважень та дотрималась принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій.

При цьому, листом від 03.11.2023 ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до НКРЕКП, щодо розстрочення сплати штрафу оскільки Товариство наразі не має можливості сплатити всю суму штрафу у визначені терміни, враховуючи скрутне фінансове становище. Враховуючи вищевикладене, Регулятором було прийнято постанову НКРЕКП від 22.11.2023 №2184, якою розстрочено сплату штрафу у розмірі 180642 (сто вісімдесят тисяч шістсот сорок дві) гривні, накладеного постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 01.11.2023 №2020 «Про накладення штрафу на ТОВ «Чернігівгаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» на шість місяців відповідно до графіка, що підтверджує дотримання принципу пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, зокрема шляхом застосування пом`якшуючих обставин, що відобразилось на коригуванні розміру штрафу (зменшення на 77,4 тис. грн) та прийнятті НКРЕКП у подальшому рішення про розстрочення суми накладеного штрафу на 6 місяців.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що Регулятором проведена перевірка ТОВ «Чернігівгаз Збут» відповідно до норм чинного законодавства України, а Постанова №2020 та Розпорядження №296-р прийняті НКРЕКП з дотриманням вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу», на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 04.11.2024р.)