Постанова

від 15.05.2024 по справі 2-а-2825/08/0770

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 2-а-2825/08/0770 пров. № А/857/6989/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Ластівки В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року (прийняте в м. Ужгороді суддею Рейті С. І; дата складення ухвали в повному обсязі не вказана) про відмову в поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання в справі № 2-а-2825/08/0770 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виноградівська митниця Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом Державної митної служби України (далі відповідач, ДМС України) та просив визнати протиправним і скасувати наказ ДМС України від 2 жовтня 2008 року № 2020-к, поновити його на займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2013 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ДМС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 2 жовтня 2008 року № 2020-к, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 .

Зобов`язано ДМС України поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Дяково» Виноградівської митниці Державної митної служби України (далі - Виноградівська митниця).

Зобов`язано Виноградівську митницю виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 2 жовтня 2008 року по 24 листопада 2009 року.

Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 3193,20 грн звернуто до негайного виконання.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

15 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа №2-а-2825/08/0770/2024 до виконання.

Заяву обґрунтовував тим, що Закарпатський окружний адміністративний суд 11 січня 2024 року за його заявою видав йому виконавчий лист в частині зобов`язання Виноградівської митниці виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 2 жовтня 2008 року по 24 листопада 2009 року, як це випливає з пункту 4 резолютивної частини постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року.

Вказує, що заява про видачу виконавчого листа в частині зобов`язання Виноградівської митниці виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 2 жовтня 2008 року по 24 листопада 2009 року подана ним вперше, адже пункт 4 резолютивної частини постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року не був виконаний за результатом розгляду справи до цього часу.

Водночас, строк пред`явлення виконавчого листа № 2а-2825/08/0770/2024 визначений судом до 12 квітня 2013 року, що унеможливлює сторону стягувача пред`явити такий виконавчий лист для виконання у зазначений у ньому строк з поважних причин, адже виконавчий лист був виданий судом вперше 11 січня 2024 року, і питання щодо видачі дублікату виконавчого листа по справі не вирішувалося.

Відтак, на думку заявника, причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа № 2-а-2825/08/0770/2024 для виконання є поважними і такий строк підлягає поновленню за заявою стягувача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявник не навів обставини, через які він не звернувся до суду за отримання виконавчого листа протягом більше як 13 років з ухвалення рішення у відповідній справі.

Отже, пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання відбувся не внаслідок об`єктивних перешкод, а у зв`язку з невжиттям стягувачем ефективних заходів щодо реалізації виконання судового рішення в примусовому порядку, а тому такі підстави не розцінюються судом як поважні, відтак, а задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання необхідно відмовити.

Також суд зазначив, що зі змісту доповідної записки начальника відділу діловодства та аналітично-статистичної роботи Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративна справа № 2а-2825/08/0770 за позовом ОСОБА_1 до ДМС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виноградівська митниця, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - знищена, відповідно до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 28 травня 2019 року.

Оригінали судових рішень по справі були вилучені та зберігаються в архіві суду.

Про факт знищення справи було повідомлено представника ОСОБА_1 - адвоката Ластівку В. І. у відповіді на його звернення його від 01 червня 2023 року.

У журналах обліку видачі виконавчих листів, виданих судом за 2009 - 2010 роки, відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 . виконавчого листа про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а є лише два записи про отримання ОСОБА_1 01 грудня 2009 року виконавчих листів про зобов`язання вчинити дії та стягнення суми 3193,20 грн.

Також інформація про отримання (чи не отримання) ОСОБА_1 . виконавчого листа про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після 2010 року в суді відсутня, оскільки журнали обліку виконавчих листів за 2011 - 2015 роки знищені, відповідно до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 28 березня 2023 року. Така інформація відсутня також в обліково-статистичній картці справи № 2а-2825/08/0770 в КП «Діловодство спеціалізованого суду».

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми Закону України «Про виконавче провадження», суд вказав, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 2а-2825/08/0770 сплив 12 квітня 2013 року (з урахуванням трьохрічного строку з набрання рішення законної сили, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року).

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм процесуального права. Тому просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк для пред`явлення виконавчого листа № 2а-2825/08/0770/2024 від 11 січня 2024 року, до виконання.

Вимоги апеляційної скарги, з покликаннями на фактичні обставини справи, норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013, рішення Європейського суду з прав людини, обґрунтовує тим, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Позаяк виконавчий лист у цій адміністративній справі видано та, відповідно, отримано стягувачем після спливу строку для пред`явлення такого виконавчого листа до виконання, то причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважними. Враховуючи викладене, заява про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа в цій адміністративній справі підлягає задоволенню, а такий строк - поновленню, та має обчислюватися з дати постановлення судового рішення про поновлення цього строку.

Представники відповідача та третьої особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до приписів частини другої статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просять апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції Закону, чинній на час набрання законної сили постановою суду) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання встановлені статтею 21 вказаного Закону, відповідно до пункту 1 частини першої якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

- виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

За змістом частини другої статті 21 вказаного Закону строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема:

- для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

З урахуванням зазначених приписів строк пред`явлення виконавчого листа № 2а-2825/08/0770/2024 визначений судом до 12 квітня 2013 року, тобто, протягом трьох років з наступного після набрання постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року законної сили (відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року).

За приписами частини першої статті 376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Отож, стягувач має право на поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання за умови, якщо пред`явити цей документ до виконання вчасно йому завадили поважні причини, які в свою чергу залежать від обстановки та обставини, які зумовили їх виникнення.

Поважними визнаються обставини, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

Проте, заявник не вказав жодних поважних обставин, які завадили йому вчасно пред`явити виконавчий лист до виконання і судом такі не встановлені.

Навпаки, судом першої інстанції встановлено, що пропуск заявником строку більш як на десять років пред`явлення виконавчого листа до виконання відбувся не внаслідок об`єктивних перешкод, а у зв`язку з невжиттям стягувачем ефективних заходів щодо реалізації виконання судового рішення в примусовому порядку.

А тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання необхідно відмовити.

Що стосується покликань апелянта в апеляційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013, то такі не є релевантними щодо спірних правовідносин, позаяк стосуються питань зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень, а також питань розстрочки виконання рішення господарського суду, а відтак не мають значення для вирішення спірного питання.

А рішення Європейського суду з прав людини, на які покликається апелянт, стосуються тривалого невиконання відповідними органами (відповідачами у справах) судових рішень, які набрали законної сили, без поважних причин, при тому, що позивачу було забезпечене передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд.

Що стосується решти доводів апеляційної скарги, то такі висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак і не потребують додаткового аналізу та їх заперечення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01), «Проніна проти України» (заява № 63566/00) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 376 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року про відмову в поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання в адміністративній справі № 2-а-2825/08/0770 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виноградівська митниця Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 27.05.24