Ухвала

від 27.05.2024 по справі 128/5747/14-к

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №128/5747/14-к

Провадження №1-кп/127/705/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

представника ТОВ «Вороновицькі пилорами» ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 11.01.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201301010000000084 за обвинуваченням

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України

Встановив

ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він згідно наказів № 1-к від 22 листопада 2004 та № 56-к від 10 серпня 2009 року, працюючи на посаді директора та головного бухгалтера ТОВ «Вороновицькі пилорами», що знаходилося по вул. Гагаріна 21 в смт. Вороновиця Вінницького району, діючи як службова особа на якого згідно статуту товариства покладено здійснення організаційно-розпорядчих функцій, зловживаючи своїм службовим становищем та довірою засновника вказаного товариства ОСОБА_9 , в період часу з 10 серпня 2009 року по 30 червня 2011 року, привласнив, тобто, отримував з розрахункових рахунків товариства, а саме з ПАТ «Індекс-Банк» МФО 300614 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ПВФ ВД АТ «Індекс-Банк» в м. Вінниці МФО 302537: ПАТ «Креді Агріколь Банк» МФО 300614 грошові кошти загальною сумою 4 176 300 грн., щодо яких він мав право розпоряджатися та які перебували у нього у правомірному володінні, однак по бухгалтерському обліку частину грошових витрат не проводив, а витратив частину ввірених йому грошових коштів на власний розсуд.

Згідно висновку експерта № 35 від 30 липня 2014 року ОСОБА_6 працюючи на посаді директора ТОВ «Вороновицькі пилорами», в період своєї фінансово-господарської діяльності привласнив кошти в сумі 2 172 279 грн. 51 коп. (що у 4617 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громаді на момент вчинення злочину).

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України привласнення чужого майна, яке перебувало у віданні особи, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення в особливо великих розмірах.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив письмове клопотання про закриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_6 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, з підстав викладених в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_6 клопотання захисника підтримав, просив його задовольнити та закрити кримінальне провадження.

Прокурор, заперечив щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого та закриття кримінального провадження в зв`язку із відсутністю підстав для його задоволення.

Представник ТОВ «Вороновицькі пилорами» ОСОБА_8 підтримала думку прокурора.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, приводом та підставою для порушення кримінальної справи, а в подальшому внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_9 від 23.06.2011 (т. 4 ст. 69) про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 в якій, серед іншого, він вказує, що ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи добрі з ним стосунки, незаконно привласнив та розпорядився на власний розсуд грошовими коштами на загальну суму 2906238 грн. 27 коп. Таким чином, ОСОБА_6 своїми діями заподіяв йому особисто та підприємству ТОВ «Вороновицькі пилорами» значного матеріального збитку.

ОСОБА_9 визнано потерпілим та цивільним позивачем в кримінальній справі.

В подальшому, під час досудового розслідування кримінального провадження, ст. слідчому СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10 ОСОБА_11 подано заяву від 07.11.2011 про підписання між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 . мирової угоди та відсутності у ОСОБА_12 будь яких претензій до ОСОБА_6 . Також, у вказаній заяві ОСОБА_13 просить закрити кримінальні справи у відношенні службових осіб ТОВ «Вороновицькі пилорами», а саме ОСОБА_6 , в зв`язку з відсутністю у нього будь яких претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_6 (т. 4 ст. 167). До вказаної заяви ОСОБА_13 надав слідчому також мирову угоду (т. 4 ст. 170). Про те, що ОСОБА_13 підтримує вказану позицію, останнім подано декілька відповідних заяв, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Після проведення додаткового розслідування, обвинувальний акт направлений до суду. Вказаний акт на даний час є предметом судового розгляду. Поряд з цим, з обвинувального акту не вбачається кому саме завдано збитків у вказаному кримінальному провадженні, а також відсутня будь-яка інформація щодо потерпілого у даному кримінальному провадженні. Наявні лише відомості про цивільного позивача у даному провадженні ТОВ «Вороновицькі пилорами» та їх представника адвоката ОСОБА_14 .

Тобто, ОСОБА_6 обвинувачення висунуто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, а саме у привласненні чужого майна, яке перебувало у віданні особи, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення в особливо великих розмірах, на підставі заяви ОСОБА_9 , який вподальшому своєю письмовою заявою відмовився від пред`явлення обвинувачення ОСОБА_6 .

Як слідує з аналізу положень ст. 477 КПК України, необхідною умовою для того, аби кримінальне провадження за ст. 191 КК України відбувалося у формі приватного обвинувачення є: звернення з заявою про вчинення кримінального правопорушення потерпілого (відображено у правовій позиції ВССУ, викладеній у справі №5-1706км15), відсутність шкоди, яка завдана держаним інтересам, відсутність організованої групи та за умови, кримінальне правопорушення вчинене суб`єктами, переліченими у вказаній статті. Лише наявність всіх цих елементів дає підстави вбачати можливість розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що шкода, яка завдана внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , фактично завдана підприємству ТОВ «Вороновицькі пилорами», однак, розпочате кримінальне провадження не за заявою потерпілого чи його представника.

У цій ситуації, ОСОБА_6 учинив діяння будучи особою, яка щодо ТОВ «Вороновицькі пилорами» була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності вказаної юридичної особи, а тому ці кримінальні правопорушення відносяться до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате тільки на підставі заяви потерпілого/представника потерпілого, але у цій справі така заява відсутня.

Разом з тим в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_9 , який вподальшому своєю письмовою заявою відмовився від пред`явлення обвинувачення ОСОБА_6 .

Відповідно до частини 4 статті 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.

Згідно з пунктом 7 частини 1статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальне провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених: статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам) Кримінального кодексу України- якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення здійснюється в загальному порядку з урахуванням деяких його особливостей, зокрема: підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим (фізичною чи юридичною особою) до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінального правопорушення (частина 4 статті26, частина 1 статті478 КПК); безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення згідно з частиною 4 статті 26, пунктом 7 частини 1 статті 284 КПК є відмова потерпілого або його представника від обвинувачення, а також примирення потерпілого з підозрюваним/обвинуваченим у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом (частина 4статті 56 КПК).

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від20.02.2018у справі №142/1291/16-кзауважив,що приватне обвинувачення - це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред`явленого обвинувачення.

Тобто законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмова потерпілого від такого обвинувачення, небажання притягувати винну особу до кримінальної відповідальності, що здійснюється незалежно від позиції підозрюваного, обвинуваченого на відміну від акта про примирення, що носить двосторонній характер.

Як має діяти суд, у ситуації, коли кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було порушено не на підставі заяви потерпілого КПК України прямо не регламентує, та і не може регламентувати, так як вся структура кримінального процесуального законодавства України лежить на загальному припущенні (ст.ст. 8, 9 КПК України), що державні органи діють сумлінно.

Однак, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

З огляду на що, суд застосовуючи, у цій ситуації, загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7цього Кодексу, уважає наявними підстави для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення згідно з частиною першою статті 7, частиною 6 статті 9, частиною 4 статті26,частини 1 статті 477КПК через призму норм пункту 7 частини 1 статті284того ж Кодексу.

Адже, пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження закривається в тому числі, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Урегульовуючи у такій спосіб проблематику питання, яка виникла, у цій ситуації, суд ураховує, що концепцію якості закону, зокрема пов`язують з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Як наслідок, виходячи з того, що концепція якості закону, зокрема пов`язана з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, а відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону», та у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, слід дійти висновку про дотримання вимог законодавства з даного питання, адже вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Особа не може бути жертвою колізій діючого законодавства, або ж системних змін законодавства у питанні підслідності через те, що національне законодавство припустило неоднозначне та множинне тлумачення прав та обов`язків осіб. Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи, з урахуванням того, що національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для особи підхід.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що ч. 5 ст. 191 КК України відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, потерпілий ОСОБА_13 відмовився від обвинувачення та клопоче про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_15 , інші заяви (потерпілого/представника потерпілого) про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 в матеріалах кримінального провадження відсутні, суд приходить до висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Щодо заявленого цивільного позову ТОВ «Вороновицькі пилорами» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 № 3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Вказане також узгоджується і з позицією Верховного Суду, який у своїй Постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) також зазначив, що у разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Також згідно з вимогами ч. 7 ст.128КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що цивільний позов ТОВ «Вороновицькі пилорами» у вказаному кримінальному провадженні слід залишити без розгляду, з роз`ясненням цивільному позивачу права його вирішення в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст.126КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Згідно з ч. 2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до положень ст.122КПК України витрати, пов`язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі статтею 124КПК України. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Отже, чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту).

Крім того, об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 12.09.2022 року (справа № 203/241/17) сформулювала висновок згідно з яким в разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрите на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю, при цьому ініціатором проведення експертизи був орган досудового розслідування, тому відповідно до приписів статей 122, 124КПК України витрати на проведення експертизи підлягають віднесенню на рахунок держави.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 26, 124, 126, 128, 284, 285, 370-372, 395, 477 КПК України, суд

Ухвалив

Кримінальне провадження № 1201301010000000084по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити.

Цивільний позов ТОВ «Вороновицькі пилорами» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області судово-економічних експертиз № 35 від 30.07.2014, № 21 від 21.10.2011; судово-технічних експертиз документів № 217-П від 17.06.2014, № 167-П від 08.07.2014 в сумі 20819 (двадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 04 коп. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Арешт накладений постановою слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_10 від 26.08.2011 на DACIA SUPERNOVA 2003 р., сірий, № куз. UU1R 5231533324308, ДНЗ 17654 ВІ, свідоцтво НОМЕР_3 , дата видачі 26.06.2003 р. RENAULT MEGAN 1.6, 2007 р., сірий, № куз. НОМЕР_4 , ДНЗ НОМЕР_5 , свідоцтво НОМЕР_6 , дата видачі 25.05.2008 року, які зареєстровані за гр. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя-доповідач

Судді