Ухвала

від 22.05.2024 по справі 203/4731/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1053/24 Справа № 203/4731/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора відділу Донецької обласної прокуратури, захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року про обрання запобіжного заходу щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волноваха, одруженого: дружина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, утримуючого непрацездатних дружину та тещу пенсіонера ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючого вищу освіту, раніше не судимого, працюючого на посаді в.о. директора Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та обрано відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 01.07.2024 року.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що надані стороною обвинувачення матеріали клопотання, безпосередньо досліджені у судовому засіданні, у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто привласненні, розтраті майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, яке є особливо тяжким та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Зазначає, що стороною обвинувачення доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний обізнаний про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим; незаконного впливу на свідків, в тому числі працівника підприємства, яких було допитано тільки на стадії досудового розслідування; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний як в.о. директора підприємства може спотворити первинні документи підприємства, що можуть мати значення для досудового розслідування до його завершення. Своєю чергою, сторона обвинувачення довела суду належними та допустимими доказами те, що існує ризик того, що підозрюваний може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків задля схиляння їх до зміни показань під час судового провадження.

Вказує, що недоведеним є наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Слідчий та прокурор безпідставно в обґрунтування наявності цього ризику посилаються на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 , те, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити вплив на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Адже ці підстави обґрунтування наявності ризиків враховані судом під час надання оцінки ризикам переховування, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що визначені пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та наявність яких доведена стороною обвинувачення.

Також вказує, що відомості про вчинене кримінальне правопорушення були внесені органом досудового розслідування до ЄРДР ще 10.11.2022 року, та з цього часу триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, слідчим були допитані свідки, проводились необхідні експертизи, отримані їх результати, інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, про що вказано вище. Проте підозрюваний ОСОБА_6 жодного разу протягом вказаного періоду і до пред`явлення йому повідомлення про підозру 01.05.2024 року не ухилився від сприяння слідству, бажає встановити істину у кримінальному провадженні, не виявляв бажання переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури, та зворотного суду не доведено.

Також зазначає, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, одружений, має постійне фактичне місце проживання як ВПО, утримує непрацездатних дружину та тещу пенсіонера, потребує догляду лікаря-спеціаліста, медичного обстеження, бо хворіє, зокрема, на цукровий діабет 2 типу, середньої важкості, є інсулінозалежним.

Вказує, що сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, що з огляду на встановлені ризики, буде сприяти постійному контролю за підозрюваним за місцем його постійного фактичного місця проживання, та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, його належну процесуальну поведінку, з урахуванням доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, його стану здоров`я.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення застави у розмірі 11 млн. 601 тис. грн.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що обставини та ризики, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України виникли лише з повідомлення ОСОБА_6 про підозру 01.05.2024 року. Суд помилково послався на належну поведінку ОСОБА_6 з 2022 року, оскільки в цей час він перебував у статусі свідка. Коли слідчий 01.05.2024 року намагався вручити ОСОБА_6 повідомлення про підозру, то останній відмовився її отримувати, що зафіксовано у присутності двох понятих, що ставить під сумнів подальшу належну поведінку підозрюваного.

Зазначає, що після набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного стороною обвинувачення заплановано проведення інших слідчих дій, в тому числі зі свідками, на яких ОСОБА_6 може впливати.

Вказує, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 державні спричинено матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання або домашнього арешту у нічний час.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що пред`явлена ОСОБА_6 підозра є необґрунтованою. Доданими доказами взагалі не підтверджується жоден факт, викладений у підозрі.

Зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є недоведеними.

Вказує, що для забезпечення задач та мети даного кримінального правопорушення до ОСОБА_6 достатнім є покладення обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та особистого зобовязання або домашнього арешту в певні години доби, щоб останній міг безперешкодно дбати як про своє здоров`я так і про здоровя членів своєї сімї.

Також зазначає, що слідчим суддею проігноровано позитивні характеристики, наявність на утриманні членів сім`ї, стан здоров`я його та членів сім`ї.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_10 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора

Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, дійшовши вірного висновку про наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, встановив, що належну процесуальну поведінку підозрюваного зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, врахувавши обставини, передбачені статтею 178 КПК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що пред`явлена ОСОБА_6 підозра є необґрунтованою. Доданими доказами взагалі не підтверджується жоден факт, викладений у підозрі, апеляційний суд зазначає наступне.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, CampbellandHartley v. TheUnitedKingdomвід 30.08.1990, заяви № № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України на наступних етапах досудового розслідування та судового розгляду.

Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості (рішення ЄСПЛ у справах «Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88 та «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Більше того, докази на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень надаються стороною обвинувачення до суду та, відповідно, оцінюються судом лише на стадії дослідження доказів, що також позбавляє суд навіть теоретичної можливості встановити обґрунтованість підозри на даній стадії провадження.

Отже, твердження сторони захисту, які зводяться до необґрунтованості висунутої ОСОБА_6 підозри не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України доведена доданими до клопотання матеріалами, сукупність яких на даному етапі є достатньою для висновку про вірогідну причетність ОСОБА_6 до даного злочину.

Що стосується ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд зазначає наступне.

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (Буров проти України п. 51).

Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що ризик утечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні узи, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності ( Becciev v.Moldova п. 58).

Хоча національний суд має певну свобод розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Суомінен проти Фінляндії п. 36).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Співставляючи доводи клопотання сторони обвинувачення з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його існування.

Ризик переховування від правосуддя апеляційний суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_6 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Даний ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Така позиція повністю відповідає практиці ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Щодо наявності ризику можливого впливу на свідків.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що вказаний ризик є наявним.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Правильними є й висновки слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний, як в.о. директора підприємстів може спотворити первинні документи підприємства, що можуть мати значення для досудового розслідування до його завершення.

Що стосується ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, то на думку апеляційного суду, він є не доведеним з огляду на особу підозрюваного, який раніше судимий.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, апеляційний суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо шляхом обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Прокурор, заперечуючи проти апеляційної скарги, не довів, що цілодобовий домашній арешт з покладенням ряду процесуальних обов`язків не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.

Не вбачається можливим й встановити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, а тому, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу (пункт 2 частини 3 статті 407 КПК).

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги прокурора та захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора відділу Донецької обласної прокуратури, захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3