Постанова

від 29.05.2024 по справі 127/28848/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/28848/21

Провадження № 22-ц/801/1197/2024

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 рокуСправа № 127/28848/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу №127/28848/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Автоцентр Поділля», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Покоєвича Артема Олексійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2024 року,яке ухвалив суддя Бойко В.М. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст судового рішення складено 08 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в:

В жовтні2021року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ТД Автоцентр Поділля», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,в уточненійпозовній заявізазначив,що 10 вересня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_2 , та було нанесено шкоду транспортному засобу BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу. Одразу після ДТП, позивач звернувся до страхувальника відповідача ПрАТ «СК «Арсенал страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу. ПрАТ «СК «Арсенал страхування» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у межах передбаченого ліміту відповідальності - 50000 грн за мінусом суми франшизи - 1 500 грн. З даного страхового відшкодування ОСОБА_1 фактично отримав 48500 грн. Однак, завдані позивачу матеріальні збитки страхове відшкодування повністю не погасило.

Відповідно до висновку експертного дослідження вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 10 вересня 2021 року, станом на час виконання даного дослідження, склало: 216076,29 грн.

ОСОБА_2 займає посаду водія у ТОВ «ТД «Автоцентр Поділля», а шкода завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, тому шкода відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ТОВ «ТД «Автоцентр Поділля» відшкодування матеріального збитку у розмірі 167576,29 грн, 10000 грн витрат на правову допомогу та 3500 грн витрат на проведення експертизи, а також судовий збір.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2024 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Покоєвич А.О. подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що вважає його незаконним, необ`єктивним та необґрунтованим, ухвалене з грубим порушенням матеріального та процесуального права, судом не було належним чином досліджено та проаналізовано матеріали справи. Таким чином, просив рішення Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від28березня 2024року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача встановлена, в матеріалах справи наявні всі належні та достатні докази на підтвердження розміру матеріального збитку, в саме автомобільно-товарознавчою експертизою визначено вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, тому вважає, що саме з відповідача підлягає стягненню кошти, необхідні для відновлення пошкодженого автомобіля з урахуванням вже виплаченого ПАТ «СК «Арсенал страхування» страхового відшкодування.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТД«Автоцентр Поділля» заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 10 вересня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_1 , під керуванням транспортному засобу BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , під керуванням транспортним засобом Citroen Jumpy, д.н.з. НОМЕР_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 , завдано матеріальну шкоду.

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 10 вересня 2021 року, відповідач ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.

Як вбачаєтьсяз Наказу№19к/трвід 05липня 2021року ОСОБА_2 було прийнятона постійнуроботу до ТОВ «ТД «Автоцентр Поділля», за основним місцем роботи на посаду водія автотранспортних засобів з 06 липня 2021 року.

Відповідно до Наказу №0607 від 06 липня 2021 року для забезпечення належної експлуатації транспортних засобів закріплено службовий автомобіль Citroen Jumpy, д.н.з. НОМЕР_3 та покладено відповідальність за використання службового автомобіля за цільовим призначенням, місцем його розташування, оформлення подорожніх листів, використанням паливно-мастильних матеріалів за водієм ОСОБА_2 .

Відповідно до Наказу №4 к/тр від 31 січня 2022 року ОСОБА_2 , водія автотранспортних засобів 31 січня 2022 року звільнено за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.

Згідно Листа №126Аз/41/21/02-2021 від 08 жовтня 2021 року, УПП у Вінницькій області повідомило, що 10 вересня 2021 року до УПП у Вінницькій області надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Вінниця, вул. Зодчих, 38, трапилася ДТП за участю автомобіля Citroen Jumpy», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля BMW 520І, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . При виїзді працівників поліції на місце пригоди, її учасники повідомили, що скористалися правом спільно скласти повідомлення про вказану пригоду, таким чином адміністративні матеріали не оформлювалися.

З полісу №АР/0395561 вбачається, що транспортний засіб Citroen Jumpy, д.н.з. НОМЕР_3 застрахований у ПрАТ СК «Арсенал Страхування.

З відповіді ПАТ «СК «Арсенал страхування» №071021-74145/к від 07 жовтня 2021 року вбачається, що ПАТ «СК «Арсенал страхування» отримало повідомлення про ДТП, яка мала місце 10 вересня 2021 року та за наслідками якої було пошкоджено транспортний засіб BMW 520І, д.н.з. НОМЕР_1 . Оскільки водії учасники скористалися правом, передбаченим п.33.2 ст.33 Закону та надали Страховику повідомлення про ДТП (європротокол), а також, у зв`язку з тим, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу BMW 520І, д.н.з. НОМЕР_1 перевищила ліміт відповідальності, ПрАТ «СК «Арсенал страхування» здійснило виплату страхового відшкодування у межах передбаченого ліміту відповідальності 50000,00 грн. Разом з тим, страхове відшкодування було зменшено на суму франшизи 1500,00 грн, тому було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 48500,00 грн.

Відповідно до висновку експертного дослідження №111Е-09/2021 від 06 жовтня 2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 10 вересня 2021 року, станом на час виконання даного дослідження, склало: 195903,02 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 10 вересня 2021 року, станом на час виконання даного дослідження, склало: 216076,29 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки позивач ОСОБА_1 на час звернення з позовом до суду відремонтував належний йому транспортний засіб, то розмір збитку повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. Проте, позивачем не було надано доказів стосовно точної суми, яку ним було витрачено на відновлюваний ремонт транспортного засобу та не було надано документально підтверджені докази витрачених коштів.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Згідно зі статями76,77,79 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У статті 81, частинах першій-третійстатті 89 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина другастатті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18) вказано, що «тлумаченнястатті 1187 ЦК Українисвідчить, що зобов`язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою.

За приписами частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно з пунктом 22.1статті 22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно достатті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц(провадження № 61-9687св18) викладений правовий висновок, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

Законодавством не заборонено потерпілій особі здійснювати ремонт пошкодженого майна власним коштом.

Як встановлено судом, позивач здійснив ремонт транспортного засобу, на підтвердження чого надав акт прийому-передачі виконаних робіт №5090 від 16 жовтня 2021 року, видаткову накладу №РН-0000099 від 20 жовтня 2021 року, проте суд першої інстанції не надав їм належної оцінки, не дослідив реальної вартості матеріалів і робіт, затрачених на його відновлення.

Водночас, відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт №5090 відкритий 16 жовтня 2021 року та закритий 26 жовтня 2021 року (т.2 а.с.30) вартість робіт та матеріалів становить 87270 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000099 від 20 жовтня 2021 року (т.2 а.с.31) вартість матеріалів становить 83121 грн.

Акт та видаткова накладна підписані виконавцем робіт, послуг та засвідчують факт придбання матеріалів, виконання ремонту та їх вартість.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 здійснив ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, загальна вартість робіт та матеріалів, витрачених на відновлення транспортного засобу позивача становить 170391 грн (87270 грн + 83121 грн), який відповідачем не спростовано, а тому колегія суддів вважає, що є підстави для визначення розміру збитків як реальної вартості матеріалів і робіт, затрачених на відновлення автомобіля.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль позивача, ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 працівника (на той час) ТОВ «ТД «Автоцентр Поділля» під час виконання ним трудових відносин, отже відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди (витрачених на відновлення автомобіля) і страховою виплатою у розмірі 121891 грн (170391 грн витрати на відновлювальний ремонт - 48500 грн розмір страхового відшкодування).

Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача матеріального збитку в розмірі 121891 грн.

Відповідно дост. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Матеріалами справи встановлено, що інтереси позивача ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій представляв адвокат Покоєвич А.О. на підставі Договору про надання правової допомоги від 30 вересня 2021 року та ордеру.

Згідно розрахунку витрат на правову допомогу всього вартість наданих послуг становить 10000 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 30 вересня 2021 року, сплати адвокату Покоєвичу А.О. 10000 грн.

Колегія суддів дійшла висновку прочасткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогув розмірі 8000 грн, який буде відповідати критерію розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково.

Щодо стягнення судового збору

Згідно з ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позовна заява задоволена частково в сумі 121891 грн, що становить 72,74 %задоволених позовних вимог (розрахунок 121891 грн х 100 :167576,29 грн =72,74%), тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3047,37 грн(1675,76 грн судовий збір за подання позову + 2513,64 грн судовий збір за подання апеляційної скарги) х 72,74 % = 3047,37 грн).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2021 року було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, оскільки було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, тому відсутні підстави для стягнення судового збору в розмірі 454 грн за її подання.

Крім того, оскільки апеляційний суд виходив з того, що фактичний розмір матеріальної шкоди підтверджений актом прийому-передачі виконаних робіт та видатковою накладною, а не висновком експертного дослідження №111Е-09/2021 від 06 жовтня 2021 року, тому витрати на проведення автомобільно-товарознавчої експертизи в розмірі 3500 грн, також не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Покоєвича Артема Олексійовича задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«ТД АвтоцентрПоділля»,за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору ОСОБА_2 простягнення шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Автоцентр Поділля» (ЄДРПОУ 36309878) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 121891 грн (сто двадцять одна тисяча вісімсот дев`яносто одна грн), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн (вісім тисяч грн), судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3047,37 грн (три тисячі сорок сім грн 37 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Матківська М.В.