Рішення

від 29.05.2024 по справі 393/803/23

НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/803/23

пров. 2/393/50/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року селище Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Добрострой О.С.,

при секретарі судового засідання Панькіній Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новгородківська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про визнання недійсним договору міни земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати недійсним договір міни земельної ділянки (паю) кадастровий номер 3523480800:02:000:0543, площею 6,0006 га, яка розташована на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області на земельну ділянку кадастровий номер 3523480800:02:000:1055, площею 0,0100 га, яка розташована на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, укладений 30.03.2018р. між ОСОБА_4 , від імені якої діяла за довіреністю ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області, зареєстрований у реєстрі за №264. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_4 і після її смерті залишилося спадкове майно - земельна ділянка кадастровий номер 3523480800:02:000:0543, площею 6,0006 га, яка розташована на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Батько позивача ОСОБА_5 вступив у спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, а саме - шляхом постійного проживання з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_5 та не встиг оформити спадщину після смерті ОСОБА_4 . Позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_5 У 2023р. позивач дізналася, що існує спірний договір міни, про який її бабусі не було відомо. Даний договір міни укладено ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності. Відповідно до умов спірного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_2 обміняли, передали у власність один одному вищевказані земельні ділянки. ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є родичами, а тому є факт вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною на заволодіння земельної ділянкою, яка належала бабусі позивача, так як сторони договору діяли в своїх інтересах, а тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.12.2023р. відкрито спрощене позовне провадження у справі (а.с.24).

15.02.2024р. представник відповідачів ОСОБА_6 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові. Відзив мотивований тим, що позивач не надала до суду переконливих доказів про те, що відповідачі дійшли зловмисної домовленості щодо обміну вказаними земельними ділянками (а.с.48-50).

26.03.2024р. представник відповідачів ОСОБА_6 надав до суду заяву, в якій просить застосувати строки позовної давності та відмовити у позові. Заява мотивована тим, що спірний договір укладено 30.03.2018р., тобто більше шести років тому, а строк позовної давності, у межах якої позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, становить три роки. Таким чином, позивач пропустила строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом (а.с.57-59).

Позивач та її представник ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. У заяві від 29.05.2024р. представник позивача ОСОБА_7 просить суд провести дане судове засідання без її участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У цій же заяві представник позивача ОСОБА_7 просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідачів ОСОБА_6 про застосування строку позовної давності, так як позивач дізналася про наявність спірного договору міни в липні 2023р. під час розгляду цивільної справи №393/480/22.

Відповідачі та їхній представник ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. У заяві від 29.05.2024р. представник відповідачів ОСОБА_6 просить суд розглянути справу без його участі та без участі відповідачів, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі на підставі доводів, які викладенні у відзиві та заяві про застосування строку позовної давності.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У листі від 28.05.2024р. представник третьої особи ОСОБА_8 просить суд розглянути справу без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясував наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ч.1 ст. 78 ЗК України).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.78 ЗК України).

У ст.203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За загальним правилом, довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов`язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, повинно встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Загальним правилом належного функціонування цивільних відносин представництва є вчинення представником правочинів від імені особи, яку він представляє, в межах наданих повноважень.

Відповідно до п. ''а'' ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

30.03.2018р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 12.10.2010р. за реєстром №1984 діє ОСОБА_2 (далі - сторони), уклали договір міни (обміну) земельних ділянок (далі-договір). За умовами договору сторони міняють (обмінюють, передають у власність один одному) належне їм на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0100 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:1055, у межах згідно з планом, що розташована на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_4 - земельну ділянку, площею 6,0006 га, кадастровий номер 3523480800:02:000:0543, у межах згідно з планом, що розташована на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даний договір посвідчений державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Голобородьком О.В., зареєстрований у реєстрі за №264 (а.с.6-7).

Матеріали справи не містять доказів того, що довіреність, на підставі якої діяла ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 , була скасована чи визнана недійсною на момент укладення спірного правочину.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що згідно з копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 19.10.2018р. Виконавчим комітетом Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області (а.с.10).

З копії відповіді на адвокатський запит, яка надана 06.09.2022р. Новгородківською селищною радою, слідує, що на момент смерті ОСОБА_4 , тобто станом на 17.10.2018р., з нею проживав її син ОСОБА_5 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що згідно з копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 18.02.2022р. Новгородківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с.11).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач є донькою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13,14,15).

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.08.2022р., зареєстрованого в реєстрі за №301, виданого приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Дем`яненком С.Ф., слідує, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки кадастровий номер 3523480800:02:000:0542, площею 6,0006 га, яка розташована на території Вершино-Кам`янської сільської ради Новгородківського району (а.с.16).

26.08.2022р. на підставі свідоцтва про право на спадщину №301 зареєстровано право власності позивача на земельну ділянку кадастровий номер 3523480800:02:000:0542, площею 6,0006 га, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.08.2022р. (а.с.16 зворот).

Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 11.07.2023р. закрито провадження у цивільній справі №393/480/22 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с.8-9).

Із змісту довідки приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Дем`яненка С.Ф. від 26.03.2024р. та із змісту інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 26.03.2024р. слідує, що спадкоємцем за законом померлого ОСОБА_5 є його дочка ОСОБА_1 (а.с.61, 62).

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц дійшов висновку, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення ''у своїх інтересах'' необхідно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

Критерій ''зловмисності'' не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17 та від 07 грудня 2021 року у справі № 627/79/20.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 383/1486/15-ц зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що ''під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто, в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють''.

Суд відзначає, що сам по собі факт родинних відносин сторін таких угод у спірних правовідносинах не свідчить про їх недійсність. При цьому позивачем не доведено, що відповідачі отримали особисту вигоду від укладення оспорюваних угод, чи виникнення негативних наслідків. Зазначене відповідає висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2021р. по справі № 551/1325/19.

За умов недоведеності позивачем зловмисної домовленості сторін договору міни, сам по собі факт неспівмірності у площі та вартості обмінюваних земельних ділянок не може бути підставою для задоволення позову. Зазначене відповідає висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 01.11.2023р. в справі № 389/746/21 провадження №61-5810св22.

Суд також відзначає, що позивач не довела, що відповідач ОСОБА_2 діяла не в інтересах свого довірителя, а переслідувала (мала за мету) отримання матеріальної вигоди, так як за таких обставин її статус, як вигодонабувача, мав би обґрунтовуватися або вимогами (положеннями) чинного законодавства щодо набуття спільної сумісної власності на майно, доходи чи дивіденди або наявністю угоди між відповідачами у справі щодо набуття у них додаткової і конкретизованої вигоди, за рахунок звуження прав ОСОБА_4 внаслідок реалізації угоди. Водночас, позивач не надала доказів того, що відповідач ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності, укладаючи спірний договір міни, діяла всупереч інтересам довірителя, а також у своїх інтересах та/або в інтересах відповідача ОСОБА_2 .

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_6 про те, що позивач пропустила строк звернення до суду, то суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018р. по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) вказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: ''Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог''.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено наявності порушеного права, на захист якого подано даний позов, так як позивач не довела зловмисної домовленості сторін під час укладення зазначеного договору міни, а також не довела, що відповідач ОСОБА_2 , укладаючи спірний договір міни діяла у своїх інтересах, а не в інтересах довірителя. Тому, аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в позові необхідно відмовити повністю у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд керується наступним.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, то витрати, що пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. необхідно покласти на позивача.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що позов задоволенню не підлягає, то витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн. розподілу не підлягають і залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 137, 141, 246, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новгородківська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про визнання недійсним договору міни земельної ділянки - відмовити повністю.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новгородківська державна нотаріальна контора Кіровоградської області (місцезнаходження вул.Криворізька 19, с-ще Новгородка Кропивницького району Кіровоградської області, 28200).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С.Добрострой