Ухвала

від 29.05.2024 по справі 636/6139/23

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/6139/23 Провадження 1-кп/636/668/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні обвинувальнийакт укримінальному провадженніза № 22023220000001376 від 02.10.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч.5 ст.111-1, ч.2 ст.110 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч.5 ст.111-1, ч.2 ст.110 КК України.

Стосовно обвинуваченої ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.08.2023 застосовано, та ухвалами Чугуївського міського суду Харківської області від 14.11.2023, 10.01.2024, 01.03.2024 та 10.04.2024 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань (№27), строк якого спливає 08.06.2024.

Прокурором 29.05.2024 до суду подано письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , із посиланням на ті обставини, що на теперішній час повідомлена обвинуваченій підозра є обґрунтованою, крім того ризики, наведені в п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а інші, більш м`які запобіжні заходи не дозволять забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, звертав увагу суду на ті обставини, що прокурором у клопотанні не наведено жодних доказів, які б підтверджували існування вказаних ризиків, фактично прокурор раз на два місця подає однакові за змістом клопотання, що суперечить вимогам чинного законодавства. Захисник зазначив, що подання прокурором вкотре необґрунтованих та надуманих клопотань тотожних за своїм змістом, - є грубим порушенням норм ст. 29 Конституції України та положень ст. 5 ЄКПЛ, звертав увагу суду на ті обставини, що звертаючись до суду із черговим клопотанням, прокурор не вжив заходів з метою з`ясування стану здоров`я його підзахисної, умов її тримання в слідчому ізоляторі, в зв`язку із чим фактично відбувається нелюдське ставлення до неї. Вказував на ті обставини, що наведені в національному законодавстві України норми, що визначають безальтернативне застосування до обвинувачених за певними статтями КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такими, що суперечать положенням міжнародного законодавства. Просив суд у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора також заперечував, просив суд за необхідності застосувати інші, не пов`язані із позбавленням волі запобіжні заходи.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю підтримала думку своїх захисників.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Тобто, наведена норма закону містить посилання саме на обов`язок суду розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, саме до спливу визначеного строку тримання під вартою.

Суд, розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, дійшов таких висновків.

Обвинувачена ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, в зв`язку із чим суд вкотре погоджується із твердженням сторони обвинувачення про те, що з урахуванням міри покарання, що може бути призначена обвинуваченій у разі визнання її винною, остання, перебуваючи на волі, дійсно може спробувати переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у провадженні, оскільки володіє інформацією про їх місце проживання, і запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та попередити реалізацію наведених вище ризиків. Разом із тим, навіть обґрунтоване звинувачення у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченої. Тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, встановлених при обранні запобіжного заходу, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України які продовжують існувати та не зменшились на теперішній час, суд на підставі наданих матеріалів кримінального провадження оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною у злочинах, у вчиненні яких вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченої; наявність у неї певних соціальних зв`язків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд відмічає, що ризиком можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачена з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 злочину, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. ОСОБА_6 хоча і не судима раніше, має постійне місце проживання, однак обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, тому є достатні підстави вважати, що вона з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, а також має можливість впливу на свідків, що матиме суттєве значення для встановлення обставин події.

Суд, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 інкримінованих їй злочинів, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання винуватою у скоєнні інкримінованих злочинів - до 10 років позбавлення волі, вважає доведеним те, що на теперішній час реально існують ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик того, що перебуваючи на свободі обвинувачена може спробувати переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду доказів того, що наведені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання та продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню ризикам передбаченим п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 не зменшилися та не перестали існувати на момент розгляду клопотання прокурора.

При цьому, у суд розглядаючи клопотання прокурора враховує й положення ч.6 статті 176 КПК України, згідно з якою під час дії воєнного стану до осіб які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, крім іншого, ст. 109-114 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, - тобто тримання під вартою.

З урахуванням наведених обставин, а також того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, суд вважає, що на момент розгляду клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та те, що інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків і її належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду, незаконного впливу на свідків у провадженні, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, та продовжує обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 183, 184, 193-199, 208, 314-1, 315,316, 331, 350, 369-372, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на шістдесят днів, а саме до 27 липня 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_6 у той самий строк з моменту вручення їй копії ухвали суду, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя ОСОБА_1