Ухвала

від 10.12.2024 по справі 636/6139/23

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/6139/23 Провадження 1-кп/636/668/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні обвинувальнийакт укримінальному провадженніза № 22023220000001376 від 02.10.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч.5 ст.111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч.5 ст.111-1 КК України.

Стосовно обвинуваченої ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.08.2023 застосовано, та ухвалами Чугуївського міського суду Харківської області від 14.11.2023, 10.01.2024, 01.03.2024, 10.04.2024, 29.05.2024, 22.07.2024, 18.09.2024 та 06.11.2024 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань (№27), строк якого спливає 04.01.2025.

Прокурором 10.12.2024 до суду подано письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , із посиланням на ті обставини, що на теперішній час повідомлена обвинуваченій підозра є обґрунтованою, крім того ризики, наведені в п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а інші, більш м`які запобіжні заходи не дозволять забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Адвокат ОСОБА_5 просив прийняти рішення на розсуд суду.

Адвокат ОСОБА_4 просив суд у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю підтримала думку своїх захисників.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 закінчується 04.01.2025.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Відповідно до вимогст.177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбаченіст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Так ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Усвідомлюючи ризик бути засудженою до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачена перебуваючи на свободі може переховуватися від суду.

Таким чином, зважаючи на тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_6 , суспільну небезпечність та покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, доведені прокурором, не зникли та продовжують існувати, та виправдовують тримання останньої під вартою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу, суд враховує відомості про її особу, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв`язків, моральні переконання, майновий стан та зв`язки з державою.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинених в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації. Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою - позбавлення волі на строк до 10 років, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик можливості переховування від суду продовжує існувати.

На теперішній час судом допитано не всіх свідків сторони обвинувачення, тобто твердження прокурора щодо реального існування ризику, визначеного у п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає слушними.

Наявність зазначених ризиків, які за час тримання обвинуваченої під вартою не зменшились та не втратили своєї актуальності, враховуючи обставини встановлені судом та ту обставину, що на території України продовжено дію воєнного стану, виправдовує тримання останньої під вартою та свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому, суд розглядаючи клопотання прокурора враховує й положення ч.6 статті 176 КПК України, згідно з якою під час дії воєнного стану до осіб які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, крім іншого, ст. 109-114 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, - тобто тримання під вартою.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченій, а саме того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно доуказу президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину.

Враховуючи вищенаведені відомості, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував клопотання.

Отже існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченої під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченої та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальний акт до суду, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням викладеного вище, а також того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, суд вважає, що на момент розгляду клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та те, що інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків і її належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду, незаконного впливу на свідків у провадженні, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, та продовжує обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 183, 184, 193-199, 208, 314-1, 315,316, 331, 350, 369-372, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на шістдесят днів, а саме до 07 лютого 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_6 у той самий строк з моменту вручення їй копії ухвали суду, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя ОСОБА_1