Постанова

від 28.05.2024 по справі 953/7431/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» травня 2024 року

м. Харків

справа № 953/7431/22

провадження № 22ц/818/1293/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2

відповідачі - Харківська міська рада, представник відповідача Рєзанов А. Б., ОСОБА_3 ,

третя особа - державний нотаріус П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Зімніцька В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міськоїради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29грудня 2023року в складі судді Лисиченко С.М.

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Зімніцька В.П., про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько, ОСОБА_4 З померлим він спілкувався. Йому було достеменно відомо, що померлий за життя склав заповіт на свою племінницю ОСОБА_3 , тому він не звертався до нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину.

Зазначив, що після початку війни на території України він вимушений був покинути місце свого проживання та у квітні виїхати у Львівську область, с. Риків. У листопаді2022року він повернувся до Харківської області, та проживав у с. Просяне Харківської області.

Вказав, що після повернення у Харківську область, він довідався що квартира, що належить померлому та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 частково пошкоджена. Задля збереження майна він поїхав до квартири, щоб вставити вікна та навести лад у приміщенні. Під час огляду квартири у листопаді2022року він виявив документ, а саме заповіт померлого ОСОБА_4 , який складений 10 червня 2020 року на його ім`я, про який йому взагалі нічого не було відомо до листопада2022року.

Посилався на те, що він був впевнений, що немає ніякого відношення до майна померлого, тому не звернувся у визначений законом строк до нотаріуса. До спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 входить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будинок та земельна ділянка, які знаходяться в с. Сінне Богодухівського району Харківської області та банківські вклади.

В подальшому він звернувся до державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але 02 грудня2022року отримав від нотаріуса відмову у вчинені нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що він не прийняв спадщину в строк, який встановлений статтею 1270ЦК України.

Зазначив, що для отримання спадщини він не зміг у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки не знав та не міг знати про існування заповіту на своє ім`я, тому вважав, що строк ним пропущено з поважних причин.

Просив визнати, що строк на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , пропущено ним з поважної причини; визначити йому додатковий строк 2 (два) місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2023 року, в якому ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року виправлено описки, позов ОСОБА_1 задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ОСОБА_4 ; стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн.

На вказане рішення суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати в частині стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 992,40 грн, ухвалити нове рішення в цій частині, яким судові витрати у справі покласти на позивача у цій справі ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що визначення Харківської міської ради відповідачем у даній справі зумовлено виключно узагальненнями/роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України та усталеною судовою практикою, а не порушенням прав та законних інтересів позивача з боку Харківської міської ради. Вказала, що позивач при зверненні до суду не заявляв вимоги про стягнення з Харківської міської ради судового збору за результатами розгляду справи. Харківська міська рада не порушувала прав позивача та не чинила перешкод у реалізації прав, не зловживала своїми процесуальними правами, не заявляла вимог щодо визнання спадкового майна відумерлою спадщиною. Суд не врахував роз`яснення пункту 12постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», відповідно до яких при пред`явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки. Вона не є спадкоємцем, а визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини вважається правом спадкоємця на майно. Отже витрати з оплати судового збору мають покладатися виключно на позивача як єдиного спадкоємця. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, якщо такі вимоги є майновими, проте позивачем заявлено лише немайнові вимоги.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Харківська міська рада оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині судових витрат, у зв`язку з чим в іншій частині рішення суду не переглядається.

До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 30 квітня 2024 року та 28 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції відповідно від державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Зімніцької В.П. та ОСОБА_1 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської міськоїради необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що з Харківської міської ради на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у зв`язку із задоволенням позову.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: державний нотаріус П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Зімніцька В.П., про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

При поданні позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру 992,40, що підтверджується квитанцією№ 0.0.2786277837.1 від 20 грудня 2022 року (а.с.5,19,39,40).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2023 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 (а.с.154-155).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2023 року, в якому ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2024 року виправлено описки, позов ОСОБА_1 задоволено, визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась 18 жовтня 2021 року, після смерті ОСОБА_4 ; стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення судами окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 2 частини 5 статті 265ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Частиною 1, пунктом 1 частини 2статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення судового збору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат, понесених позивачем, оскільки такі документально підтверджені, а їх відшкодування передбачено правилами статті 141 ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо розподілу судових витрат у спадкових справах, зокрема, за участі органу місцевого самоврядування, викладених у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 646/13212/16-ц (провадження № 61-627св18), від 27 січня 2020 року у справі № 642/4402/17 ( провадження № 61-45118св18), від 28 липня 2021 року у справі № 591/1090/20 (провадження № 61-9541св21).

Посилання Харківської міської ради на необхідність покладення судового збору на позивача як спадкоємця є безпідставними, оскільки це суперечить змісту статті 141 ЦПК України.

Роз`яснення, викладені у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за змістом яких при пред`явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки, на які посилається Харківська міська рада в апеляційній скарзі, не можуть бути застосовані у цій справі. Предметом позову не є розподіл часток у спадковому майні, а також відсутній спір між спадкоємцями щодо права на спадкове майно, тому відповідно до положень статті 141ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені, покладаються на відповідачів, зокрема і на Харківську міську раду, а не на спадкоємця.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19) неодноразово зазначала, що процесуальні витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством. Тобто, суд має керуватися відповідними нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», а не роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що стосувались статті 88 ЦПК України, яка втратила чинність 15 грудня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради щодо того, що позивач при зверненні до суду не заявляв вимоги про стягнення з неї судового збору за результатами розгляду справи судова колегія відхиляє, оскільки розподіл судових витрат у резолютивній частині рішення суду є обов`язком суду, незалежно від того, заявлено про це у позовній заяві, чи ні, та здійснюється залежно від того, на чию користь вирішено спір по суті.

Посилання Харківської міської ради на те, що вона не є спадкоємцем, не порушувала прав позивача та не чинила перешкод у реалізації прав, не зловживала своїми процесуальними правами, не заявляла вимог щодо визнання спадкового майна відумерлою спадщиною не спростовують того, що вона є належним відповідачем у справі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, і у зв`язку з задоволенням позову судові витрати підлягають розподілу між сторонами у загальному порядку, тобто відповідно до статті 141ЦПК України відповідач повинен відшкодувати позивачу сплачену суму судового збору.

Твердження Харківської міської ради щодо того, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, якщо такі вимоги є майновими, проте позивачем заявлено лише немайнові вимоги, ґрунтуються на помилковому тлумаченні нею норм процесуального законодавства, адже вимоги статті 141 ЦПК України передбачають загальні правила розподілу судових витрат як за подання вимог майнового, так і немайнового характеру.

Проте, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2023 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 .

Таким чином, в даній справі два відповідача, а саме Харківська міська рада та ОСОБА_3 , а враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено, відповідно до статті 141ЦПК України відповідачі повинні відшкодувати позивачу сплачену суму судового збору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судовий збір за подачу позову в розмірі 992,40 грн підлягає стягненню з Харківської міської ради та ОСОБА_3 з кожного по 496,20 грн на користь ОСОБА_1 , у зв`язку з чим рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Оскільки рішення суду оскаржувалось лише в частині розподілу судових витрат, судовий збір за подання апеляційної скарги стягненню та перерозподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міськоїради задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29грудня 2023року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з Харківської міської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 992,40 грн судового збору за подання позову по 496,20 грн з кожного.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю. М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 29 травня 2024 року.