Рішення

від 28.05.2024 по справі 681/92/24

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/92/24

Провадження 2-а/681/7/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року. м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду в м. Полонному справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАТ № 7800752 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, винесену 24.09.2023 інспектором поліції ОСОБА_2 , якою притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

В обґрунтування позову вказував, що за фабулою постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що він 24.09.2023 о 10 год 00 хв. в м. Полонному по вул. Київська, 23, керуючи транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUISER 150», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті, чим порушив вимоги п. п. 15.9 г Правил дорожнього руху України. З цією постановою не погоджується. Вказує, що під час винесення постанови інспектор взагалі не розібрався із ситуацією, яка сталася, не дослідив всі обставини справи. Інспектору видалось, що було порушення Правил дорожнього руху України, але насправді ніяких порушень не було. Зазначає, що лише після доведення вини відповідними доказами, інспектор мав право пригягати позивача до адміністративної відповідальності. Водночач, зазначає, що постанову інспектор при позивачеві не виносив. У п. 8 та п. 9 цієї постанови вказано, що ОСОБА_1 відмовився від отримання винесеної постанови та від проставлення підпису про те, що йому роз`яснювали права та строк на оскарження, однак це не відповідає дійсності. Постанову позивачу рекомендованим листом через пошту не направляли. Вказує, що притягнутий до відповідальності з порушенням права на захист. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.02.2024 у справі відкрито провадження та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 22.04.2024 у справі залучено другого відповідача Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області 29.04.2024 подав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області заперечує проти скасування постанови серії ЕАТ № 7800752 від 24.09.2023. Звертають увагу, що ОСОБА_1 знав, що відносно нього було винесено постанову в день вчинення адміністративного правопорушення. Вважають, що позивач пропустив строк зверненя до суду не з поважних причин, а з власної легковажності. Також у своєму позові останній жодним чином не обґрунтовує причин скасування цієї постанови, лише вказує на ст. 251 КУпАП, в якій йдеться про види та поняття доказів у справі, однак жодних аргументів про незаконність винесення постанови серії ЕАТ № 7800752 від 24.09.2023 в позовній заяві не зазначено. До відзиву на адміністративний позов долучено наявний відеозапис з місця вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, зазначає про таке.

Встановлено, що 24.09.2023 старший сержант поліції ОСОБА_2 виніс постанову серії ЕАТ № 7800752, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Відповідно до даних постанови, ОСОБА_1 24.09.2023 о 10 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом марки «TOYOTA LAND CRUISER 150», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засабу на перехресті, чим порушив п.п. 15.9 ґ Правил дорожнього руху України порушення заборони зупинки на перехрестях (а.с. 4).

Окрім того, з цієї постанови вбачається, що її копія не була вручена ОСОБА_1 , а направлялась рекомендованим листом 25.09.2023 за вих. № 3534.

Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «TOYOTA LAND CRUISER 150», рік випуску 2015, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 7).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд виходить з такого.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобо`вязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішоходних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Диспозиція ч. 1ст. 122 КУпАПносить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила, на порушення яких існує заборона та не дотримання яких тягне за собою порушення ч. 1 ст. 122 КупАП. В цьому випадку нормативно-правовим актом є Правила дорожного руху України.

Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

У відповідності до п.п. 15.9 Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;

и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Європейський Суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, аналіз вищезазначених норм права чітко окреслює вимогу для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини - наявність відповідних доказів самого порушення, відповідно до ст. 72 КАС та ст. 251 КУпАП, на підставі яких суд достеменно та поза розумним сумнівом може дійти висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення мав місце.

Урішенні посправі «О`Галлоранта Франціспроти СполученогоКоролівства» від29.06.2007року,Європейський судз правлюдини постановив,що будь-якаособа,яка володієчи керуєавтомобілем,підпадає піддію спеціальнихправил,оскільки володіннята використанняавтомобілів єтаким,що потенційноможе завдатисерйозної шкоди.Ті,хто реалізувалисвоє правоволодіти автомобілямита їздитина них,тим самимпогодились нестипевну відповідальністьта виконуватидодаткові обов`язкиу правовомуполі.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Касаційний адміністративний Суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а зазначив, що доказом порушення Правил дорожнього руху України не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.

Проте, з наданого відповідачем диску з відеозаписом чітко вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме, що він здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті.

Отже, із відеозапису (диск об`ємом 437 МБ), встановлено, що 24.09.2024 близько 09 год. 58 хв. транспортний засіб марки «TOYOTA LAND CRUISER», дійсно зупинився на перехресті та особа, яка керувала цим транспортним засобом, вийшла з нього. У подальшому, як вбачається з відео, ОСОБА_1 запропонував працівникам поліції від`їхати, а потім дав пояснення, що він не зупинявся тут. Згодом ОСОБА_1 стверджував, що зупинився задля того, щоб перевірити чи закриті чи відкриті дверці. Однак, суд критично оцінює ці показання, оскільки, як того вимагають вимоги п.п. 9.9 Правил дорожнього руху України, саме включення аварійної світлової сигналізації підтверджує вимушену зупинку у забороненому місці. Проте, з відео чітко вбачається, що аварійна світлова сигналізація у цьому транспортному засобі ввімкнена не була. Крім того, ОСОБА_1 пояснював для інспектора поліції, що він не пішов на базар, а може від`їхати в інше місце, вказував інспекторам поліції на інші автомобілі, які, за його спостереженням, зупиняються на перехрестях щочетверга і щонеділі, а до нього чіпляються. Також з відеозапису вбачається, що о 10 год. 04 хв. ОСОБА_1 було роз`яснено його права. Крім того, ОСОБА_1 повідомив інспектору поліції, що відмовляється отримувати постанову та вказав, щоб її направили йому додому.

Таким чином, доказів, які спростовували б факт вчинення позивачем правопорушення суду не подано, а ті обставини, на які посилається позивач, як на підставу скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Отже, суд відхиляє доводи позивача щодо недоведення інкримінованого йому цього правопорушення, оскільки представник відповідача підтвердив належними та допустимими доказами по справі правомірність винесеного рішення.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що поліцейський при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не у спосіб, передбачений КУпАП.

Згідно п. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи вищевикладені приписи процесуального законодавства, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, суд, керуючись верховенством права, приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП є обґрунтованим, прийнятими з повним та всебічним з`ясуванням усіх обставин справи, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на вимогах закону, підстав для її скасування суд не знаходить. Тому у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної проліції у Хмельницькій області слід відмовити.

Крім того, під час розгляду даної справи суд також дійшов висновку,що відділ поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області є неналежним відповідачем з огляду на таке.

З врахуванням положень п.7 ч.1 ст.4 КАС України суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченеч. 1 ст. 122, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції, а тому відповідні відділи чи посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені вказаною статтею.

Таким чином, суд вважає, що відділ поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області є неналежним відповідачем у даній справі, а тому в позові до останнього слід відмовити саме з цієї підстави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, ст. 9, ч. 1 ст.122, ст. 139, ст. 247, ст. 251, ст. 278-280, ст. 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 19-20, 72-77, 139, 229, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до відділу поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції

На рішення суду може бути подана учасниками справи апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідач Відділ поліцейської діяльності № 3 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, код ЄДРПОУ - 08676257, місцезнаходження: м. Шепетівка, вул. Валі Котика, 3 Шепетівського району Хмельницької області, поштовий індекс 30400.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 40108824, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, поштовий індекс 29017.

Суддя Н.А. Горгулько