Постанова

від 23.05.2024 по справі 915/295/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/295/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін у справі:

Від ТОВ «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» - адвокат Токовенко О.В.

Від ТОВ «Океан-Стальконструкція» - адвокат Геранін О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a>,

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову, суддя суду першої інстанції Алексєєв А.П., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено та підписано 22.03.2024

по справі №915/295/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a>,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція»

про розірвання договору та стягнення грошових коштів у сумі 152424339,16 грн,

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

20.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a> звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція», в якому просив:

- розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір № 101-БД від 03.08.2020;

- стягнути з відповідача 15 2424 339,16 грн, з яких: 107 628 352,25 грн кошти, перераховані як авансовий внесок за договором № 101-БД від 03.08.2020; 37 429 064,27 грн інфляційні втрати; 7 366 922,64 грн 3 % річних.

Разом із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, а саме:

- накласти арешт в банківських установах (згідно викладеного у заяві переліку банківських установ) на грошові кошти у безготівковому вигляді, які знаходяться на всіх наявних рахунках відповідача, на грошові кошти, що в подальшому надходитимуть на вказані рахунки, встановивши заборону розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на всіх наявних рахунках, грошовими коштами, які в подальшому надходитимуть на вказані рахунки, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та зупинити видаткові операції з грошовими коштами, що надходять на рахунки відповідача та які вже знаходяться на банківських рахунках за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, в межах суми позовних вимог у розмірі 107 628 352,25 грн;

- накласти арешт на майно та заборонити відповідачу, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії, а саме: продавати, передавати, списувати, переміщувати майно (згідно викладеного у заяві переліку майна) в межах суми позовних вимог у розмірі 107628352,25 грн.;

- накласти арешт на основні засоби відповідача, які були придбані у товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан» у 2021 році (згідно викладеного у заяві переліку майна) в межах суми позовних вимог у розмірі 107 628 352,25 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджені викладені у заяві аргументи, що відповідач ухиляється від вирішення питання щодо належного виконання зобов`язань за договором, зокрема поверненню невикористаних у рамках договору грошових коштів в сумі 107 628 352,25 грн і, таким чином, свідомо допускає недобросовісну поведінку у правовідносинах із позивачем.

Крім того, суд зазначив, що перерозподіл часток у статутному капіталі відповідача між його учасниками не може свідчити про намір учасника, який в результаті такого перерозподілу володіє більшістю голосів при прийнятті рішень загальними зборами, прийняти рішення про ліквідацію відповідача за для уникнення відповідальності.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a> на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24.

Апелянт вказав, що судом першої інстанції взагалі не надана правова оцінка аргументам заявника, що значний розмір заборгованості відповідача у розмірі 107 628 352,25 грн - сам по собі свідчить про утруднення виконання рішення суду про стягнення боргу. При цьому, судом не враховано, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Апелянт зазначає, що до заяви про забезпечення подані докази, що частина майна, яке належить товариству, передано в оренду до ТОВ «Суднобудівельний Завод «ОКЕАН» за Договором відповідального зберігання № 01/12/22-1ВЗ-П від 01.12.2022. Тобто вказані дії підтверджують здійснення відповідачем активних дій, направлених на переховування належного майна.

Апелянт вказує, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

На думку апелянта заходи забезпечення позову, що їх просив вжити позивач (заявник) є співмірними і адекватними заявленим позовним вимогам про стягнення значної заборгованості в розмірі 107 628 352,25 грн.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2024 року у справі № 915/295/24 про відмову в забезпеченні позову скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити, забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція».

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a> на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24.

Відповідач зазначає, що як на момент подачі заяви про забезпечення, так і на момент подачі позову спірні зобов`язання між сторонами були відсутні. Позивач не довів на момент подачі позову наявність спору та/або зобов`язання, що мало бути виконаним, однак не було виконано Відповідачем.

Відповідач вказав, що Позивачем не доведено, що надані ним оборотно-сальдові відомості мають відношення до Відповідача, оскільки на них відсутні будь-які підписи та/або печатки уповноважених осіб Відповідача, які б підтверджували справжність наданих відомостей Позивачем. Інших доказів приналежності переліченого в оборотно-сальдові відомості майна до Відповідача, Позивачем надано не було.

Крім того, відповідач зазначає, що між ним та ТОВ «СУДНОБУДІВНИЙ ЗАВОД «ОКЕАН» укладено договір відповідального зберігання майна Відповідача №01/12/22- 1/ВЗ-П від 01.12.2022, згідно якого, враховуючі відсутність на цей час у Відповідача власних та/або орендованих складських приміщень та/або необхідного штату працівників, ТОВ «СЗ «ОКЕАН» зберігає майно Відповідача. ТОВ «СЗ «ОКЕАН» несе відповідальність за збереження майна і тим більше не «переховує», а зберігає його на підставі договору цивільно-правового характеру, що діє та ніким не скасований. Позивач не надав суду докази, що перелічене ним майно, орендується, використовується та/або переховується Відповідачем.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить залишити ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2024 року у справі № 915/295/24 без змін, а скаргу без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/295/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 915/295/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.05.2024; призначено справу №915/295/24 до розгляду на 23.05.2024 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

23.05.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник ТОВ «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» - адвокат Токовенко О.В. та представник ТОВ «Океан-Стальконструкція» - адвокат Геранін О.М.

Фактичні обставини, встановлені судом.

20.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a> звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція», в якому просив:

- розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Океан-Стальконструкція» договір № 101-БД від 03.08.2020;

- стягнути з відповідача 152 424 339,16 грн, з яких: 107 628 352,25 грн кошти, перераховані як авансовий внесок за договором № 101-БД від 03.08.2020; 37 429 064,27 грн інфляційні втрати; 7 366 922,64 грн 3 % річних.

Разом із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, а саме:

- накласти арешт в банківських установах (згідно викладеного у заяві переліку банківських установ) на грошові кошти у безготівковому вигляді, які знаходяться на всіх наявних рахунках відповідача, на грошові кошти, що в подальшому надходитимуть на вказані рахунки, встановивши заборону розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на всіх наявних рахунках, грошовими коштами, які в подальшому надходитимуть на вказані рахунки, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та зупинити видаткові операції з грошовими коштами, що надходять на рахунки відповідача та які вже знаходяться на банківських рахунках за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, в межах суми позовних вимог у розмірі 107 628 352,25 грн;

- накласти арешт на майно та заборонити відповідачу, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії, а саме: продавати, передавати, списувати, переміщувати майно (згідно викладеного у заяві переліку майна) в межах суми позовних вимог у розмірі 107628352,25 грн.;

- накласти арешт на основні засоби відповідача, які були придбані у товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан» у 2021 році (згідно викладеного у заяві переліку майна) в межах суми позовних вимог у розмірі 107 628 352,25 грн.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач аргументував наступним:

- cтаном на 09.12.2022 у з перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 304239844,00 грн. відповідачем передано позивачу продукції на суму 196611491,75 грн., а залишок в сумі 107628352,25 грн. не використано і позивачу не повернуто;

- уповноважені особи позивача протягом тривалого часу неодноразово повідомляли посадових осіб відповідача при усних розмовах особисто та через засоби некомунікаційного зв`язку про необхідність повернення цих коштів, однак вимоги залишені без задоволення;

- 22.01.2024 мав місце факт відчуження учасником відповідача ОСОБА_1 належної йому частки у розмірі 41% статутного капіталу відповідача на користь іншого учасника відповідача ОСОБА_2 , яка наразі володіє часткою у розмірі 61% статутного капіталу відповідача. Таким чином, ОСОБА_2 має переважну кількість голосів для прийняття рішення щодо ліквідації відповідача з метою уникнення відповідальності.

Вказані обставини на думку позивача свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову у подальшому дасть можливість відповідачу здійснити відчуження власного майна та витрачання грошових коштів, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача у разі задоволення позову.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення грошових коштів. Отже, предметом позову є вимога майнового характеру.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частинами 1, 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наведеного, суду першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не підтверджені викладені у заяві аргументи, що відповідач ухиляється від вирішення питання щодо належного виконання зобов`язань за договором, зокрема поверненню невикористаних у рамках договору грошових коштів в сумі 107628352,25 грн. і, таким чином, свідомо допускає недобросовісну поведінку у правовідносинах із позивачем.

Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем оборотно-сальдові відомості щодо активів відповідача, оскільки відповідач, який є розпорядником даної інформації, заперечує проти змісту таких відомостей, в той же час, позивачем не доведено, що надані ним оборотно-сальдові відомості мають відношення до Відповідача, оскільки на них відсутні будь-які підписи та/або печатки уповноважених осіб Відповідача, які б підтверджували справжність наданих відомостей.

Колегія суддів вважає хибним посилання апелянта на те, що частина майна, яке належить товариству, передано в оренду до ТОВ «Суднобудівельний Завод «ОКЕАН» та вказані дії підтверджують здійснення відповідачем активних дій, направлених на переховування належного майна. Адже дане майно не було відчужено на користь третіх осіб, воно знаходиться у власності відповідача та у разі потреби на нього може бути накладено стягнення. В той же час, посилання про вживання дій щодо приховання чи відчуження такого майна ґрунтуються виключно на припущеннях апелянта.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перерозподіл часток у статутному капіталі відповідача між його учасниками не може свідчити про намір учасника, який в результаті такого перерозподілу володіє більшістю голосів при прийнятті рішень загальними зборами, прийняти рішення про ліквідацію відповідача задля уникнення відповідальності. Адже відповідно до п. 5.35. Статуту відповідача, рішення Зборів з усіх питань приймаються одностайно всіма учасниками Товариства, які мають право голосувати з відповідних питань. Тобто навіть за наявності у одного з учасників товариства більшості голосів, він не може прийняти самостійне рішення про ліквідацію відповідача.

Колегія суддів також вважає, що накладення арешту фактично на всі активи відповідача, може повністю заблокувати ведення ним господарської діяльності, що негативно вплине на його платоспроможність.

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a> про забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2024 по справі №915/295/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a> залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2024 по справі №915/295/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a> було повернуто позивачу.

Дані обставини є підставою для скасування заходів забезпечення позову, тому навіть у разі прийняття колією суддів рішення про необхідність забезпечення позову у даній справі, такі заходи мали б бути негайно скасовані судом.

Формальне ставлення до питання необхідності забезпечення позову за умови повернення судом позовної заяви не відповідає критеріям верховенством права, оскільки не може бути забезпечено позовну заяву, яку не прийнято до розгляду судом.

Колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Укрстальспецконструкція»</a> на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2024 про відмову у забезпеченні позову по справі №915/295/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран