Постанова

від 20.05.2024 по справі 911/1163/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. Справа№ 911/1163/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Коваленко І.Д.,

від відповідача - Різник В.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шапрана Василя Сергійовича на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі №911/1163/23 (суддя Саванчук С.О., повний текст складено 09.02.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольшаницький каменедробильний завод" до Фізичної особи-підприємця Шапрана Василя Сергійовича про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольшаницький каменедробильний завод" до Фізичної особи-підприємця Шапрана Василя Сергійовича про стягнення 350 404,86 грн. основного боргу, пені у розмірі 256250,70 грн., штрафу у розмірі 35040,49 грн., 15% річних у розмірі 148446,48 грн., інфляційних втрат у розмірі 167523,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати, поставленого позивачем, товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі №911/1163/23 позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шапрана Василя Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольшаницький каменедробильний завод" 350 404,86 грн. суми основного боргу, 128 125,35 грн. пені, 35 040,49 грн. штрафу, 167 523,70 грн. інфляційних втрат, 148 446,48 грн. 15% річних, 14 364,99 грн. судового збору за подання позовної заяви та 15 000,00 витрат на правничу (правову) допомогу; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

При прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що укладений між ним та позивачем договір є договором купівлі - продажу в кредит з відстроченням платежу, а тому відстрочивши оплату поставленої продукції, позивач надав відповідачу комерційний кредит, отже між ними виникли правовідносини кредитодавця і позичальника, тому до них підлягають застосуванню положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану".

Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт ставить під сумнів наявність у представника постачальника (позивача у справі) повноважень на підписання видаткових накладених, а також посилається на відсутність подання відповідачем позивачу заявок на поставку товару.

В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги, проте вказав про визнання позову відповідачем на суму 80 000 грн. та зазначив про неврахування місцевим господарським судом наведеної обставини при здійсненні розподілу судового збору.

Щодо наведеного колегія суддів зазначає наступне.

Так, апеляційна скарга відповідача наведених доводів не містить, в прохальній частині апелянт просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Наведені доводи апелянта по суті є зміною апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Отже, зміни до апеляційної скарги можуть бути подані апелянтом протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення у даній справі було складено 09.02.2024, відповідно останнім днем строку, у який вказане рішення могло бути оскаржене в апеляційному порядку, є 29.02.2024.

Отже, до 29.02.2024 апелянт міг змінити, подану ним апеляційну скаргу.

В свою чергу, про зміну апеляційної скарги представник відповідача заявив усно лише 20.05.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України, без клопотання про його поновлення.

Згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, усна заява відповідача про зміну апеляційної скарги, заявлена після закінчення строку, залишається без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольшаницький каменедробильний завод" (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Шапраном Василієм Сергійовичем (далі - відповідач) укладено договір поставки №0312/18-12 від 03.12.2018.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3., 1.4. договору постачальник зобов`язувалось поставляти покупцю щебеневу продукцію (щебінь різних фракцій, щебенево-піщану суміш різних фракцій, відсів тощо), а покупець зобов`язувався приймати продукцію та оплачувати її на умовах договору. Кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних.

Згідно з пунктом 2.1. договору продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних або у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.5., 2.6. договору передбачено такий порядок проведення оплати:

- покупець має здійснити 100% передоплату за продукцію;

- якщо постачальник здійснює постачання продукції без 100% передоплати, поставлена продукція підлягає оплаті покупцем протягом 3 банківських днів з дати поставки.

Згідно з пунктом 3.6. договору приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

У 2019 році позивач здійснив поставку продукції Фізичній особі-підприємцю Шапран Василю Сергійовичу всього на суму 257175,26 грн., а у 2020 році поставлено продукції всього на суму 556537,20 грн.

Відповідачем проведена оплата за поставлену продукцію всього на суму 463307,60 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача в Акціонерному товаристві "Сенс Банк" (попередня назва - АТ "Альфа Банк") за 27.03.2020, за 30.03.2020, за 31.03.2020, за 01.04.2020, за 02.04.2020, за 06.04.2020, за 08.04.2020, за 09.04.2020, за 13.04.2020, за 14.04.2020, за 22.04.2020, за 27.04.2020, за 06.05.2020, за 08.05.2020, за 26.05.2020, за 02.06.2020, за 05.06.2020, за 10.06.2020, за 18.06.2020, за 26.06.2020, за 29.07.2020, за 27.04.2021, за 12.10.2021.

Однак, порушуючи пункт 2.6. договору, відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію за такими накладними: від 20.05.2020 №1993 частково на суму 7059,56 грн.; від 22.05.2020 №2038 на суму 18758,20 грн.; від 26.05.2020 №2103 на суму 10623,00 грн.; від 27.05.2020 №2128 на суму 10293,00 грн.; від 28.05.2020 №2158 на суму 10899,00 грн.; від 29.05.2020 №62170 на суму 5640,00 грн.; від 01.06.2020 №2212 на суму 4950,00 грн.; від 02.06.2020 №2227 на суму 10797,00 грн.; від 03.06.2020 №2242 на суму 10440,00 грн.; від 04.06.2020 №2275 на суму 10677,00 грн.; від 05.06.2020 №2295 на суму 15678,00 грн.; від 06.06.2020 №62309 на суму 16564,00 грн.; від 09.06.2020 №2352 на суму 5022,00 грн.; від 10.06.2020 №2374 на суму 15375,00 грн.; від 11.06.2020 №2397 на суму 25130,00 грн.; від 12.06.2020 №2411 на суму 12828,60 грн.; від 13.06.2020 №2421 на суму 296,40 грн.; від 15.06.2020 №2442 на суму 7071,00грн.; від 16.06.2020 №2454 на суму 19262,00 грн.; від 17.06.2020 №2492 на суму 9942,00 грн.; від 18.06.2020 №2513 на суму 12622,80 грн.; від 19.06.2020 №2532 на суму 19450,20 грн.; від 23.06.2020 №2599 на суму 10473,00 грн.; від 24.06.2020 №2627 на суму 9251,20 грн.; від 25.06.2020 №2646 на суму 13574,90 грн.; від 26.06.2020 №2668 на суму 26300,60 грн.; від 01.07.2020 №2740 на суму 10440,00 грн.; від 02.07.2020 №2765 на суму 10614,00 грн.; від 03.07.2020 №2793 на суму 10272,00 грн.; від 18.11.2021 №698 на суму 16578,40 грн.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати, отриманого товару на суму 350 404,86 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою правочин, укладений між сторонами, є договором поставки.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що укладений між ним та позивачем договір є договором купівлі - продажу в кредит з відстроченням платежу, а тому відстрочивши оплату поставленої продукції, позивач надав відповідачу комерційний кредит, отже між ними виникли правовідносини кредитодавця і позичальника, тому до них підлягають застосуванню положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану".

Стосовно вказаного колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 2.5., 2.6. договору передбачено такий порядок проведення оплати:

- покупець має здійснити 100% передоплату за продукцію;

- якщо постачальник здійснює постачання продукції без 100% передоплати, поставлена продукція підлягає оплаті покупцем протягом 3 банківських днів з дати поставки.

В свою чергу, продаж товарів у кредит з відстроченням або розстроченням платежу, як різновид комерційного кредиту, регламентовано статтею 694 ЦКУ.

У Цивільному кодексі України відсутнє визначення поняття "товарний кредит". Однак, Податковий кодекс розкриває його зміст, та вказує, що товарний кредит - це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний строк і під процент (пп. 14.1.245). Серед правових особливостей продажу товару в кредит можна виділити те, що у разі прострочення оплати, продавець:

має право відмовитися від договору і вимагати повернення неоплаченого товару, причому незалежно від терміну прострочення, що відповідає положенням ч. 4 ст. 694 ЦКУ. Однак, дана норма стосується тільки відстрочки, так як на розстрочку вона не поширюється (ч. 3 ст. 695 ЦКУ);

нараховує проценти від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Варто зазначити, що проценти за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 ЦК України не є нарахуваннями, встановленими ст. 625 ЦК України за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання.

У даному випадку, в укладеному між сторонами договорі відсутні положення, які б передбачали нарахування процентів, передбачених частиною п`ятої статті 694 ЦК України.

Таким чином, укладений між сторонами правочин є саме договором поставки, до якого не підлягають застосування положення ст. 694 ЦК України, правовідносини не є кредитними та до них не застосовуються положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану".

Отже, відповідач мав оплатити отриманий товар у строк, встановлений п. 2.6. договору.

Порушуючи пункт 2.6. договору, відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію за такими накладними: від 20.05.2020 №1993 частково на суму 7059,56 грн.; від 22.05.2020 №2038 на суму 18758,20 грн.; від 26.05.2020 №2103 на суму 10623,00 грн.; від 27.05.2020 №2128 на суму 10293,00 грн.; від 28.05.2020 №2158 на суму 10899,00 грн.; від 29.05.2020 №62170 на суму 5640,00 грн.; від 01.06.2020 №2212 на суму 4950,00 грн.; від 02.06.2020 №2227 на суму 10797,00 грн.; від 03.06.2020 №2242 на суму 10440,00 грн.; від 04.06.2020 №2275 на суму 10677,00 грн.; від 05.06.2020 №2295 на суму 15678,00 грн.; від 06.06.2020 №62309 на суму 16564,00 грн.; від 09.06.2020 №2352 на суму 5022,00 грн.; від 10.06.2020 №2374 на суму 15375,00 грн.; від 11.06.2020 №2397 на суму 25130,00 грн.; від 12.06.2020 №2411 на суму 12828,60 грн.; від 13.06.2020 №2421 на суму 296,40 грн.; від 15.06.2020 №2442 на суму 7071,00грн.; від 16.06.2020 №2454 на суму 19262,00 грн.; від 17.06.2020 №2492 на суму 9942,00 грн.; від 18.06.2020 №2513 на суму 12622,80 грн.; від 19.06.2020 №2532 на суму 19450,20 грн.; від 23.06.2020 №2599 на суму 10473,00 грн.; від 24.06.2020 №2627 на суму 9251,20 грн.; від 25.06.2020 №2646 на суму 13574,90 грн.; від 26.06.2020 №2668 на суму 26300,60 грн.; від 01.07.2020 №2740 на суму 10440,00 грн.; від 02.07.2020 №2765 на суму 10614,00 грн.; від 03.07.2020 №2793 на суму 10272,00 грн.; від 18.11.2021 №698 на суму 16578,40 грн.

Отже, станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання настав.

В апеляційній скарзі апелянт ставить під сумнів наявність у представника постачальника (позивача у справі) повноважень на підписання видаткових накладених.

Стосовно наведеного колегія суддів зазначає, що наведені доводи не впливають на результат вирішення даного спору.

Так, обставини поставки товару позивачем відповідачу є доведеними, що підтверджується видатковими накладними, підписаними відповідачем та скріпленими його печатками.

Крім цього, позивач надав суду першої інстанції на підтвердження здійснення ним вказаної господарської операції податкові накладні.

Безпосередньо сам позивач не вказує про відсутність у його представника повноважень на підписання видаткових накладних.

Щодо посилань скаржника на відсутність подання відповідачем позивачу заявок на поставку товару, колегія суддів вказує наступне.

Згідно з пунктом 3.6. договору приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Відповідні видаткові накладні підписані між сторонами.

Отже, відповідач прийняв товар, поставлений позивачем.

Строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого товару не пов`язано з поданням відповідачем позивачу заявок на поставку товару.

З огляду на викладене, наведені доводи скаржника жодним чином не можуть підтвердити того, що поставка товару відповідачу не відбулась та бути підставою для звільнення його від відповідальності у вигляді оплати отриманого товару.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 350 404,86 грн. є обґрунтованим.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 256250,70 грн., штраф у розмірі 35040,49 грн., 15% річних у розмірі 148446,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 167523,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.5. договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.

Відповідно до пункту 5.6. договору у разі прострочення оплати понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Пунктом 5.9. договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через 5 років від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання за поставлену продукцію зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 128 125,35 грн. (з урахуванням її зменшення судом на 50 %) пені, 35 040,49 грн. штрафу, 167 523,70 грн. інфляційних втрат, 148 446,48 грн. 15% річних, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шапрана Василя Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі №911/1163/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 29.05.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко