Постанова

від 21.05.2024 по справі 922/4904/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/4904/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Ламанової А.В.

та за участю представників сторін:

від позивача Батіг В.В. (ордер серії АХ № 1178659 від 15.03.2024);

від відповідача (апелянта) не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс» (вх. № 658Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 (повний текст складено та підписано 04.03.2024), ухвалене у складі судді Шатернікова М.І.

у справі № 922/4904/23

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

до Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс»,

про зобов`язання вчинити певні дії, розірвання договору та стягнення 193 403,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс», в якій просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):

- розірвати договір оренди № 3124 від 31 січня 2020 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством «Гарант Буд Сервіс»;

- зобов`язати Приватне підприємство «Гарант Буд Сервіс» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 233,4 кв.м. в житловому будинку літ. «В-8», за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 8/10, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;

- стягнути з Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 193 403,12 грн, а саме: заборгованість у сумі 126 291,33 грн та пеня у сумі 66 111,79 грн за договором оренди № 3124 від 31 січня 2020 року, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди № 3124 від 31 січня 2020 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством «Гарант Буд Сервіс». Зобов`язано Приватне підприємство «Гарант Буд Сервіс» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 233,4 кв.м. в житловому будинку літ. «В-8», за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 8/10, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 193 403,12 грн, а саме: заборгованість у сумі 126 291,33 грн та пеня у сумі 66 111,79 грн за договором оренди № 3124 від 31 січня 2020 року, а також 6922,42 грн витрати по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство «Гарант Буд Сервіс», яке просить:

- апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі № 922/4904/23 задовольнити;

- рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі № 922/4904/23 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вказує, що поширення коронавірусної хвороби та початок війни є непередбачуваними та незалежними від його волі масштабними подіями в країні, які в рамках договірних відносин слід трактувати як форс-мажорні обставини, а відтак, посилаючись на приписи статті 14-1 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», ч. 6 статті 762 ЦК України, вважає, що він звільнений від сплати орендної плати та пені на період дії воєнного стану. А отже, і відсутні підстави для розірвання договору, звільнення та повернення орендованих нежитлових приміщень.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 у справі № 922/4904/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/4904/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс» (вх. № 658Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі № 922/4904/23 до надходження матеріалів справи.

21.03.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/4904/23

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс» (вх. № 658Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі № 922/4904/23 залишено без руху. Встановлено Приватному підприємству «Гарант Буд Сервіс» десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 9922, 86 грн; надати докази направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

09.04.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс» надійшла заява про усунення недоліків з додатками, а саме: доказами сплати судового збору у розмірі 9922, 86 грн та доказами направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс» (вх. № 658Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі № 922/4904/23. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог статті 263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено сторонам строк до 13.05.2024 для подання заяв, клопотань тощо. Призначено справу до розгляду на 21.05.2024 об 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

26.04.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі № 922/4904/23 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної заперечував, просив відмовити та залишити рішення Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі № 922/4904/23 без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Апелянт (відповідач) у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет останнього 16.04.2024.

Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта (відповідача), у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, 31.01.2020 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством «ГАРАНТ БУД СЕРВІС» (орендар) укладений договір оренди № 3124, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 233,4 кв.м. в житловому будинку літ «В-8» (технічний паспорт від 03.02.2015, інвентаризаційна справа № 58626), яке розташовано за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 8/10 та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Майно передавалося в оренду з метою використання під підсобні приміщення (п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна, що підписуються одночасно.

На виконання умов договору, об`єкт оренди був переданий орендодавцем орендареві, що підтверджується актом приймання - передачі від 31.01.2020 (а.с.11).

Відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу затвердженої рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2019 року № 755/17.

Базова орендна плата становить 3 105,96 грн (три тисячі сто п`ять гривень 96 коп.) за грудень 2019 року. Ставка орендної плати 7% (сім відсотків).

Згідно з п. 3.3. договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі та згідно п. 3.4. цього договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6.

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця відповідно до п. 3.5. договору.

Згідно з п. 3.6. договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць та сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стверджує про те, що відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строки, порядок та розмірі встановленими договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за договором в сумі 126 291,33 грн за період з жовтня 2020 року по лютий 2022 року та з жовтня 2022 року по грудень 2023 року.

На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви позивач надав відомості по оплатам та розрахунок заборгованості по договору № 3124 від 31.01.2020 (а.с. 16, 64), згідно з якими, єдиний платіж зроблений позивачем було вчинено 31.01.2020 на суму 26675,85 грн та вказані грошові кошти були враховані в оплату орендних платежів за період з лютого 2020 року по вересень 2020 року.

Відповідно до п. 3.10 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

В порядку приписів п. 3.10 договору, позивачем, у зв`язку з простроченням внесення орендних платежів, відповідачу нараховано пеню у розмірі 67111,79 грн.

Згідно з п. 3.4 договору, нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання - передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п.10.6 договору.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Позивач вказує, що відповідач, як орендар, всупереч умов договору вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 126 291,33 грн.

А відтак, у зв`язку з порушенням суттєвих умов договору оренди, а саме: несплату орендної оплати (в результаті утворилась заборгованість, більш, ніж за три місяці та на теперішній час є не сплаченою), у позивача виникли підстави розірвати договір.

Позивач листом № 500 від 01.02.2023 повідомив відповідача про намір розірвати договір оренди № 3124 від 31.01.2020, а також вказав на необхідність сплатити заборгованість та на необхідність протягом 20 днів (від дати одержання листа) звільнити об`єкт оренди та передати його представнику позивача за актом-приймання-передачі.

На підтвердження надсилання даного листа позивачем до матеріалів справи наданий опис вкладення, експрес-накладну № 6100355214610 від 01.02.2023 та фіскальний чек підприємства поштового зв`язку (а.с. 26).

Означений лист залишений відповідачем без відповіді та без виконання.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання зі сплати орендних платежів у визначені договором строк, порядок та розмірі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі, що, в свою чергу, позивач вважає підставою для дострокового розірвання договору та повернення орендованого майна, останній звернувся з даним позовом до господарського суду.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди № 3124 від 31 січня 2020 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством «Гарант Буд Сервіс». Зобов`язано Приватне підприємство «Гарант Буд Сервіс» звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 233,4 кв.м. в житловому будинку літ. «В-8», за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 8/10, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 193 403,12 грн, а саме: заборгованість у сумі 126 291,33 грн та пеня у сумі 66 111,79 грн за договором оренди № 3124 від 31 січня 2020 року, а також 6922,42 грн витрати по сплаті судового збору.

Мотивуючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення умов договору зобов`язання в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим у нього перед позивачем за період з жовтня 2020 року по грудень 2023 року (з урахуванням періоду звільнення відповідача від орендної плати з 24.02.2022 по 30.09.2022) утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 126291,33 грн. Приватним підприємством «Гарант Буд Сервіс» не доведено існування обставин (не самих по собі, а для даного конкретного випадку), що перешкодили б йому виконати обов`язок щодо здійснення оплати за договором оренди № 3124 від 31.01.2020, тобто, не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили, на які він послався, та неможливістю належного виконання ним свого зобов`язання за договором.

Крім того, судом зауважено, що сторонами погоджено більш тривалий період нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 статтею 232 ГК України; відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, за кожен період прострочення окремо, тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 67111,79 грн, також визнано обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з наведеним та оскільки на час винесення рішення сума заборгованості відповідачем несплачена, об`єкт оренди не звільнено та не передано Управлінню комунального майна та приватизації, що призводить до неможливості власника розпоряджатися своїм майном та спричиняє збитки місцевому бюджету, вимога про звільнення та повернення об`єкту оренди також задоволена.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 статті 283 ГК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 статті 286 ГК України).

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 285 ГК України встановлений обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Вказана норма закону кореспондується з п. 4.4 договору оренди.

Позивач зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі та передав відповідачу в оренду майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.01.2020.

Разом з тим, відповідач в порушення умов договору зобов`язання в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим у останнього перед позивачем за період з жовтня 2020 року по грудень 2023 року (з урахуванням періоду звільнення відповідача від орендної плати з 24.02.2022 по 30.09.2022) утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 126291,33 грн.

Доказів, які б свідчили про належне виконання своїх зобов`язань за договором щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду, не надано.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про настання форс мажорних обставин, як підставу звільнення від сплати орендних платежів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1статті 617 ЦК України, ч.2статті 218 ГК Українитастатті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

Устатті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Разом з тим, скаржником не надано до суду сертифікату виданого Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами щодо настання форс-мажорних обставин, який свідчив про унеможливлення виконання умов укладеного між сторонами договору оренди № 3124 від 31.02.2020.

А отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не доведено існування обставин (не самих по собі, а для даного конкретного випадку), що перешкодили б йому виконати обов`язок щодо здійснення оплати за договором оренди № 3124 від 31.01.2020. Тобто, відповідачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили, на які послався відповідач, та неможливістю належного виконання ним свого зобов`язання за договором.

Крім того, колегія суддів зауважує, що приписами ч. 2 статті 226 ГК України встановлено, що сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Однак, матеріали справи не містять повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, в порядку визначеному ч. 2 статті 226 ГК України.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до статті 617 ЦК України, форс-мажор (він же обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та констатує, що відповідачем не доведено вплив форм мажорних обставин (поширення короновірусної інфекції та повномасштабне вторгнення Російської Федерації) на неможливість виконання зобов`язання за договором оренди № 3124 від 31.02.2020.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника про звільнення останнього від сплати орендної плати на підставі ч. 6 статті 762 ЦК України, виходячи з наступного.

Так, згідно із ч. 4статті 14 ЦК Україниособа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6статті 762 ЦК Українинаймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Водночас, колегія суддів акцентує на тому, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 викладено наступні висновки щодо застосування ч. 6статті 762 ЦК України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

-обставини, зазначені у нормі ч. 6статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч. 6статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

-відсутність у ч. 6статті 762 ЦК Українивичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 зазначив, що для застосування ч. 6статті 762 ЦК Українита звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, 910/7352/22.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Верховний Суд у зазначеній постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні ч. 6статті 762 ЦК України.

Водночас, відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди № 3124 від 31.01.2020 у розмірі 126291, 33 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 66111, 79 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Згідно з п .3.10 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

При цьому, у п.3.4 договору сторони погодили, що нарахування пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п.10.6 договору.

У разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту коли зобов`язання повинно було бути виконано (п.7.3 договору).

Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами погоджено більш тривалий період нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 67111,79 грн, за кожен період прострочення окремо, суд апеляційної інстанції встановив, що він не суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Щодо розірвання договору оренди № 3124 від 31.01.2020, звільнення та повернення об`єкту оренди, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ч. 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у ч. 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до ч. 1 статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч. 2 статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, від 22.12.2021 у справі №910/237/21, від 22.06.2022 у справі №922/2164/21.

Відповідно до п. 7.1 спірного договору сторони погодили, що позивач має право відмовитись від цього договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо відповідач не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Згідно з пп. 4 та 5 п.7.2 договору визначено, що позивач має право вимагати розірвання цього договору та відшкодування збитків у разі внесення відповідачем 3-х орендних платежів не в повному обсязі, а також якщо орендар не виконує, зокрема, п. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 цього договору.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання обов`язку щодо здійснення орендної плати за спірним договором утворилась більш, ніж за три місяці та на теперішній час є не сплаченою.

Зазначені обставини є підставою для розірвання договору оренди № 3124 від 31.01.2020.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

За умовами п. 4.14 договору, у разі розірвання договору, відповідач зобов`язався повернути позивачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

У відповідності до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання обов`язку щодо здійснення орендної плати за спірним договором утворилась більш, ніж за три місяці та на теперішній час є не сплаченою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про розірвання договору, звільнення та повернення відповідачем орендованих нежитлових приміщень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківській області від 22.02.2024 у справі № 922/4904/23 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гарант Буд Сервіс» (вх. № 658Х) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківській області від 22.02.2024 у справі № 922/4904/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбаченістаттями 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 21.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2024.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін