Постанова

від 29.05.2024 по справі 908/3135/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3135/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2024 (суддя Боєва О.С.) у справі № 908/3135/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ ТРЕВЕЛ СІЧ, код ЄДРПОУ 33795893 (69006, м. Запоріжжя, вул. Фелікса Мовчановського, 54)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ, код ЄДРПОУ 14307794 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15)

про стягнення суми 155747,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ ТРЕВЕЛ СІЧ до Акціонерного товариства МОТОР СІЧ (на сьогодні - Публічне акціонерне товариство МОТОР СІЧ) про стягнення суми 155747,15 грн, яка складається з: суми 144402,94 грн основної заборгованості, суми 7760,51 грн інфляційних втрат та суми 3583,70 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем у листопаді 2022 року послуг з організації авіаперевезень (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях), внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 144402,94 грн. Надання послуг оформлялось у спрощений спосіб відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України, ч. 1 ст. 207 ЦК України. Зміст всіх господарських операцій зафіксовано сторонами у декількох документах (заявки АТ Мотор Січ, пропозиції ТОВ Туристична компанія ТРЕВЕЛ СІЧ, які затверджувалися підписом представника відповідача, виставлених позивачем рахунків на оплату, актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), видаткових накладних та інш.) і відображено їх у бухгалтерському обліку. У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань, які відповідач мав оплатити на підставі кожного рахунку та видаткової накладної про придбання авіаквитків, акту приймання-передачі виконаних робіт, позивачем згідно з приписами ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача також 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2024 у справі №908/3135/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ МОТОР СІЧ на користь ТОВ ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ ТРЕВЕЛ СІЧ суму 144 402 грн 94 коп. основного боргу, суму 189 грн 90 коп. 3% річних.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ МОТОР СІЧ на користь ТОВ ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ ТРЕВЕЛ СІЧ суму 1993 грн 42 коп. витрат зі сплати збору та суму 11604 грн 77 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство МОТОР СІЧ, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зокрема посилається на те, що:

- жодних договорів з ТОВ «Туристична компанія» «Тревел Січ» не укладалось, між Позивачем та Відповідачем не має жодного письмового двостороннього документу, жодного агентського договору, які б фіксували узгодженість ціни, витрати, надбавки за послуги. При розрахунку заборгованості Позивач не відобразив який саме обсяг послуг виконав, як посередник та згідно якого узгодженого двостороннього документу мають право на надбавку;

- позовні вимоги не обґрунтовані через не укладання жодних договорів між сторонами;

- між Позивачем та Відповідачем не має жодного письмового двостороннього документу чи агентського договору на фіксування узгоджених цін і витрат;

- послуга бронювання квитків та номерів для проживання не є туристичною послугою або туристичним продуктом у розумінні Закону України «Про туризм».

Позивач у відзиві просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстнації залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 06.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/3135/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

12.02.2024 матеріали справи №908/3135/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2024 у справі № 908/3135/23 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення і додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Наказом по експлуатаційно-ремонтному відділу від 22.08.2013 №259 на виконання наказу по заводу №321 від 21.08.2013 З метою упорядкування процедури придбання квитків, бронювання місць у готелі, забезпечення оперативного звіту про використання грошових коштів, своєчасного надання документів, які підтверджують надання послуг ТОВ Туристична компанія Тревел Січ призначено відповідальну особу для взаємодії з ТОВ Туристична компанія Тревел Січ з питань придбання проїзних квитків, бронювання місць у готелі інженера-технолога Міронову О.В. таб. №7055.

Наказом від 04.11.2021 №389, зокрема, зобов`язано керівників підрозділів заявки на послуги ТОВ Тревел Січ та ТОВ Туристична компанія Січ Тревел оформлювати тільки при наявності наказу про відрядження та відкритих візах (у разі необхідності). У заявці на бронювання послуг обов`язково зазначати додатково: ПІБ (повністю) пасажира, відповідно, паспорта України, ПІБ (повністю) та підпис керівника підрозділу та працівника, який оформив заявку (наказ №321 п. 1 від 21.08.2013).

На виконання замовлень АТ Мотор Січ з організації авіаперевезення та готельного обслуговування, шляхом листування на офіційні електронні скриньки, ТОВ Туристична компанія ТРЕВЕЛ СІЧ отримувало заявки з даними пасажирів від АТ Мотор Січ, а саме:

- 18.11.2022 від Чернишева О. надійшов запит на бронювання проживання у готелі м. Київ у період 22.11.2022 (дата поселення) по 23.11.2022 (дата виїзду) Покатова О., Касай Р., Мінакова А. Факт надання позивачем послуг підтверджується чеками готелю Radisson Blu Hotel Kyiv Podil City Centre (№№5312223, 5309242, №5309241). В подальшому позивач склав Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000174 та виставив відповідачу рахунок №0447 від 21.11.2022 для оплати наданих йому послуг бронювання та проживання у готелі Radisson Blu Hotel Podil м. Київ з 22.11.2022 по 23.11.2022 Покатова О., Касай Р., Мінакова А. на суму 20178,00 грн.

- 18.11.2022 від Міронової О. надійшов запит на бронювання проживання у готелі м. Львів для Рудого Р. у період з 29.11.2022 по 01.12.2022. Факт надання позивачем послуг підтверджується рахунком-фактурою №28/11/1/2022 від 28.11.2022, відповідно до якого вартість наданих послуг з проживання в готелі з 29.11.2022 по 01.12.2022 складає 2715,00 грн та платіжною інструкцією №460 від 29.11.2022, згідно з якою позивач перерахував зазначену в рахунку суму на користь ФОП Кінаш О.О. В подальшому, позивач склав Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000178 та виставив відповідачу рахунок №0450 від 28.11.2022 для оплати наданих йому послуг бронювання та проживання у готелі Sunny Hotel м. Львів з 29.11.2022 по 01.12.2022 Рудого Р.

- 29.11.2022 від Міронової О. на підставі наказів №2584/к від 09.11.2022 та №2706/к від 29.11.2022 надійшов запит на бронювання проживання у готелі Іспанії у період з 08.12.2022 по 16.12.2022, у готелі Туреччини у період з 16.12.2022 по 21.12.2022 та у Польщі у період з 21.12.2022 по 22.12.2022 Мозгового С. Факт надання послуг підтверджується Check-in (№330119527 від 29.11.2022 (Іспанія), №423328134 від 20.11.2022 (Туреччина), №433666598 від 29.11.2022 (Польща)). Підтвердження бронювання перевізників (таксі): №12890292 (Барселона) 08.12.2022, №12890294 (Барселона) 16.12.2022, №12890309 (Туреччина) 17.12.2022, № 12890316 (Туреччина) 21.12.2022, №12890322 (Польща) 21.12.2022, №12890323 (Польща) 22.12.2022. В подальшому, позивач склав Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000181 та виставив відповідачу рахунок №0453 від 29.11.2022 для оплати наданих йому послуг бронювання та проживання у готелі Eric Vokel Boutique Apartaments Gran (Іспанія) з 08.12.2022 по 16.12.2022, у готелі Grand Ankara Hotel Convention Center (Анкара, Туреччина), у готелі Renaissance Warsaw Airport Hotel, an Marriott International (Варшава, Польща); послуг трансферу м. Барселона аеропорт готель аеропорт 08, 16.12.2022; послуги трансферу м. Анкара аеропорт готель аеропорт 16, 21.12.2022; послуги трансферу м. Варшава аеропорт готель аеропорт 21, 22.12.2022, всього - на суму 126 936,00 грн

- 29.11.2022 від Міронової О. на підставі наказу №2699/к від 29.11.2022 (доповнення №9 до наказу №373/к від 24.02.2021) надійшла заявка на бронювання авіаквитків для Кравця Євгена на 04.03.2023 (зміна дати перельоту) Бангкок-Дубай. Факт виконання позивачем послуги з бронювання квитка є Пропозиція № 1 за заявкою на оформлення авіаквитків від 29.11.2022. В подальшому позивач склав видаткову накладну №РН-0000331 від 29.11.2022 про доплату відповідачем до рахунку №0366 від 04.08.2022 за зміну дати перельоту за маршрутом Бангкок-Дубай, рейс ЕК375 04.03.2023 (Кравець Є.) на загальну суму 12527,08 грн та виставив відповідачу рахунок №0452 від 29.11.2022.

Позивач у позові зазначив, що загальна сума наданих послуг з урахуванням всіх взаємозаліків і взаєморозрахунків складає 144 402,94 грн, що також відображено в акті звірки розрахунків між сторонами від 12.12.2022.

Відповідач надані йому послуги в добровільному порядку не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору 28.08.2023 на адресу відповідача направлена претензія вих. №028 від 25.08.2023 з вимогою негайно оплатити заборгованість в сумі 144 402,94 грн. Також викладено прохання підписати первинні документи, які додані до претензії (акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), видаткову накладну).

Претензія отримана відповідачем 30.08.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, претензія залишена відповідачем без реагування, заборгованість в добровільному порядку не погашена, підписані з боку відповідача первинні документи позивачу не повернуті.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до господарського суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.

Задовольняючи позов, господарський суд виходив доведеності, обґрунтованості та законності вимог позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги відповідно до видаткової накладної.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що між позивачем та відповідачем на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання, фактично сторонами у спрощений спосіб укладено договір про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з положеннями ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про туризм суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність є: туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

ТОВ Туристична компанія ТРЕВЕЛ СІЧ в установленому порядку отримало ліцензію на туроператорську діяльність АВ 566348 від 10.12.2010 безстроково.

На підтвердження наявності обов`язку у відповідача сплатити вартість наданих послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях) позивачем додано до позову (в копіях) накази відповідача про взаємодію з позивачем, запити на бронювання, замовлення на оформлення проживання в готелях та послуги трансферу, підтвердження бронювання, запити на бронювання авіаквитків, докази сплати вартості за послуги проживання, видаткову накладну, податкову накладну та докази її реєстрації, акти здачі-приймання робіт, рахунки на оплату, акт звірки розрахунків між сторонами.

Приймаючи рішення у справі та здійснивши аналіз наявних у справі доказів, Господрський суд дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що факт надання позивачем послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях) працівникам АТ МОТОР СІЧ у жовтні грудні 2022 року на суму 144 402,94 з більшою вірогідністю мав місце, аніж не був.

Позивач також нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3583,70 грн за загальний період прострочення з 22.11.2022 по 22.09.2023 та інфляційні втрати у розмірі 7760,51 грн за загальний період прострочення з грудня 2022 по червень 2023 включно.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Апеляційний суд, перевіривши розрахунки 3% річних, наданих позивачем, погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що стягненню підлягють 3% річних за загальний період прострочення з 07.09.2023 по 22.09.2023 (16 днів) в загальному розмірі 189,90 грн, в решті вимог про стягнення 3% річних судом правомірно відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Також, позивач нарахував інфляційні втрати за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання за вказаними у позові Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) за загальний період з 01.12.2022 по 30.06.2023 у розмірі 7760,51 грн.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як визначено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно ст., ст. 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Отже, для оцінки правильності нарахування позивачем компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з`ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов`язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов`язання, невиконання стороною зобов`язання у встановлений строк.

Позивач дату прострочення виконання відповідачем зобов`язань визначає, виходячи з наступного дня після складання Актів здачі-приймання робіт та виставлення рахунків на оплату.

Оскільки строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих йому послуг сторонами не був узгоджений, факт передачі/направлення або вручення йому первинних документів саме в день складання актів та рахунків, які є підставою для вчинення дій щодо оплати, позивач Господарському суду не надав.

Претензія вих. № 31 від 25.08.2023 з вимогою про погашення заборгованості була надіслана відповідачу 28.08.2023. І саме разом з цією претензію позивач скерував на адресу відповідача акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) та рахунки за спірний період для подальшої оплати.

Зазначена претензія з доданими до неї документами отримана відповідачем 30.08.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати наданих позивачем послуг настає 06.09.2023, прострочення виконання грошового зобов`язання починається з 07.09.2023.

Позивач нарахування інфляційних втрат за порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання за вказаними у позові Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) здійснює за загальний період з 01.11.2022 по 30.06.2023, тобто за період в якому не відбулося прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, тобто вимога позивача про стягнення суми інфляційних втрат правильно не задоволена судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, наведені скаржником, оцінюються критично колегією суддів з огляду на таке.

Про співробітництво між позивачем та відповідачем і проведення розрахунків у сукупності свідчать додані до позову:

-наказ АТ Мотор Січ" 389 від 04.11.2021, яким наказано керівникам підрозділів Відповідача оформлювати заявки на послуги Позивача при наявності наказу на відрядження. На основі цього, в деяких випадках Відповідач дійсно надавав в основу заявок відповідні накази, наприклад, як по операціям по рахунку №0453 відрядження Мозгового Сергія і по рахунку №0452 відрядження Кравець Євгена. Втім, такі накази є більше доказом належності до Відповідача певної особи, щодо якої у Позивача замовлялись послуги;

-наказ №259 від 22.08.2013, за яким одна із таких відповідальних осіб Відповідача по взаємодії з Позивачем по придбанню авіаквитків і бронюванню проживання в готелях -Миронова Е.В., її прізвище вказане у заявках на послуги Позивача (операції по рахункам №0450, 0452, 0453);

- акт звіряння розрахунків за листопад 2022 року, в якому вказані не оплачені рахунки №0447, 0450, 0452, 0453 (стор.2 акту), при цьому, при підписанні акту заступник головного бухгалтера АТ Мотор Січ" Кулик не викреслив ці операції, не зазначив по ним ніяких зауважень, на його підписі стоїть печатка Відповідача.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі № 905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18, від 11.06.2019 у справі № 904/2394/18 та від 05.09.2019 у справі №910/14371/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Тобто, підписання акту звіряння розрахунків із погодження в ньому спірних операцій є їх визнанням Відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).

Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому, Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем було зазначено, що витрати на правничу допомогу будуть заявлені надалі у визначеному ГПК України порядку в орієнтовному розмірі 15 000,00 грн.

25.03.2024 Позивачем надано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000, 00 грн.

Отже, позивачем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.

01.08.2023 між адвокатом Кузнецовим І.С. та ТОВ Туристична Компанія Тревел Січ укладено договір б/н про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами. Згідно до п.4.2 договору, сума витрат, необхідних для виконання Договору, наданої правової допомоги і послуг погоджується Сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю.

12.02.2024 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги підписано розрахунок вартості наданих послуг з правничої допомоги, яким узгоджено, що вартість наданої правничої допомоги Адвокатом у справі №908/3135/23 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральному апеляційному господарському суді) визначена у фіксованому розмірі 15 000грн. незалежно від витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг.

12.02.2024 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги підписано Додаткову угоду б/н, якою також узгоджено, що оплата наданої правничої допомоги і витрат Адвоката у справі №908/3135/23 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральному апеляційному господарському суді) визначена у фіксованому розмірі 15 000,00 грн. протягом 30 календарних днів з дати складання в повному обсязі рішення (постанови, ухвали) суду апеляційної інстанції у цій справі, якою закінчується розгляд справи в суді апеляційної інстанції, та підлягає перерахуванню Клієнтом Адвокату на його карткові рахунки.

22.03.2024 між адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правничої допомоги був підписаний акт б/н приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт, в якому перераховано всю надану адвокатом в межах розгляду в справи №908/3135/23 в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральному апеляційному господарському суді) правничу допомогу.

Враховуючи, що вищевказаною Додатковою угодою б/н до Договору про надання правничої допомоги узгоджено оплату наданої правничої допомоги у цій справі протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт вже є підписаним, то, враховуючи правничу позицію, викладену Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, то є можливим і обґрунтованим клопотання про розподіл за результатами розгляду справи витрат на надану професійну правничу допомогу, які за вищевказаними узгодженим сторонами Договору про надання правничої допомоги будуть оплачені пізніше у фіксованому розмірі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачу в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем розмір витрат позивача на правничу допомогу не заперечено, відповідного клопотання про їх зменшення суду не подано.

Відтак, вирішуючи питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і розумним, документально доведеним, відтак, заявлена сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції має бути покладена на відповідача у повному обсязі 15000,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, слід присудити до стягнення з відповідача на користь позивача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2024 у справі № 908/3135/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2024 у справі № 908/3135/23- залишити без змін.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ ТРЕВЕЛ СІЧ витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.05.2024

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков