Рішення

від 16.05.2024 по справі 902/1261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. Cправа № 902/1261/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", 21036, Вінницька обл., місто Вінниця(з), Хмельницьке шосе, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 39593306

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод", 22400, Вінницька обл., Хмільницький (Калинівський) р-н, місто Калинівка, вулиця Островського, будинок 68, ідентифікаційний код юридичної особи 37503582

про стягнення 4 856 920,09 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Бобко Т.Є., згідно довіреності

від відповідача - адвокат Шевчук В.О., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 05.10.2023 року надійшла позовна заява № 217007.2.Сл55790923 від 29.09.2023 (вх. № 1281/23 від 05.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року у розмірі 4 856 920,09 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень основного боргу, 664 509,59 гривень пені, 143 329,32 гривень 3 % річних та 589 081,18 гривень інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 10.10.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1261/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.11.2023 року о 10:30 год.

08.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 08.11.2023 (вх. № 01-34/10572/23 від 08.11.2023) про зупинення провадження у справі № 902/1261/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/166/23.

Ухвалою суду від 09.11.2023 у справі № 902/1261/23 провадження у справі № 902/1261/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року у розмірі 4 856 920,09 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень основного боргу, 664 509,59 гривень пені, 143 329,32 гривень 3 % річних та 589 081,18 гривень інфляційних втрат зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/166/23 за позовом Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" про стягнення грошових коштів у сумі 4 032 887,16 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 гривень 3 % річних та 490 415,93 гривень інфляційних втрат.

31.01.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 31.01.2024 (вх. № 01-34/1105/24 від 31.01.2024) про поновлення провадження у справі з огляду на те, що 30.01.2024 Північно-західним апеляційним господарським судом ухвалено рішення, яким апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23 - без змін.

Ухвалою від 09.02.2024 судом поновлено провадження у справі № 902/1261/23 з призначенням підготовчого засідання на 15:00 05 березня 2024 року.

05.03.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 04.03.2024 (вх. № 01-34/2362/24) про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1261/23.

05.03.2024 до суду від відповідача надійшло доповнення до клопотання про відкладення підготовчого засідання № б/н від 05.03.2024 (вх. № 01-34/2399/24).

У судовому засіданні 05.03.2024 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 902/1261/23 на 15:00 21 березня 2024 року, які занесено до протоколу судового засідання.

20.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 20.03.2024 (вх. № 01-34/3042/24 від 20.03.2024) із запереченнями проти заявлених позовних вимог у якому відповідач клопотав поновити термін подання відзиву, долучити відзив до матеріалів справи, у задоволенні позову відмовити, зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних.

21.03.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 21.03.2024 (вх. № 01-34/3071/24 від 21.03.2024).

Ухвалою від 21.03.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1261/23, призначено справу № 902/1261/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 18.04.2024 о 12:00.

У судовому засіданні 18.04.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1261/23 по суті на 14:00 09 травня 2024 року.

07.05.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення № б/н від 07.05.2024 (вх. № 01-34/4772/24 від 07.05.2024).

09.05.2024 представником позивача подано клопотання про долучення копії договору 41АР217-599-22 від 31.12.2021 до матеріалів справи.

За наслідком судового засідання 09.05.2024 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача та про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1261/23 по суті до 16:00 16 травня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

15.05.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення № б/н від 15.05.2024 (вх. № 01-34/5082/24).

16.05.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 16.05.2024 (вх. № 01-34/5111/24).

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники обох сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити, у разі задоволення вимог - просив зменшити розмір пені, інфляційних та 3% річних.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час виходу.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" про стягнення 4 856 920,09 гривень заборгованості, у тому числі 3 460 000,00 гривень основного боргу, 664 509,59 гривень пені, 143 329,32 гривень 3 % річних та 589 081,18 гривень інфляційних втрат.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР217-599-22 від 31.12.2021 року в частині оплати за поставлений природний газ.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного договору відповідачу у січні - квітні 2022 було поставлено природний газ в загальній кількості 91 687,99 куб.м, на загальну вартість 4 548 068,46 гривень.

Заборгованість відповідача за спожитий природний газ у період частково квітня - травня 2022 року була предметом розгляду у справі № 902/649/22 .

Водночас, як зазначає позивач 15.04.2022 на рахунок позивача від Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" (далі - МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс") трьома платежами надійшли кошти в сумі розмірі 3 460 000 гривень, які позивачем, враховуючи призначення платежу було, зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача.

У подальшому МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Вінницягаз Збут" 4 032 887,16 грн, у тому числі 3 460 000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 грн 3 % річних, 490 415,93 грн інфляційних втрат.

24.08.2023 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі №902/166/23, відповідно до якого з ТОВ "Вінницягаз Збут" стягнуто на користь МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", зокрема 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів.

Позивач зазначає, що станом на 28.09.2023, заборгованість відповідача за послуги з постачання природного газу складає 3 460 000,00 гривень, які відповідач у добровільному порядку не сплатив.

З урахуванням наведеного позивач звернувся із цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача 4 856 920,09 гривень заборгованості, з яких: 3 460 000,00 гривень основного боргу, 664 509,59 гривень пені, 143 329,32 гривень 3 % річних та 589 081,18 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Відповідачем подано до суду відзив 20.03.2024. Судом у судовому засіданні 21.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою, з огляду на відсутність поважних причин для поновлення строку, у задоволенні клопотання про поновлення строку для надання відзиву відмовлено, відзив на позовну заяву від 20.03.2024 залишено без розгляду, яку занесено до протоколу судового засідання.

Відповідач у письмових поясненнях від 21.03.2024 зазначив, що позивач у позовній заяві вказує на те, що перераховані Дочірнім підприємством "Районний торговий дім Відкритого акціонерного товариства "Калинівкаміжрайагротехсервіс" трьома платежами кошти в сумі 3 460 000,00 гривень було зараховано ТОВ "Вінницягаз Збут" у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Калинівський маслосирзавод" за договором № 41АР217-599-22 від 31.12.2021, разом з тим, як зазначає відповідач у матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ "Вінницягаз Збут" судового рішення у справі №902/166/23 від 24.08.2023, а сам по собі факт наявності вказаного рішення суду не може свідчити про його виконання позивачем.

На переконання відповідача позовні вимоги позивача є безпідставними та передчасними, а отже задоволенню не підлягають, оскільки фактично заборгованість відповідача за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року є погашеною; підстава для звернення до суду повинна існувати як на момент звернення до суду, так і під час розгляду справи; стягнення судом заявленої позивачем суми коштів призведе до подвійної оплати заборгованості за договором № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року.

Також відповідач зазначає, що ТОВ "Калинівський Маслосирзавод" вважає, що вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є необгрунтованими, оскільки позивачем здійснено їх нарахування за період, протягом якого позивач не визнавав наявність боргу відповідача.

Задоволення судом вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на переконання відповідача призведе до ускладнення становища ТОВ "Калинівський Маслосирзавод", позбавить відповідача можливості зберегти робочі місця, сплачувати своєчасно та повністю заробітну плату своїм працівникам, податки до бюджету та матиме негативні наслідки не лише для товариства, а й для широкого кола суб`єктів - для працівників, територіальної громади та держави в цілому. Відповідач зазначає, що загальна сума пені, 3% річних та інфляційних витрат, що заявлена позивачем, становить 1 396 920,09 грн., що становить понад 40% від заявленої позивачем до стягнення суми боргу за договором, доказів про завдання позивачу збитків у зв`язку з порушенням відповідачем платіжного зобов`язання матеріали справи не містять, а відтак на думку відповідача заявлені позивачем до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат є непропорційними.

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити ТОВ "Вінницягаз Збут" у задоволенні позовних вимог у справі №902/1261/23, у разі визнання судом обгрунтованими вимог, зменшити на 90% розмір нарахованих позивачем у справі №902/1261/23 пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог посилається на те, що в матеріалах судової справи відсутні докази виконання ТОВ "Вінницягаз збут" рішення господарського суду Вінницької області у справі № 902/166/23, разом з тим грошові кошти у розмірі 3 460 000,00 гривень ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на рахунок ТОВ "Вінницягаз Збут" перераховані помилково, що підтверджується висновками, викладеними в рішенні Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23, яке набуло законної сили, на цей час відсутній зв`язок між виконанням товариством цього рішення та позовними вимогами, які є предметом розгляду у справі № 902/1261/23.

За твердженням позивача в матеріалах судової справи № 902/1261/23 відсутні докази виконання відповідачем умов договору № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, зокрема щодо оплати відповідачем заборгованості в розмірі 3 460 000,00 гривень, тому посилання ТОВ "Калинівський Маслосирзавод", що фактично заборгованість відповідача за договором № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 є погашеною, а стягнення судом коштів призведе до подвійної її оплати є безпідставними.

Щодо нарахування пені, 3 % та інфляційних втрат позивач зазначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. У матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості відповідачем, відтак на переконання позивача визначений в позовній заяві строк прострочення зобов`язання є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам законодавства України, якими передбачено відповідальність боржника за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Щодо зменшення заявлених до стягнення пені, 3 % та інфляційних втрат позивач зазначає, що на його думку відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які вказують на тяжкий фінансовий стан ТОВ "Калинівський Маслосирзавод" та те, що стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у повному обсязі призведуть до його погіршення не надав; зобов`язання з оплати вартості отриманого природного газу у відповідача виникло майже два роки назад, однак дій щодо сплати заборгованості відповідач не вчинив; замовчував обставину щодо зарахування коштів в розмірі 3 460 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Калинівський Маслосирзавод", які помилково були перераховані на рахунок позивача ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс"; відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23 ТОВ "Вінницягаз Збут" понесло відповідальність перед ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" за користування помилково перерахованими коштами.

З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обгрунтування своїх правових позицій позивачем та відповідачем подавалися письмові пояснення, додаткові письмові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

31 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калинівський Маслосирзавод" (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-599-22 (далі - договір) (т. 1 а.с.12-17, 152-157).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку визначені договором.

Згідно з пунктом 1.3., 1.4. договору річний плановий обсяг постачання газу - до 480 000,00 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місцях визначено в додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пункту 1.5. договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в додатку 2, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3. договору сторони визначили, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає сплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу) визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур передбачених Кодексом ГРМ.

Постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи з середньодобової норми (добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

У разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, cпоживач зобов`язаний до 10:00 год. дня що передує дню, з якою змінюється плановий обсяг газу надати постачальнику заявку про збільшення/зменшення плановою обсягу газу із зазначенням планованих щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

У разі необхідності коригування обсягів планового споживання природною газу у газовій добі споживання споживач зобов`язаний надіслати скориговану заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу постачання не пізніше ніж 18:00 год. газової доби постачання природною газу. Заявка також має містити плановані щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання. Заявки надаються споживачем на електронну адресу постачальника Lydmyla.Melnyk@vngas.com.ua, з наступним направленням заявок у письмовому вигляді на адресу постачальника.

Не підлягають зміні обсяги газу, що вже фактично надані споживачу.

Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу (п. 2.4. договору).

Згідно пункту 2.5 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється у наступному порядку:

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період що складений між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.5.1. договору).

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (п. 2.5.2. договору).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 2.5.3. договору).

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач у такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів, спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або неподання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.5.4. договору).

Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані сторонами одна одній по електронній пошті за адресами, які зазначені в розділі 10 договору, мають силу оригіналу (п. 2.5.5. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно пунктів 3.2., 3.3. договору ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 45,69675733 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 45,83333333 грн. Податок на додану вартість становить 9,16666667 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 55,00000000 грн. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п. 3.4. договору).

За умовами пунктів 3.5., 3.6. договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором.

Згідно пункту 4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Відповідно до пункту 4.2. договору оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється споживачем до 28-го числа місяця, що передує місяцю поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахунковою періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

Згідно пунктів 4.4.-4.7. договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. В платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання. У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості газу, сторони, за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. У разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України (пункт 6.1 договору).

Положеннями пункту 9.1. сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Вінницягаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатком 1 та додатком 2 до договору сторони визначили планові обсяги постачання газу у 2022 році по місяцях та перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача (56ХО00011DZG6003).

Договір з додатками підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін, факт укладення договору сторонами не заперечується.

Також між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, зокрема додаткова угода №1/41АР217-599-22 від 31.01.2022, додаткова угода №2/41АР217-599-22 від 01.03.2022, додаткова угода №3/41АР217-599-22 від 09.03.2022, за умовами яких сторонами передбачено наступне:

- додатковою угодою №1/41АР217-599-22 від 31.01.2022 року між сторонами узгоджено ціну газу, починаючи з 01.02.2022 року: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 35,00000000 грн крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн., ціна одного куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості доступу до потужності складає 35,13657600 грн, податок на додану вартість становить 7,02731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 42,16389120 грн.;

- додатковою угодою №2/41АР217-599-22 від 01.03.2022 року між сторонами узгоджено ціну газу, починаючи з 01.03.2022 року: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн, крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн., ціна одного куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості доступу до потужності складає 40,96990933 грн, податок на додану вартість становить 8,19398187 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 49,16389120 грн.;

- додатковою угодою №3/41АР217-599-22 від 09.03.2022 року між сторонами узгоджено ціну газу, починаючи з 01.03.2022 року: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн, крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,12416000 грн., ціна одного куб.м. природного газу з урахуванням компенсації вартості доступу до потужності складає 40,95749333 грн., податок на додану вартість становить 8,19149867 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 49,14899200 грн (т. 1 а.с. 18-20).

Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору протягом січня-квітня 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ у загальній кількості 91 687,99 куб.м. на загальну суму 4 548 068,46 гривень, у тому числі:

- у січні 2022 - 24 110,53 куб.м. на суму 1 326 079,15 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу № ЗВІ82000296 від 31.01.2022;

- у лютому 2022 - 14 226,67 куб. м. на суму 599 851,76 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу № ЗВІ82002234 від 28.02.2022;

- у березні 2022 - 28 558,46 куб. м. на суму 1 403 619,52 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу № ЗВІ82003964 від 31.03.2022;

- у квітні 2022 - 24 792,33 куб. м. на суму 1 218 518,03 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу № ЗВІ82005719 від 30.04.2022.

Вказаний обсяг поставленого та отриманого відповідачем газу за січень-квітень 2022 року відображені у актах приймання-передачі природного газу № ЗВІ82000296 від 31.01.2022, № ЗВІ82002234 від 28.02.2022, № ЗВІ82003964 від 31.03.2022, № ЗВІ82005719 від 30.04.2022. Вартість поставленого та отриманого відповідачем газу за вказаний період згідно вказаних актів становить 4 548 068,46 гривень.

Акти приймання-передачі природного газу № ЗВІ82000296 від 31.01.2022, № ЗВІ82002234 від 28.02.2022, № ЗВІ82003964 від 31.03.2022, № ЗВІ82005719 від 30.04.2022 підписані відповідальними особами постачальника та споживача та скріплені печатками позивача та відповідача без заперечень та зауважень (т. 1 а.с. 21-24).

Як вбачається із банківських виписок Дочірнім підприємством "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", ідентифікаційний код юридичної особи 24893869 перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", ідентифікаційний код юридичної особи 39593306, грошові кошти у загальній сумі 3 460 000,00 гривень згідно з платіжними документами від 14.04.2022 на суму 530 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022), № 2126 від 15.04.2022 на суму 1 890 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022), № 2127 від 15.04.2022 на суму 1 040 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022) (т. 1 а.с. 25-26).

У графі призначення платежу за вказаними платіжними документами зазначено: "за газ зг.договора № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року".

Як зазначено позивачем, при отриманні вказаних грошових коштів у розмірі 3 460 000,00 гривень, ТОВ "Вінницягаз Збут", керуючись п. 4.7. договору, зарахувало їх в рахунок погашення заборгованості за спожитий ТОВ "Калинівський маслосирзавод" природний газ відповідно до черговості її винекнення, зокрема, в січні - березні 2022 р. на суму - 3 329 550,43 грн, в квітні 2022 р. - на суму 130 449,57 грн.

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/649/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" про стягнення 2 226 853,46 грн заборгованості, з яких 1 847 691,60 грн основного боргу, 194 540,45 грн інфляційних втрат, 16 441,39 грн 3% річних, 168 180,02 грн пені за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року.

14.09.2022 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/649/22, яке набуло законної сили та яким позовні вимоги ТОВ "Вінницягаз Збут" задоволено у повному обсязі та зокрема стягнено з відповідача на користь позивача 1 847 691,60 грн основного боргу за послуги з постачання природного газу.

Також у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/166/23 за позовом Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" про стягнення грошових коштів у сумі 4 032 887,16 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 гривень 3 % річних та 490 415,93 гривень інфляційних втрат.

24.08.2023 Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/166/23, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі (т. 1 а.с. 33-40).

Судом під час розгляду справи № 902/166/23, шляхом огляду матеріалів справи № 902/649/22 встановлено, що до складу погашеної ТОВ "Калинівський маслосирзавод" заборгованості за природний газ ТОВ "Вінницягаз Збут" було віднесено перераховані ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на рахунок ТОВ "Вінницягаз Збут" грошові кошти у загальній сумі 3 460 000 грн згідно з платіжними дорученнями № 2123 від 14.04.2022 на суму 530 000 грн, № 2126 від 15.04.2022 на суму 1 890 000 грн, № 2127 від 15.04.2022 на суму 1 040 000 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за 15.04.2022.

Як вбачається із рішення Господарського суду Вінницької області від 24 серпня 2023 року у справі №902/166/23 суд установив, що ТОВ "Вінницягаз Збут" без відповідної правової підстави отримало належне ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" майно - грошові кошти у розмірі 3 460 000,00 гривень, доказів зворотнього, а також доказів повернення позивачу вказаних грошових коштів матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 3 460 000,00 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

За відсутності сплати ТОВ "Калинівський маслосирзавод" 3 460 000,00 заборгованості з оплати поставленого природного газу у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 4 856 920,09 гривень заборгованості, у тому числі 3 460 000,00 гривень основного боргу, 664 509,59 гривень пені, 143 329,32 гривень 3 % річних та 589 081,18 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР217-599-22 від 31.12.2021 року 4 856 920,09 гривень заборгованості, у тому числі 3 460 000,00 гривень основного боргу, 664 509,59 гривень пені, 143 329,32 гривень 3 % річних та 589 081,18 гривень інфляційних втрат.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням умов вказаного договору, а саме поставка газу позивачем, його прийняття та оплата відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно положень частини 1, 2, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання енергетичного ресурсу через приєднану мережу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору постачання природного газу, додаткових угод до нього здійснено поставку відповідачу газу у січні-квітні 2022 в обсязі 91 687,99 куб.м. на загальну суму 4 548 068,46 гривень, у тому числі: у січні 2022 - 24 110,53 куб.м. на суму 1 326 079,15 гривень; у лютому 2022 - 14 226,67 куб. м. на суму 599 851,76 гривень; у березні 2022 - 28 558,46 куб. м. на суму 1 403 619,52 гривень; у квітні 2022 - 24 792,33 куб. м. на суму 1 218 518,03 гривень.

Вказані договір, та додаткові угоди до нього підписані та скріплені печатками сторін у відповідності до вимог пункту 9.3 договору, за умовами якого сторони погодили, що всі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

Судом встановлено, що здійснення господарської операції з поставки позивачем на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем газу у січні - квітні 2022 року, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу у січні - квітні 2022 року підтверджується актами приймання-передачі природного газу № ЗВІ82000296 від 31.01.2022, № ЗВІ82002234 від 28.02.2022, № ЗВІ82003964 від 31.03.2022, № ЗВІ82005719 від 30.04.2022, що підписані сторонами та скріплені печатками сторін. Зауважень та заперечень щодо об`єму та вартості отриманого газу матеріали справи не містять.

Обставини щодо поставки позивачем на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем газу у січні - квітні 2022 року, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу у січні - квітні 2022 року, які входять до предмета доказування у цій справі не заперечені відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що Дочірнім підприємством "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", ідентифікаційний код юридичної особи 24893869 було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", ідентифікаційний код юридичної особи 39593306, грошові кошти у загальній сумі 3 460 000,00 гривень згідно з платіжними документами від 14.04.2022 на суму 530 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022), від 15.04.2022 на суму 1 890 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022), від 15.04.2022 на суму 1 040 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022) із зазначенням у графі призначення платежу за вказаними платіжними документами зазначено: "за газ зг.договора № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 року" (т. 1 а.с. 25-26).

Як зазначено позивачем, при отриманні вказаних грошових коштів у розмірі 3 460 000,00 гривень, ТОВ "Вінницягаз Збут", керуючись п. 4.7. договору, зарахувало їх в рахунок погашення заборгованості за спожитий ТОВ "Калинівський маслосирзавод" природний газ відповідно до черговості її виникнення, зокрема, в січні - березні 2022 р. на суму - 3 329 550,43 грн, в квітні 2022 р. - на суму 130 449,57 грн.

Відповідно до приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.09.2022 у справі № 902/649/22 встановлено наявність у відповідача перед позивачем 1 847 691,60 гривень заборгованості за послуги з постачання природного газу.

Предметом стягнення у вказаній справі є 1 847 691,60 гривень заборгованості за послуги з постачання природного газу за періодквітня, травня 2022 року.

Як встановлено рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23 до складу погашеної ТОВ "Калинівський маслосирзавод" заборгованості за природний газ ТОВ "Вінницягаз Збут" було віднесено перераховані ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" на рахунок ТОВ "Вінницягаз Збут" грошові кошти у загальній сумі 3 460 000 гривень.

Згідно вказаного судового рішення у справі № 902/166/23 грошові кошти у розмірі 3 460 000,00 гривень стягнені з ТОВ "Вінницягаз Збут" на користь ДП "РТД" ВАТ МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" як безпідставно отримані кошти.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при надходженні коштів від Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" було зараховано кошти у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Калинівський маслосирзавод" за спірним договором, зокрема за період з січня по березень 2022 на суму - 3 329 550,43 гривень (1 326 079,15 + 599 851,76 + 1 403 619,52 = 3 329 550,43) та за квітень 2022 - на суму 130 449,57 гривень.

З урахуванням наведеного, стягнення 1 847 691,60 гривень основного боргу за рішенням суду у справі №902/624/22 за період частково квітня та травня 2022 року, заборгованість відповідача за спожитий природний газ за період з січня 2022 по квітень 2022 склала 3 460 000,00 гривень, зокрема за січень 2022 -1326 079,15 гривень, за лютий 2022 - 599 851,76 гривень, за березень 2022 - 1 403 619,52 гривень та за квітень 2022 - 130 449,57 гривень.

Обсяг та вартість фактично спожитого відповідачем газу за вказаний період підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Доводи відповідача щодо сплати 3 460 000,00 гривень заборгованості судом відхиляються, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів сплати вказаної суми заборгованості на користь позивача.

Як уже було зазначено, рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23 встановлено, що кошти, які було перераховано Дочірнім підприємством "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" у сумі 3 460 000,00 є безпідставно набутим майном та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" на користь Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" 3 460 000,00 гривень як безпідставно набуті грошові кошти.

Згідно пункту 4.2. договору відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Проте, як встановлено судом, відповідачем не були виконані зобов`язання за договором постачання природного газу щодо здійснення оплати вартості поставленого за спірний період природного газу на суму 3 460 000,00 гривень на рахунок постачальника.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений газ належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача за договором в частині сплати заборгованості в сумі 3 460 000,00 гривень є невиконаними та на день розгляду справи доказів здійснення повного розрахунку за поставлений позивачем та спожитий відповідачем газ матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ за січень-квітень 2022 року у розмірі 3 460 000,00 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 3 460 000,00 гривень.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 460 000,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 664 509,59 гривень пені, 143 329,32 гривень 3 % річних та 589 081,18 гривень інфляційних втрат, нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною оплатою за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд у постановах від 20.09.2020 року у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20 зазначив, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями пункту 6.2.1. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з положеннями пункту 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 11.05.2022 до 11.10.2022. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 664 509,59 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на заборгованість за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума пені є арифметично правильною, тому позовні вимоги про стягнення 664 509,59 гривень пені є обгрунтованими.

Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування пені, оскільки на спірні правовідносини поширюються положення статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою забороняється нарахування та стягнення пені у спірний період, з огляду на вимоги пп. 4 п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» суд враховує таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У розумінні пунктів 6, 9, 13 частини 1 статті 1 вказаного Закону споживачем житлово-комунальних послуг (далі - споживач) є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Таким чином, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» віднесено послуги з постачання та розподілу природного газу до комунальних послуг, лише у випадку, якщо постачання природного газу здійснюється споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу») побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Між сторонами укладено договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, отже договір укладений із відповідачем як із не побутовим споживачем, тому твердження відповідача щодо поширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і, відповідно, заборони нарахування та стягнення пені у спірний період, передбаченої пп. 4 п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» є помилковими та судом відхиляються.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних судом враховано таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що суми інфляційних втрат та 3 % річних нараховані правильно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 589 081,18 гривень та 143 329,32 гривень 3 % річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У поданих до суду поясненнях відповідач з посиланням на приписи статей 551 ЦК України, 233 ГК України клопотав про зменшення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%. Позивач заперечив проти вказаного клопотання з підстав зазначених у відповіді на відзив.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню з урахуванням заявленого відповідачем клопотання та обставин справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за прострочення виконання зобов`язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У пункті 8.38. цієї постанови зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, судом враховано, що інтереси позивача захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, позивачем не надано доказів наявності негативних наслідків порушення зобов`язання, у тому числі збитків у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання та їх розміру.

Суд також враховує, що пеня є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій до 90% суд звертає увагу, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90% нівелюватиме саме значення неустойки як компенсації за порушення строку виконання зобов`язання та порушуватиме справедливий баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19,від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе клопотання відповідача про зменшення пені задовольнити частково та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування пені в сумі 664 509,59 гривень, з урахуванням зменшення розміру пені на 50%, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 332 254,80 гривень, у стягненні решти пені слід відмовити з підстав її зменшення судом.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат, суд звертає увагу, що визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити свій майновий інтерес, позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Враховуючи, що 3% річних та інфляційні втрати передбачені статтею 625 ЦК України не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов`язання, носять компенсаційний характер та відсутні правові підстави для їх зменшення, суд дійшов висновку, що клопотання про зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 3 460 000,00 гривень основного боргу, 332 254,80 гривень пені, 143 329,32 гривень 3 % річних та 589 081,18 гривень інфляційних втрат, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 749 від 09.10.2023 сплачено судовий збір у розмірі 72 853,80 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині зменшення судом суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково з підстав зменшення судом пені, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 72 853,80 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" (22400, Вінницька обл., Хмільницький (Калинівський) р-н, місто Калинівка, вулиця Островського, будинок 68, ідентифікаційний код юридичної особи 37503582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (21036, Вінницька обл., місто Вінниця(з), Хмельницьке шосе, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 39593306) заборгованість у розмірі 4 524 665,30 гривень (чотири мільйони п`ятсот двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень, 30 копійок), з них 3 460 000,00 гривень основного боргу, 332 254,80 гривень пені, 143 329,32 гривень 3 % річних та 589 081,18 гривень інфляційних втрат та 72 853,80 гривень (сімдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят три гривні, 80 копійок) судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 332 254,79 гривень пені відмовити.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірних судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 27 травня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу, відповідачу, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.