Постанова

від 02.10.2024 по справі 902/1261/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 жовтня 2024 року Справа № 902/1261/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Бобко Т.Є.;

відповідача - Шевчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівський маслосирзавод» на рішення госпо-дарського суду Вінницької області від 16.05.2024, повний текст якого складено 27.05.2024 у справі №902/1261/23 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівський маслосирзавод»

про стягнення 4 856 920,09 грн заборгованості по розрахунках, пені,

інфляційних втрат та річних,-

В жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (надалі в тексті - ТОВ «Вінницягаз Збут») звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівський маслосирзавод» (надалі в тексті - ТОВ «Калинівський маслосирзавод») 3 460 000,00 грн заборгованості по розрахунках та 664 509,59 грн пені згідно укладеного договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР217-599-22 від 31.12.2021, а також 589 081,18 грн інфляційних втрат та 143 329,32 грн -3% річних.(т.1, арк.справи 1-8).

За наслідками розгляду справи №902/1261/23 Господарським судом Вінницької області задоволено частково позов ТОВ «Вінницягаз Збут». Рішенням від 16.05.2024 присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 3 460 000,00 грн основного боргу, 332 254,80 грн пені, 589 081,18 грн інфляційних втрат, 143 329,32 грн -3% річних та 72 853,80 грн витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 332 254,79 грн пені в задоволенні позову відмовлено. (т.1, арк.справи 174-184).

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач належними доказами довів, що в порушення умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР217-599-22 від 31.12.2021 Відповідачем не виконано зобов`язання в частині оплати вартості поставленого природного газу на суму 3 460 000,00.

Крім того, здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та річних, суд першої інстанції виснував про їх обґрунтованість. Поруч з тим, місцевий суд скориставшись правом визначеним ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, зменшив розмір пені на 50%, присудивши до стягнення 332 254,80 грн пені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій про-сить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «Калинівський масло-сирзавод» на користь ТОВ «Вінницягаз Збут» 589 081,18 грн інфляційних втрат та 143 329,32 грн 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Судові витрати просив розподілити відповідно до положень ГПК України.(т.2, арк.справи 1-6).

На думку Скаржника, рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував обставини щодо штучно збільшеного періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки з 11.05.2022 до вересня 2023 Позивач взагалі не визнавав наявність боргу та не звертався до суду з вимогою про його сплату.

Також, Скаржник вважає, що місцевим судом безпідставно не зменшено нараховані втрати від інфляції та річні та залишено поза увагою, що нарахування вказаних додаткових вимог здійснено в період дії форс-мажорних обставин.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №902/1261/23 та призначено до розгляду на 02.10.2024.(т.2, арк. справи 22).

На адресу суду 23.07.2024 надійшов відзив, в якому ТОВ «Вінницягаз Збут» просить зали-шити апеляційну скаргу ТОВ «Калинівський маслосирзавод» без задоволення, а рішення госпо-дарського суду Вінницької області від 16.05.2024 у справі №906/1261/23 без змін.(т.2, арк.справи 24-31).

Ухвалою суду від 26.09.2024 задоволено клопотання ТОВ «Калинівський маслосирзавод» та ТОВ «Вінницягаз Збут» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.2, арк.справи 39-40, 46, 48).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.10.2024 представник Відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав свої пояснення, просив скасувати рішення госпо-дарського суду Вінницької області від 16.05.2024 в частині стягнення інфляційних втрат та річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. Представник Позивача заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги ТОВ «Калинівський маслосирзавод» та просив відмовити у її задоволенні

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляцій-ний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2021 ТОВ «Вінницягаз Збут»-постачальник та ТОВ «Калинівський Маслосирзавод»-споживач, уклали Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР217-599-22 (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку визначені договором.

Згідно з пунктами 1.3., 1.4. Договору, річний плановий обсяг постачання газу - до 480 000,00 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місцях визначено в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.5. Договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслугову-вання (пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в додатку 2, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3. Договору сторони визначили, що обсяг переданого (спожитого) газу за роз-рахунковий період (п.4.1 Договору), що підлягає сплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу) визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур передбачених Кодексом ГРМ.

Постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи з середньодобової норми (добова норма), яка визнача-ється шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

У разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, cпоживач зобов`язаний до 10:00 год. дня що передує дню, з якою змінюється плановий обсяг газу надати постачальнику заявку про збільшення/зменшення плановою обсягу газу із зазначенням планованих щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

У разі необхідності коригування обсягів планового споживання природною газу у газовій добі споживання споживач зобов`язаний надіслати скориговану заявку про збільшення/змен-шення планового обсягу газу на добу постачання не пізніше ніж 18:00 год. газової доби постачання природною газу. Заявка також має містити плановані щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання. Заявки надаються споживачем на електронну адресу постачальника Lydmyla.Melnyk@vngas.com.ua, з наступним направленням заявок у письмовому вигляді на адресу постачальника.

Не підлягають зміні обсяги газу, що вже фактично надані споживачу.

Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу (п.2.4. Договору).

Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами, згідно п.2.5 Договору, здійснюється у наступному порядку:

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця наступного за роз-рахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період що складений між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ.(п.2.5.1. Договору).

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачаль-ника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».(п.2.5.2. Договору).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п.2.5.3. Договору).

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач у такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів, спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або неподання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника (п.2.5.4. Договору).

Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані сторонами одна одній по електронній пошті за адресами, які зазначені в розділі 10 договору, мають силу оригіналу (п.2.5.5. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Згідно пунктів 3.2., 3.3. Договору ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 45,69675733 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природ-ного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 45,83333333 грн. Податок на додану вартість становить 9,16666667 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 55,00000000 грн. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додат-кової угоди до цього договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п.3.4. Договору).

За умовами пунктів 3.5., 3.6. Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором.

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.(п.4.1 Договору).

Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28-го числа місяця, що передує місяцю поставки.(п.4.2. Договору).

Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили, що у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахунковою періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

Згідно пунктів 4.4.-4.7. Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'-язково зазначати номер договору, дату його підписання. У разі виникнення у споживача заборго-ваності з оплати вартості газу, сторони, за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за договором. У разі відсутності графіка погашення заборго-ваності постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. У разі переплати вартості газу сума переплати зарахову-ється постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України (п.6.1 Договору).

Положеннями п.9.1. Договору, сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Вінницягаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12. 2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Крім того, Додатком 1 та додатком 2 до Договору сторони визначили планові обсяги постачання газу у 2022 році по місяцях та перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача (56ХО00011DZG6003).

Матеріалами справи стверджено, що даний Договір з додатками підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін, факт укладення договору сторонами не заперечується.(т.1, арк.справи 12-17, 152-157).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами також було укладено ряд додаткових угод до договору, зокрема додаткова угода №1/41АР217-599-22 від 31.01.2022, додаткова угода №2/41АР217-599-22 від 01.03.2022, додаткова угода №3/41АР217-599-22 від 09.03.2022, за умова-ми яких сторонами передбачено наступне:

- додатковою угодою №1/41АР217-599-22 від 31.01.2022 сторонами узгоджено ціну газу, починаючи з 01.02.2022: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 35,00000000 грн крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн, ціна одного куб.м. природного газу з урахуван-ням компенсації вартості доступу до потужності складає 35,13657600 грн, податок на додану вартість становить 7,02731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 42,16389120 грн;

- додатковою угодою №2/41АР217-599-22 від 01.03.2022 сторонами узгоджено ціну газу, починаючи з 01.03.2022: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн, крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн, ціна одного куб.м. природного газу з урахуван-ням компенсації вартості доступу до потужності складає 40,96990933 грн, податок на додану вартість становить 8,19398187 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 49,16389120 грн;

- додатковою угодою №3/41АР217-599-22 від 09.03.2022 сторонами узгоджено ціну газу, починаючи з 01.03.2022: ціна одного кубічного метру (куб.м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн, крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,12416000 грн, ціна одного куб.м. природного газу з урахуван-ням компенсації вартості доступу до потужності складає 40,95749333 грн., податок на додану вартість становить 8,19149867 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 49,14899200 грн.(т.1 арк.справи 18-20).

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на виконання умов Договору протягом січня-квітня 2022 року Позивачем поставлено Відповідачеві природний газ у загальній кількості 91 687,99 куб.м. на загальну суму 4 548 068,46 гривень, у тому числі:

- у січні 2022 - 24 110,53 куб.м. на суму 1 326 079,15 грн згідно акту приймання-передачі природного газу №ЗВІ82000296 від 31.01.2022;

- у лютому 2022 - 14 226,67 куб.м. на суму 599 851,76 грн згідно акту приймання-передачі природного газу №ЗВІ82002234 від 28.02.2022;

- у березні 2022 - 28 558,46 куб. м. на суму 1 403 619,52 грн згідно акту приймання-передачі природного газу №ЗВІ82003964 від 31.03.2022;

- у квітні 2022 - 24 792,33 куб.м. на суму 1 218 518,03 грн згідно акту приймання-передачі природного газу №ЗВІ82005719 від 30.04.2022.

Вказаний обсяг поставленого та отриманого Відповідачем газу за січень-квітень 2022 року відображено в актах приймання-передачі природного газу №ЗВІ82000296 від 31.01.2022, № ЗВІ82002234 від 28.02.2022, №ЗВІ82003964 від 31.03.2022, №ЗВІ82005719 від 30.04.2022. Вартість отриманого Відповідачем газу за вказаний період згідно вказаних актів становить 4 548 068,46 гривень. Дані Акти підписані відповідальними особами постачальника та споживача, скріплені печатками Позивача та Відповідача без заперечень та зауважень.(т.1, арк.справи 21-24).

Як вбачається із банківських виписок Дочірнім підприємством «Районний торговий дім» Відкритого акціонерного товариства МТСЗ «Калинівкаміжрайагротехсервіс» (надалі в тексті - ДП «РТД» ВАТ МТСЗ «Калинівкаміжрайагротехсервіс»), перераховано на рахунок ТОВ «Вінницягаз Збут», грошові кошти у загальній сумі 3 460 000,00 грн згідно з платіжними документами від 14.04.2022 на суму 530 000,00 грн (одержано банком 15.04.2022), №2126 від 15.04.2022 на суму 1 890 000,00 грн (одержано банком 15.04.2022), №2127 від 15.04.2022 на суму 1 040 000,00 гривень (одержано банком 15.04.2022).(т.1, арк.справи 25-26).

В полі «призначення платежу» за вказаними платіжними документами зазначено: «за газ зг.договора №41АР217-599-22 від 31.12.2021 року».

Судом першої інстанції встановлено, що при отриманні зазначених вище грошових коштів у розмірі 3 460 000,00 гривень, ТОВ «Вінницягаз Збут», керуючись п.4.7. Договору, зарахувало їх в рахунок погашення заборгованості за спожитий ТОВ «Калинівський маслосирзавод» природний газ відповідно до черговості її виникнення, зокрема, в січні-березні 2022р. на суму 3 329 550,43 грн, в квітні 2022р. - на суму 130 449,57 грн.

Сторонами не заперечується, що у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/649/22 за позовом ТОВ «Вінницягаз Збут» до ТОВ «Калинівський масло-сирзавод» про стягнення 1 847 691,60 грн заборгованості по розрахунках та 168 180,02 грн пені за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР217-599-22 від 31.12.2021, 194 540,45 грн інфляційних втрат та 16 441,39 грн -3% річних.

За наслідками розгляду справи №902/649/22 Господарський судо Вінницької області рішень-ням від 14.09.2022 задоволив позовні вимоги ТОВ «Вінницягаз Збут» у повному обсязі та при-судив до стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 847 691,60 грн основного боргу за послуги з постачання природного газу.

Крім того, в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/166/23 за позовом ДП «РТД» ВАТ МТСЗ «Калинівкаміжрайагротехсервіс» до ТОВ «Він-ницягаз Збут» про стягнення грошових коштів у сумі 4 032 887,16 грн, у тому числі 3 460 000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, 490 415,93 грн інфляційних втрат та 82 471,23 грн -3% річних.

24.08.2023 Господарським судом Вінницької області у справі №902/166/23 ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.(т.1, арк.справи 33-40).

Під час розгляду справи №902/166/23 і дослідження матеріалів справи №902/649/22 судом встановлено, що до складу погашеної ТОВ «Калинівський маслосирзавод» заборгованості за природний газ ТОВ «Вінницягаз Збут» без належної правової підстави було віднесено перерахо-вані ДП «РТД» ВАТ МТСЗ «Калинівкаміжрайагротехсервіс» на рахунок ТОВ «Вінницягаз Збут» грошові кошти у загальній сумі 3 460 000 грн перераховані згідно платіжних доручень №2123 від 14.04.2022 на суму 530 000 грн, №2126 від 15.04.2022 на суму 1 890 000 грн, №2127 від 15.04.2022 на суму 1 040 000 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за 15.04.2022.

Вважаючи, що несплатою вартості поставленого природного газу в добровільному порядку Відповідач порушив право Позивача, останній звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому просив стягнути 3 460 000,00 грн основного боргу, 664 509,59 грн пені, 589 081,18 грн інфляційних втрат та 143 329,32 грн -3% річних.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Вінницької області від 16.05.2024 позов задоволено частково.(т.1, арк.справи 174-184).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'-язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що ТОВ «Калинівський маслосирзавод» оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних, та просить в решті залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначені обставини зумовлюють необхідність перегляду рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних в межах доводів апеляційної скарги.

Предметом спору є заборгованість та штрафні санкції за договором постачання природного газу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (пере-дати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророз-порядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встанов-лений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну пере-даного товару.(ч. 1, 2 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможли-вість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлю-ного індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відпо-відальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи стверджується, що за несвоєчасну оплату вартості отриманого природ-ного газу ТОВ «Вінницягаз Збут» нараховано та заявлено до стягнення 589 081,18 грн інфляційних втрат та 143 329,32 грн 3% річних.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу норма-тивного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07. 2019).

Перевіривши здійснені ТОВ «Вінницягаз Збут» та судом першої інстанції розрахунки сум інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задово-лення позову в цій частині, оскільки обґрунтованими є 589 081,18 грн інфляційних втрат та 143 329,32 грн -3% річних.

Щодо посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та відхилення судом першої інстанції клопотання про зменшення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нараху-вання інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'-язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у від-шкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

При цьому апеляційний суд відхиляє посилання Скаржника на застосування до спірних відносин за аналогією висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 про те, що суд може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК.

Як зазначалося і судом першої інстанції, у справі №902/417/18 - сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

У постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18, на яку посилається Скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та про-порційності - суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на від-новлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсут-ність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Враховуючи вищевикладене і те, що розміри заборгованості та нарахованих сум інфляцій-них втрат та 3% річних не є неспівмірними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх зменшення.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як на доказ підтвердження існування форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання ним договірних зобов`язань.

Згідно з ч.1 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвід-чують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

За приписами статей 6.10, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (надалі - Регламент) якщо уповноважена особа на підставі аналізу наданих заявником документів, даних, інформації, доказів дійшла висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили/унеможливлюють виконання зобов`язання заявника, термін виконання якого настав або настане найближчим часом, то вона приймає рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Надання сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановле-ному законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин або лист ТПП України не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України не лише засвідчує форс-мажорні обставини, але й їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Поруч з тим, Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Сертифікат Торгово-промислової палати України підтверджує, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання (поста-нова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №908/1198/22).

Натомість, в матеріалах справи відсутній, а Відповідачем не надано суду відповідного сертифікату, який би стверджував, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов`язань за договорами поставки.

Інші доводи апелянта є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо наявності порушених прав ТОВ «Вінницягаз Збут», рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господар-ського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівський маслосир-завод» на рішення господарського суду Вінницької області від 16.05.2024 у справі №902/1261/ 23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/1261/23 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.