Рішення

від 02.05.2024 по справі 910/525/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2024Справа № 910/525/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув матеріали господарської справи

За позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 1 563 328,98 грн

За участю представників учасників справи:

від позивача Матвєєва Ю.Я.

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (позивач) з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (відповідач) про стягнення 1 563 328,98 грн, з яких 668 953,38 грн основного боргу, 624 828,95 грн пені, 43 596,56 грн 3% річних та 225 950,09 грн втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 178-2023 від 01.11.2013 в частині компенсації вартості водопостачання та водовідведення у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/525/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 19.02.2024, а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.

14.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов та залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача АТ "Українська оборонна промисловість".

Ухвалою суду від 19.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача про продовження стоку для подання відзиву на позов та продовжено строк до 14.03.2024, відкладено вирішення клопотання про залучення третьої особи, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.03.2024.

06.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

14.03.2024 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 14.03.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача АТ "Українська оборонна промисловість", оскільки судом не встановлено, на які права та обов`язки такої особи може вплинути рішення суду у даній справі.

Крім того, вказаною ухвалою оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.04.2024.

03.04.2024 через підсистему "Електронний суд", а в подальшому 05.04.2024 поштовим відправленням до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та долучено останню до матеріалів справи, а також відкладено судове засідання на 15.04.2024.

15.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.05.2024.

Зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.05.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 02.05.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.11.2023 між позивачем (споживач) та відповідачем (субспоживач) укладено договір про компенсацію вартості водопостачання та водовідведення № 178,-2013, за умовами якого позивач передає відповідачу воду, отриману від ПАТ АК «Київводоканал» через власні трубопроводи та споруди водопостачання та приймає каналізаційні води в контрольних колодязях.

Згідно з п. 1.3 договору відповідач прийняв на себе зобов`язання сплачувати позивачу компенсацію вартості водопостачання, водовідведення та інші необхідні платежі в порядку і на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1.1 субспоживач сплачує споживачу компенсацію вартості води та вартості витрат на утримання мереж, за виключенням утримання мережі водопостачання котельні через основний лічильник котельні за розрахунковий період, згідно документів, які представник субспоживача повинен отримати у споживача з 23-го і оплатити до 30-го числа поточного місяця (розрахунковим періодом вважається з 15-го числа попереднього місяця до 15-го числа поточного місяця).

Відповідно до п. 3.2 договору акти приймання передачі виконаних робіт складаються споживачами останнім днем звітного місяця, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками протягом 5 (п`яти) днів після закінчення звітного місяця. В разі непідписання субспоживачем наданих актів протягом 3 (трьох) робочих днів, акти вважатимуться підписаними в редакції споживача та підлягають оплаті.

Згідно з п. 5.4 договору при простроченні платежів за договором субспоживач сплачує пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той самий період, за який сплачується пеня.

Як погоджено сторонами в розділі 9, договір набуває чинності з 01.11.2013 по 01.11.2014. Договір може бути розірваний однієї зі сторін при недотриманні іншою стороною умов договору. При цьому сторона-ініціатор розірвання договору зобов`язана попередити іншу сторону про це письмово за 20 днів.

При відсутності письмової заяви до дня закінчення терміну дії договору від однієї із сторін про припинення або зміну умов договору він вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах.

Додатком № 1 сторонами затверджена вартість послуг за договором.

Додатком № 2 між сторонами узгоджено межі експлуатаційної відповідальності утримання водопровідних та каналізаційних трубопроводів між собою.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2016 сторонами внесено зміни щодо реквізитів позивача.

Додатковою угодою № 2 від 21.03.2023 сторонами внесено зміни до додатку № 1 в частині зміни вартості послуг.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, згідно з актами здачі-приймання послуг, підписаними між сторонами та долученими до позовної заяви, позивачем у період з лютого 2022 року по квітень 2023 надано відповідачу послуги, обумовлені умовами вищевказаного договору, на загальну суму 796 569,21 грн.

При цьому, як вказано позивачем у позові, 19.12.2023 відповідачем сплачено грошові кошти в розмірі 60 542,50 грн, а також 21.12.2023 відповідачем сплачено грошові кошти в розмірі 60 542,50 грн, доказів оплати позивачем не надано, проте відповідачем під час розгляду даної справи не подано заперечень щодо розміру основного боргу, заявленого до стягнення.

Поряд з цим, 04.07.2023 між позивачем та відповідачем укладено мирову угоду в порядку позасудового врегулювання, за умовами якої відповідач (боржник) зобов`язався до 31.12.2023 сплатити заборгованість, зокрема, за договором № 178-2013 від 01.11.2013 про компенсацію послуги з постачання питаної води та приймання стічних вод через приєднання мережі в розмірі 796 569,21 грн до 31.12.2023.

Проте, як вказує позивач, відповідач заборгованість не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути суму заборгованості в розмірі 668 953,38 грн, а також нараховані суми пені - 624 828,95 грн, 3% річних - 43 596,56 грн та втрат від інфляції - 225 950,09 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, відповідач посилається на те, що вказана заборгованість виникла з незалежних від відповідача причин (форс-мажорні обставини), введенням на території України карантинних обмежень, подальшим введенням воєнного стану, через скрутний фінансовий стан відповідача. У випадку наявності підстав для задоволення вказаних вимог відповідач просив зменшити їх розмір на 90%.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Щодо розмір у основного боргу відповідача суд зазначає про наступне.

Так, під час розгляду даної справи сторонами не надано суду доказів оплати вартості компенсації наданих послуг.

Так, матеріалами справи, зокрема, актами здачі-приймання підтверджується надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 796 596,21 грн.

При цьому позивач вказав, що відповідачем 19.12.2023 та 21.12.2023 сплачено позивачу по 60 542,50 грн, тобто загалом 121 085,00 грн, таким чином, за твердженням позивача, заборгованість відповідача становить 668 953,38 грн.

Проте, математично при відніманні вартості послуг у розмірі 796 596,21 грн від здійснених оплат (121 085,00) сума боргу має становити 675 511,21 грн, водночас враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 668 953,38 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому до стягнення розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 43 596,56 грн та втрат від інфляції в сумі 225 950,09 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд не може погодитись з їх обґрунтованістю з огляду на те, що такі розрахунки здійснені позивачем починаючи з березня 2022 року на всю суму заборгованості відповідача без урахування того, що періодом формування такої заборгованості був період з березня 2022 року по квітень 2023 року.

Так за перерахунком суду, здійсненим з урахування дат та часу формування заборгованості, розмір 3% річних становить 28 475,76 грн, а втрат від інфляції - 68 112,54 грн.

У вимогах про стягнення з відповідача 15 120,80 грн 3% річних та 157 837,55 грн втрат від інфляції суд відмовляє.

При цьому судом під час розгляду даної справи не зменшується розмір таких вимог за клопотання відповідача, оскільки витрати від інфляції не є мірою відповідальності, а слугують способом захисту прав кредитора від знецінення грошової одиниці, у той час, як 3% річних мають компенсаційний характер та є мірою відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

При цьому наявність чи відсутність вини у невиконанні такого грошового зобов`язання не може бути підставою для звільнення від відповідальності за його невиконання.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 624 828,95 грн пені.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вказано вище, у п. 5.4 договору сторонами погоджено, що при простроченні платежів за договором субспоживач сплачує пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той самий період за який сплачується пеня

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що останній виконаний також без врахування дат формування заборгованості, а також в порушення приписів ч. 6 ст. 232 більше ніж за півроку.

За розрахунком суду, розмір пені становить 190 503,78 грн.

Проте, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом враховано, що до введення на території України воєнного стану (в лютому 2022 року) у відповідача була відсутня заборгованість з компенсації наданих позивачем послуг.

Крім того, з лютого 2022 року повітряний простір України є закритим, що є загальновідомою інформацією та не потребує доказування.

Окрім того, судом враховано, що між сторонами в порядку досудового врегулювання 04.07.2023 укладено мирову угоду, згідно з якою строк погашення заборгованості, яка є предметом розгляду у даній справі, відтерміновано до 31.12.2023, у той час, як з даним позовом позивач звернувся 10.01.2024.

Також судом враховано те, що відповідач у справі є державним підприємством та в умовах воєнного стану в Україні, кризових явищ в економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, а також зважаючи на баланс інтересів обох сторін, стягнення всієї суми пені з відповідача буде мати негативний вплив на його діяльність, у зв`язку з чим вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, тобто до 95 521,89 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог без врахування зменшення судом вимог щодо стягнення з відповідача пені - 14 340,68 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольняти частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (пр. Повітрофлотський, 94, м. Київ, 03151, код 01128297) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (пр. Повітрофлотський, 79, м. Київ, 03036, код 01131514) 668 953,38 грн (шістсот шістдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три грн 38 коп.) боргу, 28 475,76 грн (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят п`ять грн 76 коп.) 3% річних, 68 112,54 грн (шістдесят вісім тисяч сто дванадцять грн 54 коп.) втрат від інфляції, 95 521,89 грн (дев`яності п`ять тисяч п`ятсот двадцять одна грн 89 коп.) пені, 14 340,68 грн (чотирнадцять тисяч триста сорок грн 68 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 28.05.2024.

Суддя О.Г. Удалова