Ухвала

від 30.01.2025 по справі 910/525/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.01.2025Справа № 910/525/24

За заявою Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про відстрочення виконання рішення суду

у справі № 910/525/24

за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 1 563 328,98 грн

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Дишкант Д.В.

Представники учасників справи:

від позивача (стягувача) Медвійчук Ю.С.

від відповідача (заявника) Пирогівський В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/525/24 за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 1 563 328,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 позов задоволено частково, стягнуто 668 953,38 грн боргу, 28 475,76 грн 3% річних, 68 112,54 грн інфляційних, 95 521,89 грн пені, 14 340,68 грн судового збору.

10.01.2025 від Державного підприємства "Завод 410 ЦА" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, в якій останній просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/525/24 строком на один рік.

Ухвалою суду від 23.01.2025 призначено проведення судового засідання на 30.01.2025 з розгляду заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочення виконання рішення суду від 02.05.2024 у справі № 910/525/24, а також запропоновано Комунальному підприємству Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) надати суду пояснення щодо поданої заяви про відстрочення виконання рішення.

30.01.2025 від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення, в якій позивач просить суд відмовити в задоволенні вказаної заяви.

У судовому засіданні 30.01.2025 позивач вимоги заперечень проти заяви відповідача підтримав та просив відмовити в задоволенні вказаної заяви, відповідач вимоги заяви про відстрочення виконання рішення суду підтримав та просив задовольнити заяву.

Дослідивши матеріали справи, подану відповідачем заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Розглянувши матеріали заяви, Господарський суд міста Києва зазначає про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду у даній справі заявник посилається на те, що:

- відповідач здійснює господарську діяльність відповідно до чинного законодавства України, зокрема, спрямовану на виконання робіт з капітального ремонту, модернізації, переобладнання і технічного обслуговування літаків типу Антонов, але завод станом на сьогоднішній день не має сертифікату щодо основної діяльності (капітального ремонту, реконструкції в літакобудуванні);

- у зв`язку з тим, що бойові дії відбувались на території, де знаходиться Підприємство, та весь час зберігається загроза ракетних ударів (поряд з Підприємством знаходиться аеропорт «Київ»), у зв`язку з відсутністю можливості повноцінно вести господарську діяльність, виконувати свої посадові обов`язки у дистанційному режимі, закриттям аеропортів та неможливістю здійснення обльотів відремонтованими літаками, і прибуття нових літаків на ремонт, оскільки усі льотні майданчики Підприємства знаходяться на території України, та керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наказом Підприємства від 24.03.2022 № 46, призупинено дію трудових договорів з 24 березня 2022 року з переважною більшістю працівників ДП «ЗАВОД 410 ЦА» до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану;

- 25.11.2023 військовослужбовцями збройних сил російської федерації з використанням БпЛА типу «Shahed» здійснено бомбардування ДП «ЗАВОД 410 ЦА», в результаті якого на Підприємстві сталися вибухи, які спричинили пожежу у виробничих приміщеннях;

- розпорядчими документами по Підприємству було оголошено простій;

- 08.07.2024 збройні сили рф повторно здійснили ракетний обстріл цивільного об`єкту за адресою: м. Київ, Солом`янський район, Аеропорт «Київ-Жуляни», що призвело до пошкодження будівель та споруд Підприємства.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача, позивач вказав про те, що є комунальним підприємством на основі госпрозрахунку; у зв`язку з закриттям повітряного простору, вже майже три роки фактично не працює, не здійснює ні авіаційної діяльності, ні будь-якої іншої прибуткової діяльності, не отримує будь-якого фінансування з бюджету; більшість співробітників перебувають у відпустці без збереження заробітної плати, лише 3% від загального штату працюють у віддаленому режимі для підтримки життєдіяльності Підприємства (забезпечення перебування на території підрозділів ЗСУ, подання звітності, відповіді на листи і доручення КМДА тощо).

Позивач шляхом повернення боргів за невиконані зобов`язання контрагентів намагається підтримувати життєдіяльність Підприємства, виплачувати заробітну плату працівникам, які задіяні у цьому підтриманні, а також закривати власні боргові зобов`язання перед кредиторами за договорами.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Проте, належних доказів на підтвердження вказаної обставини відповідачем не надано.

Суд відзначає, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Суд звертає увагу заявника на те, що відстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення, проте, заявником не надано доказів того, що при наданні розстрочки відповідач виконає рішення суду у даній справі.

Крім того, при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд має врахувати матеріальні інтереси обох сторін.

Жодних платежів на виконання рішення суду боржником, за твердженням сторін, не здійснювалося.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення в даній справі.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/525/24 від 02.05.2024 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено та підписано 19.02.2025.

Суддя О.Г. Удалова