Постанова

від 28.05.2024 по справі 509/2573/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2076/24

Справа № 509/2573/18

Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кострицького В.В.. (суддя-доповідач),

суддів Назарової М.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2023 року, ухвалену під головуванням судді Прийомової О.Ю., в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ДП "Центр обслуговування громадян", ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28.04.2006 року за №16-V, визнання недійсним виданого на його підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст клопотання

11 травня 2023 року відповідач ОСОБА_1 надав клопотання/заяву про залишення без руху, без розгляду та про повернення уточненої позовної заяви позивачу, відповідно до якої просить суд уточнені позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ДП "Центр обслуговування громадян", ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28.04.2006 року за №16-V, визнання недійсним виданого на його підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності залишити без руху, без розгляду та повернути позивачу.

Свою заяву обґрунтовує тим, що Верховний Суд зробив висновок у постанові від 22 березня 2023 року по справі № 603/761/19 та у постанові від 25 січня 2023 року у справі 492/1529/19 зазначивши, що наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмету і підстав позову є повернення такої заяви позивачу.

У справі 509/2573/18, враховуючи, що уточнена позовна заява вже прийнята до провадження, суду слід постановити ухвалу з урахуванням ч. 11 ст. 187 ЦПК України.

При прийняті до розгляду уточненої позовної заяви, суд в ухвалі зазначив «згідно уточненої позовної заяви вбачається, що предмет та підстави позову ОСОБА_2 змінені не були, а спірні правовідносини сторін виникли щодо права власності на будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем було змінено предмет позову було заявлено нову позовну вимогу, яка не була зазначена у первинному позові, а саме: вимогу скасувати рішення Роксоланівської сільської ради № 16-V від 30 листопада 2005 року про переведення земельної ділянки до земель запасу, із посиланням на обставини, що порушено порядок прийняття цього рішення.

Вказані обставини також не були зазначені в первісній редакції позову, а отже не були підставами первинного позову.

Ця нова вимога повністю змінила підстави позову.

Позовна заява уточнена, яку 26 жовтня 2021 року подав до суду ОСОБА_2 за своїм змістом є фактично новим позовом.

Якщо суд не встановить порушення ст. 49 ЦПК України, то суд може залишити таку позовну заяву без розгляду у відповідності до ст. 44 ЦПК України.

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2023 року в задоволені клопотання/заяву відповідача від 11 травня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, без розгляду та повернення позивачу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ДП "Центр обслуговування громадян", ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28.04.2006 року за №16-V, визнання недійсним виданого на його підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що перевіривши доводи сторони відповідача з приводу зловживання процесуальними правами позивачем, судом не встановлено обставин, які б свідчили про подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмету спору або у спорі, що має очевидно штучний характер, а ствердження відповідача щодо необґрунтованості позову, відсутності права власності будуть досліджуватися за результатами розгляду справи, адже такі доводи відповідача будуть враховані судом при ухвалені рішення при дослідженні доводів обґрунтованості позовних вимог.

Суд зазначив, що ухвалою суду від 30 листопада 2021 року уточнена позовна заява позивача прийнята до розгляду судом, підстав у суду щодо залишення її без руху, без розгляду або повернення не встановлено, тому суд вважає за необхідне в задоволені клопотання / заяви відповідачу відмовити.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, скаржник подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 24.07.2023.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що виходячи з зазначених в апеляційній скарзі рішень Конституційного Суду України можна провести однозначну аналогію, що як і ухвала про повернення заяви про зміну предмета або підстав позову, так і ухвала про прийняття такої до розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку, а відповідно, і ухвала про відмову у поверненні такої заяви.

Відмова у відкритті провадження за такою скаргою можливо і буде формально законною, але завдання цивільного судочинства, зазначені у ст.2 ЦПК України, будуть порушені. Суддя Шевчук Ю.В., на думку відповідача ОСОБА_1 , умисно прийнявши до розгляду фактично новий позов, вчинила зловживання службовим становищем. В кримінальному порядку таке зловживання оскаржене бути не може, адже це буде вважатись незгодою із судовим рішенням, а тому таке процесуальне порушення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

На думку відповідача ОСОБА_1 , суддя Прийомова О.Ю., постановлюючи оскаржувану ухвалу від 24.07.2023р., проявила надмірний формалізм, чим порушила норми процесуального права.

Уточнена позовна заява в порядку статті 49 ЦПК України, яку прийняла до розгляду суддя Шевчук Ю.В. у попередньому провадженні є фактично новим позовом і розгляд такого нового позову суддею Прийомовою О.Ю. в рамках справи, що вже розглядається з 2018 року, є грубим порушенням норм процесуального права та унеможливлює подальший законний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_2 21 червня 2018 року звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

1. Визнати недійсним рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28.04.2006 року за №16- V.

2. Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №297340 на ім`я ОСОБА_1 , виданого на підставі рішення ІІІ сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28.04.2006 року за № 16- V, зареєстрований Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів 29.06.2006 року за №010652900025, кадастровий номер земельної ділянки: 5123783700:02:001:0072.

3. Скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку 15а площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 23537094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1416871551237.

4. Витрати, повязані з розглядом справи у суді, покласти на відповідачів пропорційно у повному обсязі.

Обґрунтовував позов тим, що він є власником житлового будинку, а земельна ділянка під успадкованим будинком належить ОСОБА_1 .

Наголошує, що по факту зазначеного позивачем будинку не існує.

08 вересня 2021 року Овідіопольським районним судом Одеської області у справі 947/33600/20 було прийнято рішення, яким скасовано право власності та свідоцтво про право на спадщину на вищезазначений будинок.

Тобто, підстави позову ОСОБА_2 у справі 509/2573/18 відпали, поза волею позивача. 26 жовтня 2021року позивач ОСОБА_2 подав у справі 509/2573/18 «Уточнену позовну заяву в порядку статті 49 ЦПК України», якою одночасно змінив предмет та підстави позову і просив суд:

1. Визнати недійсним рішення Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 671-IV від 30.11.2005 року про переведення земельної ділянки АДРЕСА_1 до земель запасу.

2. Визнати недійсним рішення III сесії V скликання Роксоланівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 28.04.2006 року за №16-V про безоплатну передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,25 га.

3. Визнати недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серія ЯБ №297340, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,25 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

4. Скасувати державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,25 га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 5123783700:02:001:0072 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесені на підставі рішення реєстратора за індексним номером 38311793 від 23.11.2017 року та припинити його права власності.

Позивач обґрунтовував уточнений позов тим, що згоди на вилучення земельної ділянки він, гр. ОСОБА_2 , не надавав, а саме - земельної ділянки 0,06га, яка була виділена спадкодавиці ОСОБА_3 у зв`язку із наміром придбати будинок і спадкоємець ОСОБА_2 успадкував право на цих 0,06 га; а тому позивач вважає, що право користування не припинилося, тому земельна ділянка була переведена рішенням сільської ради до земель запасу та надалі надана у власність ОСОБА_1 незаконно, що порушує успадковане ним право користування земельною ділянкою.

Наголошує свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 скасовано рішенням суду у справі 947/33600/20 і рішення виконано. Це зазначено в уточненій позовній заяві в редакції 2021 року, а саме: а.с.219 абз.8, абз.10; а.с.220 абз.1; а.с.224 абз.4, абз.9-10. Тобто, в уточненій позовній заяві з`явилася нова позовна вимога, яка не була заявлена в первісному позові і, відповідно, обставини, якими вона обґрунтовується, також нові. При цьому обставини (що ОСОБА_2 є спадкоємцем та власником будинку), що були покладені в основу обґрунтування первісного позову не просто відпали, а взагалі перестали існувати в зв`язку із виконанням рішення у справі 947/33600/20.

З цього слідує, що позивач ОСОБА_2 змінив і підстави, і предмет позову, а це є фактично новим позовом і до нього мають бути застосовані наслідки відповідно до норм ЦПК.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд не звернув уваги, що в уточненій позовній заяві позивачем було змінено і підстави і предмет позову, не зробив порівняльний аналіз змісту позовної та змісту уточненої позовної заяви, не зробив свій висновок чи змінено позивачем підстави і предмет позову одночасно чи - ні, і, як наслідок - не вчинив дій, передбачених ЦПК України щодо наслідків прийняття до розгляду уточненої позовної заяви, яка є фактично новим позовом.

Верховний Суд неодноразово зазначив, що заяву про зміну предмета або підстав позову може бути повернуто. Тобто, на етапі розгляду такої заяви суд може відмовити у її прийнятті і повернути відповідно до ст.185 ЦПК України.

В той же час до заяв, поданих відповідно до порядку, зазначеному у статті 49 ЦПК України, пред`являються вимоги відповідно до ст. ст. 175-177 ЦПК України, а з цього слідує, що суд вправі застосувати до такої заяви, вже після її прийняття до розгляду, наслідки частини 11 статті 187 ЦПК України, пункт 8 частини 1 статті 257 ЦПК України. Таким чином, якщо суд встановить, що прийнята до розгляду уточнена позовна заява є фактично новим позовом, то має її повернути заявнику.

При цьому право на звернення до суду чи доступ до правосуддя жодної сторони по справі не порушується. А в протилежному випадку (неповернення уточненої позовної заяви) - порушується право на захист як відповідача, адже не зрозуміло, від чого захищатись.

Отже, на думку відповідача ОСОБА_1 , ухвала від 24.07.2023р., постановлена суддею Прийомової О.Ю., є такою, що порушує норми процесуального права, перешкоджає подальшому справедливому і неупередженому розгляду справи та апеляційним судом має бути скасована.

Явка сторін

ОСОБА_1 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав свою апеляційну скаргу, інші сторони повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, про те в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення не надходило, що не заважає розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовою колегією встановлено, що згідно розпорядження № 1 від 24 вересня 2020 року голови Овідіопольського районного суду матеріали зазначеної справи передані на розгляд до Білгород Дністровського міськрайонного суду.

05 жовтня 2020 року Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду, суддя Шевчук Ю.В. вказана справа прийнята до провадження судді з призначенням справи до її підготовчого розгляду.

30 листопада 2021 року Ухвалою суду відмовлено у задоволені заяви відповідача про відмову у прийнятті уточненого позову, уточнений позов ОСОБА_2 прийнятий до розгляду.

Отже судом першої інстанції встановлено, що уточнена позовна заява ОСОБА_2 Ухвалою Білгород Дністровського міськрайонного суду, суддя Шечук Ю.В. прийнята до розгляду та ухвала суду набрала законної сили.

В своїй ухвалі суд зазначив, що «суд критично відноситься до доводів сторони відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 щодо зміни позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 предмета та підстав позову, адже згідно уточненої позовної заяви вбачається, що предмет та підстави позову ОСОБА_2 змінені не були, а спірні правовідносини сторін виникли щодо права власності на будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197ЦПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Враховуючи, що позивач за первісним позовом ОСОБА_2 скористався своїм законним процесуальним правом щодо уточнення позовних вимог до закриття підготовчого провадження по справі, тобто в межах встановленого процесуального строку, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду уточнену первісну позовну заяву позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» про визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту та скасування державної реєстрації права власності земельну ділянку».

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цьогоКодексу: 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ст. 182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

2. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

3. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Відповідно достаття 189ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог.

Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об`єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову.

На вказаному наголосив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 405/3360/17.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст.13ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з тим, відповідно до частини 1статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.

Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

У п. 3 ч. 2 ст.44ЦПК передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4ст. 44 ЦПК).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13ЦК).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу(ч. 3ст. 16 ЦК).

Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами.

Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом.

При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу.

Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Європейський суд з прав людини застосовує положення, передбачене ч.3ст.35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо.

Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15 вересня 2009 року), про зловживання правом у розумінні п.3 ст. 35 Конвенції, мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ.

При цьому, суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Оглянувши та перевіривши доводи сторони відповідача з приводу зловживання процесуальними правами позивачем, судом не встановлено обставин, які б свідчили про подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмету спору або у спорі, що має очевидно штучний характер, а ствердження відповідача щодо необґрунтованості позову, відсутності права власності будуть досліджуватися за результатами розгляду справи, адже такі доводи відповідача будуть враховані судом при ухвалені рішення при дослідженні доводів обґрунтованості позовних вимог.

Як вже зазначалось раніше, ухвалою суду від 30 листопада 2021 року уточнена позовна заява позивача прийнята до розгляду судом, підстав у суду щодо залишення її без руху, без розгляду або повернення не встановлено, тому суд вважає за необхідне в задоволені клопотання / заяви відповідачу відмовити.

Доводи апелянта про те що в уточненій позовній заяві з`явилася нова позовна вимога, яка не була заявлена в первісному позові і, відповідно, обставини, якими вона обґрунтовується, також нові, не в повній мірі відповідають змісту зміненого позову відповідно до якого дійсно в уточненій позовній заяві з`явилася нова позовна вимога що судова колегія вважає зміною предмета позову, однак жодних змін підстав позову в зміненому позові не зазначено, а тому вони є аналогічні первісному позову.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, з огляду на досліджені докази, суд дійшов висновку, що апелянтом в ході розгляду справи не було доведено обставин на які він посилався, як на підставу для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнена позовна заява була подана на стадії підготовчого судового засідання та фактично підстави позову змінено не було.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі які були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П.Лозко