Постанова

від 24.05.2024 по справі 736/1209/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 травня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/1209/20

Головуючий у першій інстанції Чигвінцев М. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/756/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

з секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Холминська селищна рада Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженння в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2024 року (місце ухвалення м. Сновськ, повний текст ухвали складено 04.04.2024) в частині витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Під час розгляду справи стороною позивача було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 04.04.2024 закрито провадження у цивільній справі № 736/1209/20 за позовом ОСОБА_1 до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівсько області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснено позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду в частині витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 04.04.2024 в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про стягнення зазначених витрат.

В апеляційній скарзі заявник не погоджується з висновком суду, оскільки за доводами скарги він суперечить чинному законодавству України.

Апелянт у скарзі посилається, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Водночас відповідача не зазначив, які саме витрати, пов`язані з розглядом справи відповідач понесла, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Зазначає, що подання позовної заяви та заяви про закриття провадження не може вважатися необґрунтованими діями позивача, оскільки ці процесуальні дії є диспозитивним правом позивача, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Крім того, застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 142 ЦПК України є протиправним, оскільки позивач не відмовлявся від позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 04.04.2024 по справі № 736/1209/20 залишити без змін. Заявник посилається на законність та обґрунтованість прийнятої ухвали та безпідставність апеляційної скарги. У відзиві заявник зазначає, що позов ОСОБА_1 було подано в 2020 році, судами проведено десятки засідань за участі представника відповідача адвоката Корх О.І., та останнім було складено десятки процесуальних документів у даній справі, крім того, позивачем у 2023 році було подано до суду позов про визнання за ним права власності на 11/12 частини спірного нерухомого майна (про яке йде мова у даній справі), але вже за набувальною давністю, що свідчить про зловживання позивачем ОСОБА_1 своїми процесуальними правами, та умисне здійснення перешкод в успадкуванні ОСОБА_5 спадкового нерухомого майна за заповітом. Через вказане ОСОБА_5 понесла і несе матеріальні витрати, зокрема і витрати на правничу допомогу, що підтверджується наявними в даній справі доказами. Посилаючись на постанови Верховного суду заявник зазначає, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Посилається, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем ОСОБА_5 послуг адвоката Корх О.І. та понесення нею витрат в суді апеляційної інстанції у справі 736/1209/20, а саме представником відповідача складені наступні документи: відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та інші процесуальні документи наявні у справі, підготовлено відзиви на позовну заяву ОСОБА_1 з додатками, заява про судові витрати з додатками, інші процесуальні документи (заяви та клопотання ), які наявні в справі та всі копії документів завірені представником відповідача, в тому числі електронним підписом з дотриманням положень ЦПК України, копія квитанції підтверджує сплату відповідачем суму зазначену в квитанції за надану правову допомогу.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Під час розгляду справи стороною позивача було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в якій зазначив, що заповітом ОСОБА_7 охоплено всю спадщину, який складено на ім`я ОСОБА_5 , таким чином позивача позбавлено права на спадщину. Оскільки ОСОБА_5 прийняла спадщину за заповітом, то на цій підставі відсутній предмет спору щодо визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за законом (а.с. 172-173 т. 5).

Ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 04.04.2024 закрито провадження у цивільній справі № 736/1209/20 за позовом ОСОБА_1 до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівсько області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснено позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвала суду в частині закриття провадження у справі сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає ухвалу суду у даній справі лише в частині стягнутих з позивача на користь ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу.

Стягуючи 10 000 грн витрат правової допомоги, як і просив стягнути представник відповідачки ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що стороною відповідачки належними та допустимими доказами підтверджено надання правової допомоги адвокатом Корх О.І., що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 17.12.2020, яким сторонами визначено обсяг та зміст правової допомоги, розмір гонорару, який відповідно до Додатку №1 до договору, акту здачі-приймання наданої правової допомоги до договору б/н від 17.12.2020 про надання правової допомоги у справі 736/1209/20, становить 10 000 грн, та сплачений ОСОБА_5 згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 03.03.2023. Разом з тим, хоча і сторона позивача просила зменшити розмір правничої допомоги, проте суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів апеляційного суду, оскільки він не відповідає вимогам законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Поняття зловживання процесуальними правами міститься у ст. 44 ЦПК України. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи, здійснених відповідачем, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову посилався на те, що після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на частину якої, як вважав позивач, він має право, проте під час розгляду справи 03.04.2024 позивачем було подано заяву про закриття провадження, оскільки 27.02.2023 набрало законної сили рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 21.12.2023 у цивільній справі № 736/1850/21, згідно якого суд визначив ОСОБА_5 додатковий строк чотири місяці (з дня набрання рішення суду чинності) на подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після ОСОБА_7 . У строк, визначений судом, ОСОБА_5 подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом, яким охоплено всю спадщину. За таких обставин, склавши заповіт на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_7 позбавила позивача права на спадщину, тому на цій підставі відсутній предмет спору щодо визнання за позивачем права власності у порядку на спадкування. На підставі чого, з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України позивачем було подано заяву про закриття провадження у справі (а.с. 172-173 т. 5).

При вирішенні питання про компенсацію понесених відповідачем витрат на правничу допомогу слід керуватися ч. 5 ст. 142 ЦПК України та зокрема встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Як свідчить судова практика, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень.

Вбачається, що відповідачем не надано доказів і матеріали справи таких не містять, що дії позивача є необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення витрат відповідачем, як і відсутні докази про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, враховуючи, що лише 27.02.2023 набрало законної сили рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 21.12.2023 у цивільній справі № 736/1850/21 у справі про визначення додаткового строку ОСОБА_5 , яке було залишено без мін постановою Верховного Суду від 09.10.2023, тобто весь час існував спір щодо спадщини.

Із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як спадкоємець, проте отримавши додатковий строк на прийняття спадщини та звернувшись із заявою до нотаріуса Бондаренко Н.В. позбавила позивача права на спадщину, тому на цій підставі відсутній предмет спору щодо визнання за позивачем права власності у порядку на спадкування, що стало наслідком закриття провадження у справі за заявою позивача, отже дії позивача є такими, що відповідають вимогам процесуального закону, а тому вони не можуть вважатись недобросовісними.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції взагалі не зазначив які саме вчинені позивачем необґрунтовані дії та в чому вони полягають. Наведене свідчить про порушення судом вимог процесуального закону щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

З викладених вище підстав оскаржувана ухвала суду не ґрунтується на матеріалах справи і вимогах процесуального закону та підлягає скасуванню.

З огляду на відсутність доказів про необґрунтовані дії позивача щодо пред`явлення позову, заява відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2024 року в частині розподілу витрат на правничу допомогу скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 29.05.2024.

Головуючий Судді :