Ухвала

від 28.05.2024 по справі 910/12154/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.05.2024Справа №910/12154/18За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд", м. Київ

про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019

у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг", м. Київ

про зобов`язання сплатити 364 659,57 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача (заявника): Легка О.Ю. (адвокат за довіреністю від 24.07.2023) (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (відповідач) повернути кошти, перераховані у якості авансу за Договором фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018р. у розмірі 360 000,00 грн. та сплатити 3 % річних у розмірі 4 659,57 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 у даній справі позов задоволено повністю та:

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) неповернену частину авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 року до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн. (триста шістдесят тисяч гривень 00 коп.).

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) 4 559,56 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 56 коп.) 3 % річних.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) 5 468,39 грн. (п`ять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 39 коп.) судового збору.

25.02.2019 року на виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва судом видано відповідні накази.

06.05.2024 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019, відповідно до якої заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення суду:

- в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) неповернену частину авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 року до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн. (триста шістдесят тисяч гривень 00 коп.) шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) неповерненої частини авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 року до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн. (триста шістдесят тисяч гривень 00 коп);

- в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) 4 559,56 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 56 коп.) 3 % річних шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) 4 559,56 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 56 коп.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 розгляд Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/12154/18 призначено на 28.05.2024.

В судове засідання 28.05.2024 відповідач не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, подану заяву та пояснення представника заявника, котра просила задовольнити її, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 3 ст. 33 закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).

Зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права.

Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

В обґрунтування поданої заяви позивач (заявник, стягувач) посилається на те, що з дати відкриття виконавчого провадження (05.04.2019) по дату звернення до суду з даною заявою, рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/12154/18 залишається більше 5 років невиконаним, у зв`язку з чим для належного виконання судового рішення та можливості державному виконавцю вчиняти дії з примусового виконання рішення суду у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» просить суд змінити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача грошових коштів, а саме неповерненої частини авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 року до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн та 4 559,56 грн - 3% річних.

Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Примусове виконання обов`язку в натурі застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Таку позицію наведено у висновках Верховного суду України про практику застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України.

Одночасно, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав, підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов`язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.

Як було вказано вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 у даній справі позов задоволено повністю та:

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" неповернену частину авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 року до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" 4 559,56 грн 3 % річних;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" 5 468,39 грн судового збору.

25.02.2019 року на виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва судом видано відповідні накази.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 05.04.2019 ВП№58800622 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/12154/18 від 25.02.2019.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП№58800622, державним виконавцем вживалися заходи, передбачені ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення суду.

Так, постановою державного виконавця від 15.05.2019 за невиконання рішення суду, накладено на боржника штраф у розмірі 5 100,00 грн; постановою державного виконавця від 07.06.2019 за невиконання рішення суду, накладено на боржника штраф у розмірі 10 200,00 грн; постановою державного виконавця від 06.09.2019 за невиконання рішення суду, звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника на суму 396 319, 00 грн та звернуто стягнення на майно боржника; постановою державного виконавця від 24.10.2022 за невиконання рішення суду, звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника на суму 411 495, 30 грн; постановою державного виконавця від 11.07.2023 за невиконання рішення суду, звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника на суму 411 495, 30 грн; постановою державного виконавця від 27.09.2023 за невиконання рішення суду, звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника на суму 411 495, 30 грн; також постановою державного виконавця від 27.09.2023 з метою забезпечення виконання рішення суду оголошено в розшук майно боржника.

За змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, а також Рішення від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак, присудженні до перерахування позивачеві рішенням у даній справі грошові кошти, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003 р. Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Тоді як у даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права стягувача на мирне володіння відповідним майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004р. у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

За приписами чинного процесуального законодавства, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15.

У даному випадку суд не вбачає зміни суті рішення, оскільки боржник фактично буде зобов`язаний перерахувати стягувачу присуджені рішенням суду у даній справі грошові кошти, проте змінивши спосіб та порядок виконання рішення суду від 31.01.2019 №910/12154/18 стягувач отримає можливість його реально виконати.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Заявником у встановленому процесуальним законом порядку доведено суду наявність обставин щодо зміни способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у даній справі.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених судом обставин щодо неможливості виконання судового рішення у даній справі у спосіб та порядок, раніше встановленими, суд дійшов до висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/12154/18 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/12154/18 задовольнити.

2. Змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.09.2019 у справі №910/12154/18 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) неповернену частину авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 року до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн. (триста шістдесят тисяч гривень 00 коп.) - стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) неповернену частину авансу відповідно до Додаткової угоди від 04.04.2018 року до Договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн. (триста шістдесят тисяч гривень 00 коп.).

3. Змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.09.2019 у справі №910/12154/18 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) 4 559,56 грн (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 56 коп.) 3 % річних стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" (ідентифікаційний код 40121054, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, офіс 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (ідентифікаційний код 32705018, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 104) 4 559,56 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 56 коп.).

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

повний текст ухвали підписано 29.05.2024

Суддя Сергій МОРОЗОВ