Ухвала

від 28.05.2024 по справі 914/70/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

28.05.2024 Справа № 914/70/22(914/797/24)

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

за участю секретаря Гудими Р.О.

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , м. Самбір Львівської області

до відповідача: Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Самбір Львівської області

про: стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 238 128 грн. 00 коп.

у межах справи №914/70/22

за заявою: Приватного підприємства Алекс, с. Стрілковичі Самбірського району Львівської області

про: банкрутство Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (81400, м. Самбір, Львівська область, вул. Шевченка, буд. 59А, ідентифікаційний код 05514293)

Представники:

від позивача: Яциник В.В. - адвокат

від відповідача: Сливка В.В. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області, в межах справи №914/70/22 про банкрутство Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, з позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати за період з вересня 2015 року по листопад 2020 року в розмірі 238 128 грн. 00 коп.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, при розподілі позовної заяви визначено єдиний унікальний номер судової справи 914/70/22(914/797/24), головуючим суддею визначено суддю Морозюка А.Я., в провадженні якого перебуває справа №914/70/22 про банкрутство Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи призначено на 30.04.2024; встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

18.04.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення невиплаченої заробітної плати, в якому зокрема зазначено, що позивач пропустив спеціальну позовну давність, встановлену відповідно до ст. 233 КЗпП (3 місяці), та загальну позовну давність, встановлену згідно ст. 256-267 ЦК України (3 роки), відтак відповідач зазначив, що бажає скористатися своїм правом та заявляє про застосування строків позовної давності до спору, що виник у даній справі. Щодо фактичних обставин справи, то відповідач посилаючись на Галузеві угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (надалі - Галузева угода) на 2013 - 2015 роки та 2017-2018 роки, зазначив що на момент прийняття позивача на роботу чинним був Колективний договір Самбірського ВУВКГ на 2010-2012рр., а з 23.11.2017 року у встановленому законом порядку було зареєстровано Колективний договір Самбірського ВУВКГ на 2017-2018 рр. від 17.04.2017р., яким було, зокрема, погоджено, у з в`язку з важким фінансовим станом підприємства, на період подолання фінансових труднощів не застосовувати коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника 1-го розряду - 1,50. Також 25 липня 2017 року рішенням Загальних зборів Самбірського ВУВКГ постановлено не застосовувати коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника 1-го розряду 1.50, у зв`язку з важким фінансовим станом в управлінні на 2 роки: 2017-2018рр. Таким чином відповідач скористався своїм правом на відтермінування виконання мінімальних розмірів ставок (окладів) заробітної плати, встановлених Галузевими угодами, прийнявши відповідні накази. Відтак розрахунок позивача є арифметично невірний, оскільки надмірно завищені позивачем нарахування за періоди період з серпня 2017 року по січень 2018 року, з січня по червень 2019 року, з січня 2020 по червень 2020 року, в сумі складає 94 343,07 грн., а тому сума позову у розмірі 238 128 грн. не підлягає до задоволення. Також у відзиві відповідач просив відмовити у відшкодуванні позивачу судових витрат у розмірі 20 000,00 грн., а також зазначив, що бажає скористатися своїм правом та заявити попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу під час провадження в суді першої інстанції, в розмірі 16 000 грн.

30.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (сформована в системі "Електронний суд" 29.04.2024), в якій зазначено, що позивач відповідно до наказу № 138 від 18.11.2020р. була звільнена з роботи за угодою сторін з 18.11.2020 р. Оскільки спір щодо стягнення належної працівникові заробітної плати є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці, тому з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), висновків Верховного Суду (рішення від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22) право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком. Окрім цього, 30.01.2024 року представником позивача отримано відповідь на адвокатський запит №22 від 23.01.2024 року з усіма письмовими документами про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, тому хибним є твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Також позивач не погоджується із наданим відповідачем розрахунком та вважає, що ні законодавство України, ні Галузеві угоди за 2013-2015, та 2017-2021 рік не давали право відповідачу застосовувати тричі п.3.2.7. п. 3.2. Розділу 3 Галузевої угоди та не здійснювати оплату праці протягом більше 6 місяців дії Галузевої угоди за 2017-2021 рік. Окрім цього відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним вводилися зміни в оплаті праці, у зв`язку з фінансовими труднощами підприємства, та в який саме період.

Ухвалою суду від 30.04.2024 розгляд справи відкладено на 28.05.2024.

06.05.2024 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив від 03.05.2024 (сформоване в системі "Електронний суд" 03.05.2024), в якому зазначено, що позивач у відповіді на відзив покликається на рішення Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі № 260/3564/22, при цьому використовує виключно окремі уривки з вказаного рішення, щоб висвітлити їх у максимально вигідному для позивача ракурсі. Зазначив, що у рішенні Верховного Суду зроблено чіткий висновок, що звернення до суду після внесених змін до ст. 233 КЗпП України (тобто після 19.07.2022 року), можливе протягом 3 місяців із вказаної дати, а саме до 19.10.2022 року, та що у цій cправі позивач не пропустив тримісячного строку, звернувшись до суду 22 вересня 2022 року. В даній-же справі ОСОБА_1 цей 3-х місячний строк пропустила, оскільки звернулась до суду 26.03.2024 року, тоді як кінцевою датою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом (з урахуванням змін до ст. 233 КЗпП України) було 19.10.2022 року. Також відповідач вважає, що при вирішенні спору слід врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2024 року у справі № 600/5050/23-а, де суд вказав, що до 19 липня 2022 року КЗпПУ не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями (п. 50). З приводу тверджень позивача про те, що 30.01.2024 року представником позивача отримано відповідь №22 від 23.01.2024 року на адвокатський запит з усіма письмовими документами про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, а тому тримісячний строк належить відраховувати з цієї дати, то відповідач зазначив, що у самій відповіді на запит повідомлено адвоката, що ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма нарахуваннями та виплаченими сумами в день її звільнення. Окрім цього на наказі про звільнення №138 від 18.11.2020 року міститься підпис про ознайомлення ОСОБА_1 , без жодних зауважень з її сторони, що додатково свідчить про відсутність у неї претензій щодо нарахованих їй грошових сум при звільненні.

Окрім цього, у заперечені зазначено, що у разі потреби додатково підтвердити, що в день звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма сумами, які їй були нараховані та виплачені, відповідач клопоче викликати та допитати в якості свідків: ОСОБА_2 , яка є головним бухгалтером Самбірського ВУВКГ, та позивача ОСОБА_1 .

В судове засідання 28.05.2024 з`явилися представник позивача та представник відповідача.

До початку розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про виклик свідків, вказаних у його запереченні на відповідь на відзив від 03.05.2024.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про виклик свідків.

В судовому засіданні 28.05.2024 суд протокольно ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

Окрім цього, відповідно до ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Відповідно до ч.1 ст.89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Суд відначає, що заяви свідків в порядку ст. 88 ГПК України до суду не подавались.

В судовому засіданні 28.05.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши думку представників сторін, з метою з`ясування всіх обставин справи, та виходячи із закріпленого у ст. 2 ГПК України принципу розумності строків розгляду справи судом, суд дійшов висновку оголосити перерву в судовому засіданні.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 46, 216, 234, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. Оголосити перерву в судовому засіданні до: 17.06.2024 до 15:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128).

2. Позивачу та відповідачу: 1) направити в судове засідання своїх повноважних представників.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, що передбачені ст.235 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Суддя Морозюк А.Я.