Постанова

від 12.09.2024 по справі 914/70/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. Справа №914/70/22(914/797/24)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представників сторін від:

позивача: Яциник В.В. (адвокат);

відповідача: Сливка В.В. (адвокат);

розглянувши апеляційну скаргуСамбірське виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства від 10.07.2024 (вх.ЗАГС №01-05/2000/24 від 16.07.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 17.06.2024 (повне рішення 24.06.2024, суддя Морозюк А.Я.)

у справі№914/70/22(914/797/24)

за позовом ОСОБА_1 , м. Самбір

до відповідача Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Самбір

простягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 238 128, 00 грн

у межах справи №914/70/22

за заявою Приватного підприємства "Алекс", с. Стрілковичі Самбірського району Львівської області

до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

провизнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області в межах справи №914/70/22 про банкрутство Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, звернулася ОСОБА_1 з позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (надалі - Самбірське ВУВКГ) про стягнення невиплаченої заробітної плати за період з вересня 2015 року по листопад 2020 року в розмірі 238 128, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала на різних посадах у Самбірському ВУВКГ з 02.09.2015 по 18.11.2020, зокрема з 01.07.2017 на посаді інженера ВТВ. За 2015-2020 роки позивачці нараховувалась заробітна плата без застосування коефіцієнтів співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт до встановленою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду, передбаченого додатком №1 до тарифної частини територіальної угоди на 2015-2017 рік, 2018-2020 рік «Експлуатація устаткування систем водопостачання та водовідведення» (а саме - коефіцієнтів 1,30 та 1,50).

Також неправильно визначено за період з січня 2019 року по грудень 2019 рік коефіцієнт, який передбачений галузевою угодою між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2017-2021 роки.

Окрім цього, за період з вересня 2015 року по грудень 2015 рік при обрахунку розміру мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду, на підставі якого проводилось нарахування заробітної плати працівникам підприємства, відповідачем за відсутності відповідних правових підстав брав за основу самовільно ним визначений розмір мінімальної заробітної плати, що нижчий від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Відтак, на думку позивачки, відповідач безпідставно позбавив її частини заробітної плати за 2015-2020 роки, а тому невиплачена сума заробітної плати підлягає стягненню у судовому порядку.

Господарський суд Львівської області рішенням від 17.06.2024 позов задовольнив повністю. Стягнув з Самбірського ВУВКГ на користь позивача 238 128, 00 грн невиплаченої заробітної плати (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів і зборів, при виплаті), а також стягнув в дохід Державного бюджету України 3 571, 00 грн - судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачкою доведено порушення відповідачем нарахування заробітної плати, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Самбірське ВУВКГ подало апеляційну скаргу на зазначене рішення. Покликається на те, що суд першої інстанції не дослідив матеріалів справи, визнав встановленими обставини, які недоведені та не відповідають матеріалам справи, прийняв усі доводи позивачки, натомість не взяв до уваги доводів відповідача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на галузеві угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (надалі - галузева угода) на 2013 - 2015 роки та 2017-2018 роки. Зазначає, що на момент прийняття позивачки на роботу чинним був колективний договір Самбірського ВУВКГ на 2010-2012 роки., а з 23.11.2017 року у встановленому законом порядку було зареєстровано колективний договір Самбірського ВУВКГ на 2017-2018 роки від 17.04.2017, яким було, зокрема, погоджено, що у зв`язку з важким фінансовим станом підприємства, на період подолання фінансових труднощів не застосовувати коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника 1-го розряду - 1,50. Також 25.07.2017 рішенням загальних зборів Самбірського ВУВКГ постановлено не застосовувати коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника 1-го розряду 1.50, у зв`язку з важким фінансовим станом в управлінні на 2 роки: 2017-2018 роки.

З огляду на зазначене, Самбірське ВУВКГ скористалося своїм правом на відтермінування виконання мінімальних розмірів ставок (окладів) заробітної плати, встановлених галузевими угодами, прийнявши відповідні накази.

Таким чином, апелянт вважає, що розрахунок позивачки є арифметично невірним, оскільки надмірно завищені нарахування за періоди: з серпня 2017 року по січень 2018 року; з січня по червень 2019 року; з січня 2020 по червень 2020 року, що в сумі складає 94 343,07 грн. Відтак позовні вимоги про стягнення 238 128 грн заробітної плати не підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заперечуючи доводи апеляційної скарги покликається на те, що в апеляційній скарзі скаржник доводить безпідставність стягнення з нього 94 343,07 грн, однак просить скасувати рішення суду повністю. Не погоджується із наданим відповідачем розрахунком, адже вважає, що ні законодавством України, ні галузеві угоди за 2013-2015 роки, та 2017-2021 роки не давали право відповідачу застосовувати тричі п.3.2.7. п. 3.2. розділу 3 галузевої угоди та не здійснювати оплату праці протягом більше 6 місяців дії галузевої угоди за 2017¬2021 рік.

Зазначає, що додатки до колективного договору на 2020 рік, 2019 рік та додаток до колективного договору, який прийнятий на підставі протоколу №1 від 27.07.2017 не зареєстровані у встановленому законом порядку і не містять відмітки про повідомну реєстрацію, як це передбачено Порядком повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 № 115 і погіршують становище позивача. Таким чином, такі є недійсними, а тому не можуть братися судом до уваги.

Звертає увагу, що у період з 2015 рік по 2020 рік керівництвом підприємства жодного разу не повідомлялася інформація про несприятливий стан фінансової діяльності, неспроможність виконати свої грошові зобов`язання і прийняті додатки до колективного договору, які дозволяли б апелянту здійснювати оплату праці нижче від норм, визначених угодою, але не нижче від державних норм та гарантій.

Інших клопотань та заяв, в порядку ст.207 ГПК України, учасниками у справі подано не було.

У зв`язку із відставкою судді-члена колегії Плотніцького Б.Д., розпорядженням керівника апарату суду №232 від 11.09.2024 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі №914/70/22(914/797/24).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 у склад колегії суддів для розгляду справи №914/70/22(914/797/24) внесено зміни: замість судді Плотніцького Б.Д. введено суддю Скрипчук О.С.

Присутні у судовому засіданні 12.09.2024 представники позивачки та відповідача навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу законів про працю України основні трудові права працівників це право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Відповідно до абзацу 4, 5 ч.1 статті 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про оплату праці», ст. 96 Кодексу законів про працю України, тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

За змістом норм ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ч. 2 ст. 97 Кодексу законів про працю України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно з ст. 22 Закону України "Про оплату праці" суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно із ч. 4 ст. 97 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 з 02.09.2015 по 18.11.2020 працювала на різних посадах в Самбірському ВУВКГ, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці позивачки, а також довідка Самбірського ВУВКГ від 23.01.2024 №21, в якій зазначено, що:

-відповідно до наказу № 142 від 02.09.2015 ОСОБА_1 була прийнята інженером ІІ-ї категорії з 02.09.2015;

-відповідно до наказу № 122 від 30.06.2017 ОСОБА_1 була переведена на посаду інженера ВТВ з 01.07.2017;

-відповідно до наказу по № 138 від 18.11.2020 ОСОБА_1 була звільнена з роботи за угодою сторін з 18.11.2020.

15.04.2010 на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ за участю керівника ВУВКГ був укладений колективний договір на 2010-2012 роки, погоджений головою профкому підприємства, в загальних положеннях якого визначено, що договір діє до укладення нового колективного договору, та передбачено, зокрема: розділ «Оплата праці»(п.1): «Здійснювати оплату праці робітників на основі тарифної системи: погодинних тарифних ставок згідно з додатком №1 тарифної частини регіональної угоди та місячних посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців, техніків усіх спеціальностей згідно додатку № 6 тарифної частини регіональної угоди».

Додатком №17 до цього договору «Оплата праці ІТП, фахівців, професіоналів, службовців, техніків» визначено, що оплату праці ІТП, АУП, служба водопроводу, служба каналізації, професіоналам, службовцям, технікам проводити відповідно до коефіцієнтів співвідношень розмірів місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців до встановленого угодою розміру місячної тарифної ставки робітника 1-го розряду основної професії.

17.04.2017 на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ за участю керівника ВУВКГ був укладений колективний договір на 2017-2018 роки, погоджений головою профкому підприємства, умовами якого передбачено, зокрема: Розділ V «Оплата праці»

- п.1: сторони домовились здійснювати оплату праці робітників на основі тарифної системи: погодинних тарифних ставок для всіх категорій робітників згідно з додатком № 1, 2, 3, 4 тарифної частини територіальної угоди (зі змінами і доповненнями) на 2015-2017 роки; місячних посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців згідно додатку № 6, 7 тарифної частини територіальної угоди (зі змінами та доповненнями) на 2015-2017 роки;

- п. 2: встановити розрахункову величину мінімальної тарифної ставки 1-го розряду робітників основного виробництва згідно додатку № 1;

- п. 3: розрахунок коефіцієнту співвідношень тарифних ставок робітників підприємства до прожиткового мінімуму здійснювати згідно з додатком № 2 в залежності від рівня кваліфікації і складності виконуваних робіт;

- п.4: розрахунок місячної тарифної ставки робітників окремих видів професій за окремими професіями згідно з додатком № 3;

- п. 5: встановити схему розрахунку розміру місячних посадових окладів до встановленого розміру прожиткового мінімуму для керівників професіоналів, фахівців і технічних службовців згідно з додатком № 4.

25.10.2015 між Львівською обласною державною адміністрацією, Львівським обласним об`єднанням організацій роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області було укладено територіальну угоду на 2015-2017 роки з тарифною частиною угоди, що регулює питання оплати праці працівників підприємств житлово-комунального господарства області, а 27.03.2017 було зареєстровано тарифну частину територіальної угоди на 2015-2017 роки (зі змінами і доповненнями) у зв`язку зі змінами чинного законодавства, генеральної та галузевої угод.

15.06.2018 року було укладено територіальну угоду між Львівською обласною державною адміністрацією, Львівським обласним об`єднанням організацій роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2018-2020 роки з тарифною частиною територіальної угоди на 2018-2020 роки.

Галузевими Угодами між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2013-2015, 2017-2021 роки (п.3.1.1 галузевих угод), мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника I розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, а надалі було встановлено в розмірі 140 відсотків (згідно із змінами і доповненнями до галузевої угоди, зареєстрованими 19.02.2018) та 160 відсотків (згідно із змінами і доповненнями до Галузевої угоди, зареєстрованими 04.12.2018).

В матеріалах справи наявний, здійснений відповідачем, розрахунок посадового окладу за 2015-2020 роки ОСОБА_1 згідно штатного розпису, з якого прослідковується, що при нарахуванні заробітної плати відповідачем були застосовані такі коефіцієнти: коефіцієнт росту згідно з галузевою угодою за період з вересня 2015 року по серпень 2017 року - 1,2; з серпня 2017 року по грудень 2019 року - 1,4; з січня 2020 року по листопад 2020 рік - 1,6 та коефіцієнти 2,21 і 2,56 згідно з коефіцієнтом співвідношення розмірів місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців до встановленої територіальною угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду основного виробництва(мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії, встановлених у колективному договорі, який передбачений додатком №6 до тарифної частини територіальної угоди.

З наведеного вище вбачається, що відповідачем проведено розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за 2015-2020 роки не відповідно до формули розрахунку заробітної плати інженера ІІ категорії та інженера ВТВ, закріпленої колективним договором, територіальною угодою між Львівською ОДА, Об`єднанням роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2015 -2017 роки, 2018-2020 роки, оскільки не було застосовано коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт, що встановлений додатком №1 до тарифної частини територіальної угоди на 2015-2017 роки, 2018-2020 роки «Експлуатація устаткування систем водопостачання та водовідведення», а саме - коефіцієнти 1,30 та 1,50.

Окрім цього, відповідачем при нарахуванні заробітної плати за період з вересня 2015 року по грудень 2015 рік, при обрахунку розміру мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду, на підставі якого проводилось нарахування заробітної плати працівникам підприємства, взято розмір мінімальної заробітної плати - 1 218 грн., тоді як передбачений ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з вересня 2015 року становив 1 378 грн. Тобто при нарахуванні зарплати з вересня 2015 року по грудень 2015 рік відповідачем взято нижчий розмір мінімальної заробітної плати, ніж встановлений законодавством.

Окрім цього, відповідачем за період з січня 2019 року по грудень 2019 рік застосовано коефіцієнт росту, передбачений п. 3.1.2 галузевої угоди на 2017-2021 роки, а саме - 1,4, тоді як 04.12.2018 зареєстровано зміни і доповнення до галузевої угоди, якими встановлено мінімальну тарифну ставку робітника I розряду з січня 2019 року в розмірі не менше 160 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведених вище обставин, місцевий господарський суд здійснив а суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок невиплаченої заробітної плати за період з вересня 2015 року по листопад 2020 року (з врахуванням усіх коефіцієнтів за відповідні періоди), згідно якого розмір невиплаченої позивачці заробітної плати становить 238 128, 00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції оцінює критично покликання апелянта на п. 10 Розділу V колективного договору на 2017-2018 роки, додатки до колективного договору на 2019 рік та до колективного договору на 2020 рік, погоджені головою профкому та затверджені начальником Самбірського ВУВКГ. Так, апелянт покликається на те, що 25.07.2017 рішенням загальних зборів Самбірського ВУВКГ постановлено не застосовувати коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника 1-го розряду 1,50 у зв`язку з важким фінансовим станом в управлінні на 2 роки: 2017-2018 роки. Зазначене, за твердженням апелянта, підтверджується випискою з протоколу загальних зборів Самбірського ВУВКГ №1 від 27.07.2017.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених галузевою угодою можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Статтею 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що порядок внесення змін до колективного договору визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом.

Внесення змін до колективного договору передбачений Порядком повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 № 115, у якому п. 8 передбачає: «зміни і доповнення, що вносяться до угоди (договору), підлягають повідомній реєстрації згідно із цим порядком»; пункт 9 вказаного порядку зазначає: «копіювання та опублікування тексту угоди (договору), змін і доповнень до них здійснюються лише разом із написом про повідомну реєстрацію, а також рекомендаціями реєструючого органу щодо приведення угоди (договору) у відповідність з вимогами законодавства (у разі їх наявності)».

Апелянтом не доведено та не підтверджено відповідними доказами, що у період з 2015 рік по 2020 рік відповідач повідомляв інформацію про несприятливий стан фінансової діяльності підприємства, та про прийняті додатки до колективного договору, що дозволялиб скаржнику здійснювати оплату праці нижче від норм, визначених угодою, але не нижче від державних норм і гарантій. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що такі не зареєстровані у встановленому законом порядку і не містять відмітки про повідомну реєстрацію, як це передбачено згаданим вище Порядком повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів.

Також апелянт не надав доказів внесення змін до колективного договору відповідно до Порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів.

Окрім цього, обґрунтованим є твердження суду першої інстанції, що зміни в оплату праці можуть вноситися не щороку, а лише протягом 6 місяців, оскільки згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» та умовами галузевих угод (пп.3.2.7. п. 3.2. розділу 3 галузевої угоди) норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених угодою, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш, як шість місяців.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що згідно із ч. 2 ст. 5, ч. 3 ст. 8 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод; галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою.

Відтак доводи апелянта в частині покликань на умови колективних договорів та рішення загальних зборів Самбірського ВУВКГ щодо не застосовування коефіцієнтів не беруться судом до уваги, оскільки такі не спростовують встановленої чинним законодавством заборони на погіршення становища праціників, в тому числі щодо розміру заробітної плати.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції, із законними та справедливими висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув із відповідача на користь позивачки 238 128,00 грн. невиплаченої заробітної плати.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного вище, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 202, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Самбірського виробничого управління водопровідно каналізаційного господарства залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 17.06.2024 у справі №914/70/22(914/797/24) без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 10.10.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК