Ухвала

від 29.05.2024 по справі 120/6245/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 травня 2024 р. Справа № 120/6245/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні звіт відповідача-суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду у справі № 120/6245/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 08.11.2023, яке набрало законної сили 08.12.2023, вказаний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022.

Крім того, вищезазначеним рішенням встановлено судовий контроль за його виконанням шляхом зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області подати звіт про виконання судового рішення в зобов`язальній частині протягом одного місяця з дня набрання ним чинності.

05.01.2024 до суду надійшов звіт відповідача про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі № 120/6245/23, в якому повідомлено про те, що у затвердженому Службою судової охорони кошторисі Територіального управління на 2023 рік видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168, не передбачались та не затверджувались, а існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату.

Відповідач зазначив, що з метою добровільного виконання вказаного рішення Територіальним управлінням складено розрахунок потреби в додаткових кошторисних призначень, який направлений на адресу Центрального органу управління Служби судової охорони. Водночас таке звернення Центральним органом управління Служби судової охорони було скероване до Державної судової адміністрації України. Отже, як зазначив відповідач, рішення суду від 08.11.2023 у справі № 120/6245/23 взято на облік Центральним органом управління Служби судової охорони.

Також відповідач зауважив, що положеннями статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що видатки Служби судової охорони визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Так, у Державному бюджеті на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" встановлено обсяг видатків на забезпечення виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя в сумі 10,0 млн грн.

Ухвалою суду від 09.01.2024 Територіальному управлінню Служби судової охорони у Вінницькій області встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 08.11.2023 у справі № 120/6245/23 до 09.02.2024.

09.02.2024 до суду надійшов звіт відповідача про виконання вказаного судового рішення, в якому зазначається, що кошторисом Територіального управління на 2024 рік видатки на виплату додаткової винагороди не передбачені та не затверджені. Відтак, з метою добровільного виконання рішення суду Територіальним управлінням проведено відповідний розрахунок та листом від 07.12.2023 на адресу Центрального органу управління Служби судової охорони повідомлено про потребу у додаткових кошторисних призначеннях. При цьому відповідач зауважує, що оскільки виконання судових рішень здійснюється в порядку черговості за датою набрання ними законної сили, кошторисні призначення для виконання рішення суду у цій справі та виплати позивачу коштів в сумі 375574,24 грн на цей час відсутні. Отже, виконання рішення суду потребує додаткового часу та вчинення дій, які не залежать від Територіального управління.

Ухвалою суду від 20.02.2024 Територіальному управлінню Служби судової охорони у Вінницькій області встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 08.11.2023 у справі № 120/6245/23 до 10.04.2024.

05.04.2024 до суду надійшов звіт відповідача про виконання зазначеного судового рішення, в якому повідомляється, що кошти для виплати позивачу присудженої винагороди до Територіального управління не надходили, а на чергове звернення до Центрального управління Служби судової охорони з листом від 02.01.2024 за вих. № 28.06-266 щодо виділення додаткових кошторисних призначень відповіді не надходило. Відтак, на думку відповідача, ним вжито усіх можливих заходів з метою виконання рішення суду у справі № 120/6245/23, але його виконання потребує додаткового часу та виконання дій, які не залежить від Територіального управління.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позивачу надано 15-денний строк з дня отримання копії ухвали для висловлення (письмово) своїх доводів та міркувань щодо звіту Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про виконання рішення суду в адміністративній справі № 120/6245/23.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600261166400, яке повернулося на адресу суду 02.05.2024, копію ухвали суду від 15.04.2024 вручено позивачу 29.04.2024.

Однак своїм правом на надання пояснень щодо звіту Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області позивач не скористався.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт відповідача, суд при вирішенні питання про можливість його прийняття керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 1 Закону України № 1403-VIII від 2 червня 2016 року "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців.

Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, в разі невиконання суб`єктом владних повноважень рішення суду у повному обсязі та/або у спосіб, визначений таким рішенням, або неподання ним звіту про виконання судового рішення суд може встановити новий строк подання звіту та/або накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

У поданому звіті відповідач наводить об`єктивні причини неможливості виконання рішення суду у цій справі, які обумовлені відсутністю необхідних для цього бюджетних коштів, призначених на фінансування Територіального управління та Служби судової охорони, але водночас просить врахувати вжиття ним заходів щодо зміни бюджетних асигнувань в обсязі, достатньому для виконання судового рішення.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 16.04.2024 у справі № 120/3564/22.

Так, відмовляючи у прийнятті звіту Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області про виконання рішення від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, Верховний Суд зазначив наступне:

"У разі невиконання суб`єктом владних повноважень рішення суду у повному обсязі та/або у спосіб, визначений таким рішенням, або неподання ним звіту про виконання судового рішення суд може встановити новий строк подання звіту та/або накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

Судом встановлено, що у поданому звіті Територіальне управління Служби судової охорони у Закарпатській області зазначає про причини невиконання ним рішення Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, що зумовлені недостатнім фінансуванням територіального управління та Служби судової охорони в цілому з Державного бюджету України. Вказує про вжиті заходи щодо зміни бюджетних асигнувань в обсязі, достатньому для виконання рішення суду.

Таким чином, звіт Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області про виконання рішення Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 є фактично письмовим повідомленням відповідача про причини невиконання цього судового рішення, що не дає підстав вважати рішення суду виконаним, а звіт про його виконання поданим.

Водночас, зважаючи на повідомлені відповідачем причини невиконання судового рішення, вжитті ним заходи для його належного виконання, закладення в проєкті Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" збільшеної суми видатків на забезпечення виконання рішень судів на користь працівників органів та установ системи правосуддя та доданий до звіту план асигнувань загального фонду бюджету на 2024 рік, згідно з яким Територіальному управлінню Служби судової охорони у Закарпатській області виділено кошти на суму 383161,00 грн, Суд не вбачає наразі підстав для накладення на начальника Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області штрафу, але вважає необхідним установити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення.".

Відтак ухвалою від 16.04.2024 Верховний Суд вирішив установити Територіальному управлінню Служби судової охорони у Закарпатській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 протягом 90 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

В контексті наведеного суд враховує, що встановлення судового контролю у цій справі було зумовлене рішення Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, яким за наслідками вирішення зразкової справи Верховний Суд вирішив встановив судовий контроль за ухваленим рішенням шляхом зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області протягом одного місяця з дня набрання чинності рішенням подати звіт про його виконання.

Отже, беручи до уваги позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 16.04.2024 у зразковій справі № 260/3564/22, суд доходить висновку про необхідність встановлення відповідачу додаткового строку для подання звіту про виконання рішення суду в цій справі задля сприяння у його виконанні відповідачем в добровільному порядку.

Керуючись ст.ст. 44, 248, 256, 293, 294, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Територіальному управлінню Служби судової охорони у Вінницькій області у прийнятті звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 120/6245/23.

Встановити Територіальному управлінню Служби судової охорони у Вінницькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 120/6245/23 протягом 90 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Ухвала складена та підписана суддею 29.05.2024.

Суддя Сало Павло Ігорович