Рішення

від 29.05.2024 по справі 280/2454/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Справа № 280/2454/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до голови Господарського суду Запорізької області Корсуна Віталія Леонідовича, Господарського суду Запорізької області Корсуна Віталія Леонідовича

про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до голови Господарського суду Запорізької області ОСОБА_2 (далі відповідач 1), у якій позивач просить суд визнати бездіяльність СВП голови господарського суду Запорізької області Віталія Корсуна щодо ненадання публічної інформації протиправною і зобов`язати дати відповіді на кожне питання інформаційного запиту голови комітету кредиторів ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» Анатолія Руденка від 10.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до голови Господарського суду Запорізької області з інформаційним запитом, проте відповідач всупереч вимогам закону фактично відмовив у наданні запитуваної інформації.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

18.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву голови Господарського суду Запорізької області ОСОБА_2 (вх.№18561), у якому відповідач зауважує, що позивачем не обґрунтовано порушення його прав, свобод, інтересів оскаржуваними діями відповідача, а також не надано належних доказів прийняття відповідачем рішень, вчинення дій та/або бездіяльність, які призвели або можуть призвести до порушення прав, свобод, інтересів позивача, у зв`язку з частковим задоволенням інформаційного запиту від 10.01.2024 та наданням відповідних роз`яснень. Також зазначає, що інформаційний запит ОСОБА_1 не є запитом на отримання інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», позаяк суть звернення позивача зводилась до прохання надати інформацію та документи через його незгоду з процесуальними діями судді ОСОБА_3 при розгляді справи про банкрутство. Оскільки розгляд такого запиту позивача не відноситься до повноважень голови суду та містить перелік різних питань щодо отримання інформації та документів стосовно здійснення правосуддя, інформаційний запит задоволено частково та надано роз`яснення про залишення без розгляду питань 1-13. Відповідач звертає увагу, що надання інформації, про яку просив позивач, не відповідає вимогам законодавства, позаяк відповідно до приписів Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Так, питання про надання вибірки з журналів обліку відвідувачів суду про відвідування судових засідань не підлягає розгляду, оскільки ведення обліку відвідувачів судових засідань не входить до повноважень суду, як органу судової влади, або голови суду. Водночас пропуск (допуск) осіб до приміщення Господарського суду Запорізької області здійснюється працівниками територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області за пропускним режимом та визначається Правилами пропуску осіб в приміщення Господарського суду Запорізької області та на його територію транспортних засобів. Також позивачу роз`яснено, що голова суду здійснює адміністративні повноваження в суді та не наділений повноваженнями втручатись у справу, яка перебуває в провадженні іншого судді, або здійснювати особистий контроль за розглядом справ суддями Господарського суду Запорізької області. Разом з тим, у разі незгоди з процесуальними діями судді або судовим рішенням, вони можуть бути оскаржені у встановленому чинним законодавством порядку. Стосовно питання надання запису судового засідання та доказів відправки диску в ГУ НП в Запорізькій області, то відповідачем надано відповідну інформацію та номер трекінгу для відстеження відправки диску. Крім того, відповідач звертає увагу, що інформаційний запит ОСОБА_1 не відповідає загальним вимогам мовного етикету, містить неприпустимі та образливі висловлювання на адресу суду та суддів, що має ознаки зловживання процесуальними правами. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

10.05.2024 судом отримано відзив Господарського суду Запорізької області (вх.№22294), аналогічний за змістом відзиву від 18.04.2024 за вх.№18561.

20.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив голови Господарського суду Запорізької області ОСОБА_2 (вх.№ 23636), у якій позивач наголошує на обов`язку відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення. Зауважує про спроби вирішити спір мирним шляхом, проте на прийом до голови суду позивачу потрапити не вдалося. Наполягає на відсутності підстав для направлення секретарем судового засідання диску Головному управлінню Національної поліції в Запорізькій області. Щодо доводів відповідача про невідповідність інформаційного запиту загальним вимогам до мови документа зауважує на положеннях статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої письмовий запит подається в довільній формі.

20.05.2024 судом також було отримано відповідь на відзив Господарського суду Запорізької області (вх.№ 23640), у якій позивач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 554/11837/14-а, зазначає, що можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. Відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Просить визнати бездіяльність Господарського суду Запорізької області щодо ненадання відповіді на інформаційний запит протиправною та зобов`язати Господарський суд Запорізької області надати відповідь по кожному питанню інформаційного запиту.

24.05.2024 надійшли заперечення Господарського суду Запорізької області на відповідь на відзив (вх.№24806), у яких представник відповідача повторно зазначає, що інформаційний запит за змістом не є запитом на отримання інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Запитувана інформація не є публічною інформацією. За запропонованими ОСОБА_1 питаннями запиту інформація не складалась, не зафіксована на будь-яких носіях. Повідомлено, що інформація щодо пункту 14 запиту надана головою суду як посадовою особою, яка здійснює адміністративно-розпорядчі повноваження та діє від імені Господарського суду Запорізької області як розпорядника інформації, а тому належним відповідачем у цій справі є орган, якому надійшов інформаційний запит - Господарський суд Запорізької області, а не посадова особа, яка діє від імені цього органу. У зв`язку з невідповідністю вимогам КАС України щодо змісту та форми подання, просить суд застосувати наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України та залишити без розгляду відповідь на відзив від 19.05.2024.

27.05.2024 судом отримані додаткові пояснення позивача (вх.№24944), у яких він висловлює свою позицію щодо залучення Господарського суду Запорізької області у якості співвідповідача. Також наводить свої мотиви звернення до відповідача 2 з інформаційним запитом.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 08.04.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою від 06.05.2024 суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача - Господарський суд Запорізької області (по тексту відповідач 2); розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.

Ухвалою від 28.05.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Господарського суду Запорізької області ОСОБА_2 про залишення без розгляду відповіді на відзив (вх.№24806 від 24.05.2024).

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

10.01.2024 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до голови Господарського суду Запорізької області ОСОБА_2 з інформаційним запитом, у якому зазначає про вчинення державної зради суддею Господарського суду Запорізької області ОСОБА_3 , наводячи, як приклад, справи останнього за участі арбітражного керуючого Персюка Сергія Володимировича. Крім того, просив:

1) дати вибірку з журналів обліку відвідувачів Господарського суду Запорізької області з липня 2020 року про відвідування судових засідань ОСОБА_4 ;

2) дати вибірку з журналів обліку відвідувачів Господарського суду Запорізької області з липня 2020 року про відвідування судових засідань ОСОБА_5 ;

3) показати спосіб, яким ОСОБА_5 направив клопотання (вих. № 03- 03/22 від 05.04.2023) з Севастополя, а також дати скан реєстрації клопотання в канцелярії суду та супровід до судді, скан самого клопотання (вих. № 03-03/22 від 05.04.2023) для експертизи підпису;

4) дати копію розпорядження про перерахування коштів з рахунку Господарського суду Запорізької області ОСОБА_5 , копію платіжного доручення та докази зарахування переказу на рахунок ОСОБА_5 (за виконання повноважень розпорядника майна у період з 28.02.2023 по 31.03.2023 у справі про банкрутство № 908/54/23);

5) показати спосіб, яким ОСОБА_5 направив клопотання (вих. № 03-32/26 від 01.05.2023) з Севастополя, а також дати скан реєстрації клопотання в канцелярії суду та супровід до судді, скан самого клопотання (вих. № 03-32/26 від 01.05.2023) для експертизи підпису;

6) дати копію розпорядження про перерахування коштів з рахунку Господарського суду Запорізької області ОСОБА_5 , копію платіжного доручення та докази зарахування переказу на рахунок ОСОБА_5 (за виконання повноважень розпорядника майна у період з 01.04.2023 по 30.04.2023 у справі про банкрутство № 908/54/23);

7) показати спосіб, яким ОСОБА_5 направив заяву від 17.05.2023 з Севастополя, а також дати скан реєстрації клопотання в канцелярії суду та супровід до судді, скан самої заяви для експертизи підпису;

8) надати інформацію, чи подавалися ОСОБА_5 протоколи зборів кредиторів;

9) показати спосіб, яким ОСОБА_5 направив клопотання (вих. № 03-32/41 від 31.05.2023) з Севастополя, а також дати скан реєстрації клопотання в канцелярії суду та супровід до судді, скан самого клопотання (вих. № 03-32/41 від 31.05.2023р.) для експертизи підпису;

10) дати копію розпорядження про перерахування коштів з рахунку Господарського суду Запорізької області ОСОБА_5 , копію платіжного доручення та докази зарахування переказу на рахунок ОСОБА_5 (за виконання повноважень розпорядника майна у період з 01.05.2023 по 31.05.2023 у справі про банкрутство № 908/54/23);

11) надати копії поштових відправлень на адресу ОСОБА_5 і копії повідомлень про доставку для експертизи підписів отримувача;

12) дати копію ухвали від 14.07.2023 в первинному вигляді;

13) надати докази направлення наказу від 16.06.2023 Державній казначейській службі України та докази стягнення сум до Державного бюджету;

14) дати інформацію, хто і на який диск та на якій апаратурі проводив перезапис лише аудіотреку судового засідання від 19.12.2023 у справі № 908/3468/13, оскільки була відео трансляція; що саме ввійшло в запис на диск; надати супровід та докази отримання поліцейськими диску з записом.

Листом від 16.01.2024 № 01/28/24 голова Господарського суду Запорізької області надав відповідь, за змістом якої з посиланням на статті 15, 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 32, 33 ГПК України, роз`яснив, що в частині питань, які стосуються здійснення правосуддя, у тому числі, у справі № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод», інформаційний запит не підлягає розгляду. Відповідно до статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова суду здійснює адміністративні повноваження в суді та не наділений повноваженнями втручатися у справу, яка перебуває в провадженні іншого судді, або здійснювати особистий контроль за розглядом справ суддями Господарського суду Запорізької області. Стосовно 14 питання запиту повідомлено, що відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, секретар судового засідання відповідно до своїх обов`язків, визначених посадовою інструкцією, працює з технічними засобами відеозапису під час проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції. Судове засідання 19.12.2023 по справі № 908/3468/13 було проведено суддею Черкаським В.І. за участі секретаря судового засідання Подгайної В.О. в режимі відеоконференції за допомогою технічного засобу фіксування судового процесу/судового засідання з інвентарним номером 101460058с. За запитом секретаря судового засідання на диску з номером від 19.12.2023 по справі № 908/3468/13. Інформацію щодо руху поштової кореспонденції по даній справі, докази відправки та отримання можливо відстежити через трекінг в АСДС або Укрпошта за номером відправлення 0600239490520. Також голова суду роз`яснив положення ГПК України про недопущення зловживання процесуальними правами. Враховуючи, що надання інформації та документів у такий спосіб згідно інформаційного запиту не відповідає вимогам, передбаченим чинним законодавством, інформаційний запит від 10.01.2024 не підлягає задоволенню. Звернув увагу заявника, що його оцінка дій судді є некоректною й може бути розцінена як спроба впливу на авторитет і незалежність судді.

Не погоджуючись з відповіддю, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон № 2939-VI).

За приписами статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).

Порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону, відповідно до якої запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області із інформаційним запитом у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» (від 10.01.2024 за вх.№ 28/08-09/24), на який позивачем було отримано лист від 16.01.2024 № 01/28/24, підписаний головою Господарського суду Запорізької області.

Щодо визначення належного відповідача, суб`єкта владних повноважень, у спірних правовідносинах слід зазначити наступне.

Положеннями статті 12 Закону № 2939-VI окреслено коло суб`єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації, до яких законодавець відносить: запитувачів інформації - фізичних, юридичних осіб, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядників інформації - суб`єктів, визначених у статті 13 цього Закону; структурні підрозділи або відповідальних осіб з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Так, відповідно до статті 13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Запунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»визначене поняття «суб`єкт владних повноважень» не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У зв`язку з цим, такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов`язки розпорядника інформації, у тому числі обов`язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (статті 14, 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 175/3033/16-а(2-а/175/62/16).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» посада голови суду є адміністративною посадою.

Голова місцевого суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами (пункт 1 частини першої статті 24 зазначеного Закону).

Отже, голова суду не є органом державної влади, а тому не володіє публічною інформацією і в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути її розпорядником.

Позивач звернувся до голови Господарського суду Запорізької області з інформаційним запитом, водночас відповідь ним була надана від імені Господарського суду Запорізької області, а не у якості посадової особи суду. При цьому, у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» суд і є розпорядником інформації, що запитується позивачем.

Щодо суті відповіді на запит ОСОБА_6 від 10.01.2024.

За змістом відповіді на запит, викладеної у листі від 16.01.2024 № 01/28/24, на питання № 14 частково надано відповідь, у частині питань №№ 1-13, як зазначив відповідач, запит не підлягає розгляду, оскільки стосуються здійснення правосуддя.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частиною другої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до положень статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб, а перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.

Щодо питань №№ 1-2 інформаційного запиту позивача (надання вибірки з журналів обліку відвідувачів Господарського суду Запорізької області з липня 2020 року про відвідування судових засідань ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) суд зазначає наступне.

Мотивами ненадання відповідачем вказаної інформації є те, що вказані питання стосуються здійснення правосуддя.

Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що питання про надання вибірки з журналів обліку відвідувачів суду з липня 2020 року про відвідування судових засідань ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - не підлягає розгляду, оскільки відповідач не веде будь-який облік відвідувачів судових засідань. Тобто, розгляд цього питання не входить ні до повноважень голови суду, ні до Господарського суду Запорізької області, як органу судової влади та суб`єкта владних повноважень. Звернув увагу, що пропуск (допуск) осіб до приміщення Господарського суду Запорізької області здійснюється працівниками територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області за пропускним режимом та визначається Правилами пропуску осіб в приміщення Господарського суду Запорізької області та на його територію транспортних засобів. Під час здійснення своїх повноважень працівники Служби судової охорони керуються цими Правилами.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 160 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша статті 161 зазначеного Закону).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 162 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони забезпечує пропуск осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів.

Крім того, Службі судової охорони та її співробітникам для здійснення покладених на них повноважень надається право вимагати від осіб, які входять до приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, пред`явлення документа, що посвідчує особу; перевіряти в осіб, які входять до приміщень суду, органів і установ системи правосуддя, документи, що посвідчують особу, та за наявності обґрунтованих підстав вважати, що перебування особи у приміщенні суду, органу, установи системи правосуддя створює загрозу безпеці суддів, працівників апарату суду, органів і установ системи правосуддя, порушення громадського порядку, обмежувати допуск таких осіб до приміщень суду, органів і установ системи правосуддя; здійснювати поверхневу перевірку осіб, які входять до приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, шляхом їх візуального огляду та огляду їх речей, проведення по поверхні вбрання осіб спеціальним приладом або засобом (пункти 1, 2 частини другої статті 162 Закону).

Суд зауважує, що вказаними нормами Закону на Службу судової охорони не покладено обов`язку здійснення обліку відвідувачів судових засідань.

Разом з цим, суд зазначає, що наведені заперечення щодо надання відповіді по вказаним питанням відображені відповідачем у відзиві на позовну заяву, а не у відповіді на інформаційний запит. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Отже, у разі наявності відомостей щодо належного розпорядника інформації стосовно обліку відвідувачів суду, відповідач мав направити запит у цій частині належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Враховуючи те, що запитувана інформація не створена під час судового провадження у справі, а також беручи до уваги ненаправлення запиту у цій частині належному розпоряднику, суд вважає необґрунтованою відмову у наданні відповіді на зазначені питання позивача.

Щодо питань №№ 3, 5, 7, 8, 9, 11, 12, 13 інформаційного запиту позивача (показати у спосіб, яким ОСОБА_5 направляв клопотання за вих. № 03- 03/22 від 05.04.2023, вих. № 03-32/26 від 01.05.2023, вих. № 03-32/41 від 31.05.2023, заяву від 17.05.2023 з Севастополя, а також дати скан реєстрації таких клопотань / заяв в канцелярії суду та супровід до судді, скан клопотань / заяв; надати інформацію, чи подавалися ОСОБА_5 протоколи зборів кредиторів; надати копії поштових відправлень на адресу ОСОБА_5 і копії повідомлень про доставку; дати копію ухвали від 14.07.2023 в первинному вигляді; надати докази направлення наказу від 16.06.2023 Державній казначейській службі України та докази стягнення сум до Державного бюджет) слід зауважити наступне.

Судом встановлено, що зазначена інформація є такою, що створена під час судового провадження у справі № 908/54/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП (кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю ALDONZA LIMITED), у якій не є учасником справи ані ОСОБА_1 , ані Публічне акціонерне товариство «Запорізький сталепрокатний завод» (головою комітету кредиторів якого є позивач).

Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України регламентують спеціальний порядок доступу учасників судових процесів до інформації, створеної під час судового провадження. Доступ учасників справи та осіб, стосовно яких суд вирішив питання про їхні права чи обов`язки, до інформації забезпечується в порядку, встановленому цими кодексами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

За приписами статті 9 ГПК України будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із абзацом 24 Розділу І наказу Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» (далі - Інструкція) судова справа - позовні заяви, заяви, скарги, справи, матеріали кримінального провадження, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду й можуть бути предметом судового розгляду, судові процесуальні документи, що виготовляються судом; судове рішення - процесуальний документ, постановлений судом під час розгляду судової справи на будь-якій стадії судового процесу (ухвала, рішення, вирок, постанова, судовий наказ тощо).

Інструкція визначає загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи.

Згідно із абзацом 10 Розділу І Інструкції, документ - створена або отримана судом у процесі його діяльності інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігання і передача її у часі й просторі.

Відповідно до абзацу 1 Розділу Х Інструкції справи (матеріали кримінального провадження) видаються для ознайомлення апаратом суду за резолюцією судді (судді-доповідача), у разі його відсутності - іншого судді зі складу суду, що розглядає справу, у разі відсутності всього складу суду - секретаря відповідної судової палати, у разі відсутності секретаря судової палати - заступника голови суду, а у разі відсутності заступника голови суду - голови суду на підставі письмової вимоги (заяви).

Тобто, ГПК України передбачає, що учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується їх прав, свобод, інтересів чи обов`язків, звертаються до суду з письмовою заявою для ознайомлення з матеріалами.

Крім того, статтею 2 Закону України від 22.12.2005 № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі Закон № 3262-IV) визначено, що рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. У визначених законом випадках судове рішення про надання дозволу на проведення розвідувального заходу або про відмову в наданні такого дозволу, винесене у закритому судовому засіданні, не оприлюднюється і не публікується.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3262-IV, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Частиною першою статті 4 Закону №3262-IV визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3262-IV загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №3262-IV у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості: місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; реєстраційні номери транспортних засобів; номери банківських рахунків, номери платіжних карток; інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні; інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

Суд наголошує, що з огляду на частини першу-третю статті 9 Закону №3262-IV особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про:

1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду;

2) надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів;

3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду;

4) надання повного доступу до судового рішення в Реєстрі, яким вирішено питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки.

У заяві особа повинна обґрунтувати, чому вона не змогла ознайомитися із судовим рішенням у Реєстрі, а також чому вона вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов`язків.

Заява розглядається суддею, який ухвалив рішення, невідкладно, а якщо вона потребує додаткового вивчення - протягом трьох робочих днів.

В інформаційному запиті позивач зазначив, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень у тексті ухвали від 14.07.2024 зазначено, що доступ до документу обмежено на підставі листа суду від 26.07.2023 № 010086- вих.(Вх. № 7234/03-23 від 27.07.2023), як до такого, що не відповідає оригіналу судового рішення через допущену технічну помилку під час його надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Разом з тим, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено звернення позивача до Господарського суду Запорізької області із заявою про надання можливості ознайомитися із судовим рішенням у приміщенні суду, або надання можливості виготовити копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів, або виготовлення копії судового рішення апаратом суду. Так само судом не встановлено, що позивач звертався у рамках ГПК України та просив надати матеріали, які містяться у справі № 908/54/23, натомість він звернувся безпосередньо до голови суду шляхом подання відповідного інформаційного запиту.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованою відмову відповідача у наданні відповіді на питання запиту про надання інформації №№ 3, 5, 7, 8, 9, 11, 12, 13. Водночас суд наголошує, що позивач може звернутися для отримання зазначеної інформації в порядку статті 9 ГПК України.

Щодо питань №№ 4, 6, 10 інформаційного запиту позивача (дати копію розпорядження про перерахування коштів з рахунку Господарського суду Запорізької області ОСОБА_5 , копію платіжного доручення та докази зарахування переказу на рахунок ОСОБА_5 за виконання повноважень розпорядника майна у періоди з 28.02.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023 у справі про банкрутство № 908/54/23) суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою від 06.04.2023 у справі № 908/54/23 Господарський суд Запорізької області ухвалив здійснити за рахунок коштів, авансованих заявником (ТОВ ALDONZA LIMITED) сплату основної винагороди арбітражному керуючому Персюку С.В. в сумі 20 100, 00 грн. (двадцять тисяч сто гривень 00 коп.) за виконання в період з 28.02.2023р. по 31.03.2023р. повноважень розпорядника майна у справі № 908/54/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП, код ЄДРПОУ 44355286 (69019 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20- А), із депозитного рахунку Господарського суду Запорізької області на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ ОТП Банк, МФО банку 300528; одержувач: ОСОБА_5 , РНОКПП одержувача: НОМЕР_1 .

Ухвалою від 02.05.2023 у справі № 908/54/23 Господарський суд Запорізької області ухвалив здійснити за рахунок коштів, авансованих заявником (ТОВ ALDONZA LIMITED) сплату основної винагороди арбітражному керуючому Персюку С.В. в сумі 20 100, 00 грн. (двадцять тисяч сто гривень 00 коп.) за виконання в період з 01.04.2023р. по 30.04.2023р. повноважень розпорядника майна у справі № 908/54/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП, код ЄДРПОУ 44355286 (69019 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20- А), із депозитного рахунку Господарського суду Запорізької області на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ ОТП Банк, МФО банку 300528; одержувач: ОСОБА_5 , РНОКПП одержувача: НОМЕР_1 .

Ухвалою від 01.06.2023 у справі № 908/54/23 Господарський суд Запорізької області ухвалив здійснити за рахунок коштів, авансованих заявником (ТОВ ALDONZA LIMITED) сплату залишку основної винагороди арбітражному керуючому Персюку С.В. в сумі 15 100, 00 грн. (п`ятнадцять тисяч сто гривень 00 коп.) за виконання в період з 01.05.2023р. по 31.05.2023р. повноважень розпорядника майна у справі № 908/54/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю СОВАРТГРУП, код ЄДРПОУ 44355286 (69019 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20- А), із депозитного рахунку Господарського суду Запорізької області на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ ОТП Банк, МФО банку 300528; одержувач: ОСОБА_5 , РНОКПП одержувача: НОМЕР_1 .

При цьому у резолютивних частинах зазначених ухвал Господарського суду Запорізької області міститься вимога передати ухвалу до фінансово-економічного відділу Господарського суду Запорізької області.

Наполягаючи на наданні інформації, зазначеної у питаннях №№ 4, 6, 10, позивач посилається на неможливість обмеження доступу до такої інформації відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI.

Так, зазначеною нормою передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву»). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Суд зазначає, що за положеннями статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду (частина перша статті 30 Кодексу).

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абзац перший частини другої статті 30 Кодексу).

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі (абзац шостий частини другої статті 30 Кодексу).

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі (абзац сьомий частини другої статті 30 Кодексу).

За правилами частини восьмої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, між іншим, про встановлення розміру винагороди розпорядника майна та джерела її сплати.

Ухвалою від 28.02.2023 у справі № 908/54/23 Господарський суд Запорізької області встановив розпоряднику майна грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів, авансованих заявником (ТОВ ALDONZA LIMITED) на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області, за рахунок коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, згідно з ч. 2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства.

За абзацом п`ятим частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства - право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Відтак, у зв`язку з поданими арбітражним керуючим Персюком С.В. клопотаннями про здійснення за рахунок коштів, авансованих заявником (ТОВ ALDONZA LIMITED), сплату його основної винагороди, судом постановлено відповідні ухвали від 06.04.2023, від 02.05.2023, від 01.06.2023 у справі № 908/54/23.

Водночас депозитний рахунок суду не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум, кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.

Таким чином, ненадання відповіді на питання №№ 4, 6, 10 інформаційного запиту позивача не є обмеженням доступу до такої інформації у розумінні частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI та вказана інформація також є такою, що створена під час судового провадження у справі № 908/54/23. Водночас, позивач може звернутися для отримання зазначеної інформації в порядку статті 9 ГПК України.

Щодо питання № 14 інформаційного запиту позивача (дати інформацію, хто і на який диск та на якій апаратурі проводив перезапис лише аудіотреку судового засідання від 19.12.2023 у справі № 908/3468/13, оскільки була відео трансляція; що саме ввійшло в запис на диск; надати супровід та докази отримання поліцейськими диску з записом) слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод». У цій справі ОСОБА_1 , виступає головою комітету кредиторів ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», також ФОП ОСОБА_1 є кредитором ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» відповідно до ухвали суду № 908/3468/13 від 20.07.2016.

Враховуючи, що позивач є учасником справи № 908/3468/13, на питання № 14 листом від 16.01.2024 № 01/28/24 відповідач роз`яснив, що відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, секретар судового засідання відповідно до своїх обов`язків, визначених посадовою інструкцією, працює з технічними засобами відеозапису під час проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції. Судове засідання 19.12.2023 по справі № 908/3468/13 було проведено суддею Черкаським В.І. за участі секретаря судового засідання Подгайної В.О. в режимі відеоконференції за допомогою технічного засобу фіксування судового процесу/судового засідання з інвентарним номером 101460058с. За запитом секретаря судового засідання на диску з номером від 19.12.2023 по справі № 908/3468/13. Інформацію щодо руху поштової кореспонденції по даній справі, докази відправки та отримання можливо відстежити через трекінг в АСДС або Укрпошта за номером відправлення 0600239490520.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою від 19.12.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив направити до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Матросова, 29, м. Запоріжжя, 69057, dch@zp.police.gov.ua) запис судового засідання від 19.12.2023 у справі 908/3468/13 з усною заявою кредитора ОСОБА_1 про злочин для відповідного реагування, додаток диск звукозапису.

Дослідивши відповідь на вказане питання, суд зауважує, що відповідач не надав інформацію щодо проведення відеотрансляції судового засідання від 19.12.2023 у справі № 908/3468/13 (щодо змісту запису на диск), не надав копію супровідного листа та докази отримання поліцейськими диску з записом, натомість зазначив про можливість відстеження руху поштової кореспонденції по справі через трекінг за указаним номером відправлення. Проте зазначення одного лише номеру відправлення, який можна відстежити по трекінгу, не є беззаперечним доказом направлення та вручення саме диску із записом судового засідання. Причини ненадання повної відповіді на розглядуване питання відповідачем у листі від 16.01.2024 № 01/28/24 та у відзиві не наведено.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, на який посилається відповідач, є таким, що втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, у рамках приведення у відповідність із діючим законодавством нормативно-правових актів ДСА України за наказом Державної судової адміністрації України.

Також відповідач зазначає, що оскільки інформаційний запит містить образливі висловлювання, що свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами, слід застосувати до позивача наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України. Суд наголошує, що наведеною нормою передбачено право суду залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання у межах розгляду судової справи, а не інформаційного запиту, ненадання повної відповіді на який стало підставою звернення до суду з цим позовом. Оцінка змісту запиту та надання відповіді на нього є повноваження відповідача, який, як встановлено судовим розглядом, надав відповідь по суті запиту. Тобто, під час розгляду інформаційного запиту позивача відповідач не вважав його таким, що не підлягає розгляду через характер висловлювань, оскільки відповідь була надана по суті.

По-друге, Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 09.11.2021 у справі №826/9751/14, від 12.07.2022 у справі №640/16646/21, в ухвалі від 16.08.2022 у cправі №908/2049/20) висловлював позицію про те, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

При цьому, вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням адміністративного судочинства.

Разом з тим, визначення предмета та підстав поданого позову є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд. За обставинами справи позивачу не надано відповідь на його інформаційний запит, через що звернення з позовною заявою у цьому випадку є реалізацією права на судовий захист в обраний позивачем спосіб.

Щодо посилань відповідачів на Закон України «Про звернення громадян», суд зазначає, що вказаним Законом передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» (по тексту Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес

За приписами статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону України «Про звернення громадян») до суб`єктів владних повноважень, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.

Під «запитом на інформацію» розуміють прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Тобто, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо.

Судом встановлено, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області із інформаційним запитом у порядку саме Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.

Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Водночас принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суд вважає за необхідне відмітити, що у випадку наявності підстав відмови у наданні запитуваної інформації, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний розглянути інформацію по суті, зазначити, що інформація не є публічною, та надати мотивовану відповідь на запит, чого відповідачем зроблено не було. Вичерпний перелік підстав відмови в задоволенні запиту на інформацію міститься у статті 22 Закону № 2939-VI.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду запиту від 10.01.2024 за вх.№ 28/08-09/24 Господарським судом Запорізької області не надано повної обґрунтованої відповіді в частині питань №№ 1, 2 та 14, що є підставою для визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо ненадання позивачу запитуваної публічної інформації за запитом від 10.01.2024 за вх.№ 28/08-09/24 у цій частині.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зауважує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.

У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язати відповідача 2 повторно розглянути інформаційний запит позивача від 10.01.2024 за вх.№ 28/08-09/24 у частині питань №№ 1, 2 та 14 та надати відповідь, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При розв`язанні спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), тому надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Беручи до уваги зміст ухвали суду від 08.04.2024, якою, зокрема, звільнено позивача від сплати судового збору за подання до суду позову у цій адміністративній справі, у силу вимог статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Запорізької області щодо неналежного розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 10.01.2024 за вх.№ 28/08-09/24 у частині питань №№ 1, 2 та 14 запиту.

Зобов`язати Господарський суд Запорізької області повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.01.2024 за вх.№ 28/08-09/24 та надати відповідь у частині питань №№ 1, 2 та 14 запиту з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач 1 голова Господарського суду Запорізької області Корсун Віталій Леонідович, місцезнаходження: вул.Гетьманська, буд.4, м.Запоріжжя, 69001; код ЄДРПОУ 03500105.

Відповідач 2 Господарський суд Запорізької області, місцезнаходження: вул.Гетьманська, буд.4, м.Запоріжжя, 69001; код ЄДРПОУ 03500105.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.05.2024.

Суддя К.В.Мінаєва