Рішення

від 28.05.2024 по справі 320/10839/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року м.Київ № 320/10839/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Державної охорони України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 03 березня 1997 року по 12 серпня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі;

- зобов`язати Управління Державної охорони України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 березня 1997 року по 12 серпня 2019 року включно, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - квітень 2000 року, січень 2008 року та березень 2018 року, а всього на загальну суму у розмірі 144 332, 31 грн.;

- зобов`язати Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03 березня 1997 року день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- стягнути з Управління Державної охорони України на користь ОСОБА_1 всі судові витрати пов`язані з розглядом даної справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у період з 03.03.1997 по 12.08.2019 із застосуванням базових місяців - квітень 2000 року, січень 2008 року та березень 2018 року, а тому має право на її отримання із одночасною компенсацією втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.

Не погоджуючись з позовними вимогами позивача, відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що за період з 03.03.1997 року по 01.12.2015 року нарахування і виплата індексації позивачу провадилася на підставі Порядку № 663 та Порядку № 1078 (у редакції, що діяла до 01.12.2015 року) де базовим місяцем був місяць підвищення мінімальної заробітної плати, пенсії, стипендії, виплат із соціального страхування. Таким чином, за період з 03.03.1997 року по 01.12.2015 року відсутні підстави для доплати сум індексації позивачу із застосуванням квітня 2000 року та січня 2008 року як базових місяців. За період з 01.12.2015 року по лютий 2018 року нарахування і виплата індексації позивачу провадилася на підставі Порядку № 1078 (у редакції після 01.12.2015 року) до якої внесено зміни Постановою №1013 від 09.12.2015 якою не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01.12.2015, але й визначено місяць підвищення тарифної ставки (січень 2016 року), з якого у подальшому необхідно відштовхуватись для проведення розрахунку індексації грошового забезпечення. Таким чином, протягом періоду з 01.01.2016 по 01.03.2018 відсутні підстави для доплати сум індексації позивачу із застосуванням січня 2008 року. Звертає увагу, що ОСОБА_1 дійсно не виплачена під час проходження служби індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 12.08.2019 року, однак після звернення представника позивача, вказана сума виплачена у розмірі 5 820,79 грн. Крім цього, вважає, що пред`явленню вимоги про компенсацію втрати частини доходів повинно передувати звернення про нарахування такої компенсації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 виданого Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області від 05.02.1992 року.

Позивач, проходив військову службу в Управлінні Державної охорони України, звільнений у запас відповідно пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та виключений зі списків особового складу.

Після звільнення з військової служби в запас, представник позивача звернулася до Управління державної охорони України з адвокатським запитом № 16/209/2 від 17.11.2022 року щодо надання інформації про нарахування та виплату позивачу індексації його грошового забезпечення за час служби.

Управління державної охорони України у своєму листі-відповіді від 08.12.2022 року № 2/20-1035 та доданих до нього документів надало інформацію, що підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців УДО України відбувалось відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 та від 0308.2017 року № 704. Також УДО України надало інформацію, що за весь час служби позивача (з 03.03.1997 року по 12.08.2019 року) у вересні 2009 року, грудні 2009 року, та з січня 2010 року по травень 2010 року УДО України виплатило позивачу індексацію його грошового забезпечення не застосувавши як базовий місяць січень 2008 року, у інші періоди нарахування та виплата індексації позивачу не проводилась.

Представник позивача звернулася до Управління державної охорони України з заявою від 13.02.2023 щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.03.1997 року по 12.08.2019 року з урахуванням квітня 2000 року, січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.

Управління державної охорони України у своєму листі-відповіді від 14.03.2023 року №2/20-314 зазначило, що УДО України видало наказ від 13.03.2023 року № 157 «Про нарахування та виплату індексації», згідно якого проведено індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 12.08.2019 року із застосуванням як базового місяця січень 2016 року у сумі 5 909, 43 грн., у виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.08.1997 року по 28.02.2018 року з урахуванням базових місяців квітень 2000 року та січень 2008 року - відмовило.

Вважаючи бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням базових місяців - квітень 2000 року, січень 2008 року та березень 2018 року, протиправною, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 18 ЗУ № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні гарантії» з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ст. 19 ЗУ № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтями 3 та 4 Закону №1282-ХІІ із відповідними змінами передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії; соціальна допомога; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 105 відсотків (у період з 07.05.1998 року по 17.07.2003 р.), 101 відсоток (у період з 17.07.2003 року по січень 2016 року), 103 відсотка (з 01.01.2016 року). Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII, в редакції до 11.10.2017).

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону №1282-XII (в редакції з 11.10.2017) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до положень статті 6 Закону №1282-ХІІ Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у період з 01.01.1997 року по 05.01.1998 року індексація грошових доходів населення мала здійснюватися суб`єктом владних повноважень відповідно до приписів ст. 5 Закону України № 1282 (в редакції станом на 06.01.1998 року).

07.05.1998 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 663 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян» (далі Порядок № 663), відповідно до якого регулювався порядок проведення індексації грошових доходів населення з дати його прийняття і до 17.07.2003 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).

Згідно з п. 1 Порядку № 663 (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року.

Згідно з п. 2 Порядку № 663 індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація доходів позивача у період з 07.05.1998 року по 17.07.2003 року повинна була здійснюватися відповідно до приписів Порядку № 663.

Так, згідно п. 4 Порядку № 663, індексації підлягають грошові доходи громадян у межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості; частина доходу, що не перевищує вартісну величину межі малозабезпеченості, індексується повністю; дохід в частині, яка більше одного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, але не перевищує подвійну величину вартості межі малозабезпеченості, індексується в розмірі 80 відсотків; дохід в частині, яка більше подвійного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, розмірі 70 відсотків; частина грошового доходу, що перевищує трикратну величину вартості межі малозабезпеченості, індексації не підлягає. (з 01.11.2000 року замість величини вартості межі малозабезпеченості законодавцем введено прожитковий мінімум)

Відповідно до п. 5 Порядку № 663 індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків. Для здійснення індексації грошових доходів громадян застосовується індекс споживчих цін, зменшений на величину порогу індексації. У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати/посадового окладу та мінімальної пенсії, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян.

Згідно відкритих даних Укрдержстату, за період з 07.05.1998 року по 17.07.2003 року індекс споживчих цін в жовтні 1998 року перевищив показник у 105 %.

Отже, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період з 07.05.1998 року по 17.07.2003 рік грошові доходи населення підлягали індексації з наростаючим підсумком на підставі Порядку № 663. Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з травня 1998 року по 17.07.2003 року.

17.07.2003 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі Порядок № 1078) відповідно до якого регулюється порядок проведення індексації грошових доходів населення з 17.07.2003 року по 31.12.2015 року (до внесення змін у Порядок № 1078)

Згідно п. 1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Отже, індексація доходів позивача у період з 17.07.2003 року по 01.01.2016 року (внесення змін до Закону України № 1282-ХІІ) повинна була здійснюватися відповідно до приписів Порядку № 1078.

Так відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ (в редакції станом на 01.07.2002 року), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток.

Згідно ст. 5 Закону № 1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати/посадового окладу, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 (в редакції до 01.12.2015) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно відкритих даних Укрдержстату, за період з 17.07.2003 року по 01.01.2016 року індекс споживчих цін 56 разів перевищив показник у 101 %.

Отже, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період 17.07.2003 року по 01.01.2016 року грошові доходи населення підлягали індексації з наростаючим підсумком на підставі Порядку № 1078. Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з липня 2003 року по 01 січня 2016 року.

09.12.2015 року внесено зміни у порядок № 1078 згідно якого у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. (п. 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015)

24.12.2015 року внесено зміни в Закон України № 1282-ХІІ згідно яких збільшено поріг індексації з 101% до 103%.

11.02.2016 року внесено зміни до Порядку № 1078 згідно яких збільшено поріг індексації з 101% до 103%.

Зазначені зміни до Закону України № 1282-ХІІ та до Порядку № 1078 застосовуються з 01.01.2016 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 (в редакції з 01.12.2015) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Отже, індексація доходів позивача у період з 01.01.2016 року по день звільнення зі служби позивача повинна була здійснюватися відповідно до приписів Порядку № 1078 в редакції після 24.02.2016 року.

Згідно відкритих даних Укрдержстату, за період з 01.01.2016 року по день звільнення зі служби позивача індекс споживчих цін в квітні 2016 року перевищив показник у 103%.

Таким чином, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період з 01.01.2016 року по день звільнення позивача грошові доходи позивача підлягали індексації з наростаючим підсумком на підставі Порядку № 1078 в редакції після 24.02.2016 року. Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по день звільнення позивача зі служби.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно застосував за період з травня 1998 року по 12.08.2019 р. базові місяці - березень, квітень, травень серпень, вересень, листопад, грудень 1997 року; березень, квітень, червень, липень, листопад, грудень 1998 року; березень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 1999 року; червень, серпень, вересень, грудень 2000 року; лютий, квітень, травень, червень, липень, листопад, грудень 2001 року; лютий, березень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2002 року; березень, червень, липень, вересень, грудень 2003 року; лютий, квітень, червень, вересень, грудень 2004 року; січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень 2005 року; січень, квітень, червень, липень жовтень, листопад, грудень 2006 року; лютий, березень, квітень, травень, листопад 2007 року; лютий, липень 2009 року; червень, серпень, вересень, жовтень 2010 року; січень, лютий, травень, червень, серпень, листопад 2011 року; січень, березень, червень,, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року; лютий 2013 року; лютий, квітень, травень, червень, вересень, жовтень, грудень 2014 року; грудень 2014 року; лютий, березень, травень, серпень, жовтень, грудень 2015 року при нарахуванні і виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення та безпідставно не застосував базовий місяць - січень 1998 року (у період з травня 1998 року по 01.04.2000 року), квітень 2000 року (у період з 01.04.2000 року по 01.01.2008 року), січень 2008 року (у період з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року), березень 2018 року (у період з 01.03.2018 року по день звільнення зі служби 12.08.2019 року) та не був обчислений індекс споживчих цін, з наростаючим підсумком.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення покладається саме на відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення, тоді як завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення та визначити базовий місяць. Отже, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 663, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, соціальної допомоги та стипендії місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Розмір посадових окладів військовослужбовців УДО України затверджено Указом Президента України № 924/96 від 04.10.1996 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Управління державної охорони України», який набрав чинності з 04.10.1996 року та втратив чинність на підставі Указу Президента України № 685/2000 від 16.05.2000 року.

Після прийняття Указу Президента України № 924/96 від 04.10.1996 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Управління державної охорони України» і у відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів громадян затвердженого постановою КМ України № 663 від 07.05.1998 року та Закону України № 1282-ХІІ від 03.07.1991 року «Про індексацію грошових доходів населення», яким затверджено розмір посадових окладів військовослужбовців УДО України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став травень 1998 року.

Схема посадових окладів військовослужбовців УДО України затверджена постановою КМ України № 829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», яка набрала чинності 01.04.2000 року на підставі п. 1 Постанови № 829 від 22.05.2000 року та Указу Президента України № 685/2000 від 16.05.2008 року і втратила чинність 01.01.2008 року на підставі постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007 року.

Після прийняття постанови КМ України № 829 від 22.05.2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців», яким затверджено розмір посадових окладів військовослужбовців УДО України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став квітень 2000 року.

Схема посадових окладів військовослужбовців УДО України затверджена постановою КМ України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності з 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 року на підставі постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 року.

Після прийняття постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яким затверджено розмір посадових окладів військовослужбовців УДО України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став січень 2008 року.

Схема посадових окладів військовослужбовців УДО України затверджена постановою КМ України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018 року.

Після прийняття КМ України постанови № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

На законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців УДО України був встановлений у січні 1998 році (Указ Президента України № 924/96 від 04.10.1996 року, Закон України № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»), який в подальшому зріс у квітні 2000 року (постанова КМ України № 829 від 22.05.2000 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців» на виконання Указу Президента України № 685/2000 від 16.05.2000 р.), який в подальшому зріс у січні 2008 року (постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був збільшений у березні 2018 року (постанова КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).

Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку з січня 1998 року по квітень 2000 року, з квітня 2000 року по січень 2008 року, з січня 2008 року по березень 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Тобто з травня 1998 по день звільнення позивача базовими місяцями для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року, березень 2018 року.

Згідно пункту 12 Порядку № 663 (який діяв з 07.05.1998 р. по 17.07.2003 р.) роз`яснення щодо застосування цього Порядку надаються Мінпраці та Мінфіном.

Згідно пункту 14 Порядку № 1078 (який діє з 17.07.2003 р.) роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснень Міністерства праці і соціального захисту населення № 024-65 від 09.04.2004 р. вбачається, що поточні коливання сум встановлених надбавок та премій залежно від фінансових можливостей не можуть бути підставою для визначення звітного місяця, в якому були більші виплати, базовим. Аналогічні роз`яснення надані вказаним Міністерством у листі від 09.12.2005 р. № 024-106.

Відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005 р., № 518/10/136-12 від 27.12.2012 р., № 48/0/66-17 від 08.08.2017 р. вбачається, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації та не є підставою вважати місяць базовим для проведення індексації, якщо не підвищився посадовий оклад.

Окремо слід зауважити, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, оскільки підвищення розміру грошового забезпечення позивача за рішенням Уряду відбулось саме з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, за результатом чого з 01.03.2018 базовим місяцем для розрахунку індексації став березень 2018 року.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 19.05.2022 р. у справі №200/3859/21, від 26.01.2022 р. № 400/1118/21, від 20.04.2022 р. №420/3593/20, від 07.08.2019 р. № 825/694/17, від 19.07.2019 р. № 240/4911/18, від 20.11.2019 р. № 620/1892/19, від 05.02.2020 р. № 825/565/17, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд наголошує на тому, що відповідач здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Варто також наголосити, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд зазначає, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця, та оскільки така індексація позивачу нараховувалася із застосуванням невірних базових місяців, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з травня 1998 року по серпень 2019 року включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року та березень 2018 року.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09.08.2022 у справі №580/10220/21.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, оскільки УДО України було протиправно не нараховано та невиплачено індексацію грошового забезпечення позивача за період з травня 1998 року по 12 серпня 2019 року включно з урахуванням січня 1998 року, квітня 2000 року, січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців (місяців, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100%)

Щодо позовних вимог про зобов`язання Управління Державної охорони України проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та відповідно до ч.1 зазначеного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із ч.2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми. При цьому, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер. При цьому, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Враховуючи, що виплата суми індексації грошового забезпечення в належному розмірі на даний час позивачу не проведена, відповідно відсутня виплата основної суми доходу в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Щодо посилань відповідача на те, що тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію суд зазначає наступне, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись відповідними органами у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 10 квітня 2019 року у справі №686/13725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.01.2024 у справі № 320/11522/21.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, підлягають задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне, відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).

Так, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії таких документів: договору від 23.02.2022 №16 про надання професійної правничої допомоги, додаткової угоди від 17.03.2023 №1, акта-рахунку надання послуги від 04.04.2023 №16/1, квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.04.2023 №19 про сплату Адвокатському об`єднанню «Чучковських» коштів у розмірі 30 000,00 грн. на підставі «Договір про надання професійної правничої допомоги № 16 від 23.02.2022 р. та додаткова угода № 1 від 17.03.2023 р.». Також надано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правової допомоги.

Відповідно до умов договору про надання професійної правничої допомоги від 23.02.2022 №16, укладеного між ОСОБА_1 (клієнтом) та АО «Чучковських» (Адвокатське об`єднання), в особі директора Чучковської О.В. та працівників адвокатів Чучковською А.В. , Чучковською О.В., предметом договору є надання Адвокатським об`єднанням клієнту правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні втрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених даним договором.

Згідно з пунктом 5.1 договору детальний перелік послуг, а також розмір (без ПДВ) та порядок оплати замовником виконавцю гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюються сторонами та може визначатись додатковою угодою до даного договору.

У відповідності до пункту 1 додаткової угоди від 17.03.2023 до договору про надання професійної правничої допомоги від 23.02.2022 №16, вартість послуг з надання правової допомоги згідно договору від 23.02.2022 №16 щодо надання професійної правничої (правової, юридичної) допомоги та представництва інтересів клієнта у справі за позовом ОСОБА_1 до УДО України про стягнення індексації грошового забезпечення за період з березня 1997 року по серпень 2019 року у розмірі 144 332, 31 грн., про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка буде розглядатися у Київському окружному адміністративному суді, становить 30 000, 00 грн.(тридцять тисяч гривень).

Обґрунтовуючи розмір заявленої суми позивач посилався на те, що відповідно до умов договору, ним понесені наступні витрати на професійну правничу допомогу, які наведені в акті-рахунку надання послуг від 04.04.2023 №16/1:

1) дві консультації щодо незаконності дій УДО України (про стягнення індексації грошового забезпечення за період з березня 1997 року по серпень 2019 року, про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів ц зв`язку з порушенням строків їх виплати - 1 година;

2) складання адвокатського запиту та заяви від 17.11.2022 р. № 16/209/2 від 13.02.2023 р., від 13.02.2023 р. Розрахунок індексації грошового забезпечення за період з березня 1997 р. по серпень 2019 р. для обґрунтування позовних вимог - 2 година;

3) складання процесуальних документів (клопотання, заяви) до позовної заяви - 1 година;

4) складання позовної заяви, формування та оформлення пакету документів до позовної заяви, згідно вимог статей 160, 161 КАС України - 2 годин;

Загальна вартість робіт (послуг) склала 30 000, 00 грн (тридцять тисяч гривень).

Витрати на виконання договору про надання професійної правничої допомоги від 23.02.2022 №16, сплата яких підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру від 04.04.2023 №19 на суму 30 000,00 грн, відносяться до витрат на професійну правничу допомогу та в розумінні приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України є судовими витратами позивача.

При цьому, вказані судові витрати, з урахуванням наданих доказів є доведеними та повністю відповідають вимогам приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на зміст частини 4 статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 (адміністративне провадження №К/9901/27657/20).

Також суд звертає увагу на положення частини 7 статті 134 КАС України, за якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу представник відповідача стверджує про ненадання позивачем достатніх доказів сплати суми коштів за правничу допомогу та належного обґрунтування алгоритму визначення ціни за такі послуги.

При цьому, доводи відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу не підкріплені будь-якими доказами на підтвердження таких обставин, зокрема, доказами завищення вартості наданих послуг у порівнянні з аналогічними послугами, що надані іншими адвокати.

Крім того, докази сплати наявні в матеріалах справи та вже проаналізовані судом, в той час як на позивача не покладено обов`язок обґрунтовувати алгоритм визначення ціни.

За таких умов, проаналізувавши вказані обставини, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а заперечення представника відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пунктів 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема,, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з травня 1998 року по 12 серпня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року № 663 та від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням базових місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців УДО України - січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року, березень 2018 року.

Зобов`язати Управління Державної охорони України (код ЄДРПОУ - 00037478, вул. Ак. Богомольця, 8, м. Київ, 01024) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з травня 1998 року по 12 серпня 2019 року, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року, березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року № 663 та від 17.07.2003 року № 1078.

Зобов`язати Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 1998 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління державної охорони України (код ЄДРПОУ - 00037478, вул. Ак. Богомольця, 8, м. Київ, 01024) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.