Ухвала

від 29.05.2024 по справі 320/7393/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7393/23

УХВАЛА

29 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 320/7393/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЮРОКРАТ УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 320/7393/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЮРОКРАТ УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху та надано апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання доказів сплати судового збору у розмірі 4026,00 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2024 року клопотання Головного управління державної податкової служби у м. Києві про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено, продовжено апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги в частині сплати судового збору до 24.05.2024 року.

Однак, 23 травня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 24 квітня 2024 року апелянтом знову надано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги для отримання платіжного доручення про сплату судового збору.

Надаючи оцінку доводам викладеним у клопотанні контролюючого органу, суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження та застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими.

Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Також, вважаю за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до висновків викладених у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland», сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).

Також, суд у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.

Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства в Україні, а саме, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб`єктами владних повноважень.

Неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Вказане питання скаржником повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису, а не шляхом подання до суду клопотання про звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги, в силу положень статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Отже, розглянувши клопотання про продовження строку для усунення недоліків, колегія суддів вважає його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню вдруге.

Крім того, звертаємо увагу, що вперше апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 р. була залишена без руху ще ухвалою від 05 березня 2024 року та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 вже була повернута через несплату судового збору, тобто, вже три місяці апелянт не може виконати вимоги суду в частині сплати судового збору, коли Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 (ст.ст. 169, 296) передбачено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Відповідно до частини другої ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження вдруге відповідачу процесуального строку, встановленого судом ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 24 квітня 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.

Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, вона повертається заявникові.

Керуючись ст. 169, 298, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 320/7393/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЮРОКРАТ УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути заявникові.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її постановлення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев